16.02.2009 Справа№ 22/222(3/140-08)-08
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого Чохи Л.В. (доповідача),
суддів: Тищик І.В, Чимбар Л.О.
при секретарі судового засідання: Прудніковій Г.В.
за участю представників сторін:
від позивача: Серпіліна Н.В., довіреність №б/н від 08.04.08, представник;
представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Стандарт Україна», смт. Васильківка Васильківського району Дніпропетровської області на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.09.2008р. у справі №22/222(3/140-08)-08;
за позовом приватного підприємства “СТД -ТРАНС», с. Дослідне, Дніпропетровського району Дніпропетровської області
до товариства з обмеженою відповідальністю “Стандарт Україна», смт. Васильківка Васильківського району Дніпропетровської області
про витребування майна,
18.03.2008р. приватне підприємство “СТД -ТРАНС» звернулося в господарський суд Дніпропетровської області до товариства з обмеженою відповідальністю “Стандарт Україна» з позовом про зобов'язання повернути зерно пшеницю 4 класу у кількості 23 950 кг. Заявлену позовну вимогу підприємство обґрунтувало тим, що на підставі укладеного між ними договору №39 складського зберігання зерна від 31.07.2007р. він передав по складській квитанції №431 на зберігання відповідачеві 13.08.2007р. 2 395 170 кг зерна пшениці 4 класу з показниками вологості 14 %, зернової домішки 7 %, сміттєвої домішки -2 %. Посилаючись на невиконання відповідачем умов договору №39 про повернення на його вимогу 23 950 кг. зерна пшениці 4 класу, позивач просив витребувати належне йому зерно в натурі. В ході розгляду справи позивач змінив свої вимоги і, посилаючись на зазначені обставини, просив:
· зобов'язати відповідача змінити причину погашення складської квитанції на зерно №431 від 13.08.2007р. “у зв'язку з видачею зерна його володільцеві» на підставу погашення “у зв'язку з допущенням помилок при заповненні складського документа» і видати нову складську квитанцію на зерно, в якій вказати фактичні показники якості: вологість -12, 45 % та сміттєва домішка - 0, 31 %;
· стягнути з відповідача 22 752, 50 грн. вартості неповернутого зерна пшениці 4 класу у кількості 23 950 кг. (а. с. 2 -6, 119 -122, 126 -127 т. 1)
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 30.09.2008р. (суддя Пуппо Л.Д.) з наведених у ньому підстав позов задоволено частково: стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю “Стандарт Україна» на користь приватного підприємства “СТД -ТРАНС» 22 752, 50 грн. і судові витрати. В решті позовних вимог відмовлено. (а. с. 13 т. 2)
В апеляційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю “Стандарт Україна» просить вказане рішення скасувати і прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити, обґрунтовуючи його слідуючими доводами:
· відповідно до пункту 3.2.3 договору №39 від 31.07.2007р. відвантаження зерна здійснюється за фізичною вагою і за фізичними показниками якості, сформованими відповідно до загальної кількості зерна, що зберігається на зерновому складі, але не вищими (гіршими) обмежувальних кондицій, встановлених відповідними державними стандартами на таке зерно, з урахуванням втрат у кількості (вазі) за рахунок зміни якісних показників і природної втрати при зберіганні та відвантаженні, які розраховуються відповідно до норми природного убутку зерна, затверджених відповідними нормативними актами України;
· за час зберігання зерна його якісні показники змінились: так на момент переоформлення зерна на позивача вологість становила 12, 5%, сміттєва домішка -0,31%, а на момент відвантаження зерна середні показники по складам № №14, 15, 8 і 9 становили: вологість -11, 64%, сміттєва домішка -0,29%;
· відповідно до пункту 5.5 договору №39 від 31.07.2007р. поклажодавець зобов'язаний визнавати природні втрати і втрату у вазі, викликану поліпшенням якості зерна відповідно до умов договору та чинного законодавства;
· у відповідності до частини 4 статті 959 Цивільного кодексу України, частини 9 статті 18 Закону України “Про сертифіковані товарні склади та прості і подвійні складські свідоцтва», якщо під час повернення товару він не був оглянутий і перевірений сертифікованим складом разом з володільцем складського свідоцтва має право заявити про нестачу або пошкодження товару в письмовій формі одночасно з його одержанням, а щодо нестачі та пошкодження, які не могли бути виявлені при звичайному способі прийняття товару, - протягом трьох днів після його одержання. У разі відсутності такої заяви володільця складського свідоцтва вважається, що сертифікований склад повернув товар відповідно до умов договору.
Підприємство апеляційну скаргу товариства не визнало.
В судове засідання 16.02.2009р. представник відповідача не з'явився, належним чином повідомлений про час та місце слухання справи.
Заслухавши доповідь судді -доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та обговоривши викладені в апеляційній скарзі доводи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.
Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 24.07.2007р. між підприємством з іноземними інвестиціями “Серна» та приватним підприємством “СТД -ТРАНС» було укладено договір №DS-060-07, на підставі якого позивач придбав у власність зерно пшениці 4 класу українського походження врожаю 2006р. у заліковій вазі 2 395 200 кг. За умовами договору кінцева вага і якість продукції визначається згідно складської квитанції і карточки аналізу зерна. (а. с. 23 т. 1)
31.07.2007р. між сторонами було укладено договір №39 про складське зберігання зерна, згідно умов якого поклажодавець (позивач) зобов'язується прийняти на зберігання зерно та здійснює доробку (у разі необхідності), зберігання та відвантаження зерна на умовах, визначених цим договором. (а. с. 26 -29 т. 1)
Спірні правовідносини виникли з укладеного між сторонами договору №39 від 31.07.2007р. складського зберігання зерна, відповідно до умов якого відповідач прийняв надане позивачем зерно пшениці для зберігання.
Відповідно до пункту 3.1.5 договору №39 від 31.07.2007р. про прийняття зерна на зберігання, зерновий склад видає поклажедавцю складський документ на зерно із зазначенням фізичної ваги та фактичних показників якості зерна, переданого на зберігання, а також залікової ваги, що розраховується із врахуванням фізичної ваги та базисних показників.
На підставі вказаного вище договору, позивач одержав складську квитанцію №431 від 13.08.2007р, якою підтверджується прийняття на зберігання зерна пшениці 4 класу врожаю 2006р. у кількості 2 395 170 кг. з якісними показниками: вологість -14%, сміттєва домішка -2%, зернова домішка - 7%. В складській квитанції є посилання на картку аналізу №27 від 13.08.2007р, яким визначена якість прийнятого на зберігання зерна. (а. с. 24)
Як пояснив в судовому засіданні представник відповідача, в квитанції якісні показники вказані помилково, фактично вологість зерна пшениці 4 класу складала 12,45%, а сміттєвість -0,31%.
Прийняття зерна на зберігання відбулося шляхом переоформлення зерна з власника підприємства з іноземними інвестиціями “Серна» на власника приватного підприємства “СТД -ТРАНС».
Згідно з пунктами 6.2 і 6.3 Інструкції “Про порядок ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його перероблення на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах незалежно від форм власності і господарювання», затвердженої наказом Міністерства аграрної політики України від 11.07.2005р. №310, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України за №819/11099 від 28.07.2005р, яка діяла на час спірних правовідносин, обсяг переоформлюваного зерна визначається актом -розрахунком, який складається підприємством на момент переоформлення, після чого новому власнику видаються переоформлені складські документи. Відпуск зерна новому власнику після закінчення терміну зберігання згідно з договором або за його заявою здійснюється в обсязі, встановленому за актом -розрахунком, який складається на момент відпуску в двох примірниках: один -для власника, другий - для підприємства.
Згідно пункту 3.6.2 цієї Інструкції видача зерна власникам за їх письмовою вимогою проводиться з урахуванням конкретних показників його якості після складання акта -розрахунку зерна відповідно до складських документів на зерно, що належить власнику в обсягах, зменшених на величину продуктів, відходів, механічних утрат та природного убутку за конкретний період зберігання.
Але, в порушення вищевказаної Інструкції при переоформленні зерна з підприємства з іноземними інвестиціями “Серна» на нового власника (позивача), зберігач не провів аналізів і не визначив його фактичну якість, вказавши в складській квитанції на зерно №431 від 13.08.2007р. його показники: вологість -14%, сміттєва домішка -2%. (а. с. 24 т. 1 )
Але ж саме з такими якісними показниками підприємство з іноземними інвестиціями “Серна» здавало зерно на зберігання 24.07.2006р, що підтверджується складською квитанцією №38. (а. с. 64 т. 2)
Таким чином, відповідач видав зерно підприємству з іноземними інвестиціями “Серна», вказавши в складській квитанції ті самі якісні показники, за якими він приймав його на зберігання, хоча зерно знаходилось на зберіганні більше року. Незважаючи на те, що в складській квитанції №431 від 13.08.2007р. відповідач вписав якісні показники, що не відповідають дійсності, вказаний складський документ ним не був погашений, а новий документ з вірними показниками якості позивачеві не видавався.
Відповідач переоформив зерно на позивача 13.08.2007р, про що свідчить складська квитанція №431, а уже через 8 днів, тобто 21.08.2007р. почалася видача йому зерна, яка продовжувалась по 12.09.2008р. Дане зберігання є короткостроковим. (а. с. 107 -108 т. 1)
11.09.2007р. товариство з обмеженою відповідальністю “Стандарт Україна» повідомило приватне підприємство “СТД -ТРАНС», що в зв'язку з довгостроковим зберіганням зерна ним при складенні акту розрахунку застосовано природну втрату зерна у розмірі - 1%. (а. с. 32, 33)
Але такий розрахунок не передбачений діючим законодавством.
Як вважає судова колегія, якість зерна змінилось в період його зберігання з 24.07.2006р. по 13.08.2007р, в той час як воно знаходилось у власності підприємства з іноземними інвестиціями “Серна».
