11.03.2013
Апеляційний суд міста Севастополя
Справа № 22-ц/797/241/2013р. Головуючий у першій
Категорія 27 інстанції Єзерський П.О.
Доповідач у апеляційній
інстанції Козуб О.В.
11 березня 2013 року, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Севастополя в складі:
Головуючого, судді - Козуб О.В.,
суддів - Володіної Л.В., Лівінського С.В.,
при секретарі - Мазнєві Ю.М.,
за участю:
представника позивача - Олійникової Я.В.,
представника відповідачів ОСОБА_4,ОСОБА_5 - ОСОБА_6,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Севастополі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, третя особа служба у справах дітей Нахімовської районної державної адміністрації м.Севастополя про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення, за апеляційною скаргою ОСОБА_5 та апеляційною скаргою ОСОБА_4 на заочне рішення Нахімовського районного суду м.Севастополя від 30 травня 2012 року, -
Заочним рішенням Нахімовського районного суду м.Севастополя від 30 травня 2012 року змінені позовні вимоги (а.с.83, 107,120) Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, третя особа служба у справах дітей Нахімовської районної державної адміністрації м.Севастополя про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення задоволено частково. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №SEH0GK0336543H від 18.05.2005 року, укладеним між ПАТ КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_4, у розмірі 33067 доларів США, що еквівалентно 263825 гривень 06 копійок, яка складається з заборгованості по кредиту у розмірі 24067,91 доларів США, заборгованості по процентах у розмірі 5937,78 доларів США, заборгованості по комісії за користування кредитом в сумі 595 доларів США та пені у розмірі 2476,31 доларів США, звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на праві особистої приватної власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 18.05.2005 року приватним нотаріусом Севастопольського нотаріального округу ОСОБА_12 у реєстрі за № 904, зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів 18.05.2005 року за №602737, шляхом продажу на прилюдних торгах в межах виконавчого провадження із початковою ціною предмета іпотеки, визначеною на день проведення прилюдних торгів. В задоволенні вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» про виселення відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» судовий збір у розмірі 1700 гривень та витрати на ІТЗ розгляду цивільної справи у розмірі 30 гривень, а всього 1730 гривень.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_4 просить заочне рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, та на відсутність доказів на підтвердження обставин, які суд вважав встановленими. Вказує, що матеріали справи не містять доказів про звернення ПАТ КБ «ПриватБанк», у передбаченому ст.35 Закону України «Про іпотеку», порядку з письмовою вимогою до неї або до ОСОБА_5 про усунення порушення кредитного зобов'язання, що унеможливлює звернення стягнення на предмет іпотеки, а тому позов по цій справі є передчасним. Також вказує, що вирішуючи питання про звернення стягнення на заставлене майно, суд не виконав норм ст.39 Закону України «Про іпотеку», та в порушення ст.214 ЦПК України не перевірив всіх необхідних обставин для ухвалення рішення з дотриманням вимог ст.39 Закону України «Про іпотеку», не встановив початкову ціну предмета іпотеки та наявність вимог інших кредиторів. Також, зазначає, що суд першої інстанції не дав оцінки доводам про те, що відповідно до п.5.1 кредитного договору, він набув чинності тільки у частині отримання 7000 доларів США. Крім того, вказує, що з листопада 2008 року банк збільшив процентну ставку без направлення відповідного повідомлення у порядку, передбаченому п.2.3.1 кредитного договору. Також, без попередження та згоди ОСОБА_5, позивач збільшив його зобов'язання за договором іпотеки із збільшенням сплати процентів з 12% річних до 14,04 % річних. Відповідач вважає, що відповідно до ч.1 ст.559 Цивільного кодексу України договір іпотеки є припиненим, оскільки банк збільшив процентну ставку, що призвело до збільшення зобов'язань ОСОБА_5 як майнового поручителя.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_5 просить заочне рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, та на відсутність доказів на підтвердження обставин, які суд вважав встановленими. Вказує, що матеріали справи не містять доказів про звернення ПАТ КБ «ПриватБанк» в порядку, передбаченому ст.35 Закону України «Про іпотеку», з письмовою вимогою до нього про усунення порушення кредитного зобов'язання, що унеможливлює звернення стягнення на предмет іпотеки, а тому позов по цій справі вважає передчасним. Також, вказує, що вирішуючи питання про звернення стягнення на майно, суд не виконав норм ст.39 Закону України «Про іпотеку», в порушення ст.214 ЦПК України судом всіх необхідних обставин для ухвалення рішення з дотриманням вимог ст.39 Закону України «Про іпотеку» не встановив та ухвалив рішення не встановивши початкову ціну предмета іпотеки, наявність вимог інших кредиторів. Також, зазначає, що без його попередження та його згоди збільшені його зобов'язання за договором іпотеки із забезпеченням сплати процентів з 12% річних до 14,04 % річних. Сума заборгованості, що розрахована за цією процентною ставкою, включена до суми заборгованості у резолютивній частині рішення, незважаючи на те, що зобов'язань із погашення збільшеної процентної ставки у нього відсутнє. Крім цього, відповідач вважає, що відповідно до ч.1 ст.559 Цивільного кодексу України договір іпотеки є припиненим, оскільки банк збільшив процентну ставку, що призвело до збільшення його зобов'язань як майнового поручителя.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, представника відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 підлягають відхиленню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
По суті апеляційних скарг та їх доводів, відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ставлять питання про скасування оскаржуваного рішення в частині частково задоволених позовних вимог і не оскаржують його в частині відмови у задоволенні позовних вимог позивачу.
Суд І інстанції, ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог позивача до відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про звернення стягнення на іпотечну вищевказану квартиру шляхом продажу на прилюдних торгах в межах виконавчого провадження, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № SEH0GK0336543H від 18.05.2005 року, укладеним між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_4, у розмірі 33067 доларів США, що еквівалентно 263825 гривень 06 копійок, і складається із: заборгованості по кредиту у розмірі 24057,91 доларів США, заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 5937,78 доларів США, заборгованості по комісії у розмірі 595 доларів США та пені у розмірі 2476,31 доларів США, звернув стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_2, належну відповідачам ОСОБА_4 та ОСОБА_5, не шляхом продажу предмету іпотеки позивачем від імені відповідачів з укладенням договору купівлі-продажу, а шляхом продажу вищевказаної іпотечної квартири на прилюдних торгах в порядку виконавчого провадження, виходив з того, що в результаті невиконання позичальником ОСОБА_4 зобов'язань за вказаним кредитним договором, виконання якого забезпечено предметом іпотеки - вищевказаною квартирою, утворилась заборгованість станом на 18.05.2011 року у вказаному розмірі, у зв'язку з чим у позивача виникло право на звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення цієї заборгованості, про що неодноразово повідомлялися відповідачі.Визначаючи порядок звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу вищевказаної іпотечної квартири на прилюдних торгах в межах виконавчого провадження, суд І інстанції, виходив з положень ст.ст. 33, 39 ЗУ «Про іпотеку», і прийняв до уваги те, що вартість нерухомого майна постійно змінюється, а вартість квартири, визначена сторонами, незначно перевищує суму заборгованості, і визначити її ринкову вартість на час ухвалення рішення судом неможливо, то це питання повинно бути вирішено на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження.
З такими висновками суду І інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони зроблені при повному та всебічному розгляді справи з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Судом встановлено, та підтверджується матеріалами справи, що між ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_4 18 травня 2005 року укладений кредитний договір № SEH0GK0336543H (а.с.6 зворотня сторона, 7-9), згідно якого банк надав їй кредитні кошти у розмірі 30304 доларів США строком до 17 травня 2025 року зі сплатою 12% річних (п.1.1 кредитного договору). Пунктом 2.3.1 кредитного договору передбачено зміну процентної ставки.
На забезпечення виконання зобов'язань позичальником ОСОБА_4 за кредитним договором № SEH0GK0336543H від 18.05.2005 року (п.1.3, п.2.3.7), між позивачем та відповідачами ОСОБА_4, ОСОБА_5 укладено договір іпотеки, який нотаріально посвідчений, згідно умов якого останні передали в іпотеку квартиру АДРЕСА_1, належну їм на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 18.05.2005 року приватним нотаріусом Севастопольського нотаріального округу ОСОБА_12 у реєстрі за № 904, зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів 18.05.2005 року за №602737 (а.с.10-11, 14-16).
Згідно розрахунків, наданих позивачем, станом на 18 травня 2011 року заборгованість за вищевказаним кредитним договором становить 33067 доларів США, що еквівалентно 263825 гривень 06 копійок, і складається із: заборгованості по кредиту у розмірі 24057,91 доларів США, заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 5937,78 доларів США, заборгованості по комісії у розмірі 595 доларів США та пені у розмірі 2476,31 доларів США (а.с.4-6,87-88, 110-112, 123-124, 171-174).
Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно із статтями 525, 526, 530, 629 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства у встановлений законом строк. Одностороння відмова від зобов'язань не допускається, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч.2 ст.1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотеко держатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Згідно ст. 39 Закону України «Про іпотеку», у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої ст.38 цього Закону.
Судова колегія, залишаючи без змін рішення суду І інстанції в частині задоволених частково позовних вимог позивача до відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5 про звернення стягнення на вищевказану іпотечну квартиру шляхом продажу на прилюдних торгах в межах виконавчого провадження, враховує порушення зобов'язань боржником ОСОБА_