"03" квітня 2013 р. м. Київ К-25717/10
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого - судді Кобилянського М.Г.,
суддів: Амєліна С.Є., Юрченка В.В.,
розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до інспектора Дорожньо-патрульної служби батальона ДПС відділу ДАІ по обслуговуванню м.Луганська Калюжного Віталія Андрійовича про скасування постанови про адміністративне правопорушення
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Стахановського міського суду Луганської області від 24 листопада 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2010 року, -
У лютому 2009 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до інспектора Дорожньо-патрульної служби батальона ДПС відділу ДАІ по обслуговуванню м.Луганська Калюжного В.А. про скасування постанови від 1 грудня 2008 року серії ВВ №009061 по справі про адміністративне правопорушення і закриття провадження у справі.
Постановою Стахановського міського суду Луганської області від 24 листопада 2009 року у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2010 року це судове рішення залишене без змін.
Позивач, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове - про задоволення позову.
Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах, визначених ч. 2 ст. 220 КАС України, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для залишення без задоволення касаційної скарги, а оскаржуваних судових рішень - без змін з таких підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оскаржувана постанова була винесена відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб передбачений законом з урахуванням фактичних обставин справи та наявних у справі доказів.
Висновок судів є правильним з таких підстав.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001р. №1306 (із змінами та доповненнями). Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до п.8.1 Правил дорожнього руху регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків.
Пунктом 12.1 Правил передбачено, що під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен урахувати дорожню обстановку. Для створення безпечних умов руху на дорогах Правилами встановлені межі безпечної швидкості. Вони поділяються також і на локальні обмеження швидкості, які вводяться за допомогою знаків 3.29, 3.31, 5.45. Правила покладають на водія обов'язок вибрати оптимальний швидкісний режим, не перевищуючи при цьому верхніх обмежень.
Частиною першою ст.122 КУпАП передбачено, що перевищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, тягнуть за собою накладення штрафу від п'ятнадцяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Судами встановлено, що 1 грудня 2008 року позивач, керуючи автомобілем ВАЗ- 2106, при в?їзді в м.Луганськ з боку м.Алчевська в межах дії дорожніх знаків: «населений пункт» «обмеження швидкості до 40км/годину» рухався зі швидкістю 66 км/год, яка була була зафіксована за допомогою приладу «Візир».
Постановою інспектора Дорожньо-патрульної служби батальона ДПС відділу ДАІ по обслуговуванню м.Луганська Калюжного В.А. від 1 грудня 2008 року серії ВВ №009061 ОСОБА_1 було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП та накладено штраф у розмірі 250 грн. Підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності став протокол про адміністративне правопорушення від 1 грудня 2008 року АЕ 0783482, відповідно до якого встановлено порушення ним п. 12.9 Правил дорожнього руху, а саме: перевищення швидкості руху.
За таких обставин, суди дійшли правильного висновку про правомірність дій відповідача та відсутність підстав для задоволення позову.
За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Оскаржувані судові рішення постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводами касаційної скарги висновки, викладені в судових рішеннях, не спростовуються, підстави для їх скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 220, 222, 224, 230 КАС України, -
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Стахановського міського суду Луганської області від 24 листопада 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2010 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає.
ГОЛОВУЮЧИЙ : Кобилянський М.Г.
СУДДІ : Амєлін С.Є.
Юрченко В.В.