17 квітня 2013 року Справа № 20/9
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого суддіДемидової А.М.
суддівШевчук С.Р., Воліка І.М.
перевіривши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчаний завод Калганоф"
на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 19.02.2013р.
у справі№ 20/9 господарського суду Рівненської області
за позовомПублічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк"
до1. Публічного акціонерного товариства "Рівнеголовпостач", 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчаний завод Калганоф"
простягнення заборгованості в сумі 90 368 481,39грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчаний завод Калганоф" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою № 74 від 11.03.2013р. на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 19.02.2013р. у справі № 20/9.
Проте, подана касаційна скарга не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України з наступних підстав.
Відповідно до частини 4 статті 111 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються докази сплати судового збору і надсилання копії скарги іншій стороні у справі.
Статтею 55 Господарського процесуального кодексу України передбачено визначення ціни позову у позовах про стягнення грошей. Відповідні позовні заяви мають майновий характер і розмір ставок за їх подання до господарського суду визначається за приписами підпункту 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір".
Відповідно до підпункту 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" № 3674-VІ від 08.07.2011р. ставка судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви майнового характеру, становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.
Підпунктом 5 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що ставка судового збору, який підлягає сплаті за подання касаційної скарги, становить 70 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом позовних вимог є стягнення заборгованості в сумі 90 368 481,39грн., а отже судовий збір, для подання даної касаційної скарги сплачується за ставкою, встановленою для вимоги майнового характеру
Втім, до касаційної скарги ТОВ "Лікеро-горілчаний завод Калганоф" не додано доказів надсилання її копії ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк", ПАТ "Рівнеголовпостач" та доказів сплати судового збору за подання касаційної скарги на рішення суду. При цьому, як вбачається з матеріалів касаційної скарги, скаржником взагалі не додано додатків до касаційної скарги, та в самій касаційній скарзі не міститься посилань на докази надсилання копії касаційної скарги сторонам у справі та докази сплати судового збору.
За таких обставин, касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду і підлягає поверненню на підставі п.п. 3, 4 ст.1113 ГПК України.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.111 ГПК України касаційна скарга повинна містити вимоги особи, що подала скаргу із зазначенням суті порушення або неправильного застосування судом норм матеріального чи процесуального права.
Як роз'яснено в п.62 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 №11 "Про деякі питання практики застосування розділу XII1 Господарського процесуального кодексу України", за приписом пункту 4 частини першої статті 111 ГПК у касаційній скарзі має бути зазначена суть порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права. Недодержання цієї вимоги тягне за собою повернення скарги на підставі пункту 6 частини першої статті 1113 названого Кодексу. Отже, якщо в касаційній скарзі не зазначено, порушення або неправильного застосування яких конкретно норм матеріального і/або процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій у прийнятті оскаржуваних судових рішень, в чому саме полягає таке порушення або неправильне застосування і яким чином воно вплинуло на прийняття цих рішень, то касаційна скарга до розгляду не приймається і підлягає поверненню судом.
Таким чином, в касаційній скарзі має бути чітко викладено зміст порушення з обґрунтуванням порушених норм законодавчими актами та вказуватися конкретні їх пункти та статті з урахуванням встановлених попередніми судами фактичних обставин справи.
Відповідно до положень ч.2 ст.1115 та ч.ч.1,2 ст.1117 ГПК України касаційна інстанція на підставі вже встановлених судом фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у судовому рішенні чи відхилені судом, вирішувати питання про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази чи додатково перевіряти докази.
Тому касаційна скарга повинна містити дані, які б свідчили, що судом при розгляді спору не застосований закон, який підлягає застосуванню до спірних правовідносин, або застосований закон, який не підлягає застосуванню, або судами неправильно витлумачена норма закону.
При цьому, згідно імперативних вимог ч.2 ст.111 ГПК України у касаційній скарзі не допускаються посилання на недоведеність обставин справи.
У поданій касаційній скарзі скаржник викладає обставини справи, зокрема, щодо змісту судових рішень прийнятих попередніми судовими інстанціями, спростовує висновки, викладені в оскаржуваних судових рішеннях та посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. Проте скаржник, не дотримуючись вищевказаних вимог процесуального законодавства, не вказав, які саме правові норми порушені судами попередніх інстанцій при винесені оскаржуваних судових рішень, в чому саме полягає порушення чи неправильне застосування судами даних правових норм, а також яким чином воно вплинуло на прийняття оскаржуваних судових рішень.
Окрім того, доводи касаційної скарги ТОВ "Лікеро-горілчаний завод Калганоф" ідентичні доводам апеляційної скарги ПАТ "Рівнеголовпостач" по цій справі і стосуються питань, пов'язаних з установленням обставин справи та оцінкою доказів у ній, тобто питань, розгляд та вирішення яких з урахуванням наведених приписів статті 1117 Господарського процесуального кодексу України перебувають поза межами перегляду справи в касаційній інстанції.
Таким чином, у скарзі не зазначено суті порушення або неправильного застосування судами норм матеріального та процесуального права, що згідно з п.6 ч.1 ст.1113 ГПК України є достатньою підставою для повернення касаційної скарги без розгляду.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 86, 111, п. 3, 4, 6 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу з доданими до неї документами повернути скаржнику.
Головуючий суддя А.М. Демидова
С у д д я С.Р. Шевчук
С у д д я І.М. Волік