"21" березня 2013 р. м. Київ К/9991/35694/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого: Маринчак Н.Є.
Суддів: Костенка М.І., Усенко Є.А.,
при секретарі: Сачко Г.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Хортицькому районі м.Запоріжжя
на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 03 серпня 2009 року
та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2010 року
по справі №2а-3326/09/0870
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТК Супутник» (надалі - ТОВ «ОТК Супутник»)
до Державної податкової інспекції у Хортицькому районі м.Запоріжжя (надалі - ДПІ у Хортицькому районі м.Запоріжжя)
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
встановив:
ТОВ «ОТК Супутник» звернулось до суду з позовом (з урахуванням змін до нього), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення ДПІ у Хортицькому районі м.Запоріжжя від 31.10.2008р. №0001532310/0, від 09.01.2009р. №0001532310/1, від 19.03.2009р. №0001532310/2, від 25.05.2009р. №0001532310/3.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 03.08.2009р. залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.11.2010р., позов задоволено.
Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій, ДПІ у Хортицькому районі м.Запоріжжя звернулась із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.
В письмових запереченнях на касаційну скаргу позивач зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанції, ДПІ у Хортицькому районі проведено планову документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.10.2005р. по 30.06.2008р., за результатами якої 17.10.2008р. складено акт №519-23-19279080, в якому, на думку податкового органу, встановлено порушення п.1.32 ст.1, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.п.5.2.10, п.5.2 ст.5, п.п.8.7.1 п.8.7 ст.8 Закону Украйни «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого підприємством занижено податок на прибуток, який підлягає сплаті до бюджету у розмірі 758934,90грн.
17.10.2008р. співробітниками ДПІ у Хортицькому районі м. Запоріжжя було здійснено виїзд на юридичну адресу підприємства. Посадові особи ТОВ «ОТК Спутник» за місцезнаходженням підприємства були відсутні, про що співробітниками податкового органу було складено акт №124-23-19279080.
На підставі акта перевірки та за результатами адміністративного оскарження відповідачем було прийнято податкове повідомлення - рішення від 25.05.2009р. №0001532310/3.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якими погодилась колегія апеляційного суду, виходив з того, що ДПІ у Хортицькому районі м.Запоріжжя не доведено правомірність висновків акту перевірки №519-23-19279080 з приводу заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та відповідність їх вимогам чинного законодавства, тому податкові повідомлення рішення, винесені на підставі цього акту підлягають скасуванню.
Проте, колегія суддів Вищого адміністративного суду вважає такі висновки судів попередніх інстанції передчасними з огляду на таке.
Так, з матеріалів справи вбачається, що перевіркою встановлено, що у І кварталі 2006р. до складу валових витрат включені витрати на поліпшення основних фондів по рядку 04.10 декларації з податку на прибуток підприємства на загальну суму 33655грн., а саме у березні 2006р. був здійснений устрій прилеглого тротуару об'єкту інв. №334 (магазин по вул. Хортицьке шосе, 12 м. Запоріжжя).
Платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду (п.п.8.7.1 п.8.7 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).
Згідно п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 названого Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Однак, вирішуючи даний спір, судами попередніх інстанції не надано належної правової оцінки доводам податкового органу про те, за даними бухгалтерського обліку устрій прилеглого тротуару не оприбутковано на балансі підприємства, а було віднесено на збільшення балансової вартості основного засобу (інв. № 334). Згідно акту виконаних робіт (типова форма № КБ-2В) за березень 2006р. №1 підрядчиком ПП ОСОБА_1 (не платник податку на додану вартість,) були зроблені відповідні роботи. При цьому загальна вартість будівельне - монтажних робіт 33010,00грн., загальна вартість по акту складає 33565грн. Враховуючи вимоги п.п.5.3.2 п.5.3 ст.5 названого Закону податковий орган стверджує та згідно вищевказаного акту підтверджується фактичне здійснення будівельне - монтажних робіт, що також підтверджується даними бухгалтерського обліку.
Крім того, під час перевірки встановлено, що підприємством, у періоді в якому була здійснена перевірка, до складу валових витрат зайво включено витрати на транспортне - експедиційні послуги на загальну суму 2957544грн.
Так, у ході перевірки встановлено, що між ТОВ «ОТК Спутник» та приватними підприємцями ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 було укладено договори транспортного - експедирування.
При цьому судами попередніх інстанції також не надано належної юридичної оцінки посиланням відповідача на те, що до перевірки було надано акти виконаних робіт (додаток до акту №8), які не в повному обсязі підтверджують та фіксують факт здійснення господарської операції, акти виконаних робіт складено не під час здійснення господарської операції, а один раз у місяць і містять тільки наступну інформацію: вид послуги; об'єм послуги (виражений в українській гривні); вартість послуги без ПДВ.
Відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.2.4 приказу Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88 «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку»… в актах виконаних робіт не вказано дату надання послуг, у чому виражається результат наданих послуг та які первинні документи підтверджують факт надання транспортно-експедиційні послуги.
Податковий орган посилається на те, що при обстеженні товаро - транспортних накладних, актів приймання - передачі продукції, товарних накладних підтверджуються та зафіксовано факт здійснення господарської операції транспортно - експедиційних послуг але тільки робітниками ТОВ «ОТК Спутник», які значаться на посаді водій, експедитор та водій - експедитор. Первинні документи на яких базується дані бухгалтерського обліку не містять доказів надання транспортно - експедиційних послуг приватними підприємцями ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5
Згідно п.1.2 договорів транспортно - експедиційних послуг: «Експедиція вантажів» включає:
- роботи, пов'язані з прийомом, здачею, сортуванням, перевезенням вантажів;
- охорона вантажів при їх перевезенні;
- оформлення товарно - транспортній документації;
- оптимізація руху матеріальних потоків від вантажовідправника до вантажоодержувача з метою досягнення мінімального рівня витрат», але в жодному первинному бухгалтерському документі (товарно - транспортна накладна, довіреність на приймання товару, товарна накладна, акт приймання - передачі продукції (товарів) за кількістю або пересортуванням) не зафіксовано факт присутності приватних підприємців (ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5) при здійсненні цих операції. Також, у графі «представник постачальника» актів приймання - передачі продукції (товарів) за кількістю або (пересортуванням) який складається при встановленні розбіжностей, міститься підпис лише робітників підприємства ТОВ «ОТК Спутник» (згідно штатного розпису водіїв, експедиторів та водіїв - експедиторів).
Крім того, відповідач зазначає, що в порушення п.4.3 договору №1 «Виконавець несе матеріальну відповідальність за збереження вантажу від повної або часткової втрати, пошкодження або псування при експедиції у розмірі фактичного збитку», проте підприємство ТОВ «ОТК Спутник» не перевиставляє приватним підприємцям нестачі та втрати від псування товару, а списує витрати згідно бухгалтерського обліку на рахунок №947 «Недостачі та витрати від псування цінностей», з подальшим віднесенням на балансовий рахунок №791 «Фінансовий результат основної діяльності».
Враховуючи, що вказані вище обставини справи судами попередніх інстанції досліджені не були, а вони мають вагоме значення для правильно вирішення спору, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновки про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі.
Суд постановляє ухвалу про закінчення з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами тільки після того, як проведено всі дії, необхідні для повного та всебічного з'ясування обставин справи, перевірено всі вимоги та заперечення осіб, які беруть участь у справі, та вичерпано всі можливості збирання й оцінки доказів.
Частина 2 статті 71 КАС України передбачає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Однак, частина 4 та 5 статті 11 даного Кодексу встановлює, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (ч.1 ст.69 КАС України).
Таким чином, судові рішення не можна визнати законними та обґрунтованими у відповідності до ст.159 КАС України, оскільки вони постановлені на підставі неповно з'ясованих обставин у справі.
Зважаючи на наведене, касаційна інстанція на підставі ст.227 КАС України дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі, у зв'язку з чим справа підлягає направленню на новий розгляд для достовірного з'ясування та правильного вирішення цього спору.
Під час нового судового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.
Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ухвалив:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Хортицькому районі м.Запоріжжя - задовольнити частково.
Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 03 серпня 2009 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2010 року - скасувати та направити справу на новий розгляд в суд першої інстанції.
Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.
Головуючий: ___________________ Н.Є. Маринчак
Судді: ___________________ М.І. Костенко
___________________ Є.А. Усенко