"09" квітня 2013 р. м. Київ К/9991/48230/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючої - судді Васильченко Н.В.
суддів - Голяшкіна О.В., Черпіцької Л.Т.
при секретарі - Крушеніцькому В.М.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 7 липня 2011 р. по справі № 2а-5\2009 за позовом ОСОБА_1 до Черняхівської селищної ради про визнання недійсним рішення -
У грудні 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Черняхівської селищної роди, просив визнати недійсним рішення Черняхівської селищної ради від 23.09.2008 року про відмову ОСОБА_1 у наданні земельної ділянки для будівництва жилого будинку по АДРЕСА_1, зобов"язати сесію Черняхівської селищної ради винести рішення, яким виділити позивачу земельну ділянку для будівництва жилого будинку площею 0,02 га по АДРЕСА_1, що прилягає до АДРЕСА_1.
Постановою Черняхівського районного суду Житомирської області від 19.02.2009 року позов задоволено.
Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що спірна земельна ділянка перебуває в землях запасу Черняхівської селищної ради, а відповідачем не надано доказів щодо віднесення земельної ділянки до категорії «землі промисловості», а відтак у ради немає підстав для відмови в передачі цієї земельної ділянки позивачеві.
Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 7 липня 2011 р. постанова суду першої інстанції скасована, ухвалене нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що виділення земельної ділянки позивачеві без переведення її в категорію земель житлової та громадської забудови є порушенням ст.ст. 38, 39 Земельного кодексу.
Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просить цю постанову скасувати, залишити в силі постанову Черняхівського районного суду Житомирської області від 19 лютого 2009 р. Скарга обґрунтована невірним застосуванням судом норм матеріального права.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи на предмет повноти та всебічності дослідження їх судом та обґрунтованість застосування норм матеріального права до вирішення спірних правовідносин, вивчивши доводи касаційної скарги, колегія суддів підстав до її задоволення не вбачає.
Як слідує з матеріалів справи, позивач звернувся до Черняхівської селищної ради з заявою про виділення йому земельної ділянки площею 0,02 га для будівництва жилого будинку по АДРЕСА_1. 23 вересня 2008 року рішенням Черняхівської селищної ради ОСОБА_1 було відмовлено у виділенні земельної ділянки для будівництва індивідуального жилого будинку в смт.Черняхів з підстав відчуження останнім власного житлового будинку в смт.Черняхів та придбання житлового будинку в с.Перлявка Житомирського району.
Згідно з статями 13, 14 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Право власності на землю гарантується, набувається та реалізується громадянами виключно у відповідності до закону.
Слід також зазначити, що згідно з п.п.1, 9 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
При цьому, відповідно до пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", до виключної компетенції селищних рад належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Зі змісту статті 12 Земельного кодексу України вбачається, що розпорядження землями територіальної громади селища, у тому числі передача їх у власність, належить до повноважень селищної ради та здійснюється відповідно до вимог цього кодексу.
Відповідно до статті 40 Земельного кодексу України громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом.
Відповідно до пункту 6 статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розміри та мета її використання.
Пунктом 7 статті 118 Земельного кодексу України встановлено, що відповідна місцева державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає заяву, і в разі згоди на передачу земельної ділянки у власність - надає дозвіл на розробку проекту її відведення.
При цьому підставою для відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об"єкта, вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Суд першої інстанції при вирішенні позову виходив з того, що відповідач відмовив у наданні земельної ділянки позивачу для будівництва житлового будинку з інших підстав. Проте, зобов"язуючи сесію селищної ради винести рішення про виділення позивачеві спірної земельної ділянки для будівництва житлового будинку, не з"ясував, чи може бути виділена вказана земельна ділянка саме для будівництва житлового будинку.
Згідно зі статтями 18 - 21 ЗК земельний фонд України відповідно до цільового призначення поділяється на дев'ять категорій, кожна з яких має свій правовий режим залежно від характеру землекористування, системи державних органів, що здійснюють функції державного управління землями та обсягом компетенції цих органів у галузі управління використання земельних ділянок.
Цільове призначення земель - це встановлені законодавством порядок, умови та межі використання земель для конкретних цілей відповідно до їх категорій.
Цільове призначення конкретної земельної ділянки залежить від категорії земель, з яких її виділено, від планування та зонування території і є встановленою компетентним органом при наданні земельної ділянки межею її використання для конкретного призначення відповідно до затверджених планів розвитку території, зонування земель, а також правового режиму відповідної категорії земель. Віднесення земель до тієї чи іншої категорії, а також їх використання в межах відповідної категорії відповідно до ст.20 Земельного кодексу України віднесено до компетенції органу місцевого самоврядування (селищної ради за обставинами даної справи).
Будівництво житлових будинків в межах населених пунктів здійснюється на землях житлової та громадської забудови.
До категорії земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням державних стандартів і норм, регіональних та місцевих правил забудови (п. "б" ч. 1 ст. 19, статті 38, 39 ЗК).
Судом апеляційної інстанції встановлено, що спірна земельна ділянка до категорії земель житлової та громадської забудови смт.Черняхів не відноситься, вказана земельна ділянка відповідно до Генерального плану забудови смт.Черняхів відноситься до земель промисловості, знаходиться в одному комплексі з землями ТОВ "Амадар-8", на яких розміщений ринок промислових та продовольчих товарів. Зазначені обставини стверджуються також Проектом встановлення меж сільських населених пунктів Черняхівської селищної ради, дослідженим у засіданні суду апеляційної інстанції, довідкою Відділу Держкомзему в Черняхівському районі від 10.02.2009 року №323 (а.с.28), листами відповідача від 10.02.2009 року №47 (а.с.24,25).
Колегія суддів погоджується із висновком суду апеляційної інстанції, що вирішуючи спір і визнаючи неправомірною відмову відповідача у виділенні позивачу спірної земельної ділянки, суд першої інстанції не дослідив генерального плану цього населеного пункту, іншої містобудівної документації - планів розмежування земельних ділянок, планів земельно-господарського устрою території міста із зазначенням розміру та якісних характеристик земельних ділянок і їх цільового призначення, хоча це має суттєве значення для правильного вирішення спору ураховуючи, що відповідно до ст.20 Земельного кодексу віднесення земель до тієї чи іншої категорії та зміна цільового призначення земель здійснюється на підставі рішень відповідних органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а порядок використання земель житлової та громадської забудови передбачений ст.39 і ч.1 ст.42цього Кодексу.
Таким чином, виділення спірної земельної ділянки позивачу для будівництва житлового будинку без переведення її до категорії земель житлової та громадської забудови є порушенням ст.ст.38,39 Земельного кодексу України.
Колегія суддів погоджується із висновком суду апеляційної інстанції, що висновок суду першої інстанції щодо можливості виділення спірної земельної ділянки для будівництва житлового будинку з тих підстав, що спірна земельна ділянка перебуває в землях запасу Черняхівської селищної ради, не відповідає змісту ч.2 ст.19 Земельного кодексу України, якою передбачено, що земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі. Проте виділення земельної ділянки, що віднесена до земель запасу селищної ради, можлива лише за наявності передбачених законом підстав та з врахуванням її цільового призначення.
Суд апеляційної інстанції обґрунтовано зазначив, що суд першої інстанції не перевірив та не встановив наявність передбачених законом підстав для зміни категорії спірної земельної ділянки відповідачем та прийшов до помилкового висновку щодо зобов"язання відповідача надати спірну земельну ділянку у власність позивача для будівництва жилого будинку.
Оскільки, вирішення питання про виділення земельної ділянки для будівництва житлового будинку із зазначенням її місцезнаходження, конкретних розмірів, інших характеристик, віднесено законом до виключної компетенції сесії відповідної ради, відтак, відповідач, відмовляючи позивачу у виділення саме земельної ділянки для будівництва жилого будинку площею 0,02 га по АДРЕСА_1, діяв в межах наданих законом повноважень та у встановлений законом спосіб.
Колегія суддів дійшла думки, що суд апеляційної інстанцій повно та всебічно дослідив обставини справи, вірно встановив характер спірних правовідносин та обгрунтовано застосували норми матеріального права до їх вирішення. Порушень норм процесуального права, які б призвели до ухвалення незаконного рішення, не вбачається.
Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 220, 221, 224, 230, 231 КАС України, колегія суддів -
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 7 липня 2011 р. по справі № 2а-5\2009 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п»ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним судом України з підстав, в порядку та у строки, визначені ст.ст. 236 - 239-1 КАС України.
Судді :