Справа № 149/39/13-ц Провадження № 22-ц/772/790/2013Головуючий в суді першої інстанції:Гончарук-Аліфанова О.Ю.
Категорія: 45Доповідач: Жданкін В. В.
"08" квітня 2013 р. м. Вінниця
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:
Головуючого: Жданкіна В.В.
Суддів: Медяного В., Пащенко Л.
При секретарі: Агеєвої Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Хмельницького міськрайонного суду від 12.02.2013 р. по справі за позовом ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування державного акту на право приватної власності на земельну ділянку, -
Позивачка звернулася до суду з цим позовом до Хмільницької міської ради про визнання незаконним та скасування Державного акту на право приватної власності на землю.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 12.02.2013 р. у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким її позов задовольнити повністю, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Як встановлено з матеріалів справи, відповідно до Державного акта на прав приватної власності на землю від 16 вересня 2001 року ІІІ-ВН №048244 виданого на підставі рішення Хмільницької міської ради №248 від 30.08.2001 року на ім'я ОСОБА_3, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №992, до складу прибудинкової території домоволодіння АДРЕСА_1 Вінницької області, входить приватизована земельної, ділянка загальною площею 0,1969 га, за цільовим призначенням: для будівництва обслуговування житлового будинку і господарських будівель та ведення особистого підсобного господарства.
ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_3 померла, що підтверджується Свідоцтвом про смерть Серії НОМЕР_1.
Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 04.03.2008 року співвласник 87/200 ідеальної частки об'єктів нерухомого майна домоволодіння АДРЕСА_1, Вінницької області, ОСОБА_5, отримала у спадщину 3/4 частки приватизованої земельної ділянки загальною площею 0,1969 га., а співвласник 113/200 ідеальних часток нерухомого майна спірного домоволодіння, ОСОБА_6 отримала у спадщину 1/4 частку даної приватизованої земельної ділянки.
Між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 виник цивільно-правовий спір щодо поділу в натурі успадкованої земельної ділянки площею 0,1969 га. В процесі розгляду цивільного спору, судом було призначено судову будівельно-технічну експертизу, під час проведення якої експертом встановлено, що межі земельної ділянки, що є спадковим майном не співпадають з межами земельної ділянка відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку, частина приватизованої земельної ділянки знаходиться у користуванні суміжних землевласників. При такому неспівпадінні меж земельної ділянки експертом не надано можливих варіантів розподілу ділянки між нею та її сестрою ОСОБА_5
Наведені обставини слугували звернення з цим позовом до суду про скасування Державного акта на право власності на земельну ділянку.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що Державний акта на право власності на земельну ділянку від 16 вересня 2001 року було видано без порушень вимог законодавства і він не підлягає скасуванню. Мотивуючи рішення суд першої інстанції посилався на ті обставини, що з дослідженої в судовому засіданні технічної документації на спірну земельну ділянку встановлено, що на момент видачі та встановлення в натурі меж земельної ділянки вона була у вказаних на той час в Державному акті на право власності межах. Крім того, межі земельної ділянки було узгоджено та погоджено з усіма суміжними землекористувачами та землевласниками, в тому числі і з позивачем - ОСОБА_6, що доведено протоколом погодження (встановлення) та закріплення меж земельної ділянки від 28 лютого 2001 року. З 2001 року по 2011 рік всі суміжні землевласники, власниця спірної земельної ділянки ОСОБА_3, позивачка та третя особа - ОСОБА_5 користувались земельною ділянкою, будь-яких претензій до її розміру чи меж не заявляли.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції та обговорюючи правомірність винесення оскаржуваного Державного акта на право власності на земельну ділянку, зважає на таке.
Пунктом 34 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до виключної компетенції міської ради віднесено вирішення питань регулювання земельних відносин.
Крім того, за приписами статті 12 Земельного кодексу України до повноважень міських рад у галузі земельних відносин належить розпорядження землями територіальних громад та передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян.
У відповідності до положень статті 81 зазначеного Кодексу громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; г) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).
Відповідно до статті 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом; право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без змін її меж, цільового призначення, посвідчується: а) цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою; б) свідоцтвом про право на спадщину.
Згідно з пунктом 1.13 інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди, складання державного акта на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою при передачі земельної ділянки, що була раніше видана громадянам, підприємствам, установам, організаціям і об'єднання громадян всіх видів, у постійне користування або при переоформленні право установчих документів на ці земельні ділянки, проводиться після відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх довгостроковими межовими знаками встановленого зразка та затвердженою відповідною технічною документацією.
Відповідно до пункту 1.2 Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель, затвердженого наказом Держкомзему України № 174 від 02.07.2003 року, державний реєстр земель - це складова частина державного земельного кадастру, який складається з книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок та Поземельної книги, яка являє собою документ, який є складовою частиною державного реєстру земель, і містить відомості про земельну ділянку, в тому числі кадастровий план, відомості про державний акт на право власності на землю, державний акт на право постійного користування землею, договір оренди землі та власника, користувача, орендаря земельної ділянки.
Як вірно встановлено судом першої інстанції межі земельної ділянки було узгоджено та погоджено з усіма суміжними землекористувачами та землевласниками, в тому числі і з позивачем - ОСОБА_6, що доведено протоколом погодження (встановлення) та закріплення меж земельної ділянки від 28 лютого 2001 року. Згідно технічної документації на спірну земельну ділянку встановлено, що на момент видачі та встановлення в натурі меж земельної ділянки вона була у вказаних на той час в Державному акті на право власності межах.
Більш того, з 2001 року по 2011 рік всі суміжні землевласники, власниця спірної земельної ділянки ОСОБА_3, позивачка та третя особа - ОСОБА_5 користувались земельною ділянкою, будь-яких претензій до її розміру чи меж не заявляли.
За таких підстав, відповідачем цілком правомірно було видано Державний акт на праві приватної власності на земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1
Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів приходить до висновку, що при винесенні спірного Акта відповідачем було дотримано вимог чинного законодавства України, яке. регулює спірні правовідносини.
Таким чином, підстави для визнання протиправним та скасування Державного акта на право приватної власності на землю серії ІІІ-ВН №048244 відсутні, що й вірно встановлено судом першої інстанції.
Доводи позивача на те, що Державний акт на право власності на земельну ділянку виданий з порушеннями вимог Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі повністю спростовуються матеріалами справи.
Судова колегія приймає до уваги і те, що з листа Вінницького відділення КНДІСЕ від 04.11.2011 року № 21/2719/719-56 вбачається, що матеріали, які необхідні для надання висновку експертизи на адресу відділення надійшли, відтак права позивача задля захисту яких подано цей позов - не порушені.
Згідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, обставини справи з'ясовані повно та об'єктивно, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити
Рішення Хмельницького міськрайонного суду від 12.02.2013 р. залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: /підписи/
з оригіналом вірно: