Справа № 151/148/13-ц Провадження № 22-ц/772/924/2013Головуючий в суді першої інстанції:Гарник М.С.
Категорія: 34 Доповідач: Войтко Ю. Б.
"09" квітня 2013 р. м. Вінниця
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:
Головуючого: Войтко Ю.Б.,
Суддів: Стадника І.М., Голоти Л.О.,
При секретарі: Яблонській І.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці справу за апеляційною скаргою позивача Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення Чечельницького районного суду Вінницької області від 25 лютого 2013 року в справі за позовом
Моторного (транспортного) страхового бюро України (МТСБУ) до ОСОБА_3 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування, -
встановила:
Моторне (транспортне) страхове бюро України звернулося до суду із зазначеним вище позовом. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 23.10.2010 року з вини відповідача ОСОБА_3 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «ГАЗ-24» номерний знак НОМЕР_1 під його керуванням та автомобіля «DACIA» номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4, внаслідок чого останній автомобіль був пошкоджений. На дату скоєння цієї пригоди цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_3 застрахована не була. Цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_4 була застрахована відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільної відповідальності, укладеного із страховою компанією ВАТ НАСК «Оранта», строк дії якого з 21.06.2010 року по 20.06.2011 року. Розмір збитків завданих вказаною дорожньо-транспортною пригодою автомобілю «DACIA», власником якого є ОСОБА_4, склав 60099 грн. 79 коп.
У зв'язку з тим, що на момент дорожньо-транспортної пригоди водій ОСОБА_3 не мав чинного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, позивач відповідно до ст. 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», виплатив потерпілому ОСОБА_4 страхове відшкодування в розмірі 50000 грн. 00 коп.
Оскільки ОСОБА_3 добровільно не відшкодував зазначеної шкоди, представник позивача у судовому порядку просив стягнути з відповідача на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України 50000 грн. понесених витрат на виплату страхового відшкодування, 840 грн. понесених витрат за послуги аварійного комісара, судовий збір в розмірі 508 грн. 40 коп., та 2000 грн. витрат на оплату юридичних послуг, а всього 53348 грн. 40 коп.
Рішенням Чечельницького районного суду Вінницької області від 25 лютого 2013 року даний позов задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_3 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України 36703,40 грн., з яких 35000 грн. 00 коп. відшкодованої шкоди; 840 грн. витрат за послуги аварійного комісара, 500 грн. за надані юридичні послуги та 363 грн. 40 коп. судового збору.
Не погодившись з рішенням суду, представник позивача ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив рішення змінити в частині недоплачених витрат на користь МТСБУ, а в цілому викласти в такій редакції: стягнути з ОСОБА_3 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України кошти в розмірі понесених витрат в сумі 50000 грн. 00 коп., понесених витрат за послуги аварійного комісара в розмірі 840 грн. 00 коп., судовий збір в розмірі 508 грн. 40 коп., витрати за юридичні послуги в сумі 2000 грн. 00 коп., а всього 53348 грн. 40 коп..
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі та з'явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення вимог апеляційної скарги, скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до вимог ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
При ухваленні рішення суд зобов'язаний прийняти рішення, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.
Проте зазначені вимоги закону залишилися поза увагою районного суду.
Так, задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ст. 1191 ЦК України та п. 38.2.1 ст.38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» позивач має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування.
Разом з тим, суд відповідно до ч. 4 ст. 1193 ЦК України, враховуючи матеріальне становище відповідача (відсутність майна та постійного заробітку) вважав за необхідне зменшити розмір відшкодування шкоди, і замість 50000 грн. вирішив стягнути з ОСОБА_3 35000 грн..
Крім того, суд першої інстанції прийшов до висновку, що вимоги представника позивача про стягнення з відповідача на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України 2000 грн. за правову допомогу безпідставні, оскільки представник позивача ОСОБА_5 не надав суду доказів про те, що ці витрати були фактичними та неминучими, а тому відшкодування позивачу 500 грн. за правову допомогу буде розумною та справедливою сумою.
Однак з такими висновками районного суду погодитися не можна, оскільки суд дійшов їх з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Судова колегія вважає, що вказані порушення призвели до неправильного вирішення справи, тому суд апеляційної інстанції на підставі п. 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України рішення суду першої інстанції скасовує, ухвалює нове рішення із наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено і не заперечувалось сторонами, що 23.10.2010 року у місті Гайсин Вінницької області з вини відповідача ОСОБА_3 була вчинена дорожньо-транспортна пригода.
