Справа № 2-2034/2011
Провадження № 2/456/157/2013
іменем України
"07" березня 2013 р.
Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:
головуючого - судді Бораковського В. М.
при секретарі Кміть Х.З.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Стрию справу за позовом ФОП «ОСОБА_2» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, -
встановив:
В обґрунтування позовних вимог позивач покликаються на те, що він є фізичною особою підприємцем, яка здійснює транспортно-експедиційну діяльність. ОСОБА_1, 1978р.н., працював у нього водієм, і згідно трудового договору від 12.11.2010р. укладеного між ФОП «ОСОБА_2» та ОСОБА_1, останній виконував обов'язки водія перевезення вантажів в межах України та за кордоном на транспортних засобах підприємця (RENAULT н/з НОМЕР_1 та причіп н/з НОМЕР_2). На підставі укладеного трудового договору, відповідач у грудні 2010р. здійснював вантажні перевезення за маршрутом Україна-Німеччина (м.Вісмар - м.Львів), про що стверджується Заявкою - дорученням на перевезення вантажу №007/12 від 06.12.2010р. Проте при здійсненні перевезення у нього відбулася поломка автомобіля, що унеможливило належне виконання останнім своїх трудових обов'язків. Для належного виконання договору перевезення вантажу за маршрутом Німеччина - Україна, окрім суми в розмірі 1200,00 Євро, ним було надано ще 1200,00 Євро на ремонт автомобіля. Дані кошти були переведенні через програму MONEYGRAM Приват Банк, про що стверджується Заявкою на відправку переказу від 15.12.2010р. за контрольним №69369056 та квитанцією Приват Банк №16. Даний переказ грошових коштів здійснив ОСОБА_4, який діяв від імені ФОП «ОСОБА_2». Дане розпорядження ОСОБА_4 виконував на підставі усної домовленості між ними та розписки. У цей же день ОСОБА_1, окрім вказаної суми, ще додатково надано 300 Євро на ремонт цього ж автомобіля, але даний переказ коштів здійснив ОСОБА_5 через програму Приват Банк, про що стверджується Заявкою на відправку переказу від 15.12.2010р. за контрольним №63889236 та квитанцією Приват Банк №18. По приїзду з Німеччини в Україну, відповідач не надав жодних доказів поломки та факту здійснення ремонту автомобіля, не пред'явив чеків на покупку запчастин та квитанції про здійснення ремонтних робіт автомобіля, і взагалі не зміг пояснити, куди він витратив переведенні йому кошти на ремонт автомобіля окрім суми 1200,00 Євро, яка вказувалася в первісному позові, та суми 1500 Євро, які відповідачеві надсилалися додатково, і які він отримав на так званий ремонт автомобіля. Також при розмові з ним відповідач відмовився повертати отримані ним на ремонт машини кошти, а також відмовився складати угоду чи розписку та взагалі заперечував отримання будь-яких коштів. Відповідно до вимог посадової інструкції водія-експедитора - відповідач зобов'язаний звітувати за використані паливно-мастильні матеріали, ефективно і економно використовувати паливно-мастильні матеріали, своєчасно повідомляти керівника про необхідність проведення ремонтних робіт, вартість і тривалість цих робіт, купувати запчастини для зміни або ремонту з дозволу керівника. Взяті на себе обов'язки відповідач не виконав, тому несе відповідальність за неналежне виконання або невиконання своїх посадових обов'язків, передбачених даною посадовою інструкцією. У зв'язку з розтратою паливно-мастильних матеріалів у розмірі 600 літрів при виконанні своїх обов'язків, що стверджується власноручно написаною розпискою від 20.01.2011р., відповідач завдав ФОП «ОСОБА_2» шкоди в розмірі 4500 грн. (згідно обороту по карткам на бензин фірми за період з 01.12.2010р. по 31.12.2010р. ціна ДП становить 7,50 грн. за 1 літр ДП). Таким чином, своїми діями та неналежним виконанням своїх трудових обов'язків, ОСОБА_1 спричинив йому шкоди в сумі 18366,77грн., де 13470,93 грн. - грошові кошти отримані ним 15.12.2010р. по переказу через Приват Банк, 395,84 грн. - комісія за відправку термінового грошового переказу, 4500 грн. - вартість паливно-мастильних матеріалів. Також своїми діями та неналежним виконанням своїх обов'язків ОСОБА_1 спричинив йому, як роботодавцю, шкоду додатково в розмірі 13470,93 (1200 євро) грн. + 3367 (300 євро)грн. - 16837 грн. - це грошові кошти, отримані ним по переказу через Приватбанк, 395,84 та 139,08 грн.- комісія за відправку термінового грошового переказу тобто сумарно додатково 17372 грн. Всього йому завдано матеріальної шкоди в сумі 35738 грн.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, покликаючись на викладені в позові обставини і суду пояснила, що після повідомлення ОСОБА_1 про необхідність проведення ремонту транспортного засобу за кордоном, ОСОБА_2 доручив терміново надіслати ОСОБА_1 необхідну для цього суму, що було зроблено 15.12.2010р. ОСОБА_1 було скеровано кошти в сумі 2700 Євро частинами через програму MONEYGRAM - два перекази по 1200 Євро та один переказ 300 Євро. Після повернення відповідача ззакордону, останній не представив жодних документів на підтвердження проведення ремонту. Крім цього, він безпідставно розтратив пальне в кількості 600л., завдавши збитки позивачу на суму 4500 грн. Розтрата пального відповідачем в кількості 600 л. підтверджується розпискою, даною ним власноручно. Інших документів, які б підтверджували кількість пального яке передано відповідачу, його витрати і залишок вона надати суду не може, оскільки такої звітності у них не має. Крім цього вона не може представити суду даних використання транспортного засобу яким керував відповідач щодо кількості літрів витрат пального на 100 км. Вважає, що ОСОБА_1 завдав матеріальної шкоди позивачу на загальну суму 35738 грн., тому просить позовні вимоги задоволити.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив і суду пояснив, що він працював у позивача з листопада 2010р. по січень 2011р. водієм. В грудні місяці він отримав машину «Рено Магнум» для поїздки в м. Вісмар, Німеччина. В Німеччині його зупинили працівники поліції, які в процесі перевірки документів, технічного стану тягача і причепа, виявили ряд технічних несправностей у причепі, за наслідками чого склали відповідний акт, вилучили у нього посвідчення водія та свідоцтво про державну реєстрацію вантажівки і причепа та зобов'язали негайно усунути виявлені ними несправності. Після цього полісмени супроводили його до сервісного бюро технічного обслуговування транспортних засобів для проведення повторного огляду та ремонтних робіт відносно причепа. Ремонт зайняв два дні. Його вартість склала 2620,76 Євро. Про необхідність проведення ремонту він повідомив позивача, який вислав йому не це кошти в сумі 2700 Євро. Дані гроші були повністю витрачені на погашення вартості ремонту. В одну сторону він проїхав приблизно 1300 км. Витрати пального в машині складають 37 літрів на 100 км. Скільки було витрачено пального він не пригадує. Розписку щодо пального в кількості 600 л він написав після його звільнення тому, що позивач відмовлявся без цього повернути йому трудову книжку і вважав, що таку пише з метою з'ясування обставин нестачі пального, а не визнаючи таким чином, що саме він його розтратив.
Представник відповідача ОСОБА_6 проти задоволення позовних вимог заперечив і суду пояснив, що факти проведення ремонту транспортного засобу за кордоном та оплату ОСОБА_1 за його проведення повністю підтверджуються долученими до справи документами. Крім цього представником позивача не представлено суду жодного доказу того, що саме ОСОБА_1 розтратив 600 л пального, а розписка, дана ОСОБА_1, не може слугувати доказом цього, оскільки належним чином не оформлена, складена після його звільнення, і з її змісту не вбачається визнання ОСОБА_1 такої розтрати. Враховуючи наведене, вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними, тому просить суд в їх задоволенні відмовити.
Представник відповідача ОСОБА_7 проти задоволення позовних вимог заперечив, підтримавши пояснення, дані представником позивача ОСОБА_6, та просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити.
Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача та його представників, покази свідка, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково виходячи з наступного.
Як вбачається з свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії НОМЕР_3, 10.08.2005р. ОСОБА_2 зареєстрований фізичною особою-підприємцем.
Відповідно до трудового договору від 12.11.2010р., укладеного між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_1, останній зобов'язався виконувати обов'язки водія перевезення вантажів в межах України та за кордоном.
Як вбачається з заявки-доручення №007/12 від 06.12.2010р., ФОП ОСОБА_2 отримав заявку на перевезення вантажу за маршрутом м. Вісмар - м. Львів.
З оригіналу повідомлення про адміністративне правопорушення від 14.12.2010р. вбачається, що ОСОБА_1, керуючи транспортним засобом «RENAULT н/з НОМЕР_1 з напівпричепом марки «KRONE» н/з НОМЕР_2», був зупинений працівниками поліції у зв'язку з керуванням неналежним транспортним засобом, що спричиняло суттєву шкоду безпеці транспортного руху.
Відповідно до акту перевірки від 14.12.2010р., в ТЗ «SAHN PLANE U.SPRIEGEL 530400» номер НОМЕР_2, виробник «KRONE», встановлені наступні значні недоліки, які можуть безпосередньо спричинити загрозу безпеці руху: 118 - регулятор зазору тормозних колодок: функція порушена значним розбігом у всьому, автоматичне регулювання без функціонування всього; 118 - зазор між тормозною колодкою та диском 2 осі ліворуч 1 см.; 127 - з'єднувальна голівка тормозного приводу жовта: бракує кришки; 127 - з'єднувальна голівка тормозного приводу червона: бракує кришки; 129 - тормозні колодки ззаду: 1 вісь праворуч без накладки, 2 вісь праворуч розхитана; 505 - задня вісь: балка заднього мосту тріснуті 2 осі ліворуч; 601 - рама / несучі частини тріснуті: ззаду ліворуч, ззаду праворуч поперечна балка рами від 3 осі. Крім цього, в акті зазначено, щодо тих пір, поки не буде усунено недоліки даного ТЗ, користуватися ним для пересування заборонено.
Як вбачається з розписок ФОП «ОСОБА_2» та ОСОБА_8 від 15.12.2010р., ОСОБА_2 дав, а ОСОБА_8 отримав, 1200 Євро на ремонт автомобіля. Дані гроші ОСОБА_8 переказав ОСОБА_1 в Німеччину для здійснення ремонту автомобіля.
Відповідно до квитанції №14 та №15 від 15.12.2010р., ОСОБА_1 відправлено переказ MONEYGRAM в розмірі 1200 Євро. За відправку термінового грошового переказу сплачено комісію в сумі 395,84 грн.
Відповідно до квитанції №16 та №17 від 15.12.2010р., ОСОБА_1 відправлено переказ MONEYGRAM в розмірі 1200 Євро. За відправку термінового грошового переказу сплачено комісію в сумі 395,84 грн.
Відповідно до квитанції №18 та №19 від 15.12.2010р., ОСОБА_1 відправлено переказ MONEYGRAM в розмірі 300 Євро. За відправку термінового грошового переказу сплачено комісію в сумі 139,08 грн.
Відповідно до рахунку Служби ТЗ Автомайстерні Перлєберг ТзОВ №102968 від 17.12.10р., ремонт причепа р.н. НОМЕР_2, проводився з 15.12.2010р. по 17.12.2010р. Загальна вартість ремонту складає 2620,76 Євро.
Як вбачається з розписки від 20.01.2011р., ОСОБА_1 звіт здав 20.01.2011р., його недостача 600 л солярки, і не може пояснити куди вона ділась.
З листа-вимоги від 17.11.2011р. вбачається, що ФОП «ОСОБА_2» попередив ОСОБА_1 про спричинену йому останнім шкоду в сумі 18366,77 грн. і про вимогу до 01.12.2011р. відшкодувати збитки.
З листа Служби ТЗ Автомайстерні Перлєберг ТзОВ від 07.11.2012р. вбачається, що вартість ремонту була оплачена готівкою.
Свідок ОСОБА_8 суду пояснив, що він працював у позивача на посаді механіка з листопада 2010р. по листопад 2011р. Пальне видавав він. Щодо нестачі чи відсутності пального у транспортному засобі яким керував ОСОБА_1 він не може представити суду жодного підтвердження, оскільки ні акту ні іншого документу ним не складались. Представити звітність витрат пального не може оскільки такий відсутній. Витрати пального ніхто не перевіряв. Перед виїздом ОСОБА_1 в рейс акт про технічний стан машини він не складав. Показник спідометра перед виїздом записував, але не має підтвердження цього, скільки витрачав пального автомобіль на 100 км. Сказати не може.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Відповідно до ч. 3 ст. 22 ЦК України, збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 130 КЗпП України, працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.
Відповідно до ч.3 ст. 130 КЗпП України, за наявності зазначених підстав і умов матеріальна відповідальність може бути покладена незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності.
Відповідно до ст. 131 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний створити працівникам умови, необхідні для нормальної роботи і забезпечення повного збереження дорученого їм майна. Працівники зобов'язані бережливо ставитися до майна підприємства, установи, організації і вживати заходів до запобігання шкоді.
Відповідно до ч.1 ст. 132 КЗпП України, за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків, працівники, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку.
Відповідно до ст. 10 ЦПК, України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Як вбачається з п. 3 постанови Пленуму Верховного суду України №14 від 29.12.92 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками», у відповідності зі ст.130 КЗпП ( 322-08 ) відшкодування шкоди провадиться незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності за дії (бездіяльність), якими заподіяна шкода підприємству, установі, організації. Виходячи з вимог ст.15 ЦПК ( 1501-06 ) суд у кожному випадку зобов'язаний вживати передбачених законом заходів до всебічного, повного й об'єктивного з'ясування обставин, від яких згідно зі статтями 130, 135-3, 137 КЗпП ( 322-08 ) залежить вирішення питання про покладення матеріальної відповідальності та про розмір шкоди, що підлягає відшкодуванню. Зокрема, з'ясовувати: наявність прямої дійсної шкоди та її розмір; якими неправомірними діями її заподіяно і чи входили до функцій працівника обов'язки, неналежне виконання яких призвело до шкоди; в чому полягала його вина; в якій конкретно обстановці заподіяно шкоду; чи були створені умови, які забезпечували б схоронність матеріальних цінностей і нормальну роботу з ними; який майновий стан працівника. Якщо шкоду заподіяно кількома працівниками, в рішенні суду має бути зазначено, які конкретно порушення трудових обов'язків допустив кожен працівник, ступінь його вини та пропорційна їй частка загальної шкоди, за яку до нього може бути застосовано відповідний вид і межі матеріальної відповідальності.
Відповідно до аб.2 п.4 Постанови, під прямою дійсною шкодою, зокрема, слід розуміти втрату, погіршення або зниження цінності майна, необхідність для підприємства, установи, організації провести затрати на відновлення, придбання майна чи інших цінностей або провести зайві, тобто викликані внаслідок порушення працівником трудових обов'язків, грошові виплати. Згідно зі ст.130 КЗпП ( 322-08 ) не одержані або списані в доход держави прибутки з підстав, пов'язаних з неналежним виконанням працівником трудових обов'язків (так само як і інші неодержані прибутки) не можуть включатися до шкоди, яка підлягає відшкодуванню.
Відповідно до п.12 Постанови, відповідно до п.6 ст.134 КЗпП матеріальна відповідальність в повному розмірі покладається на працівника у випадках, передбачених окремими законодавчими актами. За чинним законодавством така відповідальність може бути покладена, зокрема, за шкоду, заподіяну перевитратою пального на автомобільному транспорті.
Як вбачається з п. 2 постанови Пленуму Верховного суду України №6 від 27.03.92 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.
Таким чином, дослідженими у судовому засіданні обставинами справи встановлено, що сторони по справі в період з 12.11.2010р. по 17.01.2011р. перебували між собою в трудових відносинах, де позивач - ФОП «ОСОБА_2» був роботодавцем, а відповідач - ОСОБА_1 - найманим працівником. Під час виконання ОСОБА_1 покладених на нього обов'язків водія-експедитора, перебуваючи 14.12.2010р. за кордоном в республіці Німеччина, він був зупинений працівниками німецької поліції, які при огляді транспортного засобу, яким він керував, виявили його технічні несправності, що унеможливлювали, згідно вимог законодавства Німеччини, подальший його рух, та зобов'язали ОСОБА_1 усунути виявлені недоліки. З цією метою його було супроводжено до станції технічного обслуговування, працівники якої підтвердили наявність виявлених несправностей та повідомили вартість ремонту, яка складала 2620,76 Євро, про що відповідач негайно повідомив позивача. Останній через програму MONEYGRAM переказав відповідачу гроші на оплату ремонту транспортного засобу в сумі 2700 Євро, якими відповідач оплатив проведений ремонт.
Враховуючи, що отримані від позивача кошти в сумі 2700 Євро, ОСОБА_1 використав на сплату вартості проведеного ремонту, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами, кошти, які залишились після проведеної оплати в розмірі 79,24 Євро, що еквівалентно за курсом НБУ 862,92 грн., відповідач позивачу не повернув, тому, суд вважає, що відшкодуванню підлягає шкода, заподіяна позивачу в частині різниці між розміром переказаних ним коштів для проведення ремонту транспортного засобу та розміром оплачених відповідачем коштів за його проведення, - в сумі 862,92 грн.
Покликання представника позивача на розписку ОСОБА_1 як на доказ перевитрати ним пального в кількості 600 л., і таким чином завдання матеріальної шкоди позивачу на загальну суму 4500 грн., суд до уваги не бере, оскільки така розписка оформлена неналежним чином, складена після припинення між сторонами трудових відносин, а саме 20.01.2011р., в той час як відповідача звільнено 17.01.2011р., та зі змісту розписки не вбачається визнання ОСОБА_1 факту розтрати ним 600 л. пального. Крім цього, представником позивача не представлено жодного документу на підтвердження розтрати відповідачем пального в кількості 600л.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково в сумі 862,92 грн.
Судові витрати, понесені позивачем, підлягають стягненню з відповідача відповідно до вимог ч. 1 ст. 88 ЦПК України та підпункту 1 пункту 1 частини 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212-215 ЦПК України
ст.ст. 130-134, 136, 232, 233 КЗпП України, суд -
вирішив:
Позовні вимоги задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ФОП «ОСОБА_2» 862,92 грн. майнової шкоди (що станом на 14.11.2011р. еквівалентно за курсом НБУ 79,24 Євро), 188,20 грн. сплаченого судового збору, а всього 1051 (одну тисяча п'ятдесят одну) грн., 12 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Львівської області протягом десяти днів з дня його проголошення через Стрийський міськрайонний суд Львівської області.
Рішення виготовлене в одному примірнику і має силу оригіналу.
Головуючий-суддя: В. М. Бораковський