Справа № 1601/6849/2012 р.
01 лютого 2013 року Автозаводський районний суд м. Кременчука Полтавської області у складі: головуючого - судді Сировєтнік Т.І.,
при секретарях - Стрижак С.В., Махлай К.М. ,
з участю прокурорів - Дубодєла А.М., Зоріна В.С.
захисників - адвокатів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4
захисників - матері ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за обвинуваченням
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Кременчука Полтавської області, громадянина України, українця, освіта середня, учня коледжу Кременчуцького національного університету, не одружений, проживає АДРЕСА_3, раніше не судимий,
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця с. Зибкове Онуфріївського району Кіровоградської області, громадянина України, українця, освіта середня, навчається в ПТУ-№22 м. Кременчука група 13, не одружений, зареєстрований АДРЕСА_4, фактично проживає АДРЕСА_8, раніше не судимий,
ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_9, уродженця с. Шевченки Козельщинського району Полтавської області, громадянина України, українця, освіта неповна середня, учня ПТУ-№22 м. Кременчука 2-й курс, не одружений, зареєстрований АДРЕСА_5, фактично проживає АДРЕСА_6, раніше не судимий,
ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_14, уродженця Зибкове Онуфріївського району Кіровоградської області, громадянина України, українця, освіта неповна середня, учня 11-го класу Зибківської ЗОШ №1, не одружений, зареєстрований та проживає АДРЕСА_7, раніше не судимий,
у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст.187 КК України,
09.03.2012 року приблизно 23-30 год. в ході вживання алкогольних напоїв на подвір*ї буд.66/13 по вул. Щорса в м. Кременчуці, ОСОБА_6 запропонував своїм знайомим ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 вчинити розбійний напад на громадян м. Кременчука з метою заволодіння їх майна. З цією метою ОСОБА_7 виломив палки з паркану, і разом з іншими направилися по вулицям м. Кременчука. Зайшовши до гаражів, розташованих неподалік буд. 45 по провулку Героїв Бресту в м. Кременчуці, побачивши незнайомого їм гр-на ОСОБА_11, що проходив, розмовляючи по мобільному телефону, реалізуючи свій злочинний умисел направлений на розбійний напад з метою заволодіння чужим майном, ОСОБА_7 ОСОБА_6, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 почали переслідувати ОСОБА_11 Першими наздогнали потерпілого ОСОБА_11 ОСОБА_7 та ОСОБА_9 Наздогнавши потерпілого ОСОБА_11, ОСОБА_7 наніс тому до 5 ударів палицею в область голови, шиї, тулубу. ОСОБА_9, не передбачаючи, що потерпілого будуть бити палицями, залишився стояти в в 10 метрах від місця бійки. Після цього, зваливши потерпілого на землю ОСОБА_7 ОСОБА_6, ОСОБА_8, подавивши таким чином опір ОСОБА_11, діючи узгоджено, застосовуючи до нього насильство, яке є небезпечним для його життя та здоров*я, а саме наносячи удари кулаками, ногами по різним частинам тіла, голові потерпілого, золотою каблучкою вартістю 2500 грн., яку зняв з руки ОСОБА_11 ОСОБА_6, мобільним телефоном «Нокіа 2630» вартістю 200 грн., який витяг з кишені ОСОБА_8, чим завдали потерпілому ОСОБА_11 матеріальної шкоди на загальну суму 2700 грн.
Внаслідок злочинних дій ОСОБА_7 ОСОБА_6, ОСОБА_8 потерпілому ОСОБА_11 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, яка викликала струс головного мозку, забоїв м*яких тканин, синців, саден на голові, шиї, тулубі і кінцівках, шкіряної рани на носі, які згідно висновку судово-медичної експертизи №432 від 13.04.2012 року відносяться по ступеню тяжкості до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров*я.
