22.04.2013
Справа № 1203/6670/2012
Провадження № 2/434/659/13
17 квітня 2013 року
Артемівський районний суд м.Луганська в складі головуючого судді Головіної Т.М., при секретарі Шклярук О.С., за участю представника позивача - ОСОБА_1, представника відповідача - ОСОБА_2, представників третьої особи ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Луганського обласного управління ТВ безбалансового відділення №10012/0199 - ОСОБА_3, ОСОБА_4, розглянувши відкритому судовому засіданні в місті Луганську цивільну справу за позовом,-
ОСОБА_5 до ОСОБА_6, відділу з питань житлового господарства та приватизації Управління житлового комунального господарства Луганської міської ради, треті особи: Міське комунальне підприємство Бюро технічної інвентаризації, ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Луганського обласного управління ТВ безбалансового відділення №10012/0199 про визнання приватизації недійсною,-
Позивач посилаючись на те, що приватизація квартири за адресою м. Луганськ, кв. Зарєчний 2/106, надбаної у шлюбі з відповідачкою ОСОБА_6 за ордером, у 2006 році була приватизована останньою без його відому, коли він постійно мешкав у квартирі та шлюбні відносини з відповідачкою тривали, 2.03.2010 року звернувся до суду з позовом, який надалі уточнив (а.с.18-19), у якому просить суд, з підстав невідповідності угоди вимогам Закону, визнати приватизацію спірної квартири за свідоцтвом про право власності на житло, виданим 12 березня 1996р. відділом приватизації житлового фонду Луганської міської ради народних депутатів на ім'я ОСОБА_6 - недійсною з анулюванням реєстрації права власності відповідачки в МКП БТІ м. Луганська.
У судовому засіданні позивач на позові наполягав, суду також пояснив, що з 1987 року мешкав за адресою м. Луганськ, кв. Зарєчний 2/106 спільно з відповідачкою ОСОБА_6, ця квартира була отримана ним згідно до ордеру від 16 вересня 1987р.; у 1989р. шлюб між ним та відповідачкою було розірвано через зловживання ним спиртними напоями, але вони продовжували разом проживати в зазначеній квартирі та вести сумісне господарство; у 1990р. у зв'язку з тим, що у позивача був хворий батько, він знявся з реєстраційного обліку за адресою спірної квартири та зареєструвався за адресою свого батька: м. Луганськ вул.. Гайдара,82 з метою догляду за останнім, а також з тієї причини, що побоювався втратити зазначений будинок, але при цьому продовжував проживати у спірні квартирі. У серпні 2009 року він запропонував відповідачці приватизувати квартиру, але остання йому повідомила, що приватизувала квартиру ще у 1996р., через що у нього трапився серцевий напад та він перебував у лікарні.
Представник позивача позовні вимоги ОСОБА_5 підтримав, суду також пояснив, що враховуючи те, що позивачу про приватизацію спірної квартири відповідачкою стало відомо лише у серпні 2009р., просить поновити позивачеві строк для звернення до суду з даним позовом.
Відповідачка ОСОБА_6 позов ОСОБА_5 визнала у повному обсязі, надала пояснення, аналогічні поясненням позивача, не заперечувала, що дійсно навмисно приховала від відповідача факт приватизації квартири з мотивів того, що останній пиячив, тому вона побоювалась, щоб частина квартири була оформлена на відповідача; представник відповідача позицію останньої підтримав.
Представник відповідача - Відділу з питань житлового господарства та приватизації Управління житлового комунального господарства Луганської міської ради в судове засідання не з»явився, надав суду заяву про слухання справи в його відсутність; згідно письмових заперечень у позові ОСОБА_5 просив відмовити за необгрунтованістю, вважаючи, що з тогу часу, коли позивач знявся з реєстрації за вказаною адресою, він перестав бути наймачем квартири та членом сім'ї ОСОБА_6; для приватизації квартири ОСОБА_6 надала органу приватизації довідку про склад сім'ї від лютого 1996р., відповідно якої у спірній квартирі проживала вона сама; позивачем пропущено строк звернення до суду з даним позовом.
