Номер провадження № 22-ц/785/1390/13
Головуючий у першій інстанції Кравчук Т.С.
Доповідач Варикаша О. Д.
15.04.2013 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - судді - Варикаші О.Д.
суддів - Бабія А.П.
- Ступакова О.А.
при секретарі - Соколенко В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 28.11.2011 року по справі за позовом ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 10611468000 від 04.08.2004 року та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ПАТ «УкрСиббанк» про визнання кредитного договору № 1270-08 ОФ А від 04.08.2004 року укладеного між ПАТ «УкрСиббанк» і ОСОБА_3 таким, що укладений в національній валюті України - гривні, визнання зобов'язання ОСОБА_3 по кредитному договору № 1270-08 ОФ А від 04.08.2004 року укладеного між ПАТ «УкрСиббанк» і ОСОБА_3, припиненим у зв'язку з їх виконанням з боку ОСОБА_3,-
встановила:
ПАТ «УкрСиббанк» звернулося з вказаним позовом до суду, який уточнило в ході розгляду справи (а. с. 146-147) та просило стягнути з відповідачки на його користь заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 10611468000 від 04.08.2004 року в сумі 10 793, 58 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ на 10.08.2011 року становить 86 033,48 грн., а також судові витрати, обгрунтовуючи свої позовні вимоги тим, як зазначено в рішенні суду, що відповідачка ОСОБА_3, отримавши гроші, не виконує зобов'язання по кредитному договору № 10611468000 про надання споживчого кредиту від 04 серпня 2004 року, в зв'язку з чим позивач на підставі умов договору вимагає достроково повернути суму несплаченого кредиту, процентів та пені.
ОСОБА_3 звернулася до суду з зустрічним позовом, прийнятим судом до спільного розгляду з первинним позовом, який уточнила в ході розгляду справи (а. с. 167-169) та просила визнати кредитний договір № 1270-08 ОФ А від 04.08.2004 року, укладений між позивачем і нею таким, що укладений в національній валюті України - гривні, визнати її зобов'язання по кредитному договору припиненими в зв'язку з їх виконанням з її боку.
Свої позовні вимоги ОСОБА_3, як зазначено в рішенні суду, обгрунтовувала посилаючись на норми Закону України «Про захист прав споживача», Закону України «Про банки та банківську діяльність», Декрету КМ України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» та Цивільного Кодексу України тим, що позивачем введено її в оману, неправомірністю укладення між сторонами кредитного договору в іноземної валюті та порушення умовами договору її прав, як споживача.
В судовому засіданні в суді першої інстанції, як зазазнчено в рішенні суду, представник ПАТ «УкрСиббанк» пояснив, що позивач свої зобов'язання перед відповідачем виконав у повному обсязі та відповідно до умов договору видав кредит в валюті в розмірі 10 000 дол. США, для придбання автотранспортного засобу, але відповідач не виконував свої щомісячні зобов'язання перед позивачем, чим порушив законні права та інтереси позивача, у зв'язку з чим просив суд первісні, уточнені позовні вимоги, задовольнити у повному обсязі. В задоволені зустрічного позову просив відмовити в повному обсязі, зазначивши, що положення Закону України «Про захист прав споживачів» не можуть бути застосовані до спірних правовідношень та підстави для визнання договору кредиту недійсним є недоведеними.
Відповідачка ОСОБА_3 в судовому засіданні первинний позов не визнала з підстав зазначених в зустрічному позові, наполягала на його задоволенні. Заявила, що положення Закону України «Про захист прав споживача» підлягають застосуванню до спірних правовідношень, які виникли з укладеного між сторонами договору про надання споживчого кредиту.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 28.11.2011 року позов ПАТ «УкрСиббанк» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «УкрСиббанк» суму заборгованості за Договором про надання споживчого кредиту № 10611468000 від 04.08.2004 року в розмірі 86 033,48 грн., судові витрати по сплаті державного мита в розмірі 703,85 грн. та витрати на інформаційно-технічні забезпечення судового процесу в розмірі 120 грн, а разом 86 857,33 грн. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 28.11.2011 року в якій просить рішення суду скасувати, визнати договір № 10611468000 від 04.08.2004 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та нею - ОСОБА_3, укладеним в Національній валюті України - гривні в сумі 52 700 грн., визнати зобов'язання ОСОБА_3 по кредитному договору № 1270-08 ОФ А від 04.08.2004 року, укладеному між Приватним акціонерним товариством «УкрСиббанк» та нею, припиненими в зв'язку з їх виконанням з боку ОСОБА_3, посилаючись на те, що оскаржуване рішення суду вважає необгрунтованим, прийнятим з грубим порушенням норм матеріального права.
Позивачем рішення суду не оскаржується.
В судовому засіданні відповідачка ОСОБА_3 підтримала апеляційну скаргу, представник ПАТ «Дельта Банк», залученого до участі у справі, як правонаступника ПАТ «УкрСиббанк» відповідно до ухвали апеляційного суду Одеської області від 18.03.2013 року, в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи ПАТ «Дельта Банк» було повідомлено належним чином, причини неявки свого представника суду не повідомило, клопотання про відкладення розгляду справи від нього на адресу суду не надходило.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідачки ОСОБА_3, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог, наданих доказів і доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду зміні, в частині розміру стягнутої кредитної заборгованості та розміру стягнутих судових витрат з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для зміни рішення суду першої інстанції є, зокрема: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Відповідно до ч. 3 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.
Задовольняючи первісний позов та відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції виходив з наступного.
Судом встановлено, що 04 серпня 2004 року між АКІБ «УкрСиббанк» та відповідачкою ОСОБА_3 був укладений та підписаний кредитний договір про надання споживчого кредиту № 10611468000, за яким банк зобов'язується надати а ОСОБА_3 прийняти в кредит грошові кошти в сумі 10 000 доларів США, та сплатити проценти, комісії в порядку та на умовах договору. Позичальник зобов'язується повернути банку кредит в терміни, встановлені графіком погашення кредиту, але в будь-якому випадку не пізніше 04.08.2009 року, зі сплатою 13,9 % річних.
Відповідно до вимог кредитного договору позивач повністю й в строки виконав зобов'язання та видав відповідачці через касу відділення банку готівку в сумі 10 000 дол. США.
04.08.2004 року у якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, між позивачем та відповідачем укладений договір застави, відповідно до якого відповідачка передала в заставу рухоме майно, транспортний засіб марки «CHEVROLET», модель NIVA212300, 2004 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1.
Однак, відповідачка встановлені Договором терміни повернення наданого їй кредиту та терміни сплати відсотків за кредитом не дотримується.
Згідно з п. 4.1. кредитного договору позичальник зобов'язався використовувати кредит на зазначені в договорі цілі і забезпечити повернення отриманого кредиту і сплату нарахованих відсотків та комісії у встановлені договором терміни.
Відповідно умов договору кредиту у випадку порушення позичальником термінів повернення кредиту або термінів сплати процентів, комісій, банк має право вимагати дострокового повернення кредиту та нарахованих процентів, комісій у порядку встановленому розділом 11 цього договору. Позичальник зобов'язується достроково повернути отриманий кредит та плату за кредит у повному обсязі.
Відповідно до ст. ст. 525, 611 ЦК України сторони погодили, у випадку настання обставин визначених у договорі та направлення банком на адресу позичальника повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту і не усунення позичальником порушень умов за цим договором протягом 31 календарного дня з дати одержання вищевказаного повідомлення (вимоги) від банку, вважати термін повернення кредиту таким що настав на 32 календарний день з дати одержання позичальником повідомлення вимоги про дострокове повернення кредиту від банку, при цьому у випадку неотримання позичальником вищевказаного повідомлення в результаті зміни позичальником адреси, без попереднього повідомлення про це банку чи у разі його неотримання, з інших підстав, протягом 40 днів з дати направлення, вважати термін повернення кредиту таким що настав на 41 календарний день з дати його відправлення. Зазначене у п. 11.1. повідомлення банку направляється листом (цінний з описом та повідомленням про вручення) або доставляється кур'єром на адресу позичальника.
