І інстанція
Код суду 2702
Справа 2/763/221/13
Категорія ___
12 квітня 2013 року Гагарінській районний суд м. Севастополя у складі:
головуючого судді - Батуріна А.С.,
при секретарі Рудюк М.Р.,
за участю позивача ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2, відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4, їх представника ОСОБА_5,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Севастополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання заповіту недійсним, -
07 вересня 2009 року до суду звернувся позивач з названим позовом, в якому посилаючись на нездатність ОСОБА_6, що померла ІНФОРМАЦІЯ_1, усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними під час складення заповіту від її імені на користь відповідачів, внаслідок стану здоров'я та похилого віку, просить суд визнати недійсним заповіт, посвідчений 27.07.2010 року Третьою Севастопольською державно нотаріальною конторою за реєстровим № 1-1616.
Позовні вимоги мотивовані тим, що померла ОСОБА_6 заповідала 14.09.2009 року належне їй майно позивачу, проте несподівано та без попередження 27.07.2010 року склала заповіт на користь осіб, що не є її родичами. Вважає ОСОБА_6 такою, що не могла усвідомлювати значення своїх дій внаслідок психіатричного захворювання та похилого віку.
В судовому засіданні позивач та його представники підтримали позовні вимоги в повному обсязі. Вважають висновок проведеної експертизи необ'єктивним так як є суперечності між висновком та іншими матеріалами справи, так як в експертизі ОСОБА_3 зазначається як племінник, проте він не є родичем спадкодавця. Експертизою встановлено захворювання ОСОБА_6 під кодом F-20 - параноідальною шизофренією, що передбачає постійно зростаючий дефект особистості, проте висновок експерта ґрунтується на відсутності дефекту особистості, що не відповідає встановленому діагнозу.
Відповідачі та їх представник заперечили проти задоволення позову, вважають його безпідставним та необґрунтованим, так як ОСОБА_6 була за станом здоров'я здатна усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, своїм волевиявленням розпорядилася належним їй майном у присутності нотаріуса за рік до своєї смерті.
Представник третьої особи - ОСОБА_7 в судовому засіданні позов не підтримала, з тих підстав, що при складенні заповіту, ОСОБА_6 розуміла значення своїх дій, чітко розуміла різницю між заповітом, договором дарування та договором довічного утримання. Вона самостійно обрала заповіт, підстав для відмови у вчиненні нотаріальної дії не було.
Заслухавши пояснення учасників процесу, свідчення свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, дослідивши матеріали справи та медичну документацію ОСОБА_6, суд вважає за можливе відмовити в задоволенні позовних вимог з наступних підстав.
Так судом встановлено, що ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_1, після її смерті відкрилась спадщина.
14.09.2009 року нею складено заповіт на ім'я ОСОБА_1 щодо належної земельної ділянки АДРЕСА_1, посвідчений ПНСМНО ОСОБА_13 за реєстровим № 2026.
27.07.2010 року нею складено заповіт на ім'я ОСОБА_3, ОСОБА_4, за яким заповідала їм по ? частині кожному все належне на день її смерті майно та грошові кошти. Зазначеним заповітом, який посвідчений Третьою СДНК за реєстровим № 1-1616, також було скасовано заповіт № 2-1304 від 23.05.2006 року.
Зазначені обставини сторонами не заперечуються та підтверджуються матеріалами справи.
Зі свідчень свідка ОСОБА_9 вбачається, що вона була сусідкою померлої ОСОБА_6 з 1969 року, постійно спілкувались, ОСОБА_6 на здоров'я не скаржилась, була активна, виписувала газети які читала за допомогою окулярів, сама себе обслуговувала (готувала, вбирала) будь-яких дивацтв в її поведінці та у вживанні алкоголю свідок не помічала. Свідку невідомо про її психічне захворювання та про інвалідність.
Зі свідчень свідка ОСОБА_8 вбачається, що вона є невісткою позивача, знала ОСОБА_6, знала, що вона має психічне захворювання, , сусіди давали їй спиртовмісний препарат «Вігор», вона була безпричинно агресивною, неадекватно, з різкою зміною настрою. Після смерті сина в 2005 році вона була в депресії та її стан різко погіршився. Зокрема свідок наводить приклади поглажування телевізору при перегляді відеозаписів з померлим сином; вважала, що її хтось хоче отруїти; убирала фотознімки померлих чоловіка та сина так як вона не могла коли вони на неї дивляться; не впізнавала знайомих людей, плутала ім'я та людей. При цьому самостійно собі готувала, сама прибирала.
