Справа № 437/882/13а
Іменем України
25 березня 2013 року Ленінський районний суд м.Луганська складі:
головуючого - судді Бугери О.В.,
при секретарі - Тихенькій О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до УПФУ в Ленінському районі м.Луганська про визнання неправомірними та протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач 18.01.2013 року звернулась до суду із відповідним позовом, в обґрунтування якого зазначила, що вона вийшла на пенсію з посади заступника начальника відділу ДПА в Луганській області 14.12.2001 року і згідно ст. 37 ЗУ «Про державну службу» їй була назначена пенсія держслужбовця в розмірі 90% від суми складових заробітної плати. Пенсія нарахована згідно довідки ДПА у Луганській області про складові її заробітної плати від грудня 2001 року.
З моменту призначення їй пенсії працівникам органів ДПС розмір заробітної плати підвищувався 7 разів, а саме: з січня 2003 року, з вересня 2003 року, з 1 листопада 2004 року, з січня 2005 року, з квітня 2006 року, з травня 2007 року, з лютого 2008 року.
Відповідно до вимог ст. 37-1 ЗУ «Про державну службу» вона мала право на перерахунок пенсії, який проводився відповідно наданих довідок. Всі необхідні довідки про складові заробітної плати (оклад, надбавка за ранг радника податкової служби 1 рангу, надбавки за вислугу років, надбавки за особливі умови праці 50%, кваліфікації, інтенсивність праці 100%, премія) з врахуванням підвищення згідно нормативним актам в управління Пенсійного фонду Ленінського району м. Луганська нею були надані, остання довідка станом на 1 лютого 2008 року за № 4672/05-0133 від 06.03.2008 року. Перерахунок пенсії їй проводився, але без урахування винагороди за вислугу років в розмірі 40% згідно постанови КМУ від 12.09.1997 року № 1013, яку вона отримувала, працюючи на посаді заступника начальника відділу, що визначено наказом ДПА в Луганській області №232 від 23.04.1998 року. Вважала, що вона має право на одержання винагороди за вислугу років відповідно до «Порядку виплати винагороди за вислугу років посадовим особам органів державної податкової служби, які мають спеціальні звання», затвердженого Постановою КМУ від 12.09.1997 №1013 (зі змінами, внесеними згідно Постанови КМУ від 25.08.1998 року № 1336), а саме у розмірі 40%, яка їй нараховувалася і виплачувалася з 01.04.1998 року і до звільнення 05.12.2001 року. Зазначений в довідках розмір винагороди за вислугу років становить 30% замість 40%, який вона отримувала. На винагороду за вислугу років в розмірі 40% нараховано страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне забезпечення.
Після того, як вона дізналась про порушення порядку нарахування пенсії, вона звернулась до ДПА та отримала довідку, в якій було зазначено розмір надбавки 40% та 18.12.2012 року нею було подано до УПФУ в Ленінському районі м. Луганська заяву про перерахунок пенсії державного службовця з 1 лютого 2008 року за останньою довідкою за № 4672/05-0133 від 06.03. 2008 року з використанням нової довідки від 12.12.2012 року за № 19508/05-061 в якій зазначено, що у складі заробітної плати виплачувалася їй надбавка за вислугу років в розмірі 40 відсотків, а також копія наказу ДПА в Луганській області від 23.04.1998 року № 232 «Про виплату винагороди за вислугу років», в якому встановлена виплата винагороди за вислугу років у розмірі 40%.
Але відповідачем було відмовлено в перерахунку пенсії з посиланням на відсутність підстав для перерахування пенсії стосовно надбавки за вислугу років на 40%. Вважала, що такою відмовою було порушено її право на отримання пенсії. На думку позивача порушено вимоги ст.ст. 33, 37, 37-1 ЗУ «Про державну службу», а також Порядок обчислення заробітної плати для перерахунку пенсії державного службовця установлений постановами Кабінету Міністрів від 31.05.2000 № 865 ті від 23.04.2003 № 581, ст.66 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ст. 41 Закону України «Про обов'язкове державне пенсійне страхування».
Враховуючи наведене, просила суд визнати неправомірними та протиправними дії Управління
Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська, щодо врахування в менших (30%), ніж фактично їй нараховувалися - 40 % винагороди за вислугу років, з якої справлялися страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська здійснити перерахунок та виплату призначеної їй пенсії державного службовця з 1 лютого 2008 року з урахуванням фактично нарахованих та виплачених сум за довідками ДПА в Луганській області про складові заробітної плати від 06.03.2008р. за № 4672/05-0133, а саме, враховуючи винагороди за вислугу років у розмірі 40 відсотків, довідка від 12.12.2012 №19508/05-061.
