233 № 0527/9393/2012
25 березня 2013 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Чернецький В. А.
при секретарі Купрєєнко А.С.
з участю позивача ОСОБА_1,
представника позивача: ОСОБА_2
розглянувши у судовому засіданні в залі суду у м. Костянтинівка справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Костянтинівської міської ради, про визнання права власності на жилу квартиру, -
У грудні 2012 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовною заявою про визнання права власності, указуючи наступне. 23 грудня 1993 року позивачка з власницею квартири № 50, розташованої у м. Костянтинівці Донецької області по вулиці Ломоносова, будинок 117 ОСОБА_3 уклали договір найму (оренди) вищезазначеної квартири строком на один рік, за умови що ОСОБА_1 буде сплачувати комунальні послуги. Через тиждень ОСОБА_3 відлетіла до республіки Білорусь. Через деякий час позивачка уклала договір купівлі-продажу з ОСОБА_4 на домашніх умовах, оскільки він збирався обмінятися квартирами з власницею вищезазначеної квартири. Через деякий час позивачка ОСОБА_1 дізналася, що ОСОБА_4 з ОСОБА_3 договір міни квартир так і не уклали, власницею квартири № 50, розташованої в будинку № 117 по проспекту Ломоносова в м. Костянтинівка Донецької області залишається ОСОБА_3, яка виписалася з неї. ОСОБА_1 не може повновладно розпоряджатися майном, оскільки нотаріально не оформлений договір купівлі-продажу, тому просить суд визнати право власності на вищезазначену квартиру за нею, на підставі ст. 344 ЦК України.
У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та представник позивача ОСОБА_2 підтримала заявлені вимоги та просила суд визнати право власності на зазначену квартиру за нею за набувальною давністю. Пояснили, що позивачка по теперішній час мешкає у вказаній квартирі, проводить поточні ремонти, сплачує комунальні послуги і фактично нею володіє вже понад 19 років.
Представник відповідача до суду на розгляд справи з'явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутність, не заперечував проти задоволення позову.
Свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у судовому засіданні пояснили, що позивачка дійсно мешкає у оспорюваній квартирі більше 15 років, просили задовольнити позов.
У судове засідання на 25 березня 2013 року викликалась власниця квартири № 50 у будинку №117, розташованого по пр-ту Ломоносова м. Костянтинівка Донецької області через оголошення в газеті, тому суд має можливість винести заочне рішення на підставі наявних документів доказів по справі.
Заслухавши позивача, представника позивача, свідків, вивчивши заяву представника відповідача та матеріали справи, суд встановив, що 23 грудня 1993 року позивачка ОСОБА_1 та ОСОБА_3 уклали договір оренди жилого приміщення на один рік, за яким позивачка зобов'язалась сплачувати комунальні послуги, використовувати приміщення за його цільовим призначенням та ін. (а.с. 7). ОСОБА_4 надав розписку ОСОБА_1, що вона у нього придбала квартиру АДРЕСА_1 за 1000 рублів (а.с.19). Відповідно до довідки з ДП «ЖЕО №2» ОСОБА_3 з квартири АДРЕСА_2 виписана 22 грудня 1993 року (а.с.9). Костянтинівською державною нотаріальною конторою надано лист, відповідно до якого між ОСОБА_3 та ОСОБА_7 договір міни за 1993 (1992) рік квартири № 50, дому № 117 по п-ту Ломоносова в м. Костянтинівка, не посвідчувався (а.с.8). Згідно листа Костянтинівського БТІ зазначена квартира належить ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Костянтинівською ДНК 18.09.1992 року р/№2-5079 (а.с.11), балансова вартість вищевказаної квартири становить 10585 грн. (а.с.13). ОСОБА_1 у квартирі №50 будинку № 117, розташовану по пр-ту Ломоносова у м. Костянтинівка Донецької області зареєстрована та фактично мешкає 19 років.
Суд вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 316 ч.1 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до статті 317 ч.2 ЦК України власникові належить право воло діння, користування та розпорядження своїм майном.
Згідно статті 328 ЦК України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років набуває право власності на це майно (набувальна давність). На підставі п. 8 Прикінцевих та перехідних положень до Цивільного Кодексу 2004 року правила ст.. 344 ЦК України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом.
Судом встановлено, що позивачка вселилася у спірну квартиру за згодою з її володаркою у 1993 року та по теперішній час мешкає у спірній квартирі, сплачує комунальні послуги, проводила поточні ремонтні роботи. Власниця квартири ОСОБА_3 жодних претензій до ОСОБА_1 з приводу володіння квартирою не заявляла, покинула Україну понад 19 років тому. Вказане свідчить про добросовісне заволодіння чужим майном і позивачка має право на оформлення права власності на спірну квартиру на себе за набувальною давністю.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 15, 316 ч.1, 317 ч.І, 328, 344 ЦК України, ст. ст. 10, 158, 179, 212-215 ЦПК України, суд -
Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на квартиру № 50, розташовану у будинку № 117 по проспекту Ломоносова в м. Костянтинівка Донецької області, за набувальною давністю.
Копію рішення направити відповідачу рекомендованим листом і роз'яснити відповідачу, що він має право подати до суду заяву про перегляд заочного судового рішення протягом десяти днів з дня отримання копії рішення суду.
Заява надана до суду про перегляд заочного рішення суду може бути розглянута протягом п'ятнадцяти днів, з дня її надходження до суду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Костянтинівський міськрайонний суд у 10-денний строк з дня отримання копії рішення.
Суддя