Представник третьої особи - ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Луганського обласного управління ТВ безбалансового відділення №10012/0199 у судовому засіданні позовні вимоги позивача не визнав та суду пояснив, що звернення позивача до суду з даним позовом є метою не допустити звернення стягнення на спірну квартиру, оскільки сторони в 2007р. брали у ВАТ «Державний ощадний банк України» кредит, в якому ОСОБА_6 виступає поручителем за зобов'язанням по договору кредиту; предметом іпотеки є спірна квартира, при укладенні зазначеного договору відповідачка запевнила банк, що вона є єдиним власником житла та в зазначений квартирі ніхто окрім неї не проживає, про що зазначила у відповідній заяві при зверненні до банку; після розірвання шлюбу з відповідачкою - ОСОБА_6 у 1989р. позивач ОСОБА_5 звільнив квартиру та почав мешкати за новою адресою: м. Луганськ, вул.. Гайдара, 82, за якою і зареєстрував місце свого проживання; позивач в уточненій позовній заяві вказав неправдиві свідчення щодо місця свого проживання; наполягає на застосуванні строку позовної давності, який пропущено позивачем без поважної причини.
Допитані у судовому засіданні свідки суду показали:
ОСОБА_7 - співробітник ДУ, що довідка зазначеного зразку від 01.04.2010р. видається начальником ДУ, шляхом опитування сторін або за актом, завіреним сусідами. Довідки, що знаходяться на а.с. 209 та 210 це довідки Форми № 3, в яких зазначаються особи, що знаходяться на реєстраційному обліку;
ОСОБА_8 - що сім'ю ОСОБА_5 знає вже тридцять років, вони є кумами, знаходиться у дружніх відносинах. Сторони постійно мешкали за адресою у спірній квартирі разом, йому навіть невідомо, що сторони були розлучені.
З пояснень сторін, представників, допитаних свідків та наданих доказів встановлено наступне:
між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у 1973 році було укладено шлюб.
З ордеру № 013494 від 16 вересня 1987р. вбачається, що ОСОБА_5 отримав двохкімнатну квартиру за адресою м. Луганськ, кв. ЗарєчнийАДРЕСА_1 на сім'ю з трьох чоловік - дружину ОСОБА_6 та сина ОСОБА_9, з 23.09.1987 року сторони зареєстровані за зазначеною адресою.
Шлюб між подружжям ОСОБА_6 розірвано 29 грудня 1989р., відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу серії ІІ-ЕД за № 476805.
22.03.1990 року позивач знявся з реєстрації за адресою спірної квартири та зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1.
27.01.2011р. позивач повторно зареєстрований у спірній квартирі.
ОСОБА_6 у лютому 1996р. звернулася до керівника відділу приватизації з заявою про передачу у її приватну власність квартири за адресою: м. Луганськ, кв. Зарєчний 2/106.
До органу приватизації відповідачкою була надана довідка МКП «Жилсервіс» ДУ №5 від 1996р. про склад сім'ї, відповідно до якої за адресою: м. Луганськ, кв. Зарєчний 2/106 зареєстрована та проживає ОСОБА_6 (а.с. 231).
Відповідно до розпорядження органу приватизації № 1201 від 11.03.1996р. ОСОБА_6 було передано у приватну власність спірну квартиру на підставі її заяви та відповідно до ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду».
Відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 12 березня 1996р.,спірна квартира на праві приватної власності належить ОСОБА_6, квартира зареєстрована у МКП «БТІ» відповідно до витягу про реєстрації права власності.
З довідки виданої МКП «Жилсервіс» ДУ№5 за № 671 від 03.10.2007р.(наданою відповідачкою до Банку при оформленні іпотечного договору) вбачається, що за адресою м. Луганськ, кв. Зарєчний 2/106 проживає ОСОБА_6., інших мешканців немає, квартира знаходиться у приватній власності (а.с. 209).
З довідки МКП «Жилсервіс» ДУ№5 від 01.04.2010р.(наданою позивачем при зверненні до суду) вбачається, що за адресою м. Луганськ, кв. Зарєчний 2/106 проживає ОСОБА_6 та разом з нею по даній адресі з 1987р. по теперішній час проживає її чоловік ОСОБА_5 (а.с.21).
З довідки МКП «Жилсервіс» ДУ№5 за № 214 від 15.04.2010р.(наданою представником Банку), вбачається, що за адресою м. Луганськ, кв. Зарєчний 2/106 проживає ОСОБА_6, квартира знаходиться у приватній власності.(а.с. 131)
З довідки МКП «Жилсервіс» ДУ№5 за № 246 від 27.04.2011р.(наданою позивачем під час розгляду справи у суді)вбачається, що у спірній квартирі проживає ОСОБА_6 та разом з нею по даній адресі проживає її чоловік ОСОБА_5, який 21.03.1990р. з даної адреси був виписаний, а 27.01.2011р. знову зареєстрований (а.с. 210).
З іпотечного договору від 26.10.2007р. вбачається, що 26 жовтня 2007р. між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_6 укладено договір іпотеки, яким остання є майновим поручителем за зобов'язаннями по кредитному договору та предметом іпотеки є житлове приміщення, що розташоване за адресою: м. Луганськ, кв. Зарєчний 2/106, предмет іпотеки є власністю іпотекодавця ОСОБА_6
11 березня 2010р. видано виконавчий напис нотаріуса про звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру за адресою : м. Луганськ, кв. Зарєчний 2/106; 17 березня 2010р. відкрито виконавче провадження.
З відомостей МКП «Бюро технічної інвентаризації» від 06.12.2012р. за № 15/43-5317, вбачається, що за позивачем ОСОБА_5 з 27.10.1989р. зареєстровано право власності на цілий житловий будинок за адресою: м. Луганськ, вул.. Гайдара, 82 на підставі свідоцтва про право на спадщину, посвідченого 5-ю Ворошиловградською державною нотаріальною конторою від 17.10.1989р. реєстр №2-3263 та свідоцтва про право на спадщину, посвідченого 5-ю Ворошиловградською державною нотаріальною конторою від 17.10.1989р. реєстр № 2-3261.
Аналізуючи надані сторонами докази та даючи правову оцінку їх діям, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_5, виходячи із наступного:
згідно ст. 60, 59 ЦПК України, кожна сторона зобов”язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.
Згідно до ст.8 ЗУ „Про приватизацію державного житлового фонду”, передача займаних квартир здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають у цій квартирі.
Згідно до Положення про порядок передачі квартир у власність громадян №56 від 15.09.1992р. Державного комітету України по житлово-комунальному господарству (п.22-26), яке діяло на часу укладення оспорюваної угоди, громадянин, що виявив бажання приватизувати займану|позичати| ним і членами його сім'ї на умовах найму квартиру, звертається|обертається| в орган приватизації для оформлення документів. При оформленні заяви на приватизацію квартири громадянин бере на підприємстві, обслуговуючому житловий будинок, довідку про склад сім'ї і та займаних приміщеннях|, в якій вказуються|указують| члени сім'ї наймача, які прописані і проживають разом з ним, а також тимчасово відсутні, за якими зберігається право на житло. Орган приватизації, в разі потреби, уточнює необхідні для розрахунків дані в залежності від складу сім'ї і розміру загальної площі квартири (будинку), оформляє розрахунки та видає розпорядження. На підставі оформленого розпорядження орган приватизації готує паспорт на квартиру, а на одноквартирний будинок - паспорт на домоволодіння, свідоцтво про право власності на житло та реєструє його у спеціальній реєстраційній книзі Зареєстрована заява передається підприємству по оформленню документів. Свідоцтво на право власності на квартиру (будинок) підлягає обов'язковій реєстрації в органах технічної інвентаризації.
Суд вважає безспірно встановленим, що на час приватизації спірної квартири позивач ОСОБА_5 постійно у квартирі не мешкав, тимчасово відсутнім не був; що після розірвання шлюбу з відповідачкою у 1989 році позивач звільнив спірну квартиру та почав мешкати за новою адресою: м. Луганськ, вул.. Гайдара, 82, за якою і зареєстрував місце свого проживання, виходячи із наступного:
звернувшись першочергово 2.03.2010р. до суду із позовом про визнання за ним права власності на ? частку спірної квартири, який надалі позивачем було уточнено шляхом зміни предмету та підстави позову, ОСОБА_5 зазначив своє місце проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 і до позовної заяви надав копію свого паспорта із сторінкою місця реєстрації за зазначеною адресою, в позовній заяві вказав, що при розірванні шлюбу та надалі між колишнім подружжям був пролонгований усний договір про розділ спірної квартири, за яким відповідачка за його вимогою повинна йому передати шляхом оформлення договору дарування право власності на ? частку квартири, однак свої зобов»язання відповідачка не виконує.