В судовому засіданні позивач свої вимоги підтримала, просила їх задовольнити. Представник відповідача УПФУ в Ленінському районі м.Луганська проти позову
заперечувала, просила в задоволенні позову відмовити, подала суду письмові заперечення що долучені до справи, в судовому засіданні 25.03.2013 року не була присутня, в матеріалах справи містяться письмові заперечення в який зазначено на можливість розглядати справу за їх відсутності. В обґрунтування заперечень посилалась на те, що 18.12.2012 року позивач дійсно звернулась із заявою про перерахунок пенсії з урахуванням надбавки за вислугу років у розмірі 40% відповідно до Довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії від 12.12.2012 року № 19508/05-061. В проведенні зазначеного перерахунку їй було відмовлено. Оскільки на день призначення пенсії 14.12.2001 року позивачу до стажу державної служби, яка дає право на призначення пенсії відповідно до вимог Закону України «Про державну службу» можливо зарахувати тільки 21 рік 5 місяців 4 дні. Відповідно надбавка за вислугу років встановлена у розмірі 30 відсотків по довідці від 06.12.2001 №13306/05, наданій Державною податковою адміністрацією в Луганській області. Провести перерахунок пенсії з урахуванням надбавки за вислугу років у розмірі 40 відсотків згідно постанови КМУ від 12.09.1997 № 1013 по довідці від 12.12.2012 № 19508/05-061 виданою Державною податковою службою у Луганській області немає законних підстав, оскільки Постанова Кабінету Міністрів України від 12.09.1997 № 1013 «Про Порядок виплати винагороди за вислугу років посадовим особам органів державної податкової служби, які мають спеціальні звання» розповсюджується тільки на працівників державної податкової служби при нарахуванні винагороди за вислугу років до заробітної плати. До винагороди зараховується час роботи на підприємствах, в установах та в організаціях на посадах бухгалтерів, економістів, фінансистів, юристів, інженерів - програмістів, інженерів - системотехніків, інженерів - електроніків, якщо ці працівники мали спеціальну освіту, працювали за фахом та перейшли на роботу до податкової адміністрації і зараховані на відповідну посаду. У випадку позивача до винагороди за вислугу років зараховано період роботи на загальних підставах, який неможливо зарахувати до стажу державної служби передбаченого Законом України „Про державну службу", оскільки поняття «винагорода за вислугу років» та «надбавка за вислугу років» не є тотожними поняттями.
Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, матеріали пенсійної справи №150610, встановив наступне.
Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, та принципом рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, відповідно до якого усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом.
Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З матеріалів справи вбачається, що позивачу 14.12.2001 року призначено пенсію відповідно до вимог Закону України «Про державну службу».
Відповідно до наказу ДПА в Луганській області від 23.04.1998 року за №232 з 01.04.1998 року позивачу було встановлено 40% винагороди за вислугу років /а.с.9-10/.
Відповідно до довідки від 06.03.2008 року №4672/05-0133 вбачається, що позивач ОСОБА_1 працювала на посаді заступника начальника самостійного відділу ДПА в Луганській області з якої призначено пенсію станом на 01 лютого 2008 року становить:
оклад 2004 гривень;
надбавка за ранг радника податкової служби 1 рангу 130 гривень;
надбавка за вислугу років 30% 640,20 гривень;
надбавка за високі досягнення в праці - 1387,10 гривень;
премія 68,95% від 2004 - 1381,76 гривень;
Всього заробітна плата для обчислення пенсії - 5543,06 гривень. На всі виплати, що включені в довідку нарахований збір на пенсійне страхування. /а.с.12/.
Відповідно до довідки від 12.12.2012 року за №19508/05-06 вбачається, що позивач ОСОБА_1 дійсно працювала у ДПА в Луганській області на посаді начальника відділу складові її заробітної плати на момент звільнення (станом на 05.12.2001 року) становили:
посадовий оклад 260 гривень;
надбавка за спеціальне звання (радник податкової служби 1 рангу) 130 гривень;
надбавка за вислугу років 40% згідно до Постанови КМУ від 12.09.1997 року №1013 156 гривень;
А також на період звільнення була встановлена надбавка за особливі умови праці у розмірі 50% та 100% за особливі умови роботи, кваліфікацію та інтенсивність від окладу, рангу, доплати за вислугу років, відповідно до Постанови КМУ від 31.12.1996 року №1592, а також за період з грудня 1999 року по листопад 2001 року виплачена матеріальна допомога у сумі 1886 гривень 49 копійок, з якої на суму 972 гривні 49 копійок нараховані пенсійні внески. /а.с.11/.
Відповідно до вимог ст. 37-1 Закону України «Про державну службу» передбачено, що у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв'язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій. Перерахунок пенсії здійснюється, виходячи із сум заробітної плати, на які нараховується страхові внески на загальнообов'язкове страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії.
Відповідно до статті № 33 Закону України «Про державну службу» заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок. Саме на Кабінет Міністрів України покладається регулювання питань оплати праці держслужбовців, встановлення розмірів посадових окладів, надбавок, доплат, матеріальної допомоги. Порядок обчислення заробітної плати для перерахунку пенсії державного службовця установлений постановами Кабінету Міністрів від 31.05.2000 № 865 ті від 23.04.2003 № 581.
