№1-кп/225/42/2013
22 березня 2013 року Дзержинський міський суд Донецької області у складі:
судді Андреєва В.В.,
при секретарі Пілюгіній Г.Ю.,
за участю:
прокурора Ільющенко М.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за обвинуваченням: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 уродженця с.Петрівка м.Дзержинська Донецької області, громадянина України, з неповною середньою освітою, не одруженої, не працюючого, раніше судимого вироком Дзержинського міського суду Донецької області від 20.12.2011р. за ч.2 ст.164 КК України до 1 року виправних робіт з утриманням 10% від заробітку в дохід держави, який зареєстрований і живе у АДРЕСА_1, у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.389 КК України, -
ОСОБА_1 умисно ухилилився від відбуття покарання у вигляді виправних робіт.
Кримінальне правопорушення скоєне за наступними обставинами:
ОСОБА_1 вироком Дзержинського міського суду Донецької області від 20.12.2011 року був осуджений за ч.2 ст.164 КК України до покарання у вигляді 1 року виправних робіт з утриманням 10% від заробітку в дохід держави.
10.01.2012 року засуджений ОСОБА_1 був поставлений ??на облік Дзержинського МП ММВ КВІ УДПтСУ в Донецькій області.
20.01.2012 р. засуджений ОСОБА_1 був під розпис ознайомлений з порядком і умовами відбування покарання у вигляді виправних робіт, попереджений про кримінальну відповідальність за ухилення від відбування покарання у вигляді виправних робіт згідно зі ст. 389 ч. 2 КК України. Йому була встановлена ??періодичність явки на реєстрацію в КВІ м. Дзержинська Донецької області - перша і третя п'ятниця кожного місяця. Того ж дня ОСОБА_1 було видано повідомлення та копія вироку на підприємство ТДВ «ОП «Шахта «Новодзержинська» для відбування покарання, де він працював підземним гірником з ремонту гірничих виробок 4 розряду. Однак, ОСОБА_1, діючи навмисне, усвідомлено, не повідомив інспектора КВІ м.Дзержинська про те, що 16.01.2012 року він був звільнений з вказаного підприємства за власним бажанням за ст.38 КЗоТ України, та в період часу з 16.01.2012 р. до 27.02.2012 р. він навмисно не працював, в центр зайнятості населення м.Дзержинська з питань працевлаштування не звертався, тим самим ухиляючись від відбування призначеного йому покарання. 27.02.2012 року на підставі наданої заяви ОСОБА_1 працевлаштувався на ОДО «ОП «Шахта «Новодзержинська» учнем верстатника-розпилювача на лісний склад, що підтверджується наказом підприємства № 39-к від 27.02.2012 р., але, діючи навмисно, з метою подальшого ухилення від відбуття покарання не повідомив інспекцію про своє працевлаштування, хоча згідно зі ст. 46 КВК України був попереджений про порядок та умови відбуття покарання у вигляді виправних робіт, та не надав своєчасно до підприємства повідомлення та копію вироку для виконання покарання, у зв'зку з чим утримання у розмірі 10% з заробітку не вчинялися. Тим самим ОСОБА_1 порушив встановлені умови та порядок відбуття покарання у вигляді виправних робіт.
02.03.2012 року ОСОБА_1 на підставі ст. 46 ДВК України інспектором КВІ м.Дзержинська було винесено перше письмове попередження за ухилення від відбування покарання, несвоєчасне повідомлення про звільнення і знову прийомі на роботу. ОСОБА_1 був попереджений, що в разі продовження порушення порядку відбування призначеного йому покарання, він може бути притягнутий до кримінальної відповідальності за ст. 389 ч.2 КК України. У цей же день підприємством ОДО «ОП «Шахта «Новодзержинська» прийнято повідомлення від 20.01.2012 р. та копія вироку Дзержинського міськсуду для виконання. З 03.03.2012 р. почали проводитися утримання із заробітку ОСОБА_1 у розмірі 10% в дохід держави.
У березні 2012 року ОСОБА_1 з 22 днів за графіком підприємства відпрацював 21 день (1 день не зарахований у термін відбуття покарання у зв'язку з початком відбуття покарання з 03.03.2012 р.), які зараховані в термін відбуття покарання, були здійснені відрахування із заробітної плати ОСОБА_1 у розмірі 10% в дохід держави.
У квітні 2012 року ОСОБА_1 з 20 днів за графіком підприємства відпрацював 20 днів (три з яких по хворобі зараховані в термін відбуття покарання), які зараховані в термін відбуття покарання, були здійснені відрахування із заробітної плати ОСОБА_1 у розмірі 10% в дохід держави.
У травні 2012 року ОСОБА_1 з 22 днів за графіком підприємства відпрацював 22 дня, які зараховані в термін відбуття покарання, були здійснені відрахування із заробітної плати ОСОБА_1 у розмірі 10% в дохід держави.
У червні 2012 року з 19 днів за графіком ОСОБА_1 відпрацював лише 4 дні, які зараховані в термін відбуття покарання, та за які були здійснені відрахування із заробітної плати в розмірі 10% в дохід держави, при цьому в порушенні ч.4 ст. 46 ДВК України, ОСОБА_1, діючи умисно, будучи попередженним про кримінальну відповідальність за ухилення від відбуття покарання у вигляді виправних робіт, усвідомлюючи, що тим самим ухиляється від призначеного йому покарання і, бажаючи цього, скоїв в період часу з 07.06.12 року по 12.06.2012 року (включно) 4 дні прогулів без поважної причини, за що згідно з наказом № 31-тд від 14.06.2012 року був звільнений за ст. 40 п.4 КЗпП України з 06.06.2012 р. (останній відпрацьований день, зарахований в термін відбуття покарання). При цьому, про своє звільнення ОСОБА_1 своєчасно не повідомив в КВІ м.Дзержинська, а тільки повідомив про це 15.06.2012 року.
15.06.2012 року ОСОБА_1 на підставі ст. 46 КВК України інспектором КВІ м.Дзержинська було винесено друге письмове попередження за ухилення від відбування покарання, за звільнення з роботи 06.06.2012 р. за прогули. ОСОБА_1 був попереджений, що в разі продовження порушення порядку відбування призначеного йому покарання, він може бути притягнутий до кримінальної відповідальності за ст. 389 ч.2 КК України.
02.07.2012 року ОСОБА_1 був прийнятий на підприємство ДКАП «Комунальник» в якості вантажника, що підтверджується наказом № 90/л від 02.07.2012 року. 02.07.2012 року на підприємство ДКАП «Комунальник» було направлено повідомлення та копія вироку щодо засудженого ОСОБА_1, які в цей же день були прийняті до виконання. З 02.07.2012 р. почали проводитися утрімання із заробітку ОСОБА_1 у розмірі 10% в дохід держави.
У липні 2012 року ОСОБА_1 з 22 днів за графіком підприємства відпрацював 22 дня, які зараховані в термін відбуття покарання, були здійснені відрахування із заробітної плати ОСОБА_1 у розмірі 10% в дохід держави. Однак, згідно з вимогами ст.45 КВК України, утримання з заробітку потрібно починати з наступного дня після надходження повідомлення та вироку на підприємство, тобто з 03.07.2012 р., про що КВІ м.Дзержинська було повідомлено до ДКАП «Комунальник». Відповідно до цих вимог у серпні 2012 року було зроблено перерахунок за один день липня 2012 року - 02.07.2012 р.
У серпні 2012 року ОСОБА_1 з 22 днів за графіком підприємства (з урахуванням перерахунку за один день у липні 2012 р.) відпрацював 20 днів (один з них - переробка в святковий день, три дні не зараховані до відбуття покарання у звязку з неоплачуваною відпусткою), які зараховані в термін відбуття покарання, були здійснені відрахування із заробітної плати ОСОБА_1 у розмірі 10% в дохід держави.
У вересні 2012 року з 20 днів за графіком ОСОБА_1 відпрацював лише 10 днів, які зараховані в термін відбуття покарання, та за які були здійснені відрахування із заробітної плати в розмірі 10% в дохід держави, при цьому в порушенні ч.4 ст. 46 ДВК України, ОСОБА_1, продовжуючи діяти умисно, будучи попередженним про кримінальну відповідальність за ухилення від відбуття покарання у вигляді виправних робіт, усвідомлюючи, що тим самим ухиляється від призначеного йому покарання і, бажаючи цього, скоїв в період часу з 17.09.12 року по 21.09.2012 року (включно) 5 днів прогулів без поважної причини, за що згідно з наказом № 139/л від 21.09.2012 року був звільнений за ст. 40 п.4 КЗпП України з 14.09.2012 року (останній відпрацьований день, зарахований в термін відбуття покарання). При цьому, про своє звільнення ОСОБА_1 своєчасно не повідомив в КВІ м.Дзержинська.