В судовому засіданні підсудні ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_6 вину у вчиненні інкримінованого їм злочину за ч.2 ст.187 КК України фактично визнали повністю, підтвердивши факти нанесення ударів потерпілому ОСОБА_11 09.03.2012 року о 23 год. з метою заволодіння його майном - золотим перснем та мобільним телефоном, при обставинах вказаних в описовій частині даного вироку. Підсудний ОСОБА_9 вину за ч.2 ст.187 КК України не визнав. суду пояснив, що 09.03.2012 року в перший раз приїхав до м. Кременчука до знайомих ОСОБА_8 та ОСОБА_7, які на той час мешкали на квартирі в м. Кременчуці . разом з ними та ОСОБА_6 вжив алкогольні напої в одному з подвір*їв по вул. Щорса, після чого ОСОБА_6 запропонував когось «гопнуть», як він - ОСОБА_12, зрозумів - побити. Замітивши біля одного з гаражів по незнайомій йому вулиці одинокого чоловіка, який йшов і розмовляв по мобільному телефону, ОСОБА_7 та він - ОСОБА_9 направилися до нього. ОСОБА_7, який витяг балки з рукавів своєї куртки почав бити чоловіка по голові, шиї, плечам палицею, а чоловік почав відбиватися сумкою, яка була в нього в руках та тікати.. ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_8, а за ними і він - ОСОБА_9, побігли за чоловіком. Пробігши 30 метрів, чоловік зупинився і став в бійцівську позу. До нього підбіг ОСОБА_7, а він - ОСОБА_9, зупинився в 20 метрах. ОСОБА_7 наносив удари чоловіку кулаками, палкою в різні частини тіла, тулубу. ОСОБА_8, підбігши до чоловіка, штовхнув його, і той упав на землю, після чого ОСОБА_7, ОСОБА_6 почали наносити йому удари ногами в різні частини тіла, а ОСОБА_8 нахилився до чоловіка і щось шукав в його кишенях. Після цього, ОСОБА_8 піднявся і всі побігли в під'їзд одного з будинків, де він - ОСОБА_9, побачив у ОСОБА_8 мобільний телефон «Нокіа», а у ОСОБА_6 - перстень. Визнає себе не визнає, оскільки злякавшись побиття потерпілого, не вживав ніяких активних дій відносно нього, не мав наміру заволодіти його майном, оскільки мав при собі 300 грн., які йому дала на дорогу мати.
Вина підсудних ОСОБА_7 ОСОБА_6, ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого їм злочину за ч.2 ст.187 КК України повністю доведена дослідженими в судовому засіданні доказами.
Так, потерпілий ОСОБА_11 суду показав, що повертався приблизно 23-30 год. з чергування з ЛМ на ст.. Кременчук, де працював в слідчо-оперативній групі. Проходячи повз гаражі біля буд. 45 по провулку Героїв Бресту, побачив за 10-15 метрів 4-х незнайомих йому чоловік, двоє з яких йшли попереду, а за три метри- ще двоє. Один з хлопців, як він довідався пізніше - ОСОБА_7, підбіг до нього і наніс палками, які витяг з рукавів куртки, удари по голові. У відповідь він наніс удар Букову пакетом з речами по голові, від чого пакет порвався. Після цього до ОСОБА_7 приєдналися ще двоє - ОСОБА_6 та ОСОБА_8, як він дізнався пізніше на впізнанні, які також наносили удари по тілу, голові, збивши його з ніг. Він намагався їм пояснити, що він працівник міліції, але вони продовжували наносити удари кулаками, ногами по різним частинам тіла. Четвертий хлопець стояв осторонь і ударів не наносив. Захищаючи свою голову руками, він чув, як хтось із хлопців спитав, «А гроші де». Після того, як хтось з хлопців крикнув «Уходим!», всі побігли. Він не виявив у себе свого мобільного телефону «Нокіа-2630», який перед нападом він встиг покласти в кишеню пальто, та персня з руки. Йому завдана матеріальна шкода на загальну суму 2700 грн., але речі були йому повернуті працівниками міліції після затримання нападників. З приводу отриманих тілесних ушкоджень він лікувався в нейрохірургічному відділенні 3-ої міськлікарні з приводу отриманого струсу головного мозку.
Свідок ОСОБА_13 суду показав, що 09.03.2012 року приблизно 22 год. до нього прийшли знайомі ОСОБА_18, ОСОБА_8, ОСОБА_7. та мало знайомі ОСОБА_6 та ОСОБА_9, для того, щоб відпочити та вжити алкогольні напої. До себе додому він їх не запросив, а дозволив відпочити під навісом. Коли вони всі пішли, він не знає.
Свідок ОСОБА_14 суду показала, що її брат ОСОБА_8 разом з односельцем ОСОБА_9, який в той день приїхав до них в гості з с. Зибкове Онуфріїївського району Кіровоградської області, повернулися додому 09.03.2012 року приблизно 23-45 год. Вранці 10.03.2012 року працівниками міліції проводився обшук в їх квартирі, яку вони знімали з братом, за адресою АДРЕСА_1, де при обшуку був виявлений та вилучений мобільний телефон «Нокіа 2630».
Крім того вина підсудних доведена дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами - матеріалами кримінальної справи.
Протоколом усної заяви ОСОБА_11 про вчинений відносно нього 09.03.2012 року розбійний напад а.с.10 т.1
Протоколом огляду місця події злочину від 09.03.2012 року а.с.12т.1
Протоколом огляду місця події - квартири АДРЕСА_2 де за місцем проживання ОСОБА_8 10.03.2012 року був вилучений мобільний телефон «Нокіа 2630» а.с.17 т.1
Протоколом огляду місця події - квартири АДРЕСА_3, де за місцем проживання ОСОБА_6 10.03.2012 року був вилучений золотий перстень-печатка з металу жовтого кольору а.с.19 т.1
Протоколами відтворення обстановки та обставин вчиненого злочину з підозрюваними-обвинуваченими ОСОБА_8 ( а.с.а.с.118-123 т.1 а.с.11-15 т.2 ), ОСОБА_6 (а.с.а.с.124-129 т.1), ОСОБА_7 (а.с.а.с.130-135 т.1, а.с.а.с. 58-62 т.2), ОСОБА_9 (а.с.97-101 т.2)
Висновком судово-медичної експертизи №432 від 13.04.2012 року, згідно якого потерпілому ОСОБА_11 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, яка викликала струс головного мозку, забоїв м*яких тканин, синців, саден на голові, шиї, тулубі і кінцівках, шкіряної рани на носі, які згідно висновку судово-медичної експертизи №432 від 13.04.2012 року відносяться по ступеню тяжкості до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров*я. а.с.173-174 т.1
Протоколом пред*явлення потерпілому ОСОБА_11 мобільного телефону, де серед трьох пред*явлених йому телефонів, він впізнав належний йому мобільний телефон Нокіа 2630 чорного кольору, яким заволоділи нападники 09.03.2012 року а.с.189 т.1
Протоколом пред*явлення потерпілому ОСОБА_11 золотої печатки, де серед трьох пред*явлених йому золотих каблучок, він впізнав належний йому перстень, яким заволоділи нападники 09.03.2012 року а.с.192 -193 т.1
Протоколами пред'явлення фотознімків для впізнання потерпілому ОСОБА_11, де серед пред*явлених йому фото він впізнав ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_8, як осіб, які здійснили на нього розбійний напад а.с. а.с. 199-210 т.1
Протоколами очної ставки між обвинуваченими ОСОБА_9 та ОСОБА_6 а.с.35 т.2, ОСОБА_9 та ОСОБА_7 (а.с.67-68 т.2), обвинуваченим ОСОБА_9 та потерпілим ОСОБА_11 (а.с.103 т.2)
Та іншими письмовими доказами у їх сукупності.
Наведені докази є належними, допустимими, достовірними та достатніми для визнання підсудних ОСОБА_7 ОСОБА_6, ОСОБА_8 винними у вчиненні встановленого судом злочину.
Тому, умисні дії ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_8, що виразилися в у нападі з метою заволодіння чужим майном - майном потерпілого ОСОБА_11, поєднаному з насильством, небезпечним для життя та здоров*я потерпілого, вчинені за попередньою змовою групою осіб, суд кваліфікує за ч.2 ст.187 КК України.
Дослідивши зібрані докази, заслухавши в судовому засіданні показання підсудних ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_8, потерпілого ОСОБА_11, суд приходить до висновку, що в діях підсудного ОСОБА_9, який відповідно до показань в судовому засіданні вважав, що він іде «гопать», когось побити, вчинити хуліганські дії. Але допитавши в судовому засіданні інших підсудних, дослідивши в судовому засіданні письмові докази, суд приходить до висновку, що ОСОБА_9 розумів, що ОСОБА_6 було запропоновано вчинити грабіж, оскільки підсудні тривалий час гуляли по місту від вул. Московської до провулку Героїв Бресту, в пошуках жертви, вирішивши не чіпати жінок та дітей.
Як показали підсудні ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_8, і сам ОСОБА_9, напасти на кого-небудь та «гопнуть», запропонував ОСОБА_6 Фактично ні сам ОСОБА_6, ні інші присутні ні обговорювали конкретну особу, відносно якої необхідно вчиняти злочинні дії, не уточнювали конкретні обставини розбійного нападу чи грабежу, участь кожного з чотирьох присутніх в цих діях. Тому, коли ОСОБА_9 разом з ОСОБА_16, які йшли попереду ОСОБА_6 та ОСОБА_8, побачили незнайомого ОСОБА_11, першим до потерпілого побіг ОСОБА_7, а за ним інші, в тому разі побіг і ОСОБА_9, який вважав, що вони всі разом вчотирьох будуть здійснювати заволодіння майном потерпілого без його жорстокого побиття. Але, побачивши, що підсудний ОСОБА_7 почав наносити неодноразові удари палицею потерпілому ОСОБА_11 по голові, шиї, плечам, він не підтримав дії ОСОБА_7, не став наносити удари потерпілому, але залишився на місці вчинення злочину, усвідомлюючи, що здійснюється заволодіння майном, оскільки бачив, що до потерпілого ОСОБА_11 схилялися та обшукували того ОСОБА_8, ОСОБА_6, і коли хтось з хлопців крикнув «Уходим!» або «Убегаем!», ОСОБА_9 разом з іншими побіг до одного з під*їздів будинку. ОСОБА_9 розумів, що вчинено пограбування з його мовчазної згоди, але передбачити те, що потерпілому будуть спричинені легкі тілесні ушкодження, що потягли короткочасний розлад здоров*я, він не міг і не бажав цього робити. Відповідно до ст..29 КК України співучасники відповідають тільки за діяння, вчинені в межах угоди, що між ними відбулася. Вчинення дій, які не охоплювалися прямим чи непрямим умислом інших співучасників, не охоплюється поняттям співучасті у злочині. Тут мається «ексцес виконавця», за яким співучасники відповідають тільки в межах угоди, тобто за дії виконавця, які охоплюються їхнім умислом .
Неконкретизованість умислу на вчинення певних дій всих співучасників, неповнолітній вік ОСОБА_9, якому на момент вчинення злочину виповнилося 16 років, перебування його у стані алкогольного сп*яніння, невідома йому обстановка, змусила його разом з іншими розпочати злочинні дії, направлені, як він вважав, на залякування незнайомця, у якого вони мали намір забрати його речі, і він це розумів, оскільки чув слово «гопнуть», що означає пограбувати. Але побачивши, що ОСОБА_7 наносить удари палицею в життєво важливі органи по голові, шиї, він не застосовував до потерпілого ОСОБА_11. фізичної сили, але був присутнім при його побитті, бачив, як інші - ОСОБА_8 та ОСОБА_6 наносили удари, обшукували потерпілого; втікав разом з ними, приймав участь в обговоренні долі викрадених речей з іншими учасниками, разом з ОСОБА_8, у якого як він - ОСОБА_9, бачив мобільний телефон, який ОСОБА_8 витяг з кишені потерпілого, прибув додому до ОСОБА_8
Тому, умисні дії ОСОБА_9 необхідно перекваліфікувати з ч.2 ст.187 КК України на ч.2 ст.186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений за попередньою змовою групою осіб.
Обговорюючи питання про призначення покарання підсудним, суд враховує тяжкість вчиненого злочину, який є тяжким злочином, особи підсудних, які на момент вчинення злочинів навчалися, позитивно характеризувалися за місцем проживання та навчання, пом'якшуючі та обтяжуючі покарання підсудних обставини.
Обставинами, що пом'якшують покарання підсудним, суд вважає вчинення злочину вперше, підсудним ОСОБА_9 - у неповнолітньому віці, повне визнання вини підсудними ОСОБА_16, ОСОБА_6, ОСОБА_8, щире каяття ними в скоєному, сприяння органам досудового слідства в розкритті злочину, молодий вік підсудних ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_8, відшкодування заподіяної моральної шкоди потерпілому ОСОБА_11, який не має до підсудних ніяких претензій матеріального характеру та його думку з приводу несуворого покарання підсудних.
Обставин, що обтяжують покарання підсудним, суд не вбачає.
На обліку в ПНД, КНД підсудні не перебувають.
На підставі вище викладеного, суд доходить до висновку про достатність виправлення та перевиховання підсудних ОСОБА_7 ОСОБА_6, ОСОБА_8 в умовах ізоляції їх від суспільства, застосувавши їм покарання у вигляді позбавлення волі. Враховуючи особи підсудних, які позитивно характеризуються за місцем навчання, проживання, ряд пом'якшуючих обставин, а саме щире каяття, сприяння органам досудового слідства в розкритті злочину, відшкодування моральної шкоди потерпілому, думка потерпілого про несуворе покарання, які суттєво знижують ступінь тяжкості скоєного злочину, суд вважає за можливе призначити підсудним ОСОБА_7 ОСОБА_6, ОСОБА_8 покарання на підставі ст.69 КК України - нижче нижчої межі покарання, передбаченого ч.2 ст.187 КК України, та не застосовувати до них додаткове покарання у вигляді конфіскації майна.
Враховуючи вище викладене, суд доходить до висновку про достатність виправлення та перевиховання підсудного ОСОБА_9 без ізоляції його від суспільства, застосувавши йому покарання у вигляді позбавлення волі на строк, передбачений санкцією ч.2 ст.186 КК України, за якою він визнаний винним, та звільнивши його від відбування покарання з іспитовим строком на підставі ст.ст.75,104 КК України та покладанням на нього обов*язків, передбачених ст.76 КК України.
Речові докази - вилучені золотий перстень, мобільний телефон «Нокіа 2630», зв'язку ключів необхідно залишити у володінні та користуванні потерпілого ОСОБА_11
Керуючись ст.ст.323, 324 КПК України в редакції 1960 року, п.11 розділу 11 Перехідних положень до КПК України 2012 року, суд, -
ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст.187 КК України, призначивши покарання з застосуванням ст.69 КК України 4 роки позбавлення волі без конфіскації належного йому майна.
ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст.187 КК України, призначивши покарання з застосуванням ст..69 КК України 4 роки позбавлення волі без конфіскації належного йому майна.
ОСОБА_8 визнати винним у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст.187 КК України, призначивши покарання з застосуванням ст..69 КК України 4 роки позбавлення волі без конфіскації належного йому майна.
ОСОБА_9 визнати винним у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст.186 КК України, призначивши покарання у вигляді 4 років позбавлення волі.
На підставі ст.ст.75.,104 КК України звільнити ОСОБА_9 від відбування призначеного покарання з іспитовим строком на 1 рік 6 місяців. Відповідно до ст..76 КК України зобов*язати ОСОБА_9 повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, навчання та роботи, не виїздити за межі України на постійне місце проживання без відому органу кримінально-виконавчої системи.
Міру запобіжного заходу відносно ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_7 залишити тримання під вартою. Строк відбування покарання ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_7 рахувати з 10.03.2012 року, з моменту фактичного затримання.
Міру запобіжного заходу відносно ОСОБА_9 до набрання вироком чинності залишити підписку про невиїзд.
Речові докази - вилучені золотий перстень, мобільний телефон «Нокіа 2630», зв'язку ключів залишити у володінні та користуванні потерпілого ОСОБА_11
На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Полтавської області на протязі 15 діб через Автозаводський райсуд м. Кременчука, а засудженими ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_7 - в той же строк з моменту вручення копії вироку.
Суддя: