Справа № 315/56/13- ц
Номер провадження № 2/315/134/13
11 квітня 2013 року Гуляйпільський районний суд Запорізької області
у складі головуючого: судді Яроша С.О.
при секретарі: Прістенській Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Гуляйполе Запорізької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на боці відповідача: Гуляйпільський районний центр зайнятості, про скасування запису про звільнення, поновлення на роботі, виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу, зміни формулювання запису про звільнення, стягнення моральної шкоди, -
14.01.2013 року до суду звернулася ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про скасування запису про звільнення, поновлення на роботі, виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди.
В позові позивач посилалася на те, що 18.07.2011 року у Гуляйпільському центрі зайнятості населення був зареєстрований трудовий договір, укладений між сторонами, відповідно до якого позивач була прийнята продавцем продовольчих товарів, а 16.08.2012 року позивач була звільнена за розкрадання майна, 26.11.2012 року договір був знятий з реєстрації, вважає звільнення з роботи незаконним і безпідставним, так як факт розкрадання майна як підстава її звільнення не підтверджений вироком суду чи постановою органу, до компетенції якого відноситься застосування адміністративного стягнення, посилаючись на ст.184 КЗпП України, вважає, що звільнення вагітних жінок забороняється, крім випадків повної ліквідації підприємства з обов'язковим працевлаштуванням, про вагітність позивача остання інформувала усно відповідача, вважає, що втрачений заробіток становить 6000 грн., що звільненням їй спричинена моральна шкода в сумі 6000 грн., прохала скасувати запис про звільнення ОСОБА_1 в трудовій книжці за №17 від 16.08.2012 року, поновити ОСОБА_1 на посаді продавця продовольчих товарів ПП ОСОБА_2, стягнути з приватного підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 середній заробіток з час вимушеного прогулу в сумі 6000 грн., зобов'язати приватного підприємця ОСОБА_2 відшкодувати ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 6000 грн.
12.03.2013 року до суду звернувся представник позивача ОСОБА_3 з заявою про застосування строку позовної давності, в яких посилався на те, що вимоги позивача вважав безпідставними, так як про розірвання договору за розкрадання майна позивач дізналася 16.07.2012 року, однак надати трудову книжку відмовилась, вважає, що позивач пропустила строк позовної давності, передбачений ст.233 КЗпП України, та прохає його застосувати.
11.04.2013 року до суду звернулася представник позивача ОСОБА_4 з заявою про зміну позовних вимог, в яких посилалася на те, що 26.11.2012 року позивач дізналася про те, що її звільнили з 16.08.2012 року за п.8 ст.40 КЗпП України за розкрадання майна, тоді як дата звільнення по трудовому договору 16.07.2012 року, запис про звільнення вважає незаконним і безпідставним, так як їй ніхто про причину звільнення не повідомляв, то позивач думала, що вони дійшли згоди з відповідачем про розірвання договору за взаємною згодою, вважає, що термін звернення до суду нею не пропущено, посилалася на те, що на час її звільнення не було вироку суду чи постанови органу, до компетенції якого відноситься застосування адміністративного стягнення, посилаючись на ст.184 КЗпП України, вважає, що звільнення вагітних жінок забороняється, крім випадків повної ліквідації підприємства з обов'язковим працевлаштуванням, про вагітність позивач інформувала усно відповідача, прохала змінити формулювання запису про звільнення позивача ОСОБА_1 у трудовій книжці за №17 від 16.08.2012 року, зобов'язати відповідача здійснити у трудовій книжці, вказавши причину звільнення за п.1 ст.36 КЗпП України та дату звільнення 26.11.2012 року, стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в розмірі 6000 грн.
Позивач, належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилася, надала суду заяву про розгляд справи у свою відсутність.
Представник позивача ОСОБА_4 позовну заяву про зміну позовних вимог підтримала, суду пояснивши, що 26.11.2012 року позивач дізналася про те, що її звільнили з 16.08.2012 року за п.8 ст.40 КЗпП України за розкрадання майна, тоді як дата звільнення по трудовому договору 16.07.2012 року, запис про звільнення вважає незаконним і безпідставним, так як їй ніхто про причину звільнення не повідомляв, то позивач думала, що вони дійшли згоди з відповідачем про розірвання договору за взаємною згодою, вважає, що термін звернення до суду нею не пропущено, посилалася на те, що на час її звільнення не було вироку суду чи постанови органу, до компетенції якого відноситься застосування адміністративного стягнення, посилаючись на ст.184 КЗпП України, вважає, що звільнення вагітних жінок забороняється, крім випадків повної ліквідації підприємства з обов'язковим працевлаштуванням, про вагітність позивач інформувала усно відповідача, прохала змінити формулювання запису про звільнення позивача ОСОБА_1 у трудовій книжці за №17 від 16.08.2012 року, зобов'язати відповідача здійснити у трудовій книжці, вказавши причину звільнення за п.1 ст.36 КзпП Украни та дату звільнення 26.11.2012 року, стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в розмірі 6000 грн.
