2-986/13
17 квітня 2013 року Ленінський районний суд міста Луганська в складі:
головуючий - суддя Золотарьов О.Ю.,
при секретарі - Красновській М.В.,
розглянувши заяву представника позивача про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства “Луганськгаз” в особі філії Луганське міжрайонне управління по експлуатації газового господарства, третя особа - ОСОБА_2, про визнання частково недійсним договору про надання послуг з газопостачання, зобов'язання вчинити певні дії
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, який неодноразово уточнив (а.с. 75-81, 91-92) посилаючись на ту обставину, що з 2008 року є власником будинку за адресою м. Луганськ, вул. Глінки, буд. 18.
З метою задоволення комунально-побутових потреб має намір споживати природний газ за адресою: м. Луганськ, вул. Глінки, буд. 18, для чого у будинку є газові прилади. При цьому існує Договір №12486 від 11.10.2011 року про надання послуг з газопостачання, який укладався для забезпечення будинку позивача послугами з газопостачання.
При цьому позивач не знав про те, що у попереднього власника житлового будинку існувала значна заборгованість за послуги з газопостачання. Як з'ясувалося згідно з відповіддю ПАТ «Луганськгаз» на адвокатський запит, відключення від газопостачання житлового будинку відбулося ще 01.10.2007 року, тобто, до часу отримання права власності на будинок з боку позивача.
У 2011 році позивачу було повідомлено, що необхідно терміново укласти письмовий договір на газопостачання, подача газу до житлового будинку була зупинена 20.04.2011р. внаслідок наявного самовільного підключення.
У п. 26 Договору відповідачем була самостійно вписана заборгованість позивача у розмірі 38054,70 гривень, з якою позивач не згоден, вказуючи, що договір складений шляхом суміщення друкованого і рукописного тексту, оскільки заповнювався як типовий договір відповідача (договір приєднання). Окремі умови договору були заповнені рукописно, деякі умови договору залишилися незаповненими, у договір могли вноситися дописки вже у відсутність споживача.
Після укладання договору, газопостачання у житловий будинок позивача не було поновлено відповідачем, що значно ускладнює опалення будинку позивача, створює для його родини побутові незручності.
Посилаючись на те, що відповідачем без згоди позивача у договір про надання послуг з газопостачання була вписана заборгованість за той час, коли позивач не був власником житлового будинку, позивач з 2008 року заборгованості перед відповідачем не має, п. 26 Договору суперечить волевиявленню позивача, вимогам чинного законодавства про захист прав споживачів та про житлово-комунальні послуги, просив суд визнати недійсним п. 26 Договору №12486 від 11.10.2011р. про надання послуг з газопостачання, який укладений між позивачем та відповідачем, в частині визначення суми заборгованості споживача перед Публічним акціонерним товариством «Луганськгаз», зобов'язати відповідача поновити газопостачання позивачу за адресою його житлового будинку - м. Луганськ, вул. Глінки, буд. 18.
В судовому засіданні представник позивача підтримала уточнені позовні вимоги в повному обсязі, з підстав, вказаних в позові, просила задовольнити вимоги позивача, про що надала пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві та уточненнях до неї.
Відповідач позов не визнав, надавши письмові заперечення проти позову (а.с. 23-24). Представник відповідача в судовому засіданні підтримала доводи заперечень, надавши відповідні пояснення суду, просила відмовити в задоволенні позову.
Третя особа в судовому засіданні надала пояснення, згідно яких згодна з позовною заявою, вважає її обгрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Заслухавши сторони, вивчивши матеріали справи, перевіривши надані докази в сукупності, суд дійшов наступного.
Частиною 1 статті 11 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Приймаючи рішення по справі, що розглядається, суд виходив з вимог ст. ст. 60, 61 ЦПК України, які регламентують, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог та заперечень, крім випадків, коли мають місце підстави звільнення від доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.
Відповідно до ст. 3 ЦПК кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Правовідносини по даному позові регулюються Цивільним Кодексом України, Законом України «Про захист прав споживачів», Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Правилами надання населенню послуг з газопостачання, затвердженими Постановою КМУ від 09.12.99 р. № 2246 зі змінами на час розгляду справи.
Відповідно до ст. 1 п.7 Закону України «Про захист прав споживачів», договір - це усний чи письмовий правочин між споживачем та виконавцем про якість, терміни, ціну та інші умови, за яких реалізується продукція. Підтвердження вчиненого усного правочину оформляється квитанцією, товарним чеком чи касовим чеком, квитком талоном, або іншим документом.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у газопостачанні.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 2008 року є власником житлового будинку за адресою м. Луганськ, вул. Глінки, буд. 18 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 30.09.2008р. та договору дарування від 18.12.2008р., право власності є зареєстрованим у реєстрі прав власності на нерухоме майно (а.с. 10-14).
ОСОБА_1 є власником особового рахунку № 12486, що підтверджено умовами договору, що укладено 11.10.2011 року між Луганським міжрайонним управлінням експлуатації газового господарства та ОСОБА_1 (а.с. 15-16), витягом з особового рахунку (а.с. 33-37).
Відповідно до умов вказаного договору, ОСОБА_1 зобов'язався своєчасно вносити плату за надані послуги з газопостачання (п. 5 договору).
Таким чином, ОСОБА_1 є споживачем послуги газопостачання, послугу відповідач не надає, оскільки газопостачання будинку 18 по вул. Глінки в місті Луганську було припинено 01.10.2007 року в зв'язку з наявною заборгованістю (а.с. 18, 19).
Згідно умов п. 26 договору № 12486 від 11.10.2011 року величина заборгованості на 01.10.2011 року становить 38054,7 грн.
Згідно зі ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину с недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до вимог ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
В оспорюваному договорі не вказаний конкретний час, за який нарахована заборгованість, а тільки вказана її сума - 38054,7 грн. станом на 01.10.2011 року. Як вбачається з матеріалів справи, ця заборгованість нарахована за період з 1996 року, тобто до того часу, як ОСОБА_1, власник рахунку № 12486 (а.с. 33-37), став власником нерухомого майна - житлового будинку № 18 по вул. Глінки, в місті Луганську.
Відповідно до ч.1 ст.229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом. Під помилкою слід розуміти таке неправильне сприйняття стороною суб'єкта, предмета чи інших істотних умов угоди, що вплинуло на її волевиявлення, за відсутності якого за обставинами справи можна вважати, що угода не була б укладена.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п.11 постанови №3 від 28 квітня 1978 року «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними», під помилкою як підставою для визнання недійсною угоди слід розуміти таке неправильне сприйняття стороною суб'єкта, предмета або інших істотних умов угоди, яке вплинуло на її волевиявлення і за відсутності якого за обставинами справи можна вважати, що угода не була б укладена.
На підставі вищевикладеного, суд вважає, що позивач ОСОБА_1, укладаючи договір про надання послуг з газопостачання, помилялася в сприйнятті природи правочину в частині суми заборгованості за газ, своїх та відповідача прав та обов'язків і така помилка є істотною саме для позивача як сторони договору, тому спірний п. 26 договору від 11.10.2011 року слід визнати недійсним в частині величини заборгованості.
Згідно з Правилами надання населенню послуг з газопостачання, затвердженими Постановою КМУ від 09.12.99 р. № 2246 газопостачання припиняється у разі порушення споживачем строків сплати за надані послуги з газопостачання, встановлених в абзаці п'ятнадцятому пункту 10 у пункті 17 цих Правил (п. 6).
При цьому, газорозподільне підприємство зобов'язане поінформувати споживача про причини і строки припинення газопостачання, а газопостачальне підприємство - здійснити протягом одного місяця перерахунок оплати послуг, що надавалися споживачеві.
Згідно п. 7 Правил припинення постачання газу споживачеві в житлових будинках залежно від обставин здійснюється шляхом перекриття запірних пристроїв та встановлення пломби та/або інвентарної заглушки перед газовим приладом (пристроєм) або на ввідному газопроводі.
Суд, вважає, що відключення позивача від газопостачання суперечить діючому законодавству.
Згідно актів, на який посилається представник відповідача як на підстави відключення будинку позивача від газопостачання, подача газу за адресою: вул. Глінки 18 припинена з 01.10.2007 року за систематичну несплату за користування природним газом, 20.04.2011 року (а.с. 19). Абонентом вказано ОСОБА_3, акт не є підписаним господарем будинку, причини не зазначені, відповідних пояснень представником відповідача не надано.
Крім того чинними на даний час нормативними актами заборонено здійснювати подібні дії. Так, п. 2 Постанови Верховної Ради України «Про оплату житлово-комунальних послуг населенням України» № 512-XIV від 18 березня 1999 року заборонено Кабінету Міністрів України, місцевим органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування, підприємствам і організаціям незалежно від форм власності відключати жилі приміщення від енерго-, тепло-, водо- і газопостачання та відселяти із житла громадян у разі невнесення ними плати за житлово-комунальні послуги.
Статтею 4 Закону України «Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію» № 554-IV від 20.02.2003 р. передбачено, що заборгованість громадян , які не уклали договір про реструктуризацію заборгованості та не сплачують поточних платежів, стягується житлово-комунальними підприємствами за рішенням суду.
Оскільки суду не представлено такого, що набрало чинності судового рішення про стягнення заборгованості за комунальні послуги з ОСОБА_1 як власника будинку, рішення суду щодо наявності у позивача ОСОБА_1 заборгованості по комунальним послугам не ухвалювалося, тому дії відповідача по відключенню будинку позивача від газопостачання визнати законним суд не може та вважає, що позов ОСОБА_1 про підключення будинку до газопостачання є законним і підлягає в цій частині задоволенню.
Керуючись статтями 10, 11, 207, 209, 212, 214-215, 217, 218 ЦПК України, суд -
Уточнений позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати недійсним п. 26 договору № 12486 від 11.10.2011року про надання послуг з газопостачання, укладений між ОСОБА_1 та Луганським міжрайонним управлінням по експлуатації газового господарства в частині визначеної величини заборгованості споживача.
Зобов'язати Публічне акціонерне товариство “Луганськгаз” поновити газопостачання ОСОБА_1 за адресою: місто Луганськ, вулиця Глінки будинок 18.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Луганської області через Ленінський районний суд міста Луганська шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Головуючий: суддя О.Ю.Золотарьов