ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-30/14648-2012 16.04.13
За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ДПЗКУ-МТС»
Про розстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 25.12.12. у справі
№ 5011-30/14648-2012
За позовом Заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі:
1. Кабінету Міністрів України
2. Державного публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна
компанія «Украгролізинг»
До 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «ДПЗКУ-МТС»
2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Хліб Інвестбуд»
Про стягнення 4 553 470,27 грн.
Суддя Ващенко Т.М.
Представники учасників судового процесу:
Від прокуратури: Булига Ю.С. посвідчення № 007184 від 02.10.12.
Від позивача-1: Жамбровський М.С. представник за довіреністю № 9.1-22/1556 від 28.12.12.
Від позивача-2: Гребелюк Л.М. представник за довіреністю № 14/20-6-13 від 14.01.13.
Від відповідача-1: Цимборовська Ю.О. представник за довіреністю № 130юр/Д-121/2012 від 19.10.12.
Від відповідача-2: не з'явився
Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.12.12. у справі № 5011-30/14648-2012 позов заступника прокурора Київської області задоволено повністю. Стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДПЗКУ-МТС» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Хліб Інвестбуд» на користь Державного публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» 4 420 719,95 грн. - основного боргу, 110 625,26 грн. - пені, 22 125,06 грн. - 3% річних; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДПЗКУ-МТС» в доход Державного бюджету України 32 190,00 грн. - витрат по сплаті судового збору, та з Товариства з обмеженою відповідальністю «Хліб Інвестбуд» в доход Державного бюджету України 32 190,00 грн. - витрат по сплаті судового збору.
15.01.13. на виконання вказаного рішення Господарським судом міста Києва були видані відповідні накази.
21.03.13. до Господарського суду міста Києва через відділ діловодства від Товариства з обмеженою відповідальністю «ДПЗКУ-МТС» надійшла заява, відповідно до якої заявник просить суд розстрочити виконання рішення Господарського суду міста Києва від 25.12.12. у справі № 5011-30/14648-2012 строком до 2014 року відповідно до викладеного в заяві графіку.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.03.13. заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ДПЗКУ-МТС» про розстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 25.12.12. у справі № 5011-30/14648-2012 призначено до розгляду на 04.04.13.
04.04.13. заявником через відділ діловодства суду подано уточнений графік до заяви про розстрочку.
За результатами судового засідання 04.04.13. розгляд справ на підставі ст. 77 ГПК України відкладено на 16.04.13., про що судом прийнято відповідну ухвалу.
16.04.13. представником прокуратури через відділ діловодства суду подано письмові заперечення на заяву про розстрочку.
В судовому засіданні 16.04.13. представником Товариства з обмеженою відповідальністю «ДПЗКУ-МТС» підтримано подану ним заяву.
Представники прокуратури та позивачів проти вказаної заяви заперечували.
Представник відповідача-2 в судове засідання 16.04.13. не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.
Розглянувши заяву та додані до неї матеріали, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, присутніх в судовому засіданні, Господарський суд міста Києва, встановив:
Відповідно до ст. 115 Господарського процесуального кодексу України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому цим Кодексом та Законом України «Про виконавче провадження».
Відповідно до ч. 1 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.
Таким чином, ухвала про розстрочку виконання судового рішення може бути винесена судом лише у виняткових випадках за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його виконання неможливим.
При цьому, такі виняткові обставини визначаються судом з огляду на матеріали справи, у тому числі подані стороною докази на обґрунтування такої заяви.
Згідно з вказівками, що містяться в постанові пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.12. № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України», розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).
Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 Господарського процесуального кодексу України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.
Вищезазначені норми визначають процесуальну можливість вирішення питань, пов'язаних із проблемами, що виникають під час виконання рішення господарського суду. Проте, нормами чинного законодавства, зокрема Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому, суд оцінює докази, які підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України і лише за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, господарський суд має право відстрочити виконання рішення чи постанови.
Заява обґрунтована низькою платоспроможністю заявника.
Проте, відповідачем-1 не подано суду жодних належних доказів на підтвердження викладених в заяві обставин, того, що фінансування останнього покращиться та буде здійснюватись без затримки, а результати господарської діяльності будуть позитивними, та що розстрочення наявної у Товариства з обмеженою відповідальністю «ДПЗКУ-МТС» заборгованості забезпечить виконання рішення Господарського суду міста Києва від 25.12.12. у справі № 5011-30/14648-2012 і у майбутньому надасть можливість заявнику акумулювати необхідну грошову суму на виконання рішення без створення ризику визнання його банкрутом.
Оскільки, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконання рішення у встановлений строк, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено, що розстрочка виконання рішення суду сприятиме як можливості продовження господарської діяльності заявника, так і зробить реальною можливість отримання боргу позивачем-2, та не зашкодить матеріальним інтересам та фінансовому стану останнього.
Крім того, суд відзначає, що обставини, на які посилається боржник як на підставу надання розстрочки виконання рішення не є винятковими.
Приписами ч. ч. 1, 2 статті 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Згідно зі ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Розглянувши мотиви поданої заяви, врахувавши матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини боржника у виникненні спору, дослідивши наявні докази, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ДПЗКУ-МТС» про розстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 25.12.12. у справі № 5011-30/14648-2012 строком до 2014 року відповідно до викладеного в заяві графіку.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 86, 121 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «ДПЗКУ-МТС» в задоволенні заяви про розстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 25.12.12. у справі № 5011-30/14648-2012 строком до 2014 року відповідно до викладеного в заяві графіку.
Суддя Т.М. Ващенко