"02" квітня 2013 р. м. Київ К/9991/13951/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:
Харченка В.В.
Бим М.Є.
Чалого С.Я.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Звенигородської районної державної адміністрації Черкаської області на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління праці та соціального захисту населення Звенигородської районної державної адміністрації Черкаської області про стягнення недоплаченої щорічної разової грошової допомоги на оздоровлення,-
У квітні 2008 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в якому, посилаючись на порушення Управлінням праці та соціального захисту населення Звенигородської районної державної адміністрації Черкаської області положень Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», просив стягнути на його користь суму недоплаченої щорічної грошової допомоги на оздоровлення, передбаченої ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 2006-2007 роки в сумі 3950 грн. Свої вимоги мотивував тим, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії та відповідно до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.
Постановою Звенигородського районного суду Черкаської області від 27 липня 2008 року позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення Звенигородської районної державної адміністрації Черкаської області на користь ОСОБА_4 недоплачену разову грошову допомогу на оздоровлення, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії за період 2006-2007 роки в сумі 3950 грн.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2010 року постанову суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення про часткове задоволення позову. Зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Звенигородської районної державної адміністрації Черкаської області здійснити перерахунок та виплату щорічної допомоги на оздоровлення ОСОБА_4, передбаченої ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом України «Про Державний бюджет України» на 2007 рік.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, Управління праці та соціального захисту населення Звенигородської районної державної адміністрації Черкаської області звернулося до Вищого адміністративного суду з касаційною скаргою, в якій просить його скасувати, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії.
Статтею 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" встановлено, що одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Дію абзацу другого частини четвертої статті 48 зупинено на 2007 рік в частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати згідно із Законом України від 19.12.2006 №489-V.
Зупинення дії абзацу другого частини четвертої статті 48, передбачене пунктом 30 статті 71 Закону України від 19.12.2006 р. № 489-V, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. № 6-рп/2007.
Законом України від 28.12.2007 №107-VI статтю 48 Закону викладено в наступній редакції: «Одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України».
Зміни, внесені підпунктом 11 пункту 28 розділу II Закону України від 28.12.2007 №107-VI, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 №10-рп/2008.
Рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 р. та Рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 р. визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення Законів України про Державний бюджет України на 2007 та 2008 роки, якими зупинена дія ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в частині визначення розміру виплат щорічної допомоги на оздоровлення.
Відповідно до ч. 7 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Зі змісту зазначених вище норм Закону не вбачається будь-яких обмежень щодо можливості застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації норм ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а навпаки передбачений обов'язок Кабінету Міністрів України здійснювати застосування цих норм.
Оскільки ні Верховна Рада України, ні Кабінет Міністрів України будь-яких рішень з цих питань не приймали, то виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами при вирішенні питання про розмір грошової допомоги на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, підлягає застосуванню саме ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та положення Законів України про Державний бюджет України на відповідні роки щодо розміру мінімальної заробітної плати.
Разом із тим заслуговують на увагу доводи суду апеляційної інстанції щодо пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду.
Відповідно до частини 1 статті 99 КАС України, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Враховуючи положення статті 99 КАС України, позивачем було порушено строк для звернення до суду за захистом порушених прав.
Відповідно до статті 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.
Доводи касаційної скарги зазначеного висновку суду апеляційної інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом при розгляді справи порушено норми матеріального та процесуального права.
Суд касаційної інстанції залишає без задоволення касаційну скаргу, а рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись ст.ст. 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України,-
Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Звенигородської районної державної адміністрації Черкаської області залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2010 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає крім, як в строки, з підстав та в порядку, передбаченому главою 3 розділу IV КАС України.
Судді: