0520/11702/2012
2/264/161/2013
"10" січня 2013 р. Іллічівський районний суд м. Маріуполя Донецької області під головуванням судді Мирошниченка Ю. М., при секретарі Степаненко Є.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 (треті особи: Іллічівський відділ Державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції, ОСОБА_3) про визнання дійсним договору купівлі-продажу автомобіля, визнання права власності на автомобіль та знаття з нього арешту,
У грудні 2012 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 27 травня 2009 року за 84000 грн. купив автомобіль НОМЕР_1 у відповідачки ОСОБА_2, яка видала йому відповідну розписку, а 17 червня того ж року - довіреність на право розпорядження транспортним засобом, договір-купівлі продажу якого просив визнати дійсним, а також визнати за ним право власності на автомобіль та зняти з нього арешт, накладений державним виконавцем на виконання судового рішення про стягнення з відповідачки на користь ОСОБА_3 грошової суми.
Особи які беруть участь у справі до суду не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Оскільки відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені ч. 1 ст. 169 ЦПК України, суд приймає рішення про розгляд справи за їх відсутності.
Відповідачка надала заяву, в якій визнала позов і просила розглянути справу за її відсутності.
Позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 є власницею автомобіля НОМЕР_1, який передала позивачу за довіреністю від 17 червня 2009 року, уповноваживши його представляти її інтереси з питань експлуатації та користування транспортним засобом, а не розпорядження ним, як про це вказує у своїй заяві позивач.
Термін дії довіреності сплинув 17 червня 2012 року.
13 грудня того ж року автомобіль арештований державним виконавцем на виконання судового рішення про стягнення з відповідачки на користь ОСОБА_3 грошової суми.
Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу, належить вчиняти у письмовій формі (п.3 ч.1ст.208 ЦК України).
Згідно з положеннями ст. 638 ЦК України угода вважається укладеною, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 655 ЦК України).
За діючим на час виникнення спірних правовідносин законодавством угоди купівлі-продажу транспортних засобів мали здійснюватися у відповідності до вимог Правил роздрібної торгівлі транспортними засобами і номерними агрегатами, які затверджені Наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України № 228 від 31 липня 2002 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 серпня 2002 року за № 681/6969.
В матеріалах справи відсутній договір купівлі-продажу автомобіля, вчинений у письмовій формі, підписаний обома сторонами продавцем і покупцем, засвідчений підписом відповідної посадової особи, що скріплений печаткою, який би містив усі істотні умови, необхідні для чинності такого договору купівлі-продажу, перед відчуженням, передачею транспортний засіб, що перебував в експлуатації і зареєстрований в підрозділах ДАІ, повинен бути знятий з обліку в підрозділі ДАІ, як того вимагають норми ст. ст. 202, 203, 207, 208 п. 3, 328, 626, 638 ЦК України, п. 8 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 року N 1388. Такі вимоги є суттєвими умовами при укладенні договору купівлі-продажу автомобіля і їх недотримання не дає підстав вважати, що такий правочин відбувся.
Довіреність, термін дії якої, до того ж, закінчився, на відміну від договору, не є правовим оформленням переходу права власності на автомобіль. Видача довіреності на транспортний засіб, що був в експлуатації та має особливості цивільного обороту, без укладення договору купівлі-продажу не можна вважати договором, що укладений відповідно до закону та допускає перехід права власності до особи, на ім'я якої таку довіреність видано.
Крім того, ст. 220 ЦК України, на яку посилається позивач, не може бути застосована до спірних правовідносин, оскільки суд за положеннями цієї норми може визнати дійсним договір, який підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню, тоді як договору купівлі-продажу автомобіля такого посвідчення не вимагає.
До того ж позивач в супереч вимогам ст. ст. 10, 60 ЦПК України не надав доказів на підтвердження ухилення відповідачки від нотаріального посвідчення угоди, що є обов'язковою умовою для визнання правочину дійсним за правилами ст. 220 ЦК України.
Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 197, 209, 212-215 ЦПК України, ст. ст. 202, 203, 207, 208, 220, 328, 626, 638, 655 ЦК України, суд -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 (треті особи: Іллічівський відділ Державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції, ОСОБА_3) про визнання дійсним договору купівлі-продажу автомобіля, визнання права власності на автомобіль та знаття з нього арешту відмовити.
На рішення може бути подана апеляція в апеляційний суд Донецької області через Іллічівський райсуд м. Маріуполя протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: Ю. М. Мирошниченко