"02" квітня 2013 р. м. Київ К/9991/57878/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:
Харченка В.В.
Бим М.Є.
Чалого С.Я.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевського району Маріупольської міської ради на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевського району Маріупольської міської ради про стягнення заборгованості,-
У лютому 2011 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в якому, посилаючись на порушення Управлінням праці та соціального захисту населення Орджонікідзевського району Маріупольської міської ради положень Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», просив визнати дії відповідача неправомірними та зобов'язати провести йому перерахунок допомоги на оздоровлення за 2010 рік у відповідності до ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат, встановленої Законом України «Про Державний бюджет України на 2011 рік».
Постановою Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 11 травня 2011 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено.
Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2011 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нову постанову про задоволення позову. Визнано дії відповідача неправомірними та зобов'язано здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_4 щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік, в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат, відповідно до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на момент виплати.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, Управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевського району Маріупольської міської ради просить його скасувати, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, та залишити в силі постанову суду першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 є ліквідатором наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, інвалідом ІІІ групи та має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення, відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Статтею 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" встановлено, що одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Дію абзацу другого частини четвертої статті 48 зупинено на 2007 рік в частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати згідно із Законом України від 19.12.2006 №489-V.
Зупинення дії абзацу другого частини четвертої статті 48, передбачене пунктом 30 статті 71 Закону України від 19.12.2006 р. № 489-V, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. № 6-рп/2007.
Законом України від 28.12.2007 №107-VI статтю 48 Закону викладено в наступній редакції: «Одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України».
Зміни, внесені підпунктом 11 пункту 28 розділу II Закону України від 28.12.2007 №107-VI, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 №10-рп/2008.
Рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 р. та Рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 р. визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення Законів України про Державний бюджет України на 2007 та 2008 роки, якими зупинена дія ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в частині визначення розміру виплат щорічної допомоги на оздоровлення.
Згідно обставин справи на час виплати допомоги позивачу за 2010 рок діяла ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". В подальшому дія ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" зупинена не була.
Відповідно до ч. 7 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Зі змісту зазначених вище норм Закону не вбачається будь-яких обмежень щодо можливості застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації норм ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а навпаки передбачений обов'язок Кабінету Міністрів України здійснювати застосування цих норм.
Оскільки ні Верховна Рада України, ні Кабінет Міністрів України будь-яких рішень з цих питань не приймали, то виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами при вирішенні питання про розмір грошової допомоги на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, підлягає застосуванню саме ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та положення Законів України про Державний бюджет України на відповідні роки щодо розміру мінімальної заробітної плати.
Доводи касаційної скарги зазначеного висновку суду апеляційної інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом при розгляді справи порушено норми матеріального та процесуального права.
Суд касаційної інстанції залишає без задоволення касаційну скаргу, а рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись ст.ст. 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України,-
Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевського району Маріупольської міської ради залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2011 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає крім, як в строки, з підстав та в порядку, передбаченому главою 3 розділу IV КАС України.
Судді: