"21" березня 2013 р. м. Київ К/9991/70297/12
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого: Маринчак Н.Є.
Суддів: Костенка М.І., Усенко Є.А.,
при секретарі: Сачко Г.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Луганську Державної податкової служби та Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області
на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2012 року
та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2012 року
по справі №2а/1270/5782/2012
за позовом Публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» (надалі - ПАТ «Луганськтепловоз»)
до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Луганську Державної податкової служби, Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області (надалі - СДПІ по роботі з ВПП у м.Луганську, ГУ ДКС України у Луганській області)
за участю Прокуратури м.Луганська
про визнання протиправною бездіяльності, стягнення суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню, -
встановив:
Позивач звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом, в якому поставлено питання про визнання протиправною бездіяльність СДПІ по роботі з ВПП у м.Луганську щодо ненадання ГУ ДКС України у Луганській області висновку про відшкодування ПАТ «Луганськтепловоз» податку на додану вартість за лютий 2012р. та стягнення бюджетного відшкодування з Державного бюджету України.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 21.08.2012р. залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 16.10.2012р., позовні вимоги задоволено Визнано протиправною бездіяльність СДПІ по роботі з ВПП у м.Луганську яка виразилась у ненаданні до ГУ ДКС України у Луганській області висновку про відшкодування ПАТ «Луганськтепловоз» податку на додану вартість по податковій декларації з податку на додану вартість за лютий 2012р. в спірній сумі; стягнуто з Державного бюджету України на користь ПАТ «Луганськтепловоз» суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню за декларацією з податку на додану вартість за лютий 2012р. в спірному розмірі.
Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій, СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську та ГУ ДКС України у Луганській області звернулись із касаційними скаргами до Вищого адміністративного суду України, в яких просить скасувати судові рішення та постановити нове - про відмову у задоволені позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.
В письмових запереченнях на касаційну скаргу позивач зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення суду - без змін.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представників ПАТ «Луганськтепловоз» та СДПІ по роботі з ВПП у м.Луганську, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скаргах, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанції, позивач подав до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2012р. з розрахунками, відповідними додатками та заявою про повернення суми бюджетного відшкодування.
У квітні 2012р. контролюючим органом була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПАТ «Луганськтепловоз» з питань правомірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника за лютий 2012р., яка виникла за рахунок від'ємного значення податку на додану вартість, що декларувалось в період з 01.12.2011р. по 31.12.2011р., з 01.01.2012р. по 31.01.2012р., за результатами якої складено довідку №10/14-0/05763797 від 27.04.2012р.
Перевіркою не підтверджено відображене позивачем у декларації за лютий 2012р. бюджетне відшкодування по причині не отримання довідок зустрічних звірок по ланцюгу постачання.
Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з Державного бюджету України на користь ПАТ «Луганськтепловоз» суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню за декларацією з податку на додану вартість за лютий 2012р., суди попередніх інстанції цілком правильно та обґрунтовано виходили з наступного.
Так, порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено ст.200 Податкового кодексу України.
Відповідно до п.200.1 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту у відповідності із п.198.2 ст.198 Податкового Кодексу України вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківською рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно абз.4 п.198.3 ст.198 ПК України право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
У відповідності п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п.201.10 ст.201 ПК України).
Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що на підтвердження фактичного виконання господарських операцій зі своїми контрагентами, зокрема, ТОВ «Промінвесттрейд», ТОВ «Стандарт» та ТОВ «Стіл-Імпекс» позивачем надано суду необхідну первинну бухгалтерську документацію на підтвердження фактичної сплати ПАТ «Лугнськтепловоз» як отримувачем товарів (послуг) сум податку на додану вартість в ціні товару (послуг) постачальникам таких товарів (послуг), які включені до складу податкового кредиту.
За таких обставин, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки судів попередніх інстанції щодо документального підтвердження права позивача на отримання суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за відповідний період.
Також слід відзначити, що право платника податку на бюджетне відшкодування не залежить від проведення або не проведення зустрічних перевірок по всьому ланцюгу до кінцевого виробника, оскільки позивач не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання обов'язків щодо сплати податків іншими контрагентами. Якщо інші контрагенти не виконали свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки виключно для них.
Стосовно позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність СДПІ по роботі з ВПП у м.Луганську щодо ненадання до ГУ ДКС України у Луганській області висновку про відшкодування ПАТ «Луганськтепловоз» податку на додану вартість за лютий 2012р., слід звернути увагу на таке.
Згідно з п.1 ч.2 ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Отже, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.
З наведених норм права вбачається, що позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Проте ці рішення, дія або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.
У разі невідшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість право платника порушується внаслідок неодержання коштів з бюджету, а тому способом захисту цього права має бути вимога про стягнення коштів (відшкодування заборгованості) або скасування податкового повідомлення - рішення, яким зменшено суму бюджетного відшкодування.
Таким чином, оскаржені позивачем дії податкового органу неможливо вважати його рішенням, дією чи бездіяльністю, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки позивача у сфері публічно-правових відносин, а відтак вони не підпадають під дію пункту 1 частини 2 статті 17 КАС України.
Неврахування зазначеного судами першої та апеляційної інстанцій призвело до помилкового відкриття провадження у адміністративній справі в цій частині та вирішення спору.
Відповідно до ч.1 ст.157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. А згідно ч.1 ст.228 цього Кодексу суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі з підстав, встановлених статтями 155 і 157 цього Кодексу.
За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції скасовує постанову Луганського окружного адміністративного суду від 21.08.2012р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 16.10.2012р. в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність СДПІ по роботі з ВПП у м.Луганську щодо ненадання до ГУ ДКС України у Луганській області висновку про відшкодування ПАТ «Луганськтепловоз» податку на додану вартість за лютий 2012р. і на підставі ч.1 ст.157 КАС України закриває провадження у справі в цій частині.
Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 228, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ухвалив:
Касаційні скарги: Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Луганську Державної податкової служби та Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області - задовольнити частково.
Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2012 року в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби щодо ненадання до Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області висновку про відшкодування Публічному акціонерному товариству «Луганськтепловоз» податку на додану вартість за лютий 2012 року скасувати та провадження в цій частині закрити.
В решті постанову Луганського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2012 року - залишити без змін.
Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.
Головуючий: ___________________ Н.Є. Маринчак
Судді: ___________________ М.І. Костенко
___________________ Є.А. Усенко