11.03.2013
Апеляційний суд міста Севастополя
Справа № 22ц- 797/272/2013 р. Головуючий в першій
інстанції Кукурекін К.В.
Категорія 27 Доповідач в апеляційній
Інстанції Козуб О.В.
11 березня 2013 року, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Севастополя в складі:
Головуючого, судді - Козуб О.В.,
суддів - Володіної Л.В., Лівінського С.В.,
при секретарі - Мазнєві Ю.М.,
за участю:
представника позивача - ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Севастополі апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Ленінського районного суду м.Севастополя від 24 липня 2012 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Севастопольської філії до ОСОБА_4, третя особа ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за договором кредиту, -
Оскаржуваним рішенням Ленінського районного суду м.Севастополя від 24 липня 2012 року змінені позовні вимоги ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Севастопольської філії до ОСОБА_4, третя особа ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за договором кредиту задоволено (а.с.50,109). Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії № 322/07-К-ВКЛ від 14.05.2007 року зі змінами та доповненнями у розмірі 11685511 гривень 78 копійок, судовий збір у розмірі 3282 гривні, а всього 11688793 гривні 78 копійок.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_4 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, а також на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказує, що суд не дав належної оцінки тієї обставині, що між сторонами та третьої особою укладено договір іпотеки на забезпечення взятих ним зобов'язань за кредитним договором по поверненню кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом. Відповідно до п.8.4 іпотечного договору та змін до нього, оговорено порядок задоволення вимог кредитора - банка у випадку невиконання ним як позичальником отриманих по кредитному договору грошових коштів шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до вимог діючого законодавства України. Крім того, зазначає, що суд не дав належної оцінки запереченням представника відповідача відносно суми позовних вимог, а також розглянув справу у відсутність ОСОБА_5, який являється майновим поручителем по його грошовим зобов'язанням перед Банком.
В запереченнях на апеляційну скаргу відповідача, представник позивача просить апеляційну скаргу відхилити, рішення Ленінського районного суду м.Севастополя від 24.07.2012 року залишити без змін, посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції законне, обґрунтовано, судом повно встановлені обставини, що мають значення для справи та апеляційна скарга не містить правової аргументації та доказів на спростування.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог позивача та стягуючи з відповідача на користь позивача суму заборгованості за кредитним договором, суд І інстанції виходив з невиконання відповідачем зобов'язань по сплаті кредитних коштів за Договором про відкриття кредитної лінії №322/07-К-ВКЛ від 14.05.2007 року (із змінами та доповненнями) та ненадання відповідачем доказів повної та своєчасної оплати кредиту, процентів, пені за вказаним Договором.
З такими висновками суду І інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони зроблені при повному та всебічному встановлені всіх обставин справи з додержанням норм матеріального та процесуального права.
При розгляді справи встановлено, що між позивачем та відповідачем ОСОБА_4 укладений Договір про відкриття кредитної лінії № 322/07-К-ВКЛ від 14.05.2007 року із змінами та доповненнями, згідно якого позивач надав ОСОБА_4 кредитні кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності строком повернення до 14.05.2021 року, зі сплатою процентів за користування кредитом, виходячи з відсоткових ставок, вказаних у п.4.1. вказаного Договору про відкриття кредитної лінії та відповідно до Додатка №2, Додатка №3. Кредитні кошти надавалися у рамках відновлювальної кредитної лінії з лімітом максимальної заборгованості 1274386,37 доларів США, згідно якої відповідач у повному обсязі, у відповідності з умовами Договору про відкриття кредитної лінії № 322/07-К-ВКЛ від 14.05.2007 року зі змінами та доповненнями, користувався кредитними коштами позивача (а.с.9-10, 13, 14,15,17,20-21,24,25).
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Видача кредитних коштів відповідачу підтверджується його заявами про видачу готівки, копії яких містяться в матеріалах справи (а.с.134-180).
Згідно із вимогами ст.ст.526, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов'язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як встановлено судом, свої договірні зобов'язання щодо щомісячного погашення заборгованості та повернення кредитних ресурсів в обумовлені Кредитним договором строки відповідач належним чином не виконав, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість за кредитним договором.
Згідно із ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Статтею 611 ЦК України передбачені правові наслідки порушення зобов'язання.
Пунктом 6.1 Кредитного договору також передбачена відповідальність відповідача щодо прострочення виконання договірних зобов'язань, відповідно до якого за прострочення повернення кредитних ресурсів та/або сплати процентів, відповідач сплачує пеню з розрахунку 1% від простроченої суми за кожний день прострочення (а.с.10).
Як встановлено судом І інстанції та підтверджується матеріалами справи, зокрема, розрахунком заборгованості по кредитному договору №322/07-К-ВКЛ від 14.05.2007 року, станом на 29 травня 2012 року сума заборгованості відповідача у гривневому еквіваленті становить 11685511 гривень 78 копійок, яка складається з: заборгованість по кредиту - 1274386,37 доларів США, що в гривневому еквіваленті по курсу НБУ на 29.05.2012 року становить 10185533 гривні 06 копійок; заборгованість по процентам за користування кредитом у розмірі 162667,73 доларів США, що в гривневому еквіваленті по курсу НБУ на 29.05.2012 року становить 1300121 гривню 83 копійки; пеня за прострочення оплати кредиту, процентів за період з 29.05.2011 року по 29.05.2012 року у розмірі 199856 гривень 89 копійок.
Колегія суддів вважає, що суд І інстанції правильно встановив обставини справи, дав належну оцінку доказам, та правомірно виходив з того, що відповідачем в порушення ч.3 ст.10, ст.60 ЦПК України не надано доказів повної та своєчасної оплати ним заборгованості за кредитним договором, процентів, пені за Договором про відкриття кредитної лінії та дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги відповідача стосовно необхідності погашення цієї заборгованості за рахунок предмету іпотеки не приймає до уваги колегія суддів, оскільки позивач вправі самостійно визначати спосіб захисту і позивач здійснює своє право на власний розсуд, що також визначено в ст..ст.15, 16 ЦК України та роз'яснено у п.9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин».
Не приймає до уваги колегія суддів і доводи відповідача стосовно розрахунку боргу, оскільки відповідачем не зазначено в чому полягає його неправильність, не надано відповідачем будь-якого іншого розрахунку, конкретних заперечень відносно наданого розрахунку позивача з посиланням на пункти вищезазначеного Договору, їх порушення та/або норми законодавства.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду також не спростовують і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом І інстанції норм матеріального та процесуального права, яке б призвело до неправильного вирішення справи.
Судом І інстанції правильно проведено розподіл судових витрат відповідно до вимог ст.88 ЦПК України.
Судовий збір сплачений відповідачем за подання апеляційної скарги не підлягає відшкодуванню на користь відповідача, оскільки апеляційну скаргу відхилено.
Виходячи з наведеного та керуючись ст.303, п.1 ч.1 ст.307, ст.308, ст.314, ст.315, ст.317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Ленінського районного суду м.Севастополя від 24 липня 2012 року відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м.Севастополя від 24 липня 2012 року залишити без змін.
Ухвала Апеляційного суду м.Севастополя набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала Апеляційного суду м.Севастополя може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвали апеляційного суду законної сили.
Головуючий, суддя: О.В.Козуб
Судді: Л.В.Володина
С.В.Лівінський