Відповідач, належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи судом, в судове засідання не з'явилася, надала суду заяву про розгляд справи у свою відсутність.
Представник відповідача ОСОБА_3 позов не визнав, суду пояснивши, що вимоги позивача вважає безпідставними, так як про розірвання договору за розкраданням майна позивач дізналася 16.07.2012 року, однак надати трудову книжку відмовилась, вважає, що позивач пропустила строк позовної давності, передбачений ст.233 КЗпП України та прохає його застосувати та відмовити в задоволенні позову.
Представник третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на боці відповідача: ОСОБА_5 суду пояснила, що з відповідачем був укладений договір строком на 2 роки, відповідно до якого остання за угодою з Гуляйпільським районним центром зайнятості приймала на роботу і отримувала компенсацію і повернення єдиного внеску на перші 12 місяців, 18.07.2011 року відповідно до укладеного договору відповідач прийняла на роботу позивача, однак позивач залишила роботу і був розірваний відповідачем, однак з реєстрації був знятий лише 26.11.2012 року, так як його зняття з реєстрації може мати місце лише за участю сторін роботодавця і робітника, який повинен надати трудову книжку для внесення відомостей про звільнення, вважає, що в трудову книжку необхідно внести зміни в актовий запис про звільнення і вказати вірну дату звільнення "16.07.2012 року".
Суд, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на повному, всебічному, об'єктивному та беспосередньому досліджені наявних у справі доказів, встановив наступні обставини:
15.07.2011 року між відповідачем та третьою особою, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на боці відповідача: Гуляйпільським районним центром зайнятості укладено договір №087011071500018 про працевлаштування безробітного з наданням дотації, відповідно до п.1.1 якого відповідач працевлаштовує на постійну роботу позивача як направлену центром зайнятості безробітню.
18.07.2011 року між відповідачем ОСОБА_2 та позивачем укладено безстроковий трудовий договір, відповідно до п.2 якого позивач зобов'язується працювати продавцем продовольчих товарів, а відповідач оплачувати працю працівника у розмірі 1200 грн. на місяць (а.с.20).
18.07.2011 року даний договір зареєстрований Гуляйпільським районним центром зайнятості (а.с.20).
01.03.2012 року позивач залишила роботу.
Середньомісячний заробіток позивача становить 1200 грн., що підтверджується довідкою про доходи.
16.07.2012 року трудовий договір між сторонами розірваний за п.8 ст.40 КЗпП України за розкрадання майна, що підтверджується його копією (а.с.20).
26.11.2012 року трудовий договір знятий з реєстрації у Гуляйпільському районному центрі зайнятості за участю сторін (а.с.20).
Відповідач внесла в трудову книжку позивача запис про її звільнення з роботи за розкрадання майна п.8 ст.40 КЗпП України за №17 від 16.08.2012 року, що підтверджується копією трудової книжки (а.с.10).
Трудова книжка знаходилась у позивача до 26.11.2012 року.
Суд, задовольняючи позов частково, виходить з наступного:
Правовідносини, які виникли між сторонами регулюються Кодексом Законів про працю України, Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року №58, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 року за №110, постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 року №301 «Про трудові книжки працівників».
Відповідно до п.8 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, може бути розірваний у випадку вчинення за місцем роботи розкрадання (в тому числі дрібного) майна власника, встановленого вироком суду, що набрав законної сили, чи постановою органу, до компетенції якого входить накладення адміністративного стягнення або заходів громадського впливу.
Судом встановлено, що відповідач розірвала трудовий договір з позивачем, укладений на невизначений строк, за вчинення за місцем роботи розкрадання майна власника при відсутності підстав, передбачених п.8 ст.40 КЗпП України: вироку суду, що набрав законної сили, постанови органу, до компетенції якого входить накладення адміністративного стягнення та заходів громадського впливу, чим порушила право позивача.
Однак суд вважає, що порушене право позивача не підлягає судовому захисту з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного суду у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Відповідно до ст.234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, встановлених статтею 233 КЗпП України, районний суд може поновити ці строки.
Відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності про застосування якого заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Судом встановлено, що позивач дізналася про підставу її звільнення за п.8 ст.40 КЗпП України 26.11.2012 року у день зняття її трудового договору з реєстрації у Гуляйпільському районному центрі зайнятості, що підтверджується підписом позивача, витягом з її трудової книжки та її поясненнями в позові.
26.12.2012 року сплив місячний строк звернення до суду за захистом порушеного права позивача, передбачений ст.233 КЗпП України.
Суд вважає, що причина пропуску даного строку не є поважною і не знаходить підстав для його поновлення відповідно до ст.234 КЗпП України, а тому позовні вимоги про скасування запису про звільнення ОСОБА_1 в трудовій книжці за №17 від 16.08.2012 року, поновлення ОСОБА_1 на посаді продавця продовольчих товарів ПП ОСОБА_2, стягнення з приватного підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 середнього заробітку з час вимушеного прогулу в сумі 6000 грн., зобов'язання приватного підприємця ОСОБА_2 відшкодувати ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 6000 грн. не підлягають задоволенню відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України за спливом позовної давності про застосування якого заявлено відповідачем як стороною у спорі, і є підставою для відмови у позові.
Позовні вимоги про зміну формулювання запису про звільнення ОСОБА_1 в трудовій книжці за №17 від 16.08.2012 року на п.1 ст.36 КЗпП України та дату звільнення 26.11.2012 року підлягають задоволенню частково за наступних підстав.
Відповідно до ч.1 п.1 ст.36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є угода сторін.
Судом не встановлено ту обставину, що між сторонами була угода про розірвання трудового договору, який укладено на невизначений строк.
Відповідно до п. 2.6 Інструкції у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу виправлення виконується власником або уповноваженим органом, де було зроблено відповідний запис.
Так як судом вставлено, що відповідачем ОСОБА_2 внесено дату звільнення позивача "16.08.2012 року", що не відповідає даті звільнення трудового договору "16.07.2012 року", то остання підлягає виправленню відповідачем за умови надання позивачем трудової книжки.
Суд не приймає до уваги посилання позивача на те, що дата звільнення повинна бути вказана 26.11.2012 року, так як дана вимога не грунтується на законі.
Так відповідно до п. 2.20-1 Інструкції трудові книжки працівників, які працюють на умовах трудового договору у фізичних осіб, які використовують найману працю, зберігаються безпосередньо у працівників.
Відповідно до абзацу 2 п.2.20-1 Інструкції зазначені в абзаці першому цього пункту фізичні особи роблять записи до трудової книжки працівників про прийняття на роботу та звільнення з роботи відповідно до укладених з працівниками письмових трудових договорів, що зареєстровані в установленому порядку в державній службі зайнятості.
Судом встановлено, що позивач надала трудову книжку в державну службу зайнятості 26.11.2012 року, що надало можливість відповідачу внести відповідні відомості про звільнення позивача з роботи в установленому законом порядку: відповідно до абзацу 2 п. 2.20-1 Інструкції.
А тому позов підлягає задоволенню в тій частині, яка грунтується на законі, підтверджена встановленими обставинами і доведена наданими доказами.
Керуючись ст.ст. 8-11,60, 212-215, 218 ЦПК України, п.8 ст.40, ст.184,233-235,237-1 КЗпП України, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про скасування запису про звільнення, поновлення на роботі, виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу, зміни формулювання запису про звільнення, стягнення моральної шкоди задовольнити частково.
Змінити дату звільнення ОСОБА_1 в її трудовій книжці НОМЕР_1, заповненої 20 жовтня 2002 року, вказавши "16.07.2012 року" замість "16.08.2012 року", зобов'язавши ОСОБА_1 надати дану трудову книжку відповідачу, а ОСОБА_2 зобов'язати змінити дату звільнення ОСОБА_1 в її трудовій книжці НОМЕР_1, заповненої 20 жовтня 2002 року, вказавши дату її звільнення "16.07.2012 року" замість " 16.08.2012 року".
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
З рішенням в повному обсязі сторони мають право ознайомитися 16.04.2013 року.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Запорізької області через Гуляйпільський районний суд Запорізької області шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення, а особами, які були відсутні в судовому засіданні, протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.
Суддя: Ярош С. О.