Зі свідчень свідка ОСОБА_14, він був знайомий з ОСОБА_15, так як її чоловік та батько свідка разом служили. У вересні-жовтні 2010 року він зустрів її на вулиці та привітався, проте вона його не впізнала. В кінці січня 2011 року він також її зустрів, запропонував допомогти донести сумку. Проте вона сказала, що не знає його. Свідку відомо, що вона була вольовою людиною, цікавилась громадським життям, проте після смерті сина стан її погіршився.
Зі свідчень свідка ОСОБА_16 вбачається, що він є приятелем сім'ї ОСОБА_6, йому відомо про деяку неадекватність її поведінки протягом життя. Після смерті сина стан її здоров'я погіршився, вона стала дивакуватою, чогось боялась, зокрема посилається на приховування нею власної дублянки, коли їй сказали, що вона у неї гарна, при цьому вона мотивувала тим, що люди, які зібрались у неї в гостях можуть її вкрасти; заперечила проти пропозиції свідка довезти її на таксі, так як боялась, що він її вивезе за город; не впізнавала людей.
Зі свідчень свідка ОСОБА_12 вбачається, що він був сусідом ОСОБА_6 з 2000 року, знає сторін, з якими його познайомила ОСОБА_6 ОСОБА_6 скаржилась, що лікувалась в психіатричній лікарні, в яку її помістила ОСОБА_1 Вона лікувалась після смерті сина від депресії. Свідком зазначається, що ОСОБА_6 була адекватною, сама впоралась з господарством.
Відповідно до ухвали Гагарінського районного суду м. Севастополя від 23.11.2011 року, закрито провадження по заяві від 22.10.2009 року СМПЛ про визнання недієздатною ОСОБА_6, що підтверджує відсутність рішення про визнання її недієздатною.
Відповідно до Акту № 247 від 26.12.2012 року посмертної судово-психіатричної експертизи, ОСОБА_6 з 1966 року (або з 1973 року) страждала хронічним психічним захворюванням в формі параноідальної шизофренії з епізодичною течією зі стійкою тривалою ремісією більше 30 років на час смерті; при укладенні заповіту 27.07.2010 року за своїм психічним станом могла розуміти значення своїх дій та керувати ними.
Інформація про наявність у ОСОБА_6 психічного захворювання та хід його лікування міститься також в медичній документації ОСОБА_6
Сторона позивача вважає висновок проведеної експертизи необ'єктивним, так як в експертизі ОСОБА_3 зазначається як племінник, проте він не є родичем спадкодавця. Експертизою встановлено захворювання ОСОБА_6 під кодом F-20 - параноідальною шизофренією, що передбачає постійно зростаючий дефект особистості, проте висновок експерта ґрунтується на відсутності дефекту особистості, що не відповідає встановленому діагнозу.
Проте при зазначенні експертом в тексті експертизи записів при зверненні ОСОБА_6 на прийом, із зазначенням супроводжуючого чоловіка як племінника, не впливає на результати експертизи жодним чином, в зв'язку з чим такі доводи є необґрунтованими.
Посилання на протиріччя висновку експерта встановленому діагнозу, суд вважає необґрунтованим, так як експертом надано обґрунтування такого висновку в мотивувальній частині акту, із врахуванням тривалої ремісії в захворюванні. Лише експерти в області психіатрії можуть визначати особливості ходу психічного захворювання. Обґрунтованих підстав для недовіри висновку експерта сторонами не наведено.
Дослідивши зазначені докази у їх сукупності, враховуючи, що сторони та свідки не є мають достатніх знань в області психіатрії, свідками зі сторони відповідача підтверджуються лише деякі особливості поведінки притаманні людям похилого віку, з яких не вбачається нездатності розуміти значення своїх дій саме в період складення заповіту, суд приходить до висновку про недоведеність позовних вимог, в зв'язку з чим вони підлягають відхиленню внаслідок необґрунтованості.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України, судові витрати розподілу не підлягають та покладаються на позивача в сплаченому розмірі.
Керуючись ст.ст. 6, 10, 11, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 13, 16, 202, 203 ч.3, 215, 216, 225 ЦК України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання заповіту недійсним - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду м. Севастополя через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а для учасників процесу, що не були присутні при його оголошенні - протягом 10 днів з дня його отримання.
Суддя Гагарінського районного
суду м. Севастополя А.С. Батурін
12.04.2013