З викладеного у першочерговому позові слід вважати, що на час розлучення позивачу було достеменно відомо та дані обставини між сторонами узгоджено, що право власності на квартиру надалі буде оформлено одноособово на відповідачку.
Непереконливими, нелогічними та необґрунтованими взагалі суду вбачаються пояснення обох сторін, наданих у суді. Так, показання позивача, що він був вимушений 22.03.1990 року знятися з реєстраційного обліку за адресою м. Луганськ, кв. Зарєчний 2/106 з метою догляду за хворим батьком, а також з підстав того, що побоювався втратити спадковий будинок після смерті батька, не є з'ясованими, оскільки судом встановлено, що на той час - з 27.10.1989р. за позивачем вже було зареєстровано право власності на цілий житловий будинок за адресою: м. Луганськ, вул.. Гайдара ,82, на підставі свідоцтва про право на спадщину, у якому мешкав його батько та у них були гарні відносини, інші спадкоємці на спадщину батька не претендували, а необхідності реєстрації за адресою батька з метою його догляду - взагалі є незрозумілим.
А також показання відповідачки з тогу приводу, що вона дійсно навмисно приховала від відповідача факт приватизації квартири з мотивів того, що останній пиячив, оскільки при цьому ж відповідачка пояснила, що вже через пів року після розірвання шлюбу - тобто приблизно з 1990 року відносини між подружжям поновилися та налагодилися, з тогу часу вони продовжили мешкати, як нормальна та міцна родина, тому незрозуміло, з яких підстав відповідачка була вимушена приховати свій намір приватизувати квартиру та здійснила такі дії без відому позивача.
Суд вважає за необхідне покласти у підставу свого рішення довідку МКП «Жилсервіс» ДУ №5 від 1996р. про склад сім'ї, надану відповідачкою до органу приватизації, відповідно до якоїу спірній квартирі зареєстрована та проживає ОСОБА_6, довідку МКП «Жилсервіс» ДУ№5 за № 671 від 03.10.2007р. , надану відповідачкою до установи банку при оформленні кредиту, за якою у спірній квартирі проживає ОСОБА_6, інших мешканців немає, та довідкуМКП «Жилсервіс» ДУ№5 за № 214 від 15.04.2010р., надану представником Банку, за якою у спірній квартирі мешкає відповідачка, оскільки дані довідки є встановленої форми та зразка та інформація, що в них міститься відповідає дійсному стану речей та встановленим у суді обставинам.
Суд не може покласти у підставу свого рішення довідку МКП «Жилсервіс» ДУ№5 від 01.04.2010р., за якій у спірній квартирі з 1987р. по теперішній час проживає відповідачка ОСОБА_6 та її чоловік ОСОБА_5, оскільки інформація, що міститься у ній протирічить встановленим у суді обставинам та зібраним доказам, окрім того, з показань свідка ОСОБА_7 встановлено, що довідка складена шляхом опитування сторін, які є зацікавленими у вирішенні справи на корись позивача.
Суд також не бере до уваги довідку МКП «Жилсервіс» ДУ№5 за № 246 від 27.04.2011р., згідно до якої у спірній квартирі проживає відповідачка ОСОБА_6 та відповідач ОСОБА_5, як таку, яка не має відношення до предмету спору, а також до оскаржуваного періоду мешкання позивача у квартирі, бо дана довідка дана після повторної реєстрації позивача - 27.01.2011р. у спірній квартирі.
До показань свідка ОСОБА_8 щодо постійного мешкання подружжя ОСОБА_5 у спірній квартирі суд відноситься критично, оскільки свідок тривалий час товаришує з подружжям ОСОБА_6, вони є кумами,тому останній може бути зацікавленим у вирішенні справи на користь позивача.
Згідно ст. 41 ЦКУ (у редакції 1963 р.- закону, що діяв на час виникнення спірних правовідносин), договір передбачає наявність дійсного волевиявлення сторін в ньому, в тому числі дана угода передбачає наявність згоди набувача майна на його придбання і на придбання майна саме таким чином. Такі ж вимоги до укладення правочину передбачені ст.202,203,205 нового ЦКУ (що діє на час розгляду справи). Згідно ст.203, 215 ЦКУ (2004р.), і так само згідно ст.48 ЦКУ (1963р.), недійсною визнається угода, що була укладена з порушенням вимог чинного законодавства, і укладена при спотвореному волевиявленні, а так само при відсутності такого волевиявлення хоча б одного з учасників угоди.