На виклик КВІ м.Дзержинська 20.09.2012 року ОСОБА_1, діючи умисно, освідомлений про необхідність дотримуватися встановленого порядку та умов відбуття покарання, не з'явився, не маючи на це поважних причин, тим самим ухиляючись від відбуття покарання у вигляді виправних робіт. У зв'язку з цим 21.09.2012 року ОСОБА_1 на підставі ст. 46 КВК України інспектором КВІ м.Дзержинська було винесено третє письмове попередження за здійснення прогулів в період з 17.09.2012 р. до 21.09.2012 р. на підприємстві ДКАП «Комунальник», а також за неявку 20.09.2012 року до КВІ м.Дзержинська за викликом без поважних причин. ОСОБА_1 був попереджений, що в разі продовження порушення порядку відбування призначеного йому покарання, він може бути притягнутий до кримінальної відповідальності за ст. 389 ч.2 КК України.
24.09.2012 року ОСОБА_1 на підставі ст. 46 КВК України інспектором КВІ м.Дзержинська було винесено четверте письмове попередження за звільнення з підприємства ДКАП «Коммунальник» 21.09.2012 р. за прогули. ОСОБА_1 був попереджений, що в разі продовження порушення порядку відбування призначеного йому покарання, він може бути притягнутий до кримінальної відповідальності за ст. 389 ч.2 КК України.
22.10.2012 року ОСОБА_1 був прийнятий на підприємство ТДВ «ОП «Шахта імені Святої Матрони Московської» гірником з ремрнту гірничих виробок, що підтверджується наказом № 539 л від 22.10.2012 року. 22.10.2012 року ОСОБА_1 було видано повідомлення та копія вироку на підприємство ТДВ «ОП «Шахта імені Святої Матрони Московської» для відбування покарання, які 23.10.2012 р. були прийняті на підприємстві до виконання. З 24.10.2012 р. почали проводитись утрімання із заробітку ОСОБА_1 у розмірі 10% в дохід держави.
У жовтні 2012 року ОСОБА_1 з 23 днів за графіком підприємства відпрацював 7 днів (у зв'язку з початком відбуття покарання з 24.10.2012 р.), які зараховані в термін відбуття покарання, були здійснені відрахування із заробітної плати ОСОБА_1 у розмірі 10% в дохід держави.
У листопаді 2012 року з 22 днів за графіком підприємства ОСОБА_1 відпрацював лише 3 дні, які зараховані в термін відбуття покарання, та за які були здійснені відрахування із заробітної плати у розмірі 10% в дохід держави, при цьому в порушенні ч.4 ст. 46 КВК України, ОСОБА_1, продовжуючи діяти умисно, будучи попередженним про кримінальну відповідальність за ухилення від відбуття покарання у вигляді виправних робіт, усвідомлюючи, що тим самим ухиляється від призначеного йому покарання і, бажаючи цього, скоїв 2 дня прогулів без поважної причини 03.11.2012 р. та 05.11.2012 р., за що згідно з наказом № 82/тд від 09.11.2012 року був звільнений за ст. 40 п.4 КЗпП України з 06.11.2012 року (останній відпрацьований день, зарахований в термін відбуття покарання). При цьому, про своє звільнення ОСОБА_1 своєчасно не повідомив в КВІ м.Дзержинська.
На виклик КВІ м.Дзержинська 20.09.2012 року ОСОБА_1, діючи умисно, освідомлений про необхідність дотримуватися встановленого порядку та умов відбуття покарання, не з'явився, не маючи на це поважних причин, тим самим ухиляючись від відбуття покарання у вигляді виправних робіт
16.11.2012 року ОСОБА_1, умисно порушуючи встановлений порядок та умови відбуття покарання у вигляді виправних робіт, не з'явився для реєстрації в КВІ м.Дзержинська, не маючи на це поважних причин, тим самим ухиляючись від відбуття покарання. У зв'язку з цим 19.11.2012 року ОСОБА_1 на підставі ст. 46 КВК України інспектором КВІ м.Дзержинська було винесено п'яте письмове попередження за те, що 16.11.2012 р. він не з'явився для реєстрації в КВІ м.Дзержинська без поважної причини, та за те, що 09.11.2012 р. був звільнений за прогули з підприємства ТДВ «ОП «Шахта імені Святої Матрони Московської». ОСОБА_1 був попереджений, що в разі продовження порушення порядку відбування призначеного йому покарання, він може бути притягнутий до кримінальної відповідальності за ст. 389 ч.2 КК України.
07.12.2012 року ОСОБА_1, діючи умисно, ігноруя виконування встановленого порядку та умов відбуття покаранння, освідомлюючи, що за ухилення від відуття покарання передбачена кримінальна відповідальність, знову не з'явився для реєстрації в КВІ м.Дзержинська, не маючи на це поважних причин, тим самим ухиляючись від відбуття покарання. У зв'язку з цим 17.12.2012 року ОСОБА_1 на підставі ст. 46 КВК України інспектором КВІ м.Дзержинська було винесено шосте письмове попередження за те, що 07.12.2012 р. він не з'явився для реєстрації в КВІ м.Дзержинська без поважної причини, та за те, що він до 17.12.2012 р. не працевлаштувався, не став на облік до центру зайнятості населення м.Дзержинська. ОСОБА_1 був попереджений, що в разі продовження порушення порядку відбування призначеного йому покарання, він може бути притягнутий до кримінальної відповідальності за ст. 389 ч.2 КК України.