Враховуючи викладене, відповідачці рекомендованою кореспонденцією було направлено письмову вимогу про дострокове повернення кредиту та оплати кредиту у повному обсязі. Таким чином, встановлений заново термін повернення кредиту настав на 41 календарний день з дати відправлення повідомлення про дострокове повернення кредиту
Наслідком порушення відповідачем зобов'язань по щомісячному поверненню кредиту та сплати відсотків є можливість застосування позивачем права на дострокову вимогу повернення всієї суми заборгованості по кредиту, що вбачається з положень ч. 2 ст. 1050 ЦК України, а також пунктів 4.6. та 5.5. вказаного кредитного договору.
Згідно розрахунку заборгованості, здійсненого позивачем, заборгованість відповідача за кредитом та штрафні санкції на останню дату розрахунку 10.08.2011 року складає 10 793,58 дол. США, що в еквіваленті по курсу НБУ (7.9708) на 10.08.2011 року становить 86 033,48 грн., які складаються: з суми заборгованості за основним боргом та простроченим кредитом в розмірі 4 364,10 дол. США, що еквівалентно 34 785,37 грн.; суми заборгованості по строковим та простроченим процентам за користування кредитом в розмірі 2 016,73 дол. США, що еквівалентно 16074,95 гривень; суми пені в розмірі 4412,75 доларів США, що еквівалентно 35 173,16 грн.
Суд першої інстанції врахував пояснення представника позивача, що розрахунок заборгованості відповідача по договору кредиту здійсненний з використанням відповідної банківської комп'ютерної програми, що виключає помилку в обчисленні заборгованості.
Згідно матеріалів справи, на час укладення договору кредиту АКІБ «УкрСиббанк» мав Банківську ліцензію за № 75 видану НБУ 28.10.1991 року, та дозвіл на здійснення операцій № 75-2 з додатком № 75-2, яким зокрема надане право на залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України, тобто на видачу кредитів у валюті.
Суд першої інстанції вважав, що з матеріалів справи слідує, що первісний відповідач не довів обґрунтованість вимог по зустрічному позову та наявність підстав для визнання вказаного кредитного договору таким, що укладений в національній валюті України -гривні, та визнання зобов'язання ОСОБА_3 по кредитному договору № 1270-08 ОФ А від 04.08.2004 року укладеному між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3, припиненими у зв'язку з їх виконанням з боку ОСОБА_3
За таких обставин, відповідно до ст. ст. 192, 193, 525, 526, 610, 611, 614, 623, 1049, 1050 ЦК України, Декрету КМ України від 19.02.1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», Закону України «Про захист прав споживачів» суд першої інстанції дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є правомірними, обґрунтованими, тому вважав за можливе їх задовольнити у повному обсязі, стягнувши на користь позивача з відповідача зазначену в позові заборгованість за кредитним договором. В свою чергу вимоги заявлені відповідачкою в зустрічному позові суд першої інстанції визнав необґрунтованими та неправомірними, тому не підлягаючими задоволенню.
Також судом першої інстанції з відповідачки на користь позивча стягнуто судові витрати.
Однак, судова колегія не погоджується в повній мірі з висновками суду першої інстанції, оскільки судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини по справі та неправильно застосовано і порушено норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Так судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості за кредитним договором, судових витрат та щодо відмови в задоволенні зустрічного позову відповідачки.
Оскільки, в судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами справи, що
позивачем та відповідачкою ОСОБА_3 04.08.2004 року укладено кредитний договір № 1270-08 ОФ А (10611468000 номер за яким даний договір зберігається у інформаційних системах та програмах банку а. с. 178), відповідно до п. п. 1.1., 1.2., 1.3., якого банк надав відповідачці кредит в іноземній валюті в сумі 10 000 дол. США терміном з 04.08.2004 року по 04.08.2009 року зі сплатою 13,9 відсотків річних (а. с. 17-22, 93).
Зобов'язання ОСОБА_3 за кредитним договором були забезпечені заставою шляхом укладення між позивачем та ОСОБА_3 договору застави транспортного засобу від 04.08.2004 року (а. с. 23-25).
Станом на 10.08.2011 року, у зв'язку з неналежним виконанням умов кредитного договору відповідачкою ОСОБА_3, у неї виникла заборгованість за вищевказаним кредитним договором (а. с. 149-161).
Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 2 ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» (далі Декрет) операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральної ліцензії) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п. 2 ст. 5 Декрету. Вимога щодо необхідності отримання індивідуальної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями встановлена ч. 4 ст. 5 Декрету, якщо терміни і суми кредитів перевищують встановлені законодавством межі. Однак, на теперішній час терміни і суми кредитів в іноземній валюті законодавцем не визначено. Тому, за відсутності нормативних умов для застосування індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій, єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитів в іноземній валюті згідно зі ст. 5 Декрету є наявність у банку дозволу, тобто генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої у встановленому порядку. Такі документи суду позивачем надані та їх копії знаходяться в матеріалах справи (а. с. 79-87).
Крім того, відповідно до п. 1.5 Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 14.10.2004 року № 483, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 09.11.2004 року № 1429/10028, використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями, який до переоформлення Національним банком України відповідних ліцензій на виконання вимог пункту 1 розділу ІІ Закону України від 15.02.2011 року № 3024-VI «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання діяльності банків» генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій, або генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій).
Тому, у зв'язку з наведеним, надання та одержання кредиту в іноземній валюті, сплата процентів за таким кредитом не потребують наявності індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу у жодної зі сторін кредитного договору.
Проте, судова колегія не погоджується з розміром стягнутої кредитної заборгованості з відповідачки.
Оскільки, відповідно до умов кредитного договору, укладеного між сторонами, за використання кредитних коштів у межах установленого терміну кредитування процентна ставка встановлюється в розмірі 13,9 % річних ( п. 1.3.1 договору).
Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого позивачем, заборгованість по процентам за користування кредитом розраховано з процентної ставки 14 % (а. с. 149-161).
Докази зміни процентної ставки, в установленому законом порядку, в матеріалах справи відсутні.
В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції представник ПАТ «УкрСиббанк», до залучення у справі правонаступника, визнав що розрахунок заборгованості по процентам за користування кредитом не відповідає умовам кредитного договору, так як розрахований з процентної ставки 14 %, проте надати інший розрахунок відповідно до умов кредитного договору відмовився, такий розрахунок не був наданий позивачем і відповідно до протокольної ухвали судової колегії від 04.02.2013 року (а. с. 274, 279).
Згідно з розрахунком, наданим ПАТ «Дельта Банк», залученого до справи як правонаступника ПАТ «УкрСиббанк», заборгованість по процентах також розрахована з процентної ставки 14 % (а. с. 321).
За таких обставин, судова колегія погоджується з доводами апеляційної скарги, в цій частині, та вважає, що розрахунок заборгованості по процентам за користування кредитом суперечить умовам кредитного договору та є невірним, а тому не може підтвержувати позовні вимоги, в частині розміру заборгованості по процентам за користування кредитом. В зв'язку з цим, є невірним і розрахунок пені за несвоєчасне погашення за процентами за користування кредитом, враховуючи процентну ставку, з якої розраховувалися проценти за користування кредитом та відповідно і розмір пені.
Інші докази, які б підтверджували позовні вимоги, в частині розміру заборгованості по процентам за користування кредитом та розміру пені за несвоєчасне погашення за процентами за користування кредитом, в матеріалах справи відсутні.
Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом, докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Тому судова колегія, вважає, що позовні вимоги, в цій частині позивачем не доведені та не підлягають задоволенню.
Судова колегія приймає до уваги також те, що справа в провадженні перебуває на протязі тривалого часу, представнику позивача неодноразово надавалася можливість надати розрахунок заборгованості відповідно до умов кредитного договору, однак ні представник позивача, ні позивач такий розрахунок не надали, розрахунок, який надійшов на адресу суду від правонаступника позивача також не відповідає умовам кредитного договору, в наведеній вище частині.
