"27" березня 2013 р. м. Київ К/9991/31247/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Ситникова О.Ф.,
Весельської Т.Ф.,
Малиніна В.В.
розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про зобов'язання нарахувати та виплатити підвищення до пенсії як дитині війни за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області на постанову Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 16 вересня 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 27 квітня 2011 року, -
Позивач звернулась до суду адміністративним позовом про зобов'язання суб'єкта владних повноважень нарахувати та виплатити надбавку до пенсії як дитині війни за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року.
Постановою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 16 вересня 2009 року позов задоволений частково, зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу як дитині війни державну соціальну допомогу за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року в розмірі 715,21 грн., в іншій частині позову вимовлено.
Постановою Апеляційного суду Луганської області від 27 квітня 2011 року змінено постанову суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача на користь позивача конкретно визначеної суми підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Не погоджуючись з рішеннями суду попередніх інстанцій, Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області звернулось з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 16 вересня 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 27 квітня 2011 року і ухвалити нову про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.
Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів, в межах ст. 220 КАС України, дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи позивач є дитиною війни та отримує підвищення до пенсії в розмірі меншому, ніж це передбачено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Пунктом 41 розділу 11 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» та внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року текст статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладено в новій редакції. За цією редакцією дітям війни ( крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Разом з тим згідно рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року положення пункту 41 розділу 11 зазначеного Закону визнано такими, що не відповідають Конституції України ( є неконституційними ).
За ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Про це також вказано і в ст.73 Закону України „Про Конституційний Суд України", в п.3 рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2007року № 6-рп/2007р. та в п. 5 рішення Конституційного Суд України від 22.05.2008 № 10-рп/2008р.
Розмір мінімальної пенсії за віком згідно частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (№ 1058-IV від 09.07.2003 р.) встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Законом, який визначає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, у даному випадку є Закон України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", статтею 58 якого затверджено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, на 2008 рік.
При цьому колегія суддів зазначає, що з п.3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 03.10.1997 р. №4-зп вбачається, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. При наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.
Отже, на період з 01.01.2008 року по 22.05.2008 року діяв Закон України «Про соціальний захист дітей війни» в новій редакції від 28 грудня 2007 року, який істотно звужував обсяг прав встановлених ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Також колегія суддів зазначає, що судом апеляційної інстанції вірно змінена постанова Сєвєродонецького міського суду Луганської області в частині стягнення з відповідача на користь позивача конкретно визначеної суми підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з огляду на наступне.
Пенсійний фонд України діє на підставі Положення «Про Пенсійний фонд України» і здійснює свої повноваження через створені в установленому порядку територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» рішення щодо призначення, донарахування, перерахунок пенсій приймаються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Отже, обов'язок щодо нарахування та виплати підвищення до пенсії позивачу, передбаченого ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», покладається на відповідне територіальне управління Пенсійного фонду України за його місцем проживання, яким в даному випадку є Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України повністю погоджується із висновками суду попередніх інстанцій та вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду, тому вимоги касаційної скарги не підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 231 КАС України суд, -
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області залишити без задоволення, а постанову Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 16 вересня 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 27 квітня 2011 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.
Судді О.Ф. Ситников
Т.Ф. Весельська
В.В. Малинін