Тим самим, ОСОБА_1, діючи умисно, усвідомлюючи, що своїми діями він ухилюється від відбуття покарання у вигляді виправних робіт, та бажаючи цього, не реагуя на неодноразові попередження інспектора КВІ м.Дзержинська, не бажая працевлаштовуваться та відбувати призначене йому покарання, станом на 21.12.2012 р. (направлення подання до прокуратури м.Дзержинська) не відбув 6 місяців з назначенного вироком суду 1 року виправних робіт з утриманням 10% заробітку в дохід держави, при цьому відпрацював лише 6 місяців з вказанного терміну. ОСОБА_1 неодноразово допускав більше двох прогулів за місцем роботи без поважних причин, не з'являвся за викликом до КВІ м.Дзержинська без поважних причин, не з'являвся на реєстрацію до КВІ м.Дзержинська без поважних причин, не виконував встановлені обов'язки, покладені на нього судом, та допускав систематичне порушення порядку та умов відбуття покарання у вигляді виправних робіт, тим самим ухиляючись від відбуття покарання у вигляді виправних робіт.
Обвинувачений ОСОБА_1 у судовому засіданні свою провину у висунутому обвинуваченні визнав повністю, показав, що дійсно був засуджений у грудня 2011р. за ч.2 ст.164 КК України до виправних робіт з утриманням 10% в дохід держави. На теперішній час не відбув покарання тому що був звільнений за прогули у червні 2012р. з шахти «Ново Дзержинська», у вересні 2012р. з ДКП «Комунальник», у листопаді 2012р. з шахти «Святої Матрони Московської». Прогули скоював тому що просто прогулював, інколи з причини вживання алкоголю. Дійсно неодноразово попереджувався інспекцією що може бути притягнутий до кримінальної відповідальності. В скоєному кається.
Приймаючи до уваги той факт, що ОСОБА_1, у повному обсязі визнав свою провину у скоєному злочині, його показання відповідають суті пред'явленого обвинувачення, суд за згодою учасників судового провадження, визнає недоцільним дослідження інших доказів стосовно тих обставин, які ніким не оспорюються та у відповідності до ч.3 ст.349 КПК України визнає їх встановленими у судовому засіданні та вважає недоцільним дослідження доказів відносно цих обставин, обмежившись вивченням матеріалів які характеризують особу обвинуваченого.
Сукупність наведених та оцінених судом доказів переконує в тому, що обвинувачений ОСОБА_1 умисно ухилився від відбуття покарання у вигляді виправних робіт, а його дії органом досудового слідства правильно кваліфіковані за ч.2 ст.389 КК України.
При визначенні покарання обвинуваченому суд враховує характер і ступінь скоєного злочину, який відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії невеликої тяжкості, дані про особу: раніше судимий, характеризується за місцем проживання позитивно (а.с.93).
Обставиною, пом'якшувальною покарання обвинуваченої відповідно до ст. 66 КК України, є щире каяття.
Обставиною, згідно з положеннями статті 67 КК України, що обтяжує покарання обвинуваченої, - є рецидив правопорушення.
Аналізуючи викладене, суд приходить до переконання про те, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_1 можливо лише шляхом призначення йому покарання у вигляді позбавлення волі із застосуванням ч.1 ст.71 КК України, оскільки вчинив злочин після постановлення вироку, але до повного відбування покарання.
Речові докази по справі відсутні.
Керуючись ст.ст. 368, 370, 373-374 КПК України, суд, -
ОСОБА_1 визнати винним у скоєнні злочину передбаченого ч.2 ст.389 КК України і призначити йому покарання у вигляді арешту строком на 2 (два) місяці.
У відповідності до ч.1 ст.71 КК України, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Дзержинського міського суду Донецької області від 20 грудня 2011р., остаточно до відбування визначити ОСОБА_1 за дійсним вироком покарання у вигляді 2 (двох) місяців 10 днів (десяти) днів арешту.
Строк відбування покарання ОСОБА_1 рахувати з 22 березня 2013р.
ОСОБА_1 взяти під варту з залу суду і утримувати під
вартою в Артемівському слідчому ізоляторі управління Державної пенітенціарної служби України в Донецькій області.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Донецької області через Дзержинський міський суд, протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а засудженим в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.
Суддя: Андреєв В.В.