Відповідач не навів доказів того, що за час короткострокового зберігання зерна позивача (менше місяця) відбулася зміна його маси в залежності від зміни його якості, атже за цей час комісія із зачищення не склала жодного акту зачищення складу (складів).
Крім того, для визначення розміру утрат у масі від зниження вологості за формулою Дюваля, за якою проводив розрахунки відповідач, треба мати показник вологості зерна при його надходженні. Але, як вже вказувалось вище, зберігач такого показника не має, так як перевірка вологості зерна і інших його якісних показників на момент переоформлення на позивача не проводилась.
Пунктом 10.1.6 Інструкції “Про порядок ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його перероблення на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах незалежно від форм власності і господарювання» передбачено, що за партіями зерна, що не підлягали доопрацюванню чи переміщенням механізмами в процесі зберігання, списання за рахунок сміттєвої домішки не допускається.
Відповідно до вимог пунктів 6.2 та 6.3 вказаної Інструкції обсяг пере- оформлюваного зерна та відпуск зерна новому власнику після закінчення терміну зберігання згідно з договором або за його заявою здійснюється в обсязі, встановленому за актом -розрахунком, який складається відповідно на момент переоформлення або відпуску.
Отже, належним доказом розміру зерна, що відпускається складом власнику може бути акт -розрахунок.
Відповідач надав суду не один, а декілька актів -розрахунків, в яких він, приймаючи різні показники якості, за якими приймалось зерно і різні способи розрахунку, встановлював розмір зерна, який підлягає поверненню позивачу.
Так, в акті -розрахунку від 14.09.2007р. зберігач застосував такі показники, за якими приймалось зерно: вологість - 13%, сміттєва домішка - 2%, при видачі: вологість - 11, 64%, сміттєва домішка - 0, 29%, зменшення ваги за рахунок сміттєвої домішки - 1%, відвантажено - 2 371 220 кг. (а. с. 32 т. 1)
В акті -розрахунку від 27.02.2008р. зберігач зазначив: прийнято зерно з вологістю -13%, сміттєва домішка -2%, при видачі: вологість - 11, 64%, сміттєва домішка - 0, 29%, зменшення ваги за рахунок зниження вологості і сміттєвої домішки - 77 874 кг, відвантажено: 2 371 220 кг. (а. с. 49 т. 1)
Відповідно акту -розрахунку від 12.09.2007р. зерно прийнято з вологістю - 12, 45%, сміттєвою домішкою -0, 31%, видано: з вологістю - 11, 64%, сміттєвою домішкою - 0, 29%, зменшення ваги за рахунок пониження вологості -23 253 грн, зменшення ваги за рахунок зниження сміттєвої домішки -505 кг, природна втрата -28 кг, відвантажено -2 503 708 кг. (а. с. 112 т. 1)
Згодом, зберігач вищевказані акти сам спростував і в доповненні до апеляційної скарги на а. с. 36 -38 т. 2 надав слідуючий розрахунок: при прийманні: вологість -12, 5%, сміттєва домішка -0, 31%, при видачі: вологість -11, 64 %, сміттєва домішка -0, 29%, склад повинен утримати зерно за рахунок зменшення вологості і сміттєвої домішки -23 831, 94 кг, позивачу слід довантажити: зерно у кількості 23 950 кг -23 831, 94 кг = 118, 06 кг.
Таким чином, при складанні актів -розрахунків зберігач брав довільні якісні показники при прийнятті зерна, не підтвердженні первинними документами, розрахунки зроблені ним не на підставі закону та діючих інструкцій.
Судова колегія вважає, що зберігач не довів факту виправданого зменшення кількості зерна, належного позивачеві, внаслідок покращення його якості. Судом в апеляційній інстанції встановлено, що очищення і сушіння зерна належного позивачеві, відповідачем не проводилося. (а. с. 37 т. 2)
Судом апеляційної інстанції враховано, що позивачем ставилось питання про відшкодування збитків, заподіяних саме втратою його майна, переданого на зберігання, оскільки воно не було повернуто відповідачем і будь -яких доказів, що воно збереглося на час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій відповідач не надав.
Статтею 623 Цивільного кодексу України встановлено, що збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.
Позивач в позовній заяві визначив збитки за ціною пшениці зерна 4 класу на момент прийняття його на зберігання: 950 грн. за тону, відповідач проти вказаної вартості не заперечував.
На момент звернення позивача до суду з даним позовом вартість пшениці 4 класу за довідкою Дніпропетровської торгово -промислової палати складала 1 430 грн. за тону. Але, позивач з відповідним клопотанням про вихід суду за межі позовних вимог не звертався.
Відповідно до вимог статті 257 Цивільного кодексу України строк позовної давності за даним позовом складає три роки.
Твердження скаржника про порушення судом норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи. Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що рішення у справі прийняте у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, підстав для його зміни чи скасування не вбачається.
Керуючись статтями 101 -103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Стандарт Україна» залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.09.2008р. у справі №22/222(3/140-08)-08 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця до Вищого господарського суду України.
Головуючий Л.В. Чоха
Судді: І.В. Тищик
Л.О.Чимбар
Постанова складена і підписна 23.02.2009р.