02 квітня 2013 року (15 год. 56 хв.)Справа № 808/462/13-а м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Артоуз О.О.
при секретарі судового засідання Філоненко Ю.М.
за участю представників:
позивача: Мудрака Д.В.
відповідача: Ратієва Д.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовною заявою: Приватного акціонерного товариства «Завод напівпровідників»
до: Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі
з великими платниками податків у м. Запоріжжі Запорізької
області Державної податкової служби
про: визнання протиправними та скасування
податкових повідомлень-рішень
16 січня 2013 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Завод напівпровідників» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Запорізької області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000800026 від 11.12.2012.
Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що документальною позаплановою виїзною перевіркою встановлено, що ПрАТ «Завод напівпровідників» порушено п.198.3 ст. 198, п.200.1, п.200.3 ст. 200 Податкового кодексу України та завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту за вересень 2012 року на суму 1 491 627 грн., у зв'язку з чим відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0000800026 від 11.12.2012, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1 491 627 грн. ПрАТ «Завод напівпровідників» вважає винесене податкове повідомлення-рішення протиправним та просить його скасувати.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, зазначивши, що чинне податкове законодавство не передбачає можливості визначення податкових зобов'язань платника чи зменшення податкового кредиту з ПДВ за результатами порівняння даних про собівартість продукції та суми отриманого доходу. Реалізувавши в серпні 2012 року готову продукцію, позивач отримав дохід у розмірі 3 124 633,27 грн. В той же час позивачем не було отримано прибутку, але обов'язкове отримання прибутку не входить в поняття «господарська діяльність».
Відповідно до п.п. 14.1.36 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Підпункт 14.1.56 п. п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України передбачає, що доходи - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами
Як вбачається наведені норми Податкового кодексу України передбачають, що господарською є діяльність яка спрямована на отримання доходу.
Тому, реалізація готової продукції за цінами нижчими собівартості є господарською діяльністю.
Крім того, податковим законодавством не передбачено здійснення коригування прибутку та ПДВ на суму перевищення собівартості над ціною реалізації. Отже, таке обмеження стосується тільки реалізації товарів за цінами, нижчими за звичайні і лише пов'язаним особам.
Представник відповідача проти позову заперечує, з підстав зазначених у письмових запереченнях (вх. 7319 від 19.02.2013) зокрема зазначає, що ПрАТ «Завод напівпровідників» в порушення п.198.3 ст. 198, п.200.1, п.200.3 ст. 200 Податкового кодексу України по операціям придбання з податком на додану вартість матеріальних запасів, які не використано в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності завищено дозволений податковий кредит за вересень 2012 року на загальну суму 1 491 627 грн. Висновки акту перевірки свідчать про те, що реалізація продукції за цінами нижче собівартості не може здійснюватись за рахунок заниження від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та отриманню бюджетного відшкодування в наступних податкових періодах. На підставі вищевикладеного просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Суд, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши матеріали і з'ясувавши обставини адміністративної справи, дослідивши інші наявні у справі докази у їх сукупності, прийшов до наступного висновку.
В період з 13.11.2012 по 26.11.2012 фахівцями Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби на підставі направлення №0502, №0503 від 12.11.2012 та наказу №529 від 12.11.2012 було проведено документальну позапланову виїзну перевірку правильності нарахування позивачем від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за вересень 2012 року в сумі 7 346 783 грн. та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за вересень 2012 року в сумі 8 853 982 грн., яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувались у серпні 2010 року, травні, листопаді, грудні 2011 року, травні, липні, серпні 2012 року, відображених у податковій декларації з податку на додану вартість, поданій за вересень 2012 року (вх. №9065247668 від 22.10.2012).
Перевіркою встановлено, що в порушення п.198.3 ст. 198, п.200.1, п.200.3 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі зміна та доповненнями), ПрАТ «Завод напівпровідників» завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту за вересень 2012 року на суму 1 491 627 грн.
Зокрема зазначається, що ПрАТ «Завод напівпровідників» у вересні 2012 року реалізовано готової продукції на загальну суму 3 517 546,34 грн. (без ПДВ), фактична виробнича собівартість якої склала 19 794 571,86 грн. Частина готової продукції була реалізована за ціною нижче її собівартості, в результаті чого отримано збиток від реалізації готової (основної) продукції у сумі 16 277 025,52 грн.
Податок на додану вартість по матеріальній складовій, яка відповідно до вимог Податкового кодексу України в подальшому не використана в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства за рахунок реалізації продукції за цінами, нижчими за собівартість становить у вересня 2012 року 1 491 626,62 грн.
За наслідками проведеної перевірки був складений Акт №524/26-0/31792555 від 29.11.2012.
Не погоджуючись з висновками викладеними в акті перевірки, позивачем були подані заперечення (вих. №1727 від 05.12.2012) на акт документальної позапланової виїзної перевірки №524/26-0/31792555 від 29.11.2012.
Листом - відповіддю Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби №7072/10/26-0 від 10.12.2012 заперечення на акт перевірки залишені без задоволення.
На підставі вказаного акту прийнято податкове повідомлення-рішення №0000800026 від 11.12.2012, яким ПрАТ «Завод напівпровідників» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1 491 627 грн.
Не погоджуючись з винесеним податковим повідомлення-рішенням позивач звернувся до суду.
Враховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з:
а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;
б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;
в) ввезення товарів на митну територію України;
г) вивезення товарів за межі митної території України;
е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Податковий кредит сформований позивачем у вересні 2012 року у зв'язку з придбанням товарів (сировини, матеріали, енергоресурси) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях (виготовлення полікристалічного кремнію для подальшого його продажу) у межах господарської діяльності ПрАТ «Завод напівпровідників», за результатами якої був отриманий та задекларований дохід.
Відповідно до п.188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).
Судом встановлено, що при визначенні податкових зобов'язань з ПДВ суперечностей між податковим органом та ПрАТ «Завод напівпровідників» стосовно ціни продажу полікристалічного кремнію не виникало.
У відповідності із п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Для операцій із ввезення на митну територію України товарів та з постачання послуг нерезидентом на митній території України датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу (п. 198.2 ст. 198 ПКУ).
Згідно з п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Судом встановлено, що на момент перевірки позивачем були надані всі первинні бухгалтерські документи за вересень 2012 року: калькуляції собівартості реалізованої продукції, реєстр отриманих та виданих податкових накладних, первинні документи щодо придбання товарів, послуг (податкові накладні, накладні, акти виконаних робіт, договори та інше).
Таким чином, ПрАТ «Завод напівпровідників» керуючись наведеними нормами Податкового кодексу України мало право віднести до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, які були сплачені в зв'язку із придбанням товарів (послуг) для потреб власної господарської діяльності, організації та забезпечення виробництва продукції у серпні 2012 року.
Як визначено у п.2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 №996 бухгалтерський облік с обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством, фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Таким чином, підприємство, з метою складання податкового обліку, використовує дані по кожній окремій господарській операції. На підставі саме даних первинного обліку підприємство відносить суми до складу валового доходу та на валові витрати в податковому обліку. Підприємство має право відображати в бухгалтерському обліку всі господарські операції, в тому числі ті, які призвели до отримання балансового збитку.
Крім того, діяльність по придбанню товарів, матеріалів та виробництво продукції з цих товарів, матеріалів супроводжується витратами підприємства. На окремих стадіях, при здійсненні окремих господарських операцій з придбання товарів, матеріалів платник податку може не отримати доходів, а понести витрати. Законодавством не встановлено умов щодо прямої залежності формування податкового кредиту відповідного звітного періоду лише за тими господарськими операціями, внаслідок яких платник податків отримав дохід. Отже збитковість господарської діяльності сама по собі не може бути підставою для визначення діяльності як негосподарської, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний ризик не отримати дохід.
Також не можна погодитися з правомірністю здійсненого податковим органом донарахування податкового зобов'язання з ПДВ з причин продажу позивачем полікристалічного кремнію за ціною, нижчою ніж собівартість його виготовлення. Адже до факторів ціноутворення, крім рівня витрат, пов'язаних з виробництвом товару, належать рівень попиту на продукцію, кон'юнктура ринку, платоспроможність покупця, обсяги виробництва та складські запаси продавця та інші умови, які об'єктивно впливають на формування ціни. При цьому чинним законодавством не передбачено обов'язковості визначення бази оподаткування ПДВ, виходячи з собівартості товару. З огляду ж на визначення господарської діяльності, що міститься у пункті пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України прибутковість кожної окремої операції не є обов'язковою ознакою господарської діяльності, яка може включати і окремі збиткові операції, здійснення яких викликано об'єктивними причинами.
А відтак продаж позивачем продукції власного виробництва за ціною, нижчою собівартості, не можна розглядати операцією поза межами господарської діяльності позивача.
З такою правовою позицію погоджується Вищий адміністративний суд України, яка викладена в ухвалі від 15.12.2010 в справі N К-32595/09.
Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Як встановлено ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Завод напівпровідників» щодо скасування податкового повідомлення-рішення № 0000800026 від 11.12.2012 підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 160, 161, 162, 163, 167 КАС України, суд -
Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Завод напівпровідників» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Запорізької області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000800026 від 11.12.2012 задовольнити в повному обсязі.
Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000800026 від 11.12.2012 Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Запорізької області Державної податкової служби.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства «Завод напівпровідників» (код ЄДРПОУ 31792555) 2146 (дві тисячі сто сорок шість) грн. 00 коп. судового збору.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя О.О. Артоуз