01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
17.02.2009 № 8/153
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кондес Л.О.
суддів: Куровського С.В.
Михальської Ю.Б.
при секретарі:
За участю представників:
позивача: Солдаткін І.В. - довіреність № 3 від 10.02.2009 р.
відповідача: Люба О.Д. - довіреність №39/06-08 від 20.06.2008 р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Страховий капітал"
на рішення Господарського суду м.Києва від 11.09.2008
у справі № 8/153 (Катрич В.С.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумиагроцукор"
до Закритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Страховий капітал"
про стягнення 100 000,00 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Сумиагроцукор” (далі - ТОВ“Сумиагроцукор”, позивач) звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом про стягнення з Закритого акціонерного товариства “Страхова компанія “Страховий капітал” (далі - ЗАТ “Страховий капітал”, відповідач) 100 000 грн. помилково перерахованих коштів згідно платіжних доручень № 112 від 10.02.2005 р., № 145 від 17.02.2005 р. та № 168 від 22.02.2005 р.
17.07.2008 р. позивач подав заяву про зміну підстави позову, у якій позивач просить суд визнати недійсним договір № 12-1 уступки права вимоги від 07.02.2005 р. (далі - договір № 12-1), укладений між ним та ЗАТ “Страховий капітал” та стягнути з відповідача 1 00 000 грн.
Позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що після того, як 07.02.2005 р. між ТОВ “Сумиагроцукор” та ЗАТ “Страховий капітал” був укладений договір № 12-1 уступки права вимоги до Відкритого акціонерного товариства “Півненківський цукровий завод” (далі - ВАТ “Півненківський цукровий завод”, боржник) на 6 301 348,36 грн., відповідач 11.12.2006 р. звернувся до Господарського суду Сумської області із заявою про порушення справи про банкрутство відносно боржника з тієї ж підстави, що і здійснило відступлення права вимоги позивачу.
Таким чином, позивач зазначає, що відповідач уклав договір відступлення права вимоги в порушення ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, тобто уклав правочин не спрямований на реальне настання правових наслідків.
У відзиві на позовну заяву і поясненнях стосовно заяви про зміну підстав позову, відповідач не погодився з вимогами та доводами позивача, пояснив, що звернувся до Господарського суду Сумської області із заявою про порушення справи про банкрутство ВАТ “Півненківський цукровий завод”, оскільки позивач не виконував своїх зобов'язань про перерахунок відступлених 6 301 348,36 грн. Що стосується повернення “помилково” перерахованих коштів у сумі 1 190 100 грн., то відповідач не визнає їх такими, оскільки ця сума перерахована позивачем на виконання договору, який діє до повного виконання сторонами всіх його умов.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 11.09.2008 р. в справі № 8/153, позов був задоволений частково. Стягнуто з ЗАТ “Страховий капітал” на користь ТОВ “Сумиагроцукор” 100 000 грн. основного боргу, 1 000 грн. державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині позову щодо визнання Договору відступлення права вимоги було відмовлено.
Рішення обґрунтоване тим, що звернувшись до суду із заявою про порушення справи про банкрутство відносно ВАТ “Півненківський цукровий завод”, відповідач припустився неналежного виконання укладеної угоди. За загальним правилом це не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання угоди недійсною, а в такому разі заінтересована сторона має право вимагати розірвання договору або застосування інших передбачених законом чи договором наслідків, а не визнання угоди недійсною.
З огляду на викладене, вимога позивача про визнання договору № 12-1 недійсним, судом першої інстанції задоволена не була. Однак враховуючи те, що відповідач в односторонньому порядку відмовився від виконання зобов'язань за договором уступки права вимоги та звернувся до суду з заявою про порушення справи про банкрутство ВАТ “Півненнківський цукровий завод” на підставі заборгованості останнього за договором уступки права вимоги № 12 від 09.04.2004 р. (далі - договір № 12) у розмірі 7 664 968,27 грн., на підставі якого право вимоги було передано позивачу, суд дійшов висновку, що в частині стягнення з відповідача 100 000 грн. позов слід задовольнити.
