ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/2030/13 15.04.13
За позовом Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія
"Гарант-Авто" в особі Дніпропетровської філії ПАТ "Українська страхова
компанія "Гарант-Авто"
До Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова"
Про стягнення 20598,73 грн.
Суддя Картавцева Ю.В.
Представники:
від позивача Кірсанова К.О. - представник (дов. № 64-1-4/38-Ю від 25.12.2012 р.)
від відповідача не з'явився
Публічне акціонерне товариство "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" в особі Дніпропетровської філії ПАТ "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова" про стягнення страхового відшкодування, яке було сплачено страхувальнику відповідно до полісу добровільного страхування автотранспорту № 19-0337976 від 23.03.2011 р. в розмірі 20598,73 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що ним за полісом добровільного страхування автотранспорту № 19-0337976 від 23.03.2011 р., внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, було здійснено виплату страхового відшкодування за письмовою заявою страхувальника автомобіля "Хонда Акорд", державний номер АЕ 0044 ВР - Гноєвий В.Г., а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1187, 1188 ЦК України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки транспортний засіб - автомобіль "ЗАЗ-1103", державний номер АЕ 0715 ВХ, за участю якого скоєно ДТП, водій якого Єльшин Ю.В., визнаний винним у її скоєні, застрахований у ПАТ "Страхова компанія "Нова" згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АА/3845759, позивач просить стягнути з відповідача суму страхового відшкодування в розмірі 20598,73 грн.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 04.02.2013 р. порушено провадження у справі №910/2030/13 та призначено справу до розгляду на 25.02.2013 р.
Представники сторін в судове засідання 25.02.2013 р. не з'явилися, вимоги ухвали суду не виконали, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.
Натомість, 22.02.2013 р. відділом діловодства суду отримано від представника позивача заяву про розгляд справи без участі представника позивача.
20.02.2013 р. відділом діловодства суду отримано від представника відповідача заяву про відкладення розгляду справи, у зв'язку з зайнятістю представника відповідача в іншому судовому процесі.
В задоволенні заяви представника позивача судом відмовлено, заява представника відповідача задоволена.
Суд, у зв'язку з нез'явленням в судове засідання представників сторін, невиконанням вимог ухвали суду про порушення провадження у справі, відповідно до ст. 77 ГПК України, відклав розгляд справи на 11.03.2013 р.
05.03.2013 р. відділом діловодства суду отримано від представника відповідача відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач заперечує проти позовних вимог з підстав викладених у відзиві.
В судовому засіданні 11.03.2013 р. представник позивача заявив клопотання про відкладення розгляду справи з метою надання додаткових документів. Клопотання задоволено. В судовому засіданні оголошено перерву до 01.04.2013 р.
В судовому засіданні 01.04.2013 р. представник відповідача надав суду клопотання про продовження строку вирішення спору відповідно до статті 69 Господарського процесуального кодексу України.
Оскільки відповідно до ч. 3 ст. 69 ГПК України у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів, то суд задовольнив зазначене клопотання.
В судовому засіданні оголошено перерву до 15.04.2013 р. до 11 год. 30 хв.
Представник відповідача в судове засідання 15.04.2013 р. не з'явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Після виходу суду з нарадчої кімнати, в судовому засіданні 15.04.2013 р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд, -
23.03.2011р. між ВАТ «УСК «Дженералі - Гарант» (правонаступником якого є ПАТ "Українська страхова компанія "Гарант-Авто") та Гноєвим В.Г. (Страхувальник) укладено полісом добровільного страхування автотранспорту № 19-0337976 (далі - Договір), згідно якого на страхування був прийнятий автомобіль "Хонда Акорд", державний номер АЕ 0044 ВР.
Згідно довідки ВДАІ Дніпропетровського РВ, 16.02.2012 р. в м. Підгородне, Дніпропетровської обл., по вул. Центральній, 44 трапилась дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю транспортного засобу "Хонда Акорд", державний номер АЕ 0044 ВР під керуванням Гноєвв В.Г. та транспортного засобу "ЗАЗ-1103", державний номер АЕ 0715 ВХ під керуванням Єльшина Ю.В.
ДТП сталася в результаті порушення водієм Єльшиним Ю.В. Правил дорожнього руху України, якого визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення постановою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області, від 14.03.2012 р.
До Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" в особі Дніпропетровської філії ПАТ "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" звернувся Страхувальник із заявою про виплату страхового відшкодування в зв'язку з пошкодженням застрахованого транспортного засобу внаслідок ДТП, що відповідно до умов Договору страхування є страховим випадком.
Відповідно до Звіту експертного дослідження про оцінку матеріального збитку №0303/12/СК від 02.03.2012р. вартість матеріального збитку завданого власнику транспортного засобу "Хонда Акорд", державний номер АЕ 0044 ВР становить 24718,47 грн.
04.10.2012р. ПАТ "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" в особі Дніпропетровської філії ПАТ "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" на підставі Страхового акту та розрахунку страхового відшкодування до нього, враховуючи Звіт експертного дослідження про оцінку матеріального збитку №0303/12/СК від 02.03.2012р., здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 20598,73 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 30302 від 04.10.2012 р.
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Проаналізувавши матеріали справи, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Частинами другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Матеріалами справи підтверджується, що транспортний засіб - автомобіль "ЗАЗ-1103", державний номер АЕ 0715 ВХ, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди застрахованому у позивача автомобілю "Хонда Акорд", державний номер АЕ 0044 ВР, належить Єльшину Ю.В.
Цивільно-правова відповідальність Єльшина Ю.В. в частині заподіяння шкоди майну внаслідок експлуатації автомобіля "ЗАЗ-1103", державний номер АЕ 0715 ВХ була застрахована у ПрАТ "Страхова компанія "Нова" на підставі укладеного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № АА/3845759).
Вина водія Єльшина Ю.В. який керував автомобілем "ЗАЗ-1103", державний номер АЕ 0715 ВХ, підтверджується постановою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області, від 14.03.2012 р.
Пунктом 36.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
Таким чином відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля "Хонда Акорд", державний номер АЕ 0044 ВР, відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс АА/3845759), а до Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" в особі Дніпропетровської філії ПАТ "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" як страховика, який виплатив страхове відшкодування за полісом добровільного страхування автотранспорту № 19-0337976, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до Єльшина Ю.В., як особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
За договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс АА/3845759) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну становить 50 000,00 грн.
Відповідно до п. 12.1. статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Згідно статті 9 Закону України "Про страхування" франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
Відповідно до вищевказаного Полісу франшиза складає 0 грн.
Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договір, відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статті 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно зі статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що відповідачем було порушено умови Договору, а також положення статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України.
Відповідно до статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідачем не надано доказів, що підтверджують відсутність його вини у порушенні зобов'язання.
Заперечення відповідача не приймаються судом до уваги, оскільки, є необґрунтованими, та такими, що спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.
Таким чином, станом на день вирішення спору, враховуючи п.12.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 20598,73грн., а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 1720,50 грн. відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова" (02660, м. Київ, вул. Марини Раскової, 11, ідентифікаційний код 31241449) на користь Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" (01042, м. Київ, пров. Новопечерський, буд. 19/3, ідентифікаційний код 16467237) в особі Дніпропетровської філії Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" (49000, м. Дніпропетровськ, пр. К. Маркса, 59-а, ідентифікаційний код 24227777) шкоду в розмірі 20598 (двадцять тисяч п'ятсот дев'яносто вісім) грн. 73 коп. та судовий збір в розмірі 1720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення
складено 19.04.2013 р.
Суддя Ю.В. Картавцева