"02" квітня 2013 р. м. Київ К/9991/28955/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:
Харченка В.В.
Бим М.Є.
Чалого С.Я.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Кадобнянської сільської ради Калузького району Івано-Франківської області, Кропивницької сільської ради Калузького району Івано-Франківської області, третя особа - ОСОБА_5 про визнання незаконними рішень сільської ради, -
Постановою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області віл 14 листопада 2011 року позовні вимоги задоволено. Визнано незаконним п.5.3 рішення виконкому Кропивницької сільської ради №47 від 28.07.1988 року та п.5.2 рішення Кропивницької сільської ради №22 від 23.03.1989 року в частині узаконення самовільно збудованої господарської споруди кормокухні - літньої кухні) ОСОБА_5
За правилами ст..ст.120,121,123 ЦК УРСР (у редакції 1963 року) майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності і володіння, користування та розпорядження ним здійснювалося зі згоди всіх членів двору.
Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2012 року рішення суду першої інстанції скасовано, позов залишено без розгляду. Рішення мотивоване тим, що заявником було пропущено строк на звернення до суду.
На рішення суду апеляційної інстанції надійшла касаційна скарга, у якій ОСОБА_4 просить його скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що предметом позовних вимог стали п.5.3 рішення виконкому Кропивницької сільської ради №47 від 28.07.1988 року та п.5.2 рішення Кропивницької сільської ради №22 від 23.03.1989 року в частині узаконення самовільно збудованої господарської споруди (кормокухні літньої кухні) ОСОБА_5
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4, не звертався до суду з заявою про поновлення строку і дана обставина не була предметом розгляду судом першої інстанції.
Відповідно до положень ст.. ст.. 99, 100 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Судом апеляційної інстанції обґрунтовано застосовано ст.. 99 КАС України, оскільки позивачем було пропущено строк на звернення до суду з позовом, однак він його не просив поновити.
Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду апеляційної інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом при розгляді справи порушено норми процесуального права.
Суд касаційної інстанції залишає без задоволення касаційну скаргу, а рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись ст.ст. 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України ,-
Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2012 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає крім, як в строки, з підстав та в порядку, передбаченому главою 3 розділу IV КАС України.
Судді: