Справа 118/651/13-к
15 квітня 2013 року 16:00 год. м. Судак
Слідчий суддя Судацького міського суду Автономної Республіки Крим Сич М.Ю., за участю секретаря судового засідання Дем'яненко Г.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Судака клопотання слідчого прокуратури м. Судака ОСОБА_1, яке погоджене з прокурором, про арешт майна, внесене у кримінальному провадженні за № 42013130590000029 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України,
Слідчий прокуратури м. Судака ОСОБА_1 звернувся до суду із клопотанням про арешт майна у кримінальному провадженні № 42013130590000029 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України, яке погоджено прокурором, та зводиться до питання про накладення арешту на вилучений в ході огляду місця події від 12 квітня 2013 року за адресою: м.Судак, вул. Партизанська, 10, металевий виріб із загостреним кінцем.
В обґрунтування клопотання слідчий зазначив, що 12 квітня 2013 року було розпочато розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України.
Під час досудового розслідування встановлено, що при проведенні огляду місця події від 12 квітня 2013 року за адресою: м.Судак, вул. Партизанська, 10, було виявлено та вилучено металевий виріб із загостреним кінцем, на підставі якого можна буде встановити наявність чи відсутність обставин, що мають суттєве значення для з'ясування наявності ознак кримінального правопорушення та його кваліфікації.
Слідчий в судове засідання не з'явився, а тому слідчий суддя вважає за можливе слухати справу у його відсутності на підставі ч. 1 ст. 170 КПК України.
З урахуванням приписів ч. 2 ст. 172 КПК України клопотання про арешт розглядається слідчим суддею без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника.
Дослідивши матеріали, з'ясувавши обґрунтованість та підставність клопотання та перевірки його доказами, приходжу до наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому цим Кодексом порядку. Відповідно до вимог цього Кодексу арешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України слідчий суддя або суд під час судового провадження накладає арешт на майно у вигляді речей, якщо є достатні підстави вважати, що вони відповідають критеріям, зазначеним у частині другій статті 167 цього Кодексу.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 167 КПК України тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди.
Згідно ч. 3 ст. 170 КПК України арешт може бути накладено на нерухоме і рухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковому вигляді, цінні папери, корпоративні права, які перебувають у власності підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, і перебувають у нього або в інших фізичних, або юридичних осіб з метою забезпечення можливої конфіскації майна або цивільного позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:
1) правову підставу для арешту майна;
2) достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення;
3) розмір можливої конфіскації майна, можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та цивільного позову;
4) наслідки арешту майна для інших осіб;
5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Згідно ч. 4 ст. 170 КПК України заборона на використання майна, а також заборона розпоряджатися таким майном можуть бути застосовані лише у випадках, коли їх незастосування може призвести до зникнення, втрати або пошкодження відповідного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкоджати кримінальному провадженню.
Враховуючи вищезазначене слідчий суддя приходить до висновку, що дане клопотання не підлягає задоволенню, оскільки в ході огляду місця події, про що було складено відповідний протокол від 12 квітня 2013 року, слідчим виявлено та вилучено металевий виріб із загостреним кінцем, його остаточний огляд не здійснено та не встановлено, що він зберіг на собі сліди кримінального правопорушення, а тому звернення слідчого з таким клопотанням та постановлення судового рішення слідчим суддею про арешт зазначеного майна у вказаному конкретному випадку не вимагається, в розумінні приписів ст.ст. 167, 170-173, ч. 5 ст. 237 КПК України.
Дослідивши надані документи, слідчий суддя з урахуванням правових підстав, принципу розумності та співрозмірності приходить до переконання, що накладення арешту на вказане майно не є необхідним, а незастосування заборони розпорядження зазначеним у клопотанні майном не може призвести до зникнення, втрати або пошкодження цього майна або настання інших наслідків, які можуть перешкоджати кримінальному провадженню.
Враховуючи вищезазначене, керуючись ст.ст. 170-173, 309 КПК України,
У задоволенні клопотання слідчого прокуратури м. Судака ОСОБА_1 про арешт майна - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: -