справа № 2505/2791/2012
провадження № 1/732/14/13
"22" квітня 2013 р. м. Городня
Городнянський районний суд Чернігівської області у складі:
головуючої - судді Карпинської Н.М.,
секретарі - Харитоновій Т.М.,
прокурора - Червонюка В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Городня кримінальну справу за обвинуваченням:
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Чернігів, українця, громадянина України, неодруженого, останнє місце проживання: АДРЕСА_1, не працюючого, раніше судимого: 28.03.1997 року вироком Новозаводського районного суду м. Чернігів за ч.3 ст. 140 (1960р.) до позбавлення волі строком на 3 роки з випробуванням з дворічним іспитовим строком; 08.10.2001 року вироком Новозаводського районного суду м. Чернігів за ч. 3 ст. 141, ст. 44, ч.2 ст. 140, ст. 42 КК України (1960 р.) до позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців; 30.01.2007 року вироком Деснянського районного суду м. Чернігів за ч.2 ст. 309, ч.1 ст. 311, ст. 70 КК України до 3-х років позбавлення волі з дворічним іспитовим строком; 26.09.2007 року вироком Деснянського районного суду м. Чернігів за ч.2 ст. 309, ст. 71 КК України до позбавлення волі строком 3 роки 2 місяці,-
у скоєні злочину передбаченого ч.2 ст.185 КК України, -
підсудний ОСОБА_1, раніше судимий за корисливі злочини проти власності, повторно в середині травня 2012 року близько 06 години 00 хвилин, шляхом вільного доступу, з сараю домогосподарства, розташованого в АДРЕСА_2, таємно викрав брезентовий гамак вартістю 200 гривень. що належить ОСОБА_2
Підсудний у судовому засіданні свою вину визнав. Вказав, що навесні 2012 року приїхав до свого знайомого ОСОБА_3 в с. Куликівка, Городнянського району, Чернігівської області. В один із днів в середині травня вони разом пішли на риболовлю. Згодом підсудний покинув товариша та пішов через хащі до будинків, в одному з господарств у незамкненому сараї в занедбаному господарстві, виявив гамак. Вирішивши, що вказана річ буде корисна на рибалці, підсудний привласнив гамак собі.
З'ясувавши думку учасників судового розгляду про те, які докази треба дослідити та порядок їх дослідження, визнавши недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, враховуючи, що учасниками процесу не оспорюється доведеність вини підсудного та кваліфікація його дій, з'ясувавши правильне розуміння підсудним та іншими учасниками судового розгляду змісту цих обставин, за відсутності сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, роз'яснивши, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи в апеляційному порядку, суд вважає, що обвинувачення, пред'явлене ОСОБА_1 знайшло своє підтвердження у судовому засіданні, а його дії слід кваліфікувати за ч.2 ст.185 КК України, як повторне таємне викрадення чужого майна (крадіжка).
Вирішуючи питання про міру покарання підсудному, суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого злочину, відсутність цивільного позову по справі, особу винного - його вік, сімейний стан; стан здоров'я: наявність синдрому залежності внаслідок вживання опіоїдів; освіту; те, що він не притягувався до адміністративної відповідальності; нейтрально характеризується за місцем попереднього проживання; не має постійного зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання; не має офіційного місця роботи; попередні судимості непогашені.
Право власності охороняється законом, викрадена річ становить цінність для потерпілої.
Врахуванню підлягає й, те, що ОСОБА_1 півроку свідомо ухилявся від суду, а тому суд не має твердого переконання, що його виправлення можливе при звільненні з випробуванням в умовах контролю за його поведінкою.
З видів покарань, визначених санкцією ч.2 ст. 185 КК України, суд вважає за необхідне обрати арешт, який, на думку суду, є необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_1 і попередження вчинення ним злочинів у подальшому.
Разом з тим, визнання ОСОБА_1 вини, усвідомлення ним протиправності вчиненого, щире каяття та повернення викраденого потерпілій, суд визнає обставинами, що пом'якшують його покарання та значно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину та суспільної небезпечності винного, а тому обране судом покарання слід призначити нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч.2 ст. 185 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України.
Строк обраного покарання слід визначити тривалістю два місяці, із зарахуванням строку тримання ОСОБА_1 під вартою за правилами пп."а" п.1 ч.1 ст. 72 КК України
Судові витрати по справі відсутні.
Долю речових доказів слід вирішити в порядку, передбаченому ст. 81 КПК України (1960 року).
Міру запобіжного заходу підсудному слід залишити без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.323-325 КПК України (1960 року), суд,
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України і призначити йому покарання із застосуванням ст.69 КК України у виді двох місяців арешту.
Зарахувати ОСОБА_1 в строк відбуття покарання строк його перебування під вартою з 03.04.2013 року.
Міру запобіжного заходу ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишити без змін - взяття під варту з утриманням у Чернігівському слідчому ізоляторі Державного департаменту України з питань виконання покарань у Чернігівській області.
Речові докази: брезентовий гамак -залишити потерпілій ОСОБА_2
На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Чернігівської області протягом 15 діб з моменту його проголошення, а засудженим який перебуває під вартою, - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.
Суддя Н. М. Карпинська