Не погодившись з такими висновками суду першої інстанції, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення в частині стягнення з ЗАТ “Страхова компанія “Страховий капітал” на користь ТОВ “Сумиагроцукор” 100 000 грн. основного боргу та прийняти нове, яким в позові відмовити в повному обсязі, оскільки воно прийняте внаслідок неправильного застосування норм матеріального права.
В апеляційній скарзі зазначено, що в рішенні місцевий господарський суд дійшов неправильного висновку стосовно односторонньої відмови відповідач від виконання зобов'язань за договором уступки права вимоги №12-1 від 07.02.2005 р., оскільки з обставин справи очевидно, що одностороння відмова від виконання договору мала місце зі сторони позивача, а не відповідача. Цей факт підтверджено в оскаржуваному рішенні в якому зазначено, що: “Позивач в повному обсязі не перерахував на рахунок відповідача кошти передбачені п. 3.3 договору уступки.
Також відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що відповідно до п. 1.3. Договору № 12-1, право вимоги переходить до позивача після здійснення оплати за договором в повному обсязі. Оскільки позивач не перерахував кошти обумовлені договором уступки права вимоги в повному обсязі, то відповідач був змушений вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання зобов'язання по цьому договору, а саме подати заяву про порушення справи про банкрутство ВАТ “Півненьківський цукровий завод”.
Відповідач звертає увагу суду на те, що Договір № 12-1 не визнаний господарським судом недійсним, а отже, гроші перераховані Позивачем правомірно, на виконання договору, тому підстави для їх повернення Позивачу - відсутні.
Позивач відзив на апеляційну скаргу суду не надав, однак в судовому засіданні його представник пояснив, що вимоги апеляційної скарги не визнає, просив залишити вимоги відповідача без задоволення, а рішення - без змін.
Ухвалою від 09.10.2008 р. апеляційна скарга прийнята до провадження, розгляд справи призначений на 11.11.2008 р.
Розгляд справи неодноразово відкладався.
В судове засідання 17.02.2009 р. з'явились представники сторін.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, колегія встановила наступне.
08.08.2000 р. між Акціонерним банком “Кредит-Дніпро” (банк) та Відкритим акціонерним товариством “Півненьківський цукровий завод” (позичальник) був укладений договір про надання кредитної лінії № 0808/ЦП-1 (далі - кредитний договір), відповідно до п.1.1 якого “банк” починаючи з 08.08.2000 р. надав “позичальнику” кредитну лінію для ведення статутної поточної діяльності, у т.ч. поповнення обігових коштів, а також для виплати обов'язкових платежів та заробітної плати співробітникам “позичальника”, з лімітом кредитування у сумі 1 700 000 грн.; плата за користування кредитними ресурсами дорівнює 50 відсоткам річних та може бути змінена за домовленістю сторін шляхом підписання додаткової угоди (п.1.2 договору).
Пунктом 2.1 договору про надання кредитної лінії було погоджено, що в забезпечення належного виконання зобов'язань “позичальника” за цим договором, “банк” прийняв договір поруки № 0808-П/ЦП-1 від 08.08.2000 р. (далі - договір поруки), який укладений між банком та корпорацією “Науково-виробнича інвестиційна група “Інтерпайп”.
Предметом договору поруки є зобов'язання “поручителя” перед “кредитором” солідарно відповідати за виконання ВАТ “Півненківський цукровий завод” (боржник) своїх зобов'язань перед “кредитором” за кредитним договором, а саме: в частині погашення заборгованості протягом 90 днів з моменту її виникнення по кредитній лінії з лімітом кредитування в сумі 1 700 000 грн., наданий на строк з 08.08.2000 р. до 08.08.2001 р.; в частині сплати процентів за користування кредитними ресурсами з розрахунку 50 відсотків річних у відповідності з рр. 1 та 7 договору про надання кредитної лінії; в частині сплати пені у випадку прострочки по сплаті відсотків та повернення кредиту у відповідності з п.8.1 договору про надання кредитної лінії; в частині сплати пені у випадку несвоєчасного надання бухгалтерської документації у відповідності з пп.4.3 та 8.2 договору про надання кредитної лінії; в частині сплати штрафних санкцій у випадку нецільового використання наданого кредиту у відповідності з п.8.3 договору про надання кредитної лінії.
В результаті неналежного виконання ВАТ “Півненківський цукровий завод” своїх зобов'язань за кредитним договором, Корпорацією “Науково-виробнича інвестиційна група “Інтертайп” було перераховано до Акціонерного банку “Кредит-Дніпро” 7 664 968,27 грн.
Таким чином у ВАТ “Півненківський цукровий завод” перед Корпорацією “Науково-виробнича інвестиційна група “Інтертайп” виникла заборгованість у відповідній сумі.
09.04.2004р. між Корпорацією “Науково-виробнича інвестиційна група “Інтертайп” (цедент) та ЗАТ “Страхова компанія “Страховий капітал” (цессіонарій) був укладений договір уступки права вимоги № 12, згідно з яким “цедент” уступив “цессіонарію” право вимоги до ВАТ “Півненьківській цукровий завод” на підставі договору № 0808-П/ЦП-1 від 08.08.2000 р., укладеного між “цедентом” та “боржником”, а “цессіонарій” прийняв на себе дане право на умовах, передбачених даним договором.
За договором уступки права вимоги № 12 від 09.04.2004 р. “цессіонарій” отримав від “цедента” права вимоги від “боржника” грошових коштів в розмірі 7 664 968,27 грн. за договором № 0808-П/ЦП-1 від 08.08.2000 р. (п.2.1 договору)
Відповідно до п. 3.4 договору №12 ЗАТ “Страховий капітал” компенсував Корпорації “Інтертайп” право уступки шляхом перерахування грошових коштів на рахунок останнього в розмірі 7 664 968,27 грн.
В подальшому, право вимоги до ВАТ “Півненківський цукровий завод” (боржник) за договором № 0808-П/ЦП-1 від 08.08.2000 р. ЗАТ “Страховий капітал” було передано ТОВ “Сумиагроцукор”, про що 07.02.2005 р. був укладений договір уступки права вимоги № 12-1.
Відповідно до п. 1.1. Договору № 12-1, “цедент” уступає “цессіонарію” право вимоги до ВАТ “Півненківський цукровий завод” (боржник) за договором № 0808-П/ЦП-1 від 08.08.2000 р., договору уступки права вимоги від 09.04.2004р. № 12 в сумі 6 301 348,36 грн., а “цессіонарій” приймає на себе дане право на умовах, передбачених даним договором.
Умовами вищевказаного договору сторони погодили обов'язок “цедента” передати “цессіонарію” копії договору № 0808 П/ЦП-1 від 08.08.2000 р. та договору уступки права вимоги від 09.04.2004 р. № 12 з додаткам та доповненнями. Дані копії засвідчуються підписом уповноваженої особи та печаткою “цедента” (п.1.2 договору).
Пунктом 1.3 договору № 12-1 передбачено, що право вимоги яке уступається “цедентом” “цессіонарію” переходить до “цессіонарія” з моменту виконання ним в повному обсязі п.3.4 даного договору.
Згідно з п.3.4 договору уступки права вимоги № 12-1 “цессіонарій” зобов'язанні компенсувати передане “цедентом” право вимоги шляхом перерахування грошових коштів на рахунок “цедента” в розмірі 6 301 348,36 грн. в наступному порядку: 1 200 000 грн. “цессіонер” перераховує “цеденту” до 01.03.2005 р., 2 000 000 грн. - до 01.05.2005 р., 2 000 000 грн. - до 31.12.2005 р., 1 101 348,36 грн. - до 31.12.2006 р.
Позивач перерахував на рахунок відповідача 1 190 100 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 112 від 10.02.2005 р. на суму 265 000 грн., № 145 від 17.02.2005 р. на суму 820 000 грн., № 168 від 22.02.2005 р. на суму 105 100 грн. (копії в матеріалах справи).
З матеріалів справи вбачається, що ЗАТ “Страхова компанія “Страховий капітал” звернулося до Господарського суду Сумської області з заявою про порушення справи про банкрутство ВАТ “Півненнківський цукровий завод”.
Обґрунтовуючи свою заяву про порушення справи про банкрутство, відповідач послався на те, що ним на підставі договору уступки права вимоги № 12 від 09.04.2004 р. від Корпорацією “Науково-виробнича інвестиційна група “Інтертайп” було отримано право вимоги до боржника грошових коштів в розмірі 7 664 968,27 грн. за договором № 0808-П/ЦП-1 від 08.08.2000 р.
Ухвалою Господарського суду Сумської області у справі № 7/7-07 від 29.01.2007р. було порушено провадження у справі за заявою кредитора - ЗАТ “Страхова компанія “Страховий капітал” до боржника - ВАТ “Півненківський цукровий завод”.
Вимоги відповідача у справі про банкрутство також підтверджується актом звіряння розрахунків станом на 14.08.2006 р., в якому ВАТ “Півненківський цукровий завод” визнав свою заборгованість перед ЗАТ “СК “Страховий капітал” в розмірі 7 664 968,27 грн. відповідно до договору уступки права вимоги № 12 від 09.04.2004р. (копія в матеріалах справи).
Згідно з ухвалою Господарського суду Сумської області від 30.05.2007 р., якою було затверджено реєстр вимог кредиторів ВАТ “Півненківський цукровий завод” до складу яких також входять і вимоги ЗАТ “Страхова компанія “Страховий капітал” у сумі 7 664 968,27 грн.
Таким чином, не зважаючи на існування договору уступки права вимоги № 12-1, яким право вимоги до ВАТ “Півненківський цукровий завод” за договором поруки було передане ТОВ “Сумиагроцукор”, відповідач звернувся до Господарського суду Сумської області із заявою про порушення справи про банкрутство боржника, підтверджуючи при цьому, свої кредиторські вимоги вже зазначеним договором поруки та договором уступки права вимоги № 12 та замовчуючи про договір уступки права вимоги № 12-1.
Заслухавши учасників судового процесу, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та її повноту, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту - ГПК України) апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Підстави, порядок та наслідки укладання, зміни, розірвання та визнання недійсними договорів встановлюються Цивільним та Господарським кодексами України.
Згідно зі ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, уклавши договір уступки права вимоги № 12-1 від 07.02.2005 р. до позивача фактично перейшли права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Судова колегія зазначає, що відповідно до пункту 3.4. Договору уступки права вимоги № 12-1 ТОВ “Сумиагроцукор” було зобов'язано компенсувати ЗАТ “Страховий капітал” передане ним право вимоги шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок останнього в розмірі 6 301 348,36 грн. в наступному порядку:
1 200 000 грн. - до 01.03.2005 р.;
2 000 000 грн. - до 01.05.2005 р.;
2 000 000 грн. - до 31.12.2005 р.;
1 101 348,36 грн. - до 31.12.2006 р., що позивачем було здійснено лише частково.
Абзацом другим пункту 7.1. Договору № 12-1 встановлено, що строк дії цього договору - до дати виконання Сторонами своїх обов'язків в повному обсязі.
Посилання відповідача на те, що він ініціював банкрутство ВАТ “Півненківський цукровий завод” на підставі договору поруки і договору уступки права вимоги № 12, оскільки ТОВ “Сумиагроцукор” виконав свої зобов'язання за договором № 12-1 лише частково, судом не може бути прийнято як належне, оскільки відмовляючись повернути позивачу вже сплачені кошти, він фактично здійснив намір отримати належні їм кошти вже не від ТОВ “Сумиагроцукор”, а безпосередньо від боржника (ВАТ “Півненківський цукровий завод”).
Позивач вважає, що оскільки відповідач став ініціатором порушення справи про банкрутство відносно боржника, то він укладаючи Договір уступки права вимоги № 12-1 не мав за мету настання певних правових наслідків, а тому цей договір є нікчемним і підлягає визнанню недійсним.
Судова колегія погоджується з такою думкою позивача з наступних підстав:
З матеріалів справи вбачається, що останній платіж по Договору уступки права вимоги № 12-1 позивач мав здійснити 31.12.2006 р., однак сам договір діє до повного виконання сторонами всіх умов договору.
Відповідно до ч.ч. 1, 7 ст. 193 Господарського суду України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Відповідач звернувся до Господарського суду Сумської області 12.12.2006 р., тобто ще до того, як позивач мав здійснити останній платіж, а також не зважаючи на безстроковість договору, чим підтвердив посилання позивача на те, що при укладанні договору уступки права вимоги № 12-1 ЗАТ “Страховий капітал” не мав за мету настання певних правових наслідків, а тому договір має бути визнаний недійсним на підставі п. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України.
Посилання відповідача на те, що шляхом звернення до господарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство ВАТ “Півненківський цукровий завод”, він вживав усіх заходів, необхідних для належного виконання зобов'язання ТОВ “Сумиагроцукор” за договором № 12-1 він діяв відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського суду України, судом не може бути прийнято, оскільки дана норма вказує на те, що кожна сторона договору має вжити всіх заходів до виконання саме нею і саме своїх зобов'язань по договору, а не виконувати зобов'язання свого опонента. В даному випадку, відповідач міг лише вимагати від ЗАТ “Страховий капітал” виконання його зобов'язання, шляхом компенсації відступленого права вимоги. В разі невиконання позивачем своїх зобов'язань, ЗАТ “Страховий капітал” мав право звернутись до судових органів про розірвання договору на підставі істотного порушення договору другою стороною, а вже потім подавати заяву про порушення справи про банкрутство ВАТ “Півненківський цукровий завод”.
Жодних доказів щодо звернення до позивача з вимогою про виконання свого зобов'язання по договору або щодо наміру здійснити розірвання договору уступки права вимоги № 12-1 від 07.02.2005 р. відповідачем суду надано не було, тому судова колегія погоджується з висновками позивача про відсутність у відповідача при укладанні спірного договору наміру щодо настання певних правових наслідків за цим договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України, у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину. Враховуючи те, що позивач все ж таки частково виконав свої зобов'язання за Договором, який судова колегія вважає недійсним на підставі ч. 5 ст. 203, ст. 215 Цивільного кодексу України, то відповідач має повернути отримані від позивача кошти, в даному випадку 100 000 грн., які були заявлені позивачем в позовній заяві.
Судова колегія зазначає, що при прийнятті рішення, суд першої інстанції, помилково відхилив доводи позивача щодо недійсності договору уступки права вимоги № 12-1 від 07.02.2005 р., оскільки не прийняв до уваги те, що ЗАТ “Страховий капітал” не вжив всіх заходів щодо виконання ТОВ “Сумиагроцукор” своїх зобов'язань в повному обсязі, а коли був визнаний Господарським судом Сумської області кредитором ВАТ “Півненківський цукровий завод” на суму 7 664 968,27 грн. за договором № 0808/ЦП-1 від 08.08.2000 р. фактично набув права на отримання вказаної суми як від ТОВ “Сумиагроцукор” так і від ВАТ “Півненківський цукровий завод”, що виключається чинним законодавством України.
Відповідачем не було надано суду належних доказів на спростування викладеного в позові, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає, однак рішення підлягає скасуванню в частині відмови визнання спірного договору недійсним. В цій частині позов має бути задоволений.
В частині стягнення 100 000 грн. рішення залишається без змін, з урахуванням мотивів викладених в даній постанові.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 Господарсько процесуального кодексу України, суд -
Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства “Страхова компанія “Страховий капітал” залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду м. Києва від 11.09.2008 р. в справі № 8/153 скасувати в частині відмови у визнанні Договору № 12-1 уступки права вимоги від 07.02.2005 р. та прийняти в цій частині нове рішення. Визнати договір № 12-1 уступки права вимоги від 07.02.2005 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю “Сумиагроцукор” та Закритим акціонерним товариством “Страхова компанія “Страховий капітал” недійсним.
В іншій частині рішення Господарського суду м. Києва від 11.09.2008 р. у справі № 8/153 щодо стягнення 100 000 грн. залишається без змін, з урахуванням мотивів викладених в даній постанові.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя Кондес Л.О.
Судді Куровський С.В
Михальська Ю.Б.
02.03.09 (відправлено)