Акт приватизації квартири є одним із способів придбання майна у власність, тобто є двостороннім договором.
Як встановлено в судовому засіданні, при укладенні договору - оскаржуваного акту приватизації, кожна з сторін діяла добросовісно і дійшла домовленості відносно всіх основних і суттєвих його умов, в тому числі про юридичну природу договору, його умови, прядок і спосіб передання майна у власність. Договір укладено у передбаченому законом порядку, уповноваженою на такі дії організацією, порушень змісту правочину вимогам цивільно-процесуального законодавства, іншим актам цивільного законодавства - закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та «Положенню про порядок передачі квартир у власність громадян» судом не встановлено, тому підстав для визнання недійсним свідоцтва про право власності на квартиру від 12.12.2006 року, виданого відповідачці на підставі розпорядження органу приватизації №3070від 12.12.2006 року, у суду немає.
Суд приходить до висновку, що звернення позивача до суду з даним позовом викликано з мотивів ухилення від виконання зобов»язань щодо звернення стягнення на предмет іпотеки (спірну квартиру) за договором від 26 жовтня 2007р., укладеним між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_6, за яким остання є майновим поручителем за зобов'язаннями по кредитному договору.
Прийшовши до висновку про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_5, суд також бере до уваги, що процес набуття майна у власність шляхом приватизації складається з низки юридичних фактів, у тому числі односторонніх дій та правочинів, які спрямовані на організацію і проведення приватизації, таких, як розпорядження органу приватизації та видача свідоцтва про право власності на житло. Кожна окрема дія з організації та проведення приватизації не може оскаржуватись окремо, оскільки безпосередньо не породжує правового результату. Відтак, дійсність процесу приватизації як сукупності дій та правочинів розглядається загалом, за правилами, встановленими для визнання недійсними правочинів.
При цьому, у порушення вищевикладених вимог Закону, позивач, минаючи розпорядження органу приватизації, оскаржує свідоцтво про право власності, що є неприпустимим у даному випадку.
У відповідності до ст. 71, 76 ЦКУ (1963р.) встановлено трирічний строк позовної давності; перебіг даного строку починається з моменту, коли особа дізналась чи мала дізнатись про порушення її прав та законних інтересів. Такі ж правила встановлено новим ЦК України (ст. 257, 261).
Позивачем пропущено строк позовної давності звернення до суду щодо оскарження рішення органу приватизації. Посилаючись на той факт, що про оскаржуване рішення позивачу стало відомо у серпні 2009 року, представник позивача просить суд поновити ОСОБА_5 строк звернення до суду.
Ствердження позивача щодо його обізнаності про рішення органу приватизації у серпні 2009 року суд вважає необґрунтованим, суперечливим і таким, що не заслуговує на увагу, оскільки, як було встановлено у судовому засіданні, на час розлучення позивачу було достеменно відомо та дані обставини між сторонами узгоджено, що право власності на квартиру надалі буде оформлено одноособово на відповідачку, тому слід вважати, що позивачу було відомо і про приватизацію, що надалі була проведена одноособово відповідачкою з відому останнього.
Приймаючи до уваги, що судом охороняється лише порушене право, а вимоги позивача встановлені судом, як необґрунтовані, суд вважає, що у позові ОСОБА_5, не дивлячись на пропущення ним без поважних причин строку позовної давності звернення до суду, необхідно відмовити за необґрунтованістю його позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись Законом України „Про приватизацію державного житлового фонду”, Положенням про порядок передачі квартир у власність громадян №56 від 15.09.1992р. Державного комітету України по житлово-комунальному господарству, ст. ст.. 41, 48,71, 76 ЦКУкраїни (у редакції 1963 р.), ст..ст.203, 215, 257, 261ЦКУкраїни (у редакції 2004 року) , ст..ст. 10,11,60, 212-215 ЦПК України, суд,-
У позові ОСОБА_5 до ОСОБА_6, відділу з питань житлового господарства та приватизації Управління житлового комунального господарства Луганської міської ради про визнання приватизації недійсною - відмовити за необґрунтованістю позовних вимог.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 10 днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення суду виготовлено 22 квітня 2013 року.
Суддя: