Справа № 185/2296/13-ц
25 березня 2013 року
Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області
у складі:
головуючого судді - Шаповалової І.С.,
при секретарі - Булдаковій К.Е.,
розглянувши всудовому засіданні в залі Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,-
Позивачка звернулась з позовом до колишнього чоловіка ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя Просила розділити спільно нажите майно подружжя.
Від шлюбу неповнолітніх дітей - не мають.
Позивачка у судовому засіданні підтримала свої позовні вимоги і просила суд їх задовольнити. Пояснила суду, що з урахуванням ст. ст. 68,69, 70,71 Сімейного Кодексу України, розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо дружина і чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішено судом.
Відповідач в судове засідання з'явився, суду надав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги визнав в повному обсязі.
Суд, вислухавши позивача, вивчивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню за наступних підстав.
У судовому засіданні встановлено, що під час шлюбу сторонами по справі було отримано в порядку приватизації квартиру АДРЕСА_1, на підставі свідоцтва про право спільної сумісної власності від 25 січня 2001 року, виданого на підставі розпорядження від 25 січня 2001 року №19640.
Також ними було придбано стоматологічний кабінет , розташований за адресою: м.Павлоград, вул.Інтернаціональна, 90/3, та предмети побуту та інтер'єру.
Даючи оцінку позовним вимогам, з урахуванням уточненого позову, суд вважає, що вони підлягають частковому задоволенню, відповідно до наданих суду документів, що підтверджують факт придбання побутових приладів та розподіл, згідно фактичного користування предметів інтер'єру, про що не заперечується сторонами.
Вирішуючи питання про задоволення позовних вимог в частині визнання права власності за відповідачем на 2/3 частини квартири АДРЕСА_1, суд виходить з того, що на даний час частки в майні, співвласниками якого є, згідно свідоцтва про право спільної сумісної власності від 25 січня 2001 року, виданого на підставі розпорядження від 25 січня 2001 року №19640, - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3.
Відповідно до ч.1 ст. 357 ЦК України частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом.
Згідно до ст. 368 ЦК України, спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного із них у праві власності є спільною сумісною власністю.
Згідно до ст. 370 ЦК України у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.
Оскільки суду не було надано доказів того, що частки в спільному майні сторін було виділено, суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги в цій частині частково, виходячи з того, що ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснила, що має намір передати у власність ОСОБА_2 свою частку квартири АДРЕСА_1 і вважає, що за ОСОБА_2 слід визнати право власності на частину квартири АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право спільної сумісної власності від 25 січня 2001 року, виданого на підставі розпорядження від 25 січня 2001 року №19640.
Згідно ч.1 ст.70 Сімейного Кодексу, у разі поділу майна, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини і чоловіка є рівними.
Відповідно до ст. 71 Сімейного Кодексу України, якщо дружина і чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішено судом.
Враховуючи заяву відповідача про визнання позовних вимог, суд вважає за можливе визнати за ОСОБА_1 право власності на нерухоме майно - стоматологічний кабінет , розташований за адресою: м.Павлоград, вул.Інтернаціональна, 90/3.
Так само суд, вирішуючи спір в частині поділу предметів побуту, вважає за можливе, враховуючи порядок користування, що склався між сторонами, визнати за ОСОБА_2 право власності на рухоме майно: меблі в спальні, меблі на кухні, кондиціонер, меблі в залі, пилосмок, меблі до ванної кімнати, пральна машина, витяжка, водонагрівач, газова плита, телевізор та визнати за ОСОБА_1 на рухоме майно: комп'ютер, холодильник, посудомийна машина, з урахуванням наданих позивачем доказів того, що сторонами було придбано це майно.
Керуючись ст.ст. 68,69, 70,71Сімейного Кодексу України, ст.ст. 10, 11, 208-210, 212-215 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя - задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_2 право власності на частину квартири АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право спільної сумісної власності від 25 січня 2001 року, виданого на підставі розпорядження від 25 січня 2001 року №19640
Визнати за ОСОБА_1 право власності на нерухоме майно - стоматологічний кабінет , розташований за адресою: м.Павлоград, вул.Інтернаціональна, 90/3.
Визнати за ОСОБА_2 право власності на рухоме майно: меблі в спальні, меблі на кухні, кондиціонер, меблі в залі, пило смок, меблі до ванної кімнати, пральна машина, витяжка, водонагрівач, газова плита, телевізор.
Визнати за ОСОБА_1 на рухоме майно: комп'ютер, холодильник, посудомийна машина.
В решті позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Суддя:
ОСОБА_4