справа № 1519/10165/2012
провадження № 2/521/815/13
Рішення
ІмЕНЕм УкрАїни
11 квітня 2013 року
Малиновський районний суд міста ОСОБА_1 в складі:
Головуючого судді Михайлюка О.А.,
при секретарі Стариш О.І.,
розглянувши цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Рітейл К» до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Рітейл К» про визнання договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність недійсним, визнання недійсним запису про звільнення у трудовій книжці, зміни формулювання причини звільнення, виплату середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення невиплаченої заробітної плати, стягнення компенсації за невикористану відпустку, стягнення моральної шкоди та витрат на правову допомогу, -
Встановив:
ТОВ “Торговий дім “Рітейл К” звернулось в суд з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 15 550,65 гривень, посилаючись на те, що останній працював на посаді начальника автозаправних станцій № № 51, 52 та з ним був укладений договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність. У період з 12.03.2012 р. по 04.04.2012 р. ОСОБА_2 перебував у щорічній відпустці, яка була продовжена до 17.04.2012 р. у зв'язку з хворобою ОСОБА_2 та його перебуванням на лікарняному під час відпустки. Однак 18.04.2012 р. ОСОБА_2 на роботу не з'явився, про причини відсутності не повідомив. 27.04.2012 р. на АЗС № № 51, 52 було проведено інвентаризацію, якою встановлена відсутність товарно-матеріальних цінностей на суму 17 143,69 грн.
Згідно наказів ТОВ “Торговий дім “Рітейл К” із заробітної плати відповідача частково утримана сума заподіяної шкоди, в розмірі 1 593,04 грн. та його було звільнено з 14.05.2012 р. у зв'язку з втратою довіри, в порядку п.2 ст. 41 КзпП України.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позов з викладених в ньому підстав та просив його задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2, проти позову заперечує, звернувся до ТОВ “Торговий дім “Рітейл К” з зустрічною позовною заявою, та уточнивши свої позовні вимоги просить суд визнати недійсним договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, визнати незаконним та скасувати наказ про утримання із заробітної плати середнього місячного заробітку на покриття шкоди, визнати незаконним та скасувати наказ про звільнення у зв'язку з втратою довір'я, визнати недійсним запис про звільнення у трудовій книжці, зобов'язати ТОВ “Торговий дім “Рітейл К” змінити дату та формулювання причини звільнення, стягнути заборгованість по невиплаченій заробітній платі та середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу, моральну шкоду та витрати на правову допомогу.
Вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_2 обґрунтовує тим, що договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність суперечить чинному законодавству України, він не є працівником, що безпосередньо обслуговує матеріальні цінності, його вина у виникненні шкоди не встановлена та не доведена, а товариством “Торговий дім “Рітейл К” порушено право на розірвання трудового договору з власної ініціативи працівника.
В судовому засіданні ОСОБА_2 зустрічний позов підтримав та просив його задовольнити.
Представник ТОВ “Торговий дім “Рітейл К” зустрічний позов не визнав, у його задоволенні просив відмовити.
Суд, вислухавши сторони, свідків, спеціаліста, дослідивши матеріали справи, вважає що позовні вимоги за первісним позовом не обґрунтовані та задоволенню не підлягають, а позовні вимоги за зустрічним позовом підлягають частковому задоволенню.
В судовому засіданні встановлено, що згідно наказу № ODS/K-0172 від 01 вересня 2010 року ОСОБА_2 прийнятий на посаду начальника АЗС № 51 (м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 11А) та АЗС № 52 (м. Одеса, вул. Стовбова, 85/1) з 01 вересня 2010 року з укладанням трудового договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність та оплатою праці згідно штатного розкладу. З даним наказом ОСОБА_2 не ознайомлений, про що свідчить відсутність його підпису під текстом наказу.