На підставі наведеного розмір стягнутої кредитної заборгованості з відповідачки на користь позивача підлягає зменшенню на суму недоведених позовних вимог (розміру заборгованості по процентам за користування кредитом - 16 074,95 грн. та розміру пені за несвоєчасне погашення за процентами за користування кредитом - 9 779,87 грн. а. с. 147, 150-159) до 60 178,66 грн., а рішення суду зміні.
Враховуючи зменшення розміру, стягнутої з відповідачки на користь позивача кредитної заборгованості, підлягає зменшенню і розмір стягнутих з відповідачки судових витрат, які відповіднодо ст. 88 ЦПК України підлягають стягненню в розмірі пропорційно до задоволеної частини позовних вимог, а з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню судові витрати: судовий збір в розмірі 492 грн. 34 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 83 грн. 94 коп., враховуючи розмір сплачених позивачем судових витрат (а. с. 1-2) та стягнутих судом першої інстанції на користь позивача (а. с. 189), в зв'язку з чим, рішення суду підлягає зміні і в цій частині.
Доводи апеляційної скарги стосовно того, що кредит видавався не в іноземній валюті, а в національній валюті України, судова колегія не приймає до уваги, оскільки це спростовується матеріалами справи, самим кредитним договором, який підписала відповідачка та від підписання якого не відмовляється (а. с. 17-22), копією видаткового касового ордеру (а. с. 93).
Посилання відповідачки на те, що вартість автомобіля, на купівлю якого вона брала кредит, в договорі купівлі-продажу вказана в національній валюті України, не спростовує відповідно до матеріалів справи надання відповідачці кредиту в іноземній валюті.
Також не спростовує отримання відповідачкою кредиту в іноземній валюті посилання її в апеляцйній скарзі на те, що нею були виявлені помилки в видатковому касовому ордері, оскільки вказані помилки не спростовують отримання відповідачкою кредитних коштів вказаних в кредитному договорі та видатковому ордері, крім того відповідачка підтвердила в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції, що автомобіль придбаний нею також на кошти, які вона взяла в кредит. З апеляційної скарги відповідачки також вбачажється, що позивачем кошти було перераховано на розрахунковий рахунок автомагазину після конвертації валюти (а. с. 183).
Судова колегія не приймає до уваги і доводи апеляційної скарги стосовно розрахунку заборгованості, в частині з яким погодилася судова колегія, оскільки відповідачкою не представлено свій розрахунок з відповідними доказами щодо сплати нею в рахунок погашення кредиту будь-якої суми грошових коштів.
Інші доводи апеляційної скарги судова колегія також не приймає до уваги, оскільки вони не спростовують висновки суду першої інстанції, з якими погодилася судова колегія.
Таким чином, на підставі викладеного, судова колегія частково погоджується з доводами апеляційної скарги та, враховуючи доводи апеляційної скарги, вважає, що рішення Приморського районного суду м. Одеси від 28.11.2011 року підлягає зміні, в частині розміру стягнутої заборгованості та судових витрат, а з відповідачки на користь ПАТ «Дельта Банк», залученого до участі у справі як правонаступника позивача, підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором в розмірі 60 178 грн. 66 коп., судовий збір в розмірі 492 грн. 34 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 83 грн. 94 коп. В іншій частині рішення суду підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 304, 307, 309, 313, 314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів,-
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 28.11.2011 року по справі за позовом ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 10611468000 від 04.08.2004 року та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ПАТ «УкрСиббанк» про визнання кредитного договору № 1270-08 ОФ А від 04.08.2004 року укладеного між ПАТ «УкрСиббанк» і ОСОБА_3 таким, що укладений в національній валюті України - гривні, визнання зобов'язання ОСОБА_3 по кредитному договору № 1270-08 ОФ А від 04.08.2004 року укладеного між ПАТ «УкрСиббанк» і ОСОБА_3, припиненим у зв'язку з їх виконанням з боку ОСОБА_3 змінити, в частині розміру стягнутої заборгованості та судових витрат.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 60 178 грн. 66 коп., судовий збір в розмірі 492 грн. 34 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 83 грн. 94 коп.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.
Судді апеляційного суду Одеської області О.Д. Варикаша
А.П. Бабій
О.А. Ступаков