Апеляційний суд Житомирської області
Справа №0608/2-2121/12 Головуючий у 1-й інст. Мокрецький В.І.
Категорія 56 Доповідач Кочетов Л. Г.
22 квітня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого - судді Кочетова Л.Г.,
суддів Жигановської О.С., Косигіної Л.М.,
при секретарі Крижанівській М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу за позовом публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до відділу Державної виконавчої служби Житомирського районного управління юстиції, ОСОБА_1 про зняття арешту з заставленого майна за апеляційною скаргою відділу Державної виконавчої служби Житомирського районного управління юстиції на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 28 січня 2013 року, -
У листопаді 2012 року публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» (надалі Банк) звернулося до суду з позовом до відділу Державної виконавчої служби Житомирського районного управління юстиції (надалі ВДВС) та ОСОБА_1, в якому просило: звільнити з-під арешту та зняти заборону на відчудження з автомобіля НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_1 та перебуває в заставі у Банку, накладених постановами ВДВС від 01.04.2010 року та 12.05.2011 року; зобов»язати ВДВС внести записи в Державний реєстр обтяжень та направити повідомлення в УДАІ УМВС про скасування цих арештів.
Як на підставу своїх вимог, позивач посилався на те, що 08.05.2007 року між Банком та ОСОБА_1 був укладений договір про надання споживчого кредиту для придбання автомобіля в сумі 12375.00 доларів США зі сплатою 9,5 % річних на строк до 08.05.2014 року. В забезпечення умов цього договору, в той же день було укладено договір застави вказаного автомобіля, який був зареєстрований 24.05.2007 року. В подальшому ОСОБА_1 звернувся до банку з проханням провести добровільну реалізацію автомобіля з метою погашення заборгованості за кредитним договором, але вказані арешти цьому перешкоджають, чим в свою чергу, порушують право позивача на першочергове задоволення вимог.
Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 28 січня 2013 року позов задоволено у повному обсязі.
В апеляційній скарзі ВДВС, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати та постановити нове - про відмову в задоволенні позову.
Заслухавши доводи осіб, які з'явилися в судове засідання, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах, передбачених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 08.05.2007 року між Банком та ОСОБА_1 був укладений договір про надання споживчого кредиту для придбання автомобіля в сумі 12375.00 доларів США зі сплатою 9,5 % річних на строк до 08.05.2014 року (а.с. 10-16).
В забезпечення умов цього договору, в той же день було укладено договір застави автомобіля НОМЕР_1 (а.с. 17-19), який був зареєстрований 24.05.2007 року (а.с. 39-24).
Постановами ВДВС про арешт майна боржника та оголошення заброни на його відчудження від 01.04.2010 року (а.с. 8) та про відкриття виконавчого провадження від 12.05.2011 року (а.с. 7) арештоване все майно ОСОБА_1, у тому числі і заставлений автомобіль.
ОСОБА_1 звернувся до банку з проханням провести добровільну реалізацію автомобіля з метою погашення заборгованості за кредитним договором, але вказані арешти цьому перешкоджають.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 1 Закону України «Про заставу», в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.
Стаття 58 вказаного Закону передбачає, якщо в результаті видання органом державної виконавчої влади чи органом місцевого і регіонального самоврядування акта, який не відповідає чинному законодавству, порушуються права заставодержателя або інших осіб щодо володіння, користування та розпорядження предметом застави, такий акт визнається недійсним судом. Збитки, завдані заставодержателю в результаті видання зазначених актів, підлягають відшкодуванню в повному обсязі органом, який видав цей акт.
Оскільки, вказаними постановами порушується право позивача на першочергове задоволення вимог за рахунок заставленого майна та створюються перешкоди в його реалізації, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обгрунтованість позову.
Наведені в апеляційній скарзі доводи, висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому колегія суддів приходить до висновку, що підстави для скасування рішення відсутні.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу відділу Державної виконавчої служби Житомирського районного управління юстиції відхилити.
Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 28 січня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий Судді