Справа № 573/624/13-ц
Номер провадження 2/573/215/13
іменем України
22 квітня 2013 року м. Білопілля
Білопільський районний суд Сумської області в складі:
головуючої судді: Свиргуненко Ю. М.,
при секретарі: Федорченко Г. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Білопіллі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3, про визнання безпідставною відмови батька у наданні дозволу на виїзд за кордон неповнолітньої дитини, надання дозволу на оформлення документів для тимчасового виїзду неповнолітньої дитини за межі України та на її в'їзд до Росії, а також надання дозволу на тимчасовий виїзд за кордон неповнолітньої дитини без згоди та супроводу батька,
27 березня 2013 року позивачка звернулася до суду з позовом до відповідача про визнання безпідставною відмови батька у наданні дозволу на виїзд за кордон неповнолітньої дитини, надання дозволу на оформлення документів для тимчасового виїзду неповнолітньої дитини за межі України та на її в'їзд до Росії, а також надання дозволу на тимчасовий виїзд за кордон неповнолітньої дитини без згоди та супроводу батька. Свої вимоги мотивувала тим, що з 20 листопада 1993 року по 13 жовтня 2006 року перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі. Від подружнього життя вони мають двох синів: повнолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та неповнолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2. На сьогодні останній проживає разом з нею в смт. Жовтневе Білопільського району Сумської області по вул. Комсомольській, 20 та з 2006 року знаходиться на її утриманні. Її мати ОСОБА_5 проживає на території Росії в с. Танцирей Борисоглібського району Вороніжської області. Влітку 2013 року, під час планової щорічної відпустки, вона має намір поїхати разом із дітьми відвідати свою матір. Залишити неповнолітнього сина ОСОБА_6 одного в Україні вона не має можливості. До того ж, поїздка до бабусі буде корисною для духовного розвитку дитини. Її мати в телефонній розмові часто просить привезти до неї онуків, оскільки сильно за ними сумує. Посилаючись на те, що відповідач безпідставно не надає згоди на виїзд неповнолітнього сина ОСОБА_6 за межі України, що шкодить інтересам останнього та не сприяє його всебічному та гармонійному розвитку, позивачка звернулась до суду з даним позовом.
В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 позов підтримала, просила його задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні позов не визнав. Свої заперечення мотивував тим, що він проти того, щоб неповнолітній син виїздив за кордон до своєї баби - матері позивачки, так як вона не може позитивно впливати на дитину, оскільки у свій час відмовилась допомогти їм зберегти повноцінну сім'ю, а дітям - батька. Крім того, позивачка обманула його батьків, забравши після розлучення частку в будинку, який останні придбали за свої кошти. Також, колишня дружина налаштовує дітей проти нього і його матері, у зв'язку з чим вони не відвідують їх.
Третя особа ОСОБА_3 у судовому засіданні позов підтримав, просив його задовольнити, суду пояснив, що він особисто неодноразово звертався до батька з проханням надати дозвіл на виїзд з України, щоб відвідати бабу, за якою дуже сумує, але він йому відмовив.
Заслухавши сторони, третю особу, повно, всебічно і об'єктивно дослідивши матеріали справи та оцінивши їх в сукупності, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст. 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлені законом.
Згідно ст. 313 ЦК України фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальників та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» від 21 січня 1994 року оформлення проїзного документа дитини провадиться на підставі нотаріально засвідченого клопотання батьків або законних представників батьків чи дітей у разі потреби самостійного виїзду неповнолітнього за кордон. У клопотанні зазначаються відомості про дитину, а також про відсутність обставин, що обмежують відповідно до цього Закону право на виїзд за кордон (лише для дітей віком від 14 до 18 років). За відсутності згоди одного з батьків виїзд неповнолітнього громадянина України за кордон може бути дозволено на підставі рішення суду. Проїзний документ дитини видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства. Проїзний документ на дитину оформляється терміном на три роки або до досягнення нею вісімнадцятирічного віку.
Такі ж положення щодо виїзду за кордон громадян України, які не досягли шістнадцятирічного віку містяться у Правилах перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 57 від 27 січня 1995 року, зокрема, пунктом 4 яких передбачено, що виїзд за межі України громадяни, які не досягли шістнадцятирічного віку, у супроводі одного з батьків або у супроводі осіб, які уповноважені одним із батьків за нотаріально посвідченою згодою, здійснюється у разі пред'явлення оригіналів документів або їх нотаріально завірених копій, зокрема, рішення суду про надання дозволу на виїзд за межі України громадянина, який не досяг шістнадцятирічного віку, без згоди та супроводу другого з батьків.
У відповідності ч. ч. 1-3 ст. 150, ч. ч. 1, 2 ст. 155 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності і батьківські права не можуть здійснюватись всупереч інтересам дитини.
Згідно ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2006 року кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
За приписами ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Судом встановлено, що сторони у справі перебували в зареєстрованому шлюбі з 20 листопада 1993 року по 13 жовтня 2006 року (а. с. 4, 6).