Постановою Кабінету Міністрів від 23.04.2003 № 581 встановлено, що у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям відповідно до рішень Кабінету Міністрів після набрання чинності Законом України від 16.01 2003 №432-IV «Про внесення змін до Закону України «Про державну службу» заробітна плата для перерахунку пенсії пенсіонерам, яким пенсія призначена з дня набрання чинності Законом України «Про державну службу», визначається в такому порядку: Пенсіонерам, які на момент перерахунку пенсії продовжують працювати на посаді, з якої призначено пенсію, - на підставі поданої довідки про одержувану заробітну плату на момент перерахунку, іншим пенсіонерам - на підставі документів, поданих на час перерахунку, виходячи з сум заробітної плати, яку одержує працюючий державний службовець на відповідній посаді, з якої призначено (перераховано) пенсію, на момент виникнення права на перерахунок. При цьому премія та інші надбавки враховуються в середніх розмірах стосовно визначених законодавством таких виплат у відповідному державному органі, з якого особа вийшла на пенсію, на момент виникнення права на перерахунок, якщо вони були фактично їй встановлені.
Відповідно до п.3 Постанови ПКМУ від 31.05.2000 р. № 865 «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії» посадовий оклад, надбавка за ранг або кваліфікаційні класи, класний чин або спеціальні звання, за вислугу років при визначенні пенсії відповідно до законів враховуються в розмірах, що виплачуються на день звільнення з роботи. Крім того, статтею 66 Закону
України від 5.11.1991 року №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення», далі закон № 1788-ХІІ врегульовано види оплати праці, що враховуються при обчисленні пенсій.
Відповідно до частини першої ст.66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподаткованого доходу (прибутку), сукупного оподаткованого доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяли на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).
Відповідно до ст.66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» також передбачає, що «до заробітку для обчислення пенсії включаються усі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України «Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» нараховується збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до ст.41 Закону України «Про обов'язкове державне пенсійне страхування " - «до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються: 1) суми виплат (доходу), отриманих зареєстрованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично обчислені та сплачені страхові внески в Пенсійний фонд в межах встановленої законодавством максимальної величини заробітної плати (доходу), з яких сплачуються страхові внески.
Заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок», як це передбачено ч.2 ст.33 Закону України «Про державну службу» - «інші надбавки» також є складовою заробітної плати. Ст.37 Закону України «Про Державну службу» передбачає, що пенсія державним службовцям призначається в розмірі до 90% від сум їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Пункт 6 Постанови Кабінету Міністрів від 31.05.2000 № 865 також передбачає, що для нарахування пенсій включається заробітна плата, на яку нараховується збір на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на момент призначення (перерахунку) пенсії.
З урахуванням наведеного до складу заробітної плати для призначення пенсії державного службовця віднесені всі виплати, без винятку, з яких справляється збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Як вбачається з дослідженої в судовому засіданні довідки на винагороду за вислуги років в розмірі 40% позивачу нараховувалися збори на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
18.12.2012 року позивач звернулась до УПФУ в Ленінському районі м. Луганська із заявою про проведення перерахунку її пенсії державного службовця з 1 лютого 2008 року за останньою довідкою за № 4672/05-0133 від 06.03. 2008 року з використанням нової довідки від 12.12.2012 року за № 19508/05-061, з якої вбачається, що у складі заробітної плати яка виплачувалась їй є надбавка за вислугу років в розмірі 40 відсотків. До відповідної заяви позивачем було додано довідку від 12.12.2012 року за № 19508/05-061, а також копія наказу ДПА в Луганській області від 23.04.1998 року № 232 «Про виплату винагороди за вислугу років», в якому встановлена виплата винагороди за вислугу років у розмірі 40% /а.с.13-14/.
Як вбачається з відповіді від 27.12.2012 року в проведенні перерахунку їй було відмовлено. /а.с.15-16/.
Частиною 2 ст.11 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідного до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.
Відповідно до ст. 162 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: 1) визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення Враховуючи наведене, суд погоджується із доводами позивача, що протиправності дій Управління Пенсійного фонду України під час не проведення перерахунку пенсії позивачу.
На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, ст.ст.2, 17, 18, 71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська, щодо врахування в менших (30%), ніж фактично нараховувалися 40 % винагороди за вислугу років ОСОБА_1, з якої справлялися страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 призначеної їй пенсії державного службовця з 1 лютого 2008 року з урахуванням фактично нарахованих та виплачених сум за довідками ДПА в Луганській області про складові заробітної плати від 06.03.2008р. за № 4672/05-0133, а саме, враховуючи винагороди за вислугу років у розмірі 40 відсотків, довідка від 12.12.2012 №19508/05-061.
Мотивувальна частина постанови виготовлена 02.04.2013 року.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення постанови суду, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії судового рішення.
Головуючий: суддя О.В.Бугера