Справа №0909/3621/2012
Провадження №22ц/779/936/2013
Категорія 45
Головуючий у І інстанції Беркещук Б.Б.
Суддя-доповідач Горейко М.Д.
22 квітня 2013 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючої Горейко М.Д.
суддів: Горблянського Я.Д., Девляшевського В.А.
секретаря Турів О.М.
з участю апелянта ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Коломийської міської ради, ОСОБА_2, відділу Держкомзему в м. Коломия про визнання недійсним державного акту на право приватної власності на земельну ділянку за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 21 лютого 2013 року, -
Рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 21 лютого 2013 року задоволено позов ОСОБА_3. Визнано недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №850010 загальною площею 0,0380 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010929700958, розташованої в АДРЕСА_1, виданого ОСОБА_2 05 серпня 2009 року на підставі рішення Коломийського міськрайонного суду від 02 листопада 2005 року за №2-540.
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права.
Зокрема апелянт зазначає, що судом першої інстанції частково встановлено, що згідно договору дарування від 15.09.2003 року ОСОБА_4 подарувала ОСОБА_5 (її батькові) та їй по 1/2 частині житлового будинку та земельної ділянки для його обслуговування площею 0,10 га, які знаходяться по АДРЕСА_1. Дана земельна ділянка належала ОСОБА_4 на підставі державного акту про право приватної власності на землю серії ІФ 17-2-005-728, виданого Коломийською міською радою народних депутатів 16.09.1994 року. На вказаній земельній ділянці ОСОБА_3 самовільно збудувала житловий будинок, після чого 26.06.1996 року Коломийська міська рада дала їй дозвіл на виготовлення технічної документації на самовільно збудований житловий будинок на земельній ділянці площею 300 кв.м. Однак у встановленому законом порядку ця земельна ділянка у ОСОБА_4 не вилучалася та не передавалася ОСОБА_3, а державний акт про право приватної власності на землю від 16.09.1994 року не скасовувався. Таким чином 18.11.1997 року Коломийською міською радою незаконно видано ОСОБА_3 свідоцтво про право власності на житловий будинок і присвоєно номер будинку АДРЕСА_2. У зв'язку з чим судом зроблено помилковий висновок про те, що ОСОБА_3 є законним землекористувачем вказаної земельної ділянки.
Апелянт також вказує на порушення судом першої інстанції її прав власника та норм ст.ст. 321, 346, 386, 391 ЦК України, оскільки право власності на земельну ділянку площею 0,10 га по АДРЕСА_1 було закріплено за нею державним актом на право власності на земельну ділянку від 12.04.2006 року, виданим Коломийською міською радою на підставі рішення Коломийського міськрайонного суду від 02.11.2005 року, яке набрало законної сили. У 2008 році вказане рішення суду було скасовано Апеляційним судом Івано-Франківської області у зв'язку з тим, що до участі у справі не була залучена ОСОБА_3, якій належить на праві користування частина спірної земельної ділянки. Під час повторного розгляду справи в листопаді 2008 року справа за її заявою та зі згоди ОСОБА_3 була залишена без розгляду у зв'язку з тим, що ОСОБА_3 державний акт на право власності на земельну ділянку від 12.04.2006 року не оспорювала та мала намір компенсувати їй кошти за частину земельної ділянки, чим визнавала її право власності на всю земельну ділянку площею 0,10 га. Оскільки у 2009 році вона відчужила житловий будинок та земельну ділянку площею 0,062 га по АДРЕСА_1, то 05.08.2009 року їй видано державний акт на решту земельної ділянки площею 0,0380 га. Рішення Коломийського міськрайонного суду від 02.11.2005 року, як підстава видачі вказаного державного акту на земельну ділянку площею 0,0380 га, вказане помилково, тому що підставою для цього повинен був бути державний акт від 12.04.2006 року.
На думку апелянта суд першої інстанції неправильно зіслався на положення ст. 377 ЦК України, так як право власника на самовільно збудований будинок регулюється ст. 376 ЦК України. Застосування ст. 377 ЦК України мало б місце, якби ОСОБА_3 отримала дану земельну ділянку під будівництво, а в даному випадку це є самовільна будова на чужій земельній ділянці.
Крім того, апелянт вказує, що у зв'язку з порушенням її права власності, нею подано позов про визнання не чинними рішень Коломийської міської ради від 26.06.1996 року і від 18.11.1997 року та свідоцтва про право власності ОСОБА_3 на будинок по АДРЕСА_2, у зв'язку з чим вона заявила клопотання про зупинення розгляду даної справи до вирішення справи за її позовом, однак суд відмовив в задоволенні її клопотання, чим порушив вимоги п. 4 ч. 1 ст. 201 ЦПК України.
З цих підстав апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовити.
В засіданні апеляційного суду апелянт вимоги апеляційної скарги підтримала з мотивів, викладених у ній.
Позивач ОСОБА_3, представники відповідачів - Коломийської міської ради та відділу Держкомзему в м. Коломия в судове засідання не з'явилися, про час та день розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку.
Представник позивача надіслала суду письмову заяву про відкладення розгляду справи у зв'язку з її виїздом за межі області.
Представники відповідачів не повідомили суд про причину неявки.
З урахуванням положень ст. 305 ЦПК України колегія суддів ухвалила про розгляд справи за їх відсутності.
Заслухавши доповідача, пояснення апелянта, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків суду фактичним обставинам справи та правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п. 2 Постанови від 18.12.2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до ст. 2 ЦПК України, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми.
Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність і допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам відповідає.
Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що згідно рішення Коломийської міської ради народних депутатів №194 від 15.06.1994 року ОСОБА_4 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,10 га, яка розташована в АДРЕСА_1, що підтверджується державним актом на право приватної власності на землю від 16.04.1994 року серії ІФ 17-2-005-728 (реєстраційний номер 4373), цільове призначення якої обслуговування житлового будинку та господарських споруд (а.с. 70).
У 1995 році за згодою матері ОСОБА_4 позивач ОСОБА_3 на вищевказаній земельній ділянці розпочала самочинне будівництво будинку, у зв'язку з чим мати позивача ОСОБА_4 06.06.1996 року подала до Коломийського міськвиконкому нотаріально посвідчену згоду на будівництво будинку на її земельній ділянці площею 300 кв.м. На підставі такої згоди рішенням Коломийського міськвиконкому за №151 від 26.06.1996 року позивачу було дозволено виготовити технічну документацію на самовільно збудований нею житловий будинок, присвоєно даному будинку порядковий номер АДРЕСА_2 та зареєстровано за будинком земельну ділянку площею 300 кв.м (а.с. 13).
На даний час будинок за номером АДРЕСА_2 введено в експлуатацію і за позивачем ОСОБА_3 визнано право власності на нього, що підтверджується рішенням виконкому Коломийської міської ради №298 від 18.11.1997 року та свідоцтвом про право власності на житловий будинок від 02.12.1997 року (а.с. 11, 12).
Задовольняючи позов ОСОБА_3 про визнання недійсним Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,0380 га в АДРЕСА_1, суд першої інстанції виходив з того, що рішення Коломийського міськрайонного суду від 02.11.2005 року, яке вказано як підстава для видачі оспорюваного державного акту, скасовано ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 14.07.2008 року, а тому державний акт не міг бути виданий у 2009 році на підставі скасованого рішення суду.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції установлено, що 15.09.2003 року згідно договору дарування житлового будинку та земельної ділянки ОСОБА_4 подарувала своєму синові ОСОБА_5 та внучці ОСОБА_2 жилий будинок з належними господарськими будівлями та спорудами і земельну ділянку площею 1000 кв.м для обслуговування жилого будинку і надвірних споруд, що знаходяться в АДРЕСА_1. На даній земельній ділянці розташовані згадані об'єкти нерухомості як позивача, так і відповідача (а.с. 37-38).
Рішенням Коломийського міськрайонного суду від 02.11.2005 року визнано право власності за відповідачем ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,10 га, що знаходиться в АДРЕСА_1 (а.с. 7).
Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 14.07.2008 року вищевказане рішення скасовано та направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції (а.с. 8-9), а ухвалою Коломийського міськрайонного суду від 19.11.2008 року дану справу за письмовою заявою відповідача ОСОБА_2 було залишено без розгляду (а.с. 10).
На підставі рішення Коломийського міськрайонного суду від 02.11.2005 року відповідач ОСОБА_2 12.04.2006 року отримала державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,10 га (а.с. 6), після чого земельну ділянку за її заявою (а.с. 89) поділено і 05.08.2009 року у власність останньої передано 0,0380 га землі, про що видано оскаржуваний державний акт на право власності на земельну ділянку (а.с. 5), на якій розміщений будинок, належний на праві власності позивачу ОСОБА_3
Відповідно до ч. 2 ст. 373 ЦК України право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.
Згідно ч. 1 ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
За наведених обставин суд першої інстанції правильно дійшов висновку, про обґрунтованість позовних вимоги ОСОБА_3 про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку площею 0,0380 га в АДРЕСА_1, виданого ОСОБА_2 05.08.2009 року, оскільки рішення Коломийського міськрайонного суду від 02.11.2005 року, яке вказане як підстава видачі вказаного державного акту, скасоване і спір щодо визнання права власності за відповідачем ОСОБА_2 згідно поданого нею у 2005 році позову в судовому порядку не вирішено.
Розглянувши справу в межах заявленого позову та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає встановленим судом обставинам і визначеним відповідно до них правовідносинам. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а також не спростовують висновки суду першої інстанції, не мають правового значення, є не суттєвими та такими, що були предметом дослідження суду і не дають підстав для задоволення апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід відхилити.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313- 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 21 лютого 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з часу проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання законної сили.
Головуюча Горейко М.Д.
Судді: Горблянський Я.Д.
Девляшевський В.А.