Від подружнього життя ОСОБА_1 і ОСОБА_2 мають неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 5).
З довідки Жовтневої селищної ради Білопільського району Сумської області від 26 березня 2013 року вбачається, що неповнолітній ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, проживає в ІНФОРМАЦІЯ_3 разом із матір'ю ОСОБА_1 та братом ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 11).
За встановлених судом обставин, оцінюючі зібрані у справі докази, та враховуючи вимоги наведеного законодавства, згідно якого визначено можливість ухвалення судом рішення про дозвіл на виїзд дитини за кордон без згоди батька, суд приходить до висновку про те, що надання дозволу на виїзд неповнолітньої дитини за кордон без згоди батька буде відповідати інтересам дитини, сприятиме зміцненню її духовного розвитку.
Суд вважає безпідставними і надуманими доводи відповідача стосовно того, виїзд неповнолітнього сина з України в Росію щоб провідати свою бабу, може негативно вплинути на дитину, оскільки всупереч статті 60 ЦПК України вони нічим не підтверджені.
З пояснень сторін у судовому засіданні встановлено, що між позивачкою і відповідачем тривалий час існують неприязні стосунки з приводу розподілу набутого за час шлюбу нерухомого майна.
Як підтвердив у судовому засіданні відповідач, він не надає свого дозволу на виїзд неповнолітнього сина за межі України у зв'язку з тим, що позивачка не бажає відмовитися від частини будинку, яку на його думку, обманом забрала у його батьків.
Відповідно до п. 18 Правил оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №231 від 31 березня 1995 року, оформлення паспорта/ проїзного документа здійснюється на підставі заяви батьків (законних представників батьків чи дітей), а у разі, коли батьки не перебувають у шлюбі між собою, - того з них, з ким проживає дитина, справжність підпису яких засвідчено нотаріально. За наявності заперечень одного з батьків документ може бути оформлено на підставі рішення суду. Для дітей віком від 14 до 18 років у заяві зазначається відсутність обставин, що обмежують згідно із законодавством право їх виїзду за кордон.
З огляду на викладене, діючим законодавством не встановлено обмежень щодо виїзду неповнолітньої дитини за кордон, а лише встановлено певний порядок її виїзду за кордон за згодою батьків або дозволу суду при відсутності згоди одного з батьків
Позивачка має намір поїхати разом із неповнолітнім сином ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, до своєї матері, яка мешкає в Росії, але без нотаріально посвідченої згоди на те батька сина, зробити це не може. У добровільному порядку відповідач відмовляється надати нотаріально посвідчену згоду на виїзд сина за кордон, обмежуючи тим самим права позивачки на виховання дитини та обмежує її можливості як матері дитини, сприяти всебічному та гармонійному розвитку свого сина.
Отже, враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку про задоволення позову, визнання безпідставною відмови ОСОБА_2 у наданні згоди на тимчасовий виїзд за кордон його неповнолітнього сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, надання позивачці дозволу на оформлення необхідних документів для тимчасового виїзду її неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, з України та його в'їзд у Росію, а також надання дозволу на виїзд дитини за межі України без згоди та супроводу батька.
У відповідності до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стягненню з відповідача на користь позивачки підлягає судовий збір у сумі 114 грн. 70 коп., сплачений останньою при зверненні з даним позовом до суду.
На підставі ст. 33 Конституції України, ст. ст. 150, 155 Сімейного Кодексу України, ст. 313 ЦК України, ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», п. 2 ст. 4 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, п. 4 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №57 від 27 січня 1995 року, п. 18 Правил оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 231 від 31 березня 1995 року, ст.ст. 4, 10,11, 60, 88, 209, 210, 213-215, 218 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3 про визнання безпідставною відмови батька у наданні дозволу на виїзд за кордон неповнолітньої дитини, надання дозволу на оформлення документів для тимчасового виїзду неповнолітньої дитини за межі України та на її в'їзд до Росії, а також надання дозволу на тимчасовий виїзд за кордон неповнолітньої дитини без згоди та супроводу батька задовольнити.
Визнати безпідставною відмову ОСОБА_2 у наданні згоди на тимчасовий виїзд за кордон неповнолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2.
Надати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженці ІНФОРМАЦІЯ_6, Російської Федерації, мешканці смт. Жовтневе Білопільського району Сумської області, вул. Комсомольська, 20, Україна, дозвіл на оформлення документів для тимчасового виїзду за межі України та в'їзд до Росії неповнолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця та мешканця ІНФОРМАЦІЯ_7, без згоди батька ОСОБА_2.
Надати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженці ІНФОРМАЦІЯ_6, Російської Федерації мешканці смт. Жовтневе Білопільського району Сумської області, вул. Комсомольська, 20, Україна, дозвіл на тимчасовий виїзд неповнолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця та мешканця ІНФОРМАЦІЯ_8, за межі України без згоди та супроводу батька ОСОБА_2.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 114 (сто чотирнадцять) гривень 70 копійок судового збору.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Сумської області через Білопільський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя