"02" квітня 2013 р. м. Київ К/9991/47589/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого: Маринчак Н.Є.
Суддів: Вербицька О.В., Муравйова О.В.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим
на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19 квітня 2011р. та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2011р.
у справі №2а-3608/11/0170/25
за позовом Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м.Саки» (надалі - позивач)
до Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим (надалі - Сакська ОДПІ в АР Крим)
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
встановив:
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з позовом, в якому поставлено питання про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Сакської ОДПІ в АР Крим від 21.03.2011р. №0000451502/0.
Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19 квітня 2011р., залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2011р., позов було задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Сакської ОДПІ в АР Крим від 21.03.2011р. №0000451502/0; судові витрати стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача в сумі 3,40грн.
Не погодившись з висновками попередніх судових інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, ухвали суду апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено попередніми судовим інстанціями, 10.03.2011р. Сакською ОДПІ в АР Крим була проведена перевірка з питання своєчасності позивачем погоджених сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість в серпні, вересні, жовтні та листопаді 2010р., про що складено акт №204\15-02\03347678.
За висновками зазначеного акту перевірки позивач порушив терміни сплати суми податкового зобов'язання з ПДВ, а саме:
- податкова декларація від 02.09.2010р., уточнюючій розрахунок на суму 80000грн., зі строком сплати 02.09.2010р. фактично було сплачено 28.10.2010р., тобто з порушенням строку на 56 днів;
- податкова декларація від 16.09.2010р. на суму 234076грн., строк сплати якої настав 30.09.2010р., фактично сплачено 04.11.2010р., тобто з порушенням строку сплати на 35 днів;
- податкова декларація від 18.10.2010р. на суму податкового зобов'язання 175614грн., строк сплати якої настав 01.11.2010р., фактично сплачено платіжними дорученнями: від 09.12.2010р. в сумі 7879,40грн. з порушенням терміну сплати на 38 днів; від 27.12.2010р. в сумі 19748,70грн. з порушенням терміну сплати на 56 днів; від 28 грудня 2010р. в сумі 76741,20грн. з порушенням терміну сплати на 57 днів; від 28.12.2010р. в сумі 42419,05грн. з порушенням терміну сплати на 57 днів; від 10.01.2011р. в сумі 16825,53грн. з порушенням терміну сплати на 70 днів; від 10.01.2011р. в сумі 12000грн. з порушенням терміну сплати на 70 днів;
- податкова декларація від 18.11.2010р. на суму 67410грн., строк сплати якої настав 30.11.2010р., фактично сплачено платіжними дорученнями від 10.01.2011р. в сумі 5932,52грн., з порушенням терміну сплати на 41 день; від 28.01.2011р. в сумі 9863грн. з порушенням терміну сплати на 59 днів; від 02.02.2011р. в сумі 20000грн., з порушенням терміну сплати на 64 днів;
- податкова декларація по уточнюючому розрахунку від 30.11.2010р. на суму 50000грн., строк сплати настав 30.11.2010р., а фактично сплачено платіжними дорученнями від 02.03.2011р. в сумі 9854,52грн. з порушенням терміну сплати на 92 дні; від 02.03.2011р. в сумі 31614,48грн., з порушенням терміну сплати на 92 дні.
Проведеною перевіркою встановлено порушення п. 57.1 ст. 57 Податкового Кодексу України, затримало сплату суми грошового зобов'язання у розмірі 339192,05грн. на 92 календарних дні, у зв'язку з чим відповідно до ст. 126 Податкового кодексу України позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% в сумі 67838,41грн., про що прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.03.2011р. №0000451502/0.
Матеріали справи свідчать, що позивачем подано до податкового органу декларації з ПДВ за серпень-листопад 2010р., в яких узгоджено зобов'язання з ПДВ.
В подальшому, позивачем перераховано вказані зобов'язання із вказівкою у призначенні платежу періоду за який сплачується ПДВ.
Проте, податковий орган самостійно здійснив розподіл грошових коштів, сплачених вищевказаними платіжними дорученнями і пропорційно зменшив суму податкового боргу позивача, який виник в минулих періодах.
Судова колегія касаційної інстанції погоджується із висновками судів попередніх інстанцій щодо обґрунтованість позовних вимог з огляду на такі обставини.
Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», що був чинним на час правовідносин (виникнення зобов'язань у серпні-листопаді 2010р.), було визначено порядок сплати зобов'язань платників податків, зокрема п.п.17.1.7 п.17 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» встановлено відповідальність у вигляді штрафу за порушення граничних строків сплати узгоджених сум зобов'язань.
Виходячи із аналізу вказаних нормативних положень суди попередніх інстанцій правильно звернули увагу на те, що норми Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», дійсно, передбачено пріорітет погашення податкового боргу перед сплатою податкових зобов'язань по відповідному податку. Разом з тим, вищезазначені норми цього ж Закону України не встановлюють порядок та черговість (а також право) зарахування податковими органами платежів, що направлені платниками податків та мають цільове призначення, вказане у відповідних платіжних дорученнях, та не встановлюють відповідний порядок для примусового стягнення податковим органом добровільно сплачених платником податків сум податкового зобов'язання для погашення податкового боргу, що виник раніше.
При цьому, приписами п. 16.3.3 ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податковим органам було надано право розподілу суми, сплаченої платником податків в рахунок погашення податкового боргу (який відповідно до п.1.3 Закону включає суму пені) на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини) за умови, що платником податків при сплаті податкового боргу у відповідному платіжному дорученні не було окремо визначені суми, що спрямовуються на погашення податкового боргу, та окремо суми, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу; або, якщо визначення відповідних сум боргу та пені платником податків було зроблено з порушенням відповідної пропорції.
Крім того, дійсно п.п. 8.6.2 п. 8. 6 ст. 8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» з урахуванням положень п.п. «б» п.п. 8.6.1 п.8.6 ст. 8 цього ж Закону не встановлюють заборону для платників податків щодо розпорядження своїми оборотними коштами, зокрема, для сплати поточних податкових зобов'язань.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, цілком правомірно, суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що на час виникнення правовідносин не було передбачено права у податкового органу за власною ініціативою (примусово та без згоди на те платника податку) направляти кошти такого платника податків, сплачених ним для погашення податкових зобов'язань (і про це зазначається платником податків у відповідному платіжному дорученні), для погашення заборгованості. При цьому, відповідно до п.п.3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачений спосіб примусового стягнення активів платника податків для погашення його податкового боргу - виключно за рішенням суду.
Таким чином, оскільки зміна призначення платежів за наданими до матеріалів справи платіжними дорученнями здійснена податковим органом поза межами наданих законодавством повноважень, а тому позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.
За таких обставин, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.
Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ухвалив:
Касаційну скаргу Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим - залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19 квітня 2011 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2011 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: ___________________ Н.Є. Маринчак
Судді: ___________________ О.В. Вербицька
___________________ О.В. Муравйов