"03" квітня 2013 р. м. Київ К-10708/10
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого - судді Кобилянського М.Г.,
суддів: Амєліна С.Є., Юрченка В.В.,
розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до заступника Міністра внутрішніх справ України Хоменка Володимира Петровича про визнання дій неправомірними
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 8 вересня 2009 року, -
У липні 2008 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до заступника Міністра внутрішніх справ України Хоменка Володимира Петровича про визнання дій неправомірними та зобов'язання повідомити інформацію щодо того, чи були випадки перерахунку пенсій особам начальницького складу органів внутрішніх справ - колишнім Міністрам внутрішніх справ України та їх заступникам, які були звільнені зі служби до 1 грудня 1996 року з урахуванням надбавки, передбаченої пунктом 8 Указу Президента України від 4 жовтня 1996 року № 926/96 «Про умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу і оплату праці працівників органів внутрішніх справ».
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 22 січня 2009 року позов задоволено. Визнано протиправними дії заступника Міністра внутрішніх справ України Хоменка В.П. щодо відмови у розгляді звернення ОСОБА_1 і зобов'язано розглянути по суті звернення позивача від 23 квітня 2007 року.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 8 вересня 2009 року постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 22 січня 2009 року скасовано і прийнято нову - про відмову у позові.
Позивач просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції як постановлену з порушенням норм матеріального та процесуального права, і залишити в силі постанову суду першої інстанції, яка, на його думку, прийнята відповідно до закону і скасована помилково.
Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин у справі, у межах, визначених ст. 220 КАС України, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами встановлено, що 30 березня 2007 року ОСОБА_1 звернувся до Департаменту фінансових ресурсів та бухгалтерського обліку Міністерства внутрішніх справ України із письмовою заявою, в якій просив повідомити таку інформацію: скільком колишнім працівникам вказаної у пункті 8 Указу Президента України №926 від 4 жовтня 1996 року «Про умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу і оплату праці працівників органів внутрішніх справ» категорії та звільненим зі служби до 1 грудня 1996 року було проведено перерахунок пенсії з урахуванням п'ятдесятивідсоткової щомісячної доплати і на якій підставі це було зроблено.
Листом Департаменту фінансових ресурсів та бухгалтерського обліку Міністерства внутрішніх справ України від 11 квітня 2007 року за № 15/5-Н-800 заява позивача була надіслана за належністю до Пенсійного фонду України.
23 квітня 2007 року ОСОБА_1 звернувся до заступника Департаменту фінансових ресурсів та бухгалтерського обліку Міністерства внутрішніх справ України із письмовою заявою, в якій повторно просив повідомити інформацію, викладену у зверненні від 30 березня 2007 року.
Листом Департаменту фінансових ресурсів та бухгалтерського обліку Міністерства внутрішніх справ України від 18 травня 2007 року за № 15/5-Н-951 позивача повідомлено про те, що йому було проведено перерахунок з урахуванням надбавки з 1 травня 2006 року та виплачено її різницю за період з 1 січня 2005 року по 30 квітня 2006 року, а також про те, що не було правових підстав для перерахунку пенсій до 1 січня 2005 року категорії пенсіонерів, зазначених у пункті 8 Указу Президента України від 4 жовтня 1996 року № 926/96 і звільнених до набуття чинності зазначеного Указу, а саме до 1 грудня 1996 року, з урахуванням надбавки за особливий характер служби в розмірі 50 відсотків окладів грошового забезпечення.
Зміст вищезазначеної відповіді ОСОБА_1 не влаштовував, а тому 23 липня 2007 року він повторно звернувся до Департаменту фінансових ресурсів та бухгалтерського обліку Міністерства внутрішніх справ України і отримав відповідь від 20 серпня 2007 року.
У листі Департаменту фінансових ресурсів та бухгалтерського обліку Міністерства внутрішніх справ України від 20 серпня 2007 року за № 15/5-Н-1400 позивача було повідомлено про те, що проведення перерахунку раніше призначених пенсій (до 1 січня 2005 року) у зв'язку із запровадженням після звільнення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, яких вони не отримували під час служби законодавством з питань пенсійного забезпечення зазначених осіб, яке діяло до 1 січня 2005 року, не було передбачено.
Листом за № Н-589 від 11 лютого 2008 року заступником Міністра внутрішніх справ України Хоменко В.П. було повідомлено ОСОБА_1 про те, що у результаті проведення перевірки встановлено, що за його зверненнями до МВС України працівниками Департаменту фінансових ресурсів та бухгалтерського обліку МВС України надана вичерпна відповідь за підписом заступника Міністра внутрішніх справ, а також про те, що відповідно до вимог ст.8 Закону України «Про звернення громадян» подальші його звернення із даного приводу у МВС розглядатися не будуть.
Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Частиною першою статті 3 Закону України «Про звернення громадян» визначено, що під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
Відповідно до частини 2 статті 8 цього Закону не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті, а також ті звернення, терміни розгляду яких передбачено статтею 17 цього Закону, та звернення осіб, визнаних судом недієздатними.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що звернення позивача від 30 березня 2007 року було направлено за належністю до Пенсійного фонду України, а звернення від 23 квітня 2007 року та 23 липня 2007 року стосувалися одного і того ж питання.
Відмовляючи у позові, суд апеляційної інстанції також правильно врахував те, що з 1 січня 2007 року усі пенсійні справи пенсіонерів з числа осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ були передані до Пенсійного фонду України та його територіальних підрозділів. Таким чином відповідач був позбавлений можливості надати відповідь позивачу з питань, зазначених у зверненні.
Крім того, суд першої інстанції, зобов'язуючи заступника Міністра внутрішніх справ України розглянути по суті звернення позивача від 23 квітня 2007 року, не врахував те, що 23 квітня 2007 року ОСОБА_1 звертався до заступника директора Департаменту фінансових ресурсів та бухгалтерського обліку Міністерства внутрішніх справ України Лихолата О.І., а не до заступника Міністра внутрішніх справ України Хоменка В.П.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають, оскільки відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанцій постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводами касаційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються, підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 220, 222, 224,230 КАС України, колегія суддів -
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 8 вересня 2009 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає.
ГОЛОВУЮЧИЙ : Кобилянський М.Г.
СУДДІ : Амєлін С.Є.
Юрченко В.В.