Вина відповідача ОСОБА_3 підтверджується постановою Чечельницького районного суду від 24 листопада 2010 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 124 КпАП України.
В результаті зазначеної дорожньо-транспортної пригоди був пошкоджений автомобіль марки «DACIA» номерний знак НОМЕР_2, власником якого є ОСОБА_4, цивільно-правова відповідальність якого була застрахована згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності № ВЕ/1628733, укладеного із страховою компанією ВАТ НАСК «Оранта», строк дії якого з 21.06.2010 року по 20.06.2011 року (а.с.7).
Розмір завданих збитків згідно звіту №10/184 від 30 грудня 2010 року, складеного спеціалістом ПП «Васіковським», становить 60099 грн. 79 коп. (а.с.10-12).
21.02.2011 року позивач здійснив виплату страхового відшкодування потерпілому ОСОБА_4 в розмірі 50000 грн. відповідно до наказу МТСБУ №419 від 21.02.2011 року про відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих (а.с.27, 28).
У зв'язку з залученням аварійного комісара для огляду та оцінки пошкоджень автомобіля ОСОБА_4 позивач поніс витрати в розмірі 840 грн..
У відповідності до ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
За загальним правилом на боржника за регресною вимогою покладається обов'язок відшкодувати кредитору виплачене ним третій особі відшкодування в повному обсязі.
Згідно п. 41.1 ст. 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» Моторне (транспортне) страхове бюро України за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим законом, у разі її заподіяння транспортним засобом власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
Відповідно до п. 38.2.1 ст.38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 ст. 13 цього Закону.
На момент розгляду справи відповідач ОСОБА_3 у добровільному порядку не відшкодував МТСБУ шкоду в розмірі 50000 грн..
Проте суд першої інстанції необґрунтовано прийшов до висновку про зменшення розміру виплаченого відшкодування на підставі ч. 4 ст. 1193 ЦК України.
Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.
Однак всупереч вищенаведеним вимогам цивільного процесуального закону, суд за відсутності доказів у справі обмежився лише посиланням на важке матеріальне становище відповідача, відсутність у нього майна та постійного заробітку.
Крім того, з рішенням суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача на користь позивача 500 грн. витрат, пов'язаних з оплатою юридичних послуг, погодитись також не можна.
Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витати.
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 79 ЦПК України до судових витрат серед іншого належать і витрати на правову допомогу.
Ухвалюючи рішення в частині стягнення з відповідача на користь позивача 500 грн. за надання юридичних послуг, суд вказав, що представник позивача отримав від МТСБУ відповідно до контракту про надання правової допомоги 1000 грн. авансу, при цьому він витратив півтори години для складання позовної заяви, одну годину для участі у судовому засіданні, а тому суд вважав, що відшкодування позивачу 500 грн. за правову допомогу буде розумною та справедливою сумою.
Разом з тим, відповідно до вимог ст. 56 ЦПК України правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги. Особа, яка має право на надання правової допомоги, допускається ухвалою суду за заявою особи, яка бере участь у справі.
ОСОБА_5 брав участь у справі саме в процесуальному статусі представника позивача, а не фахівця в галузі права, що підтверджується відповідною довіреністю (а.с. 4), а тому кошти, отримані ним за платіжним дорученням № 5195 від 20 грудня 2012 року не є витратами на правову допомогу в розумінні ст. 84 ЦПК України.
Отже, відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати по оплаті судового збору в сумі 508 грн. 40 коп., а витрати на оплату правової допомоги стягненню не підлягають.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
вирішила:
Апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України задовольнити частково.
Рішення Чечельницького районного суду Вінницької області від 25 лютого 2013 року скасувати і ухвалити нове рішення.
Позов Моторного (транспортного) страхового бюро України (МТСБУ) задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України кошти в розмірі понесених витрат на виплату страхового відшкодування в сумі 50000 грн. 00 коп., понесених витрат за послуги аварійного комісара в розмірі 840 грн. 00 коп., судовий збір в розмірі 508 грн. 40 коп., а всього 51348 (п'ятдесят одну тисячу триста сорок вісім) грн. 40 коп.
В частині позовних вимог про стягнення з ОСОБА_3 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України витрат на правову допомогу в сумі 2000 грн. відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий: (підпис) Войтко Ю.Б.
Судді: (підпис) Стадник І.М.
(підпис) Голота Л.О.
"З оригіналом вірно"
Суддя апеляційного суду Войтко Ю.Б.