01 вересня 2010 року між ТОВ “Торговий дім “Рітейл К” та працівником ОСОБА_2 укладений договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, згідно якого працівник, який безпосередньо пов'язаний з отримання грошових коштів, а також зі збереженням матеріальних цінностей, приймає на себе повну матеріальну відповідальність за невнесення до каси або на рахунки в установах банку виручки (повністю або частково), за незабезпечення схоронності приміщення, обладнання, грошових коштів, а також матеріальних цінностей, отриманих від товариства та інших організацій-контрагентів.
Згідно наказу ТОВ “Торговий дім “Рітейл К” № ODS/K-0031/1 від 06 березня 2012 року ОСОБА_2 надана щорічна відпустка строком на 24 календарних дні з 12 березня 2012 року по 04 квітня 2012 року включно.
Згідно заяви ОСОБА_2 від 23 березня 2012 року, поданої на ім'я в.о. директора ТОВ “ТД “Рітейл К”, він просить продовжити щорічну відпустку на час знаходження на лікарняному з наступним звільненням за власним бажанням. На вказаній заяві міститься резолюція заступника директора ТОВ “Торговий дім “Рітейл К” по Одеському регіону ОСОБА_3, датована 23.03.12 року з надписом “Ходатайствую по существу заявления”.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 свій підпис на вказаній заяві визнав, але пояснив, що він не відноситься до посадових осіб, які приймають рішення про звільнення працівників.
В матеріалах справи також міститься аналогічна заява ОСОБА_2 від 23 березня 2012 року з проханням продовжити щорічну відпустку на час знаходження на лікарняному з наступним звільненням за власним бажанням.
З пояснень свідка ОСОБА_4, яка працювала інспектором з кадрів в ТОВ “Торговий дім “Рітейл К” по Одеському регіону, вбачається, що вона запропонувала ОСОБА_2 переписати заяву, підписану ОСОБА_3, оскільки заява містила перекреслення та було невідповідним чином сформульована. Після того, як заява про продовження відпустки з подальшим звільненням, була ОСОБА_2 переписана, ОСОБА_4 підготувала наказ про продовження ОСОБА_2 відпустки, а оригінал заяви разом з іншими документами передала до головного офісу ТОВ “Торговий дім “Рітейл К” в м. Черкаси для подальшого розгляду та прийняття рішення. Наказу про звільнення ОСОБА_2 вона не готувала.
Згідно наказу ТОВ “Торговий дім “Рітейл К” № ODS/K-0080 від 04 квітня 2012 року щорічна оплачувана відпустка продовжена з 05 квітня по 17 квітня 2012 року у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю ОСОБА_2 в період відпустки.
Як пояснив представник ТОВ “Торговий дім “Рітейл К” заява ОСОБА_2 від 23 березня 2012 року надійшла до головного офісу 03 травня 2012 року, що підтверджується відповідною відміткою.
Суд не вважає, що вказана відмітка підтверджує належне прийняття та реєстрацію заяви, адже на відмітці відсутні відомості яким саме відділом або якою посадовою особою ця реєстрація зроблена, відсутній підпис відповідальної за це особи.
Крім того, відповідно до ст. 38 КзпП України, працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. Дана норма зобов'язує не лише працівника своєчасно попередити власника про звільнення, але й зобов'язує власника або уповноважений ним орган в строк не пізніше двох тижнів видати наказ про звільнення працівника.
Враховуючи те, що заява про продовження відпустки з наступним звільненням була подана ОСОБА_2 до ТОВ “Торговий дім “Рітейл К” 23 березня 2012 року, то він мав бути звільнений з займаної посади по закінченню відпустки з 17 квітня 2012 року, оскільки згідно із ст. 3 Закону України “Про відпустки”, днем звільнення вважається останній день відпустки.
Проте у встановлений строк уповноваженим органом ТОВ “Торговий дім “Рітейл К” відповідний наказ про звільнення виданий не був.
Той факт, що звільнення ОСОБА_2 проведено з порушенням чинного законодавства підтверджується також у листі Територіальної державної інспекції з питань праці у Черкаській області від 26.06.2012 року № 23-Ш 436/27-20.
Згідно актів відсутності на робочому місці без поважних причин, складених робітниками ТОВ “Торговий дім “Рітейл К” від 18 квітня 2012 року по 10 травня 2012 року, начальник АЗС № № 51, 52 ОСОБА_2 в вищенаведені дні був відсутній на робочому місці без поважних причин впродовж робочого дня.
Згідно розпорядження директора ТОВ “Торговий дім “Рітейл К” № 13 від 25 квітня 2012 року створено робочу інвентаризаційну комісію для проведення позапланової інвентаризації товарно-матеріальних цінностей на АЗС 51 та АЗС 52.
Згідно розпорядження директора ТОВ “Торговий дім “Рітейл К” № 13/1, виданого наступного дня, 26 квітня 2012 року, вирішено провести повну позапланову інвентаризацію (з 27 квітня 2012 р. по 28 квітня 2012 р.) залишків ТМЦ, основних засобів та нафтопродуктів на АЗС 51, 52 з перевіркою їх фактичної наявності та документального підтвердження станом на 27 квітня 2012 року.
Згідно акту інвентаризації № 27/04/2012 АЗС № 51 станом на 27 квітня 2012 р. встановлена нестача палива А-92 в кількості 928 л. Згідно акту інвентаризації № 27/04/2012 АЗС № 52 станом на 27 квітня 2012 року встановлена нестача палива: дизпалива в кількості 6 л, А-92 в кількості 260 л, А-95+ в кількості 22 л, А-95 в кількості 25 л.
Відповідно до пунктів 1-4 наказу ТОВ “Торговий дім “Рітейл К” № 13/2 від 27 квітня 2012 року, у період з 27 квітня до 28 квітня 2012 року наказано провести службове розслідування щодо встановлення осіб, причетних до виявлених нестач товарно-матеріальних цінностей, основних засобів та нафтопродуктів ТОВ “Торговий дім “Рітейл К” в Одеському регіоні на АЗС № 51 та № 52, для чого створити комісію з проведення службового розслідування.
Як вбачається з акту службового розслідування щодо виявлених фактів нестач матеріальних цінностей ТОВ “Торговий дім “Рітейл К” від 28 квітня 2012 року, в результаті позапланової інвентаризації проведеної на АЗС № 51, № 52 (Одеський регіон) 27 квітня 2012 року згідно розпорядження ТОВ “Торговий дім “Рітейл К” № 13/1 від 26 квітня 2012 р, встановлена відсутність товарно-матеріальних цінностей, яка відображена в актах інвентаризації від 27 квітня 2012 р. по АЗС № 51 та по АЗС № 52. В акті зазначається, що згідно пояснень працівників АЗС № 51 (оператора ОСОБА_5 та помічника оператора ОСОБА_6М.) та працівників № 52 (оператора ОСОБА_7 Та помічника оператора ОСОБА_8В.), відповідальність щодо нестачі основаних засобів та нафтопродуктів має нести ОСОБА_2 як матеріально-відповідальна особа на АЗС № 51 та № 52.
В результаті розслідування комісія дійшла до висновку, що начальник АЗС № 51, 52 ОСОБА_2 не забезпечив належного зберігання від нестачі та розкрадання товарно-матеріальних цінностей на АЗС № 51, № 52, чим спричинив товариству пряму і дійсну шкоду на загальну суму 17143, 69 гривень.
Комісія зі службового розслідування вважає за доцільне запропонувати ОСОБА_2 добровільно відшкодувати до каси підприємства завдані збитки, а у випадку незгоди здійснювати їх відшкодування у встановленому законом порядку. Також враховуючи, що в діях начальника АЗС № 51, № 52 вбачаються ознаки злочину, комісія вважає за доцільне направити копії результатів службового розслідування до правоохоронних органів.
Згідно наказу № 14 від 03 травня 2012 року, за завдані збитки ТОВ “ТД “Рітейл К” наказано утримувати із заробітної плати начальника АЗС № 51, 52 (Одеський регіон) ОСОБА_2 середній місячний заробіток за два останні календарні місяці роботи.
Згідно пояснень ОСОБА_2 та показів свідків - робітників АЗС № 51 та АЗС № 52 ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, кожного дня на автозаправній станції працює наступний склад працівників: начальник АЗС, оператор, помічники оператора. В нічний час на станції працює оператор та помічник оператора. Постачання палива на АЗС (заїзд та відвантаження бензовозів з нафтопродуктами) здійснюється переважно вдень, але інколи буває і в нічний час. Приймання здійснюється наступним чином: оператор АЗС, самостійно або разом з начальником АЗС, здійснює замір кількості палива в резервуарі, потім відбувається відвантаження (злив) палива з бензовозу в резервуари, після чого оператор знов здійснює замір кількості палива в резервуарі. Якщо числова різниця між замірами кількості палива в резервуарі до та після зливу палива з бензовозу співпадає з кількістю палива, вказаній в товарно-транспортній накладній, то оператор оформлює приймання палива: підписує товарно-транспортну накладну та оформлює через електронний касовий апарат чек, в якому вказується кількість прийнятих нафтопродуктів. Також допитані свідки вказували, що договір про повну матеріальну відповідальність підписувався з кожним із них. На підтвердження своїх показань свідок ОСОБА_9, яка працювала оператором АЗС № 52, надала суду проект договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, якій їй було надано та запропоновано перепідписати в березні 2012 року, але вона відмовилась.
Відповідно до ст. 134 Кодексу законів про працю України, працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, зокрема у випадку, коли між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей.
Згідно припису ст. 135-1 КЗпП України, письмові договори про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівниками (що досягли вісімнадцятирічного віку), які займають посади або виконують роботи, безпосередньо пов'язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей. Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
Отже, стаття 135-1 КЗпП України категорично формулює правило про припустимість укладення письмових договорів про повну матеріальну відповідальність лише з працівниками, що обіймають посади або виконують роботи, безпосередньо пов'язані зі зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей, та за умови наявності посади, яку працівник обіймає, або роботи, яку він виконує у відповідному Переліку.
Як роз'яснюється в пункті 8 Постанові Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 р. «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівникам», розглядаючи справи про матеріальну відповідальність на підставі письмового договору, укладеного працівником з підприємством, установою, організацією, про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей (недостача, зіпсуття), переданих йому для зберігання або інших цілей (п.1 ст.134 КЗпП), суд зобов'язаний перевірити, чи належить відповідач до категорії працівників, з якими згідно з ст. 135-1 КЗпП може бути укладено такий договір та чи був він укладений. При відсутності цих умов на працівника за заподіяну ним шкоду може бути покладена лише обмежена матеріальна відповідальність, якщо згідно з чинним законодавством працівник з інших підстав не несе матеріальної відповідальності у повному розмірі шкоди.
Перелік посад і робіт, котрі заміщуються або виконуються працівниками, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатись письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, переданих їм на збереження, переробку, продаж (відпуск), перевезення або застосування в процесі виробництва, затверджений спільною Постановою ОСОБА_12 Міністрів СРСР та Секретаріатом ВЦРПС від 28 грудня 1977 р. № 447/24.
Посада начальника автозаправної станції відсутня у вказаному Переліку. Натомість згідно з пунктом 3 Переліку робіт, при виконанні яких може запроваджуватися колективна (бригадна) матеріальна відповідальність, затверджених Наказом Мінпраці України від 12.05.96 № 43, при виконанні робіт, пов'язаних з прийманням на зберігання, обробкою, зберіганням, видачею матеріальних цінностей на автозаправних станціях власником або уповноваженим ним органом може запроваджуватися колективна (бригадна) матеріальна відповідальність.
З урахуванням вищенаведених приписів законодавства, суд робить висновок про те, що ОСОБА_2 не відноситься до кола матеріально відповідальних осіб з якими відповідно до законодавства може бути укладений договір про повну матеріальну відповідальність, оскільки він особисто не виконує роботи, безпосередньо пов'язані зі зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих йому цінностей, а посада начальника автозаправної станції відсутня в Переліку посад, затверджених Постановою ОСОБА_12 Міністрів СРСР та Секретаріатом ВЦРПС від 28 грудня 1977 р. № 447/24.
Вирішуючи питання щодо доведеності позивачем вини ОСОБА_2 в нестачі товарно-матеріальних цінностей, суд, також, виходить з наступного. Інвентаризація товарно-матеріальних цінностей на АЗС № 51, № 52 в 2012 році проводилися неодноразово. Так, на сторінці першій акту службового розслідування щодо виявлених фактів нестач матеріальних цінностей ТОВ “Торговий дім “Рітейл К” від 28 квітня 2012 року, вказується, що згідно з розпорядженням ТОВ “ТД “Рітейл К” від 28 лютого 2012 року на АЗС № 51, № 52 було проведено інвентаризацію, за результатами якої встановлено нестачу товарно-матеріальних цінностей, але вказана нестача відображена лише в актах інвентаризації від 12.03.2012 року. Також позапланова інвентаризація на АЗС № 51, № 52 проводилася 10 квітня 2012 року, за результатами якої встановлена нестача товарно-матеріальних цінностей, що відображено в актах інвентаризації від 10 квітня 2012 року. Проте, жодних документів, які б свідчили, що товариством по виявленим фактам нестач невідкладно створено робочу комісію, проведено службове розслідування та встановлені особи, що винні у нестачах, в матеріалах справи не міститься.
Як встановлено судом, 12 березня 2012 року та 10 квітня 2012 року ОСОБА_2 перебував у відпустці, а тому присутній під час інвентаризацій не був.
Згідно з посадовою інструкцію начальника АЗС № 51 та АЗС № 52, за відсутності начальника АЗС його обов'язки виконує особа, призначена у відповідному порядку, яка набуває відповідних прав і несе відповідальність за належне виконання покладених на неї обов'язків. Проте з матеріалів справи не вбачається, що уповноваженим органом ТОВ “Торговий дім “Рітейл К” на період відпустки ОСОБА_2 призначалася особа, яка б заміщала тимчасово відсутнього начальника АЗС № 51 та № 52.
За результатами інвентаризації від 27 квітня 2012 року посадовими особами ТОВ “Торговий дім “Рітейл К” складені акти інвентаризацій № 27/04/2012 по АЗС № 51 та № 27/04/2012 по АЗС № 52, зроблений розрахунок збитків по вказаним актам інвентаризацій, дві копії якого містяться в матеріалах справи та підготовані бухгалтерські довідки від 24 квітня 2012 року та від 31.05.2012 року № 168.
Ухвалою суду від 10 грудня 2012 року до участі в справі був залучений спеціаліст у сфері економіки ОСОБА_13.
Згідно пояснень спеціаліста, відомості щодо нестач, вказані в бухгалтерській довідці ТОВ «ТД «Рітейл К» від 28.04.2012 року (не співпадають з відомостями щодо нестач, вказаними в бухгалтерській довідці ТОВ «ТД «Рітейл К» від 31.05.2012 року. У бухгалтерській довідці від 28 квітня 2012 року № 132 вказано, що підприємству нанесено збитки в розмірі 17143,69 грн., а в бухгалтерській довідці від 31 травня 2012 року № 168 вказані збитки в сумі 15 550,65 грн.; розбіжність складає 1593,04 грн. У бухгалтерській довідці від 28 квітня 2012 р. № 132 вказується нестача дизельного палива в кількості 928 літрів вартістю 10 105,92 грн., а в бухгалтерській довідці від 31 травня 2012 р. № 168 нестача цього ж дизельного палива вказується в кількості 782 літри вартістю 8512,88 грн.; розбіжність складає 146 літрів, що в гривневому еквіваленти дорівнює 1 593,04 грн.
Крім того, спеціаліст звернула увагу на те, що відомості зазначені в двох копіях одного й того ж документу - Розрахунку збитків по актам інвентаризації № 27/04/2012-1, 27/04/2012-2 від 27.04.2012 р, що наведений в т.1, арк. справи 27, не співпадають порівняно із копією того ж розрахунку, наведеного в т.1, арк. справи 64. Вказані розрахунки, не дивлячись на те, що містять посилання на одні й ті ж самі акти інвентаризації № 27/04/2012-1, 27/04/2012-2 від 27.04.2012 р., містять наступні розбіжності: у розрахунку збитків по актам інвентаризації № 27/04/2012-1, 27/04/2012-2 від 27.04.2012 р., що наведений в т.1, арк. справи 27 по АЗС № 51, у 3-му рядку, 8 колонка вказана нестача бензину марки А-92 в кількості 928,00 літрів на суму 10 105,92 грн (колонка 10 розрахунку), а в розрахунку збитків по актам інвентаризації № 27/04/2012-1, 27/04/2012-2 від 27.04.2012 р., що наведений в т.1, арк. справи 64 (зворот) по цій же позиції вказана нестача бензину марки А-92 у кількості 781,72 л. на суму 8 512,88 грн. Розбіжність складає 146,28 л та у гривневому еквіваленті 1593,04 грн.
Також, спеціаліст зазначила, що відомості, вказані в бухгалтерській довідці ТОВ «ТД «Рітейл К» від 28.04.2012 р. та розрахунку, що міститься в т.1., арк. с. 26-27, та відомості, вказані в бухгалтерській довідці «ТД «Рітейл К» від 31.05.2012 р. та розрахунку, що міститься в т.1., арк. с. 64 - арк. с. 64 (зворот) не підтверджується даним актів інвентаризації № 27/04/2012 по АЗС №№ 51, 52 від 27 квітня 2012 р. (т.1, а.с. 23-24). У розрахунку збитків по актам інвентаризації № 27/04/2012-1, 27/04/2012-2 від 27.04.2012 р., що наведений в т.1, а. с. 27 вказується нестача бензину марки А-92 у кількості 928,00 л, вартістю 10105,92 грн., а в бухгалтерській довідці від 28.04.2012 р. № 132, яка посилання на зазначений розрахунок вказується нестача дизельного палива в кількості 928 літрів вартістю 10105,92 грн. У розрахунку збитків по актам інвентаризації № 27/04/2012-1, 27/04/2012-2 від 27.04.2012 р., що наведений в т.1, а.с. 64 - а.с. 64 (зворот) вказана нестача бензину марки А-92 у кількості 781,72 л, вартістю 8512,88 грн., а в бухгалтерській довідці від 31.05.2012 р. № 168, яка посилається на зазначений розрахунок вказується нестача дизельного палива в кількості 782 літри вартістю 8512,88 грн.
До того ж, спеціаліст пояснила, що у матеріалах справи немає первинних бухгалтерських документів, що підтверджують передачу ОСОБА_2 товарно-матеріальних цінностей, про які йдеться в ОСОБА_9 службового розслідування відносно фактів нестачі товарно-матеріальних цінностей ТОВ «Торговий Дім «Рітейл К» від 28.04.2012 року.
З постанови про відмову у порушенні кримінальної справи від 29.08.2012 року вбачається, що по заяві директора ТОВ “Торговий дім “Рітейл К” ОСОБА_14О щодо можливих розкрадань та нестач ТМЦ на АЗС № 51, № 52 в м. Одеса, відмовлено в порушені кримінальної справи, оскільки в діях ОСОБА_2 не вбачається складу злочину, передбаченого ст. 191 КК України.
Відповідно до ст. 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника.
Пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного суду України від 29.12.1992 року № 14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» звертається увагу на те, що при розгляді справи про відшкодування шкоди необхідно з'ясувати наявність прямої дійсної шкоди та її розмір; якими неправомірними діями її заподіяно і чи входило в функції працівника обов'язки, неналежне виконання яких призвело до шкоди; в чому полягає його вина, в якій конкретно обстановці заподіяно шкоду; чи були створені умови, які забезпечували б схоронність матеріальних цінностей і нормальну роботу з ними та інше.
Аналізуючи встановлені обставини у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо відшкодування шкоди є безпідставними та необґрунтованими, оскільки позивач не надав жодних доказів, які б підтверджували вину відповідача у заподіяні шкоди, не зазначив якими неправомірними діями відповідача була заподіяна шкода. Вимоги позивача не підтверджуються документально; бухгалтерські документи, надані позивачем, суперечливі та мають розбіжності. Крім того, враховуючи приписи чинного законодавства, суд вважає, що ОСОБА_2 не належить до категорії працівників, які особисто несуть повну індивідуальну матеріальну відповідальність за збереження матеріальних цінностей. Інвентаризації, що проводилися в період з 12 березня 2012 р. по 17 квітня 2012 р., тобто під час перебування ОСОБА_2 у відпустці, та інвентаризація, що проводилася 27 квітня 2012 р., тобто через 10 днів з дати, коли ОСОБА_2 взагалі мав бути звільнений за власним бажанням, проведені з порушенням вимог чинного законодавства, а отже акти зазначених інвентаризацій не можуть бути покладені в основу для звільнення ОСОБА_2 на підставі пункту 2 статті 41 КзпП.
З урахуванням викладеного, суд вважає необхідним відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ “Торговий дім “Рітейл К” та задовольнити позовні вимоги ОСОБА_2 за зустрічним позовом про визнання недійсним договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, про визнання незаконним та скасування наказу про утримання із заробітної плати середнього місячного заробітку на покриття шкоди, про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення у зв'язку з втратою довір'я, визнання недійсним запису про звільнення у трудовій книжці, про зміну дати та формулювання причини звільнення.
Крім цього, відповідно до ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
У разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у зазначені строки, підприємство, установа, організація згідно з ч. 1 ст. 117 КЗпП України повинна виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Судом встановлено, що ТОВ “Торговий дім “Рітейл К” не виплачено на користь ОСОБА_2 всі суми, що належать останньому при звільненні.
За правилом ст. 233 КЗпП України, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Судом встановлено, що на момент звільнення ОСОБА_2 йому не була виплачена заробітна плата в сумі 1380,20 грн. Вказана сума разом із середньомісячною заробітною платою за час вимушеного прогулу в сумі 3433,92 грн. підлягають стягненню з ТОВ “Торговий дім “Рітейл К” на користь ОСОБА_2.
Також ОСОБА_2 просить стягнути на його користь 20000,00 грн. у відшкодування моральної шкоди, оскільки його звільнення в порядку ч.2 ст. 41 КЗпП України спричинило йому значні перешкоди у новому працевлаштуванні, принизило його честь, гідність та ділову репутацію. Крім того, через невиплату заборгованості по заробітній платі, ОСОБА_2 вимушений позичати грошові кошти для забезпечення себе та своєї родини життєво необхідним, що викликало його глибокі душевні страждання.
За правилом ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимоги позивача за зустрічним позовом про відшкодування йому моральної шкоди в розмірі 2000,00 гривень, оскільки в судовому засіданні знайшло своє підтвердження порушення трудових прав ОСОБА_2 з боку ТОВ “Торговий дім “Рітейл К”.
Стосовно вимог ОСОБА_2 щодо стягнення витрат на оплату правової допомоги, суд виходить з наступного. З метою захисту своїх прав, складання позовної заяви, інших процесуальних документів до суду та представництва інтересів в суді ОСОБА_2 звернувся за правовою допомогою до ТОВ «Патентно-адвокатське бюро «ЛексІнтелз», з яким уклав Договір про надання правової допомоги № б/н від 08 червня 2012 року.
Згідно з умовами п.3.1 вказаного ОСОБА_1 ОСОБА_2 здійснює оплату в розмірі 10% встановленої законом мінімальної заробітної плати за 1 (одну) годину роботи, при цьому робота з наданої правової допомоги розраховується Сторонами в актах-розрахунках.
25 червня 2012 р. ОСОБА_2 сплатив ТОВ “Патентно-адвокатське бюро “ЛексІнтелз” авансом 2400,00 грн., що підтверджується квитанцією № к30/Р/42.
Відповідно до ч.1 та ч. 2 ст. 84 ЦПК України, витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.
Частинами 1, 3 ст. 79 ЦПК України встановлено, що до видів судових витрат належать: судові витрати які складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать витрати на правову допомогу.
Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється Законом України № 4191 “Про граничний1 розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах” від 20.12.2011 р. Відповідно до вказаного закону, розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.
В матеріалах справи є підписаний ТОВ “Патентно-адвокатське бюро “ЛексІнтелз” та ОСОБА_2 акт-розрахунок, відповідно до якого загальна кількість наданої правової допомоги станом на 4 лютого 2013 року складає 60 годин на суму 6 480,00 грн.
З урахуванням наведеного, в частині стягнення витрат на правову допомогу зустрічні позовні вимоги підлягають задоволенню. Витрати за правову допомогу стягуються судом з ТОВ “Торговий дім “Рітейл К” на користь ОСОБА_2 в межах здійсненої останнім оплати витрат в сумі 2400,00 грн.
Стосовно стягнення витрат на оплату судового збору, то оскільки позивач при подачі позову звільнений від сплати судового збору, то судові витрати необхідно віднести за рахунок відповідача, а тому суд стягує з ТОВ “Торговий дім “Рітейл К” на користь держави судовий збір в cумі 229,40 грн. по майновим вимогам, та 114,70 грн. по немайновим вимогам, разом 344,10 грн. На користь ОСОБА_2 суд стягує з ТОВ “Торговий дім “Рітейл К” витрати по сплаті судового збору за подання клопотання про забезпечення доказів в сумі 107,30 грн.
Керуючись ст.ст. 11, 60, 88, 174, 209, 212-215, 294 ЦПК України, ст. ст. 38, 115-117, 130, 132, 134-138 КзпП України, Постановою Пленуму Верховного Суду України “Про практику розгляду судами трудових спорів ” від 06 листопада 1992 р. № 9 із змінами та доповненнями, суд, -
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Рітейл К» до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди - відмовити.
Зустрічний позов ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Рітейл К» - задовольнити частково.
Визнати договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Рітейл К» та ОСОБА_2 1 вересня 2010 року - недійсним.
Визнати незаконним та скасувати наказ Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Рітейл К» № 14 від 03 травня 2012 року про утримання із заробітної плати ОСОБА_2 середньомісячного заробітку за завдані збитки.
Визнати незаконним та скасувати наказ Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Рітейл К» № ODS/K-112 від 14 травня 2012 року про звільнення ОСОБА_2 у зв'язку з втратою довір'я за п. 2 ст. 41 Кодексу законів про працю України.
Визнати недійсним запис про звільнення № 32 від 14.05.2012 року в трудовій книжці ОСОБА_2 у зв'язку із втратою довір'я за п. 2 ст. 41 Кодексу законів про працю України.
Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Рітейл К» змінити дату та формулювання причини звільнення, вказавши в трудовій книжці ОСОБА_2: «Запис за № 32 є недійсним», та вказати: в графі 2 - « 17.04.2012», в графі 3 - «Звільнений за власним бажанням, в порядку ст. 38 КЗпП України», в графі 4 вказати відповідний наказ, виданий на підставі рішення суду про змінення дати і причини звільнення.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Рітейл К» на користь ОСОБА_2 заборгованість по невиплаченій заробітній платі у розмірі 1380 гривень 20 копійок.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Рітейл К» на користь ОСОБА_2 середньомісячну заробітну плату за час вимушеного прогулу у розмірі 3433 гривень 92 копійки.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Рітейл К» на користь ОСОБА_2 компенсацію завданої моральної шкоди у розмірі 2000 гривень 00 копійок.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Рітейл К» на користь ОСОБА_2 витрати на правову допомогу в сумі 2400 гривень 00 копійок.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Рітейл К» на користь ОСОБА_2 судовий збір за подання клопотання про забезпечення доказів у розмірі 107 гривень 30 копійок.
В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_2 - відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Рітейл К» в дохід держави судовий збір в сумі 344 гривень 10 копійок.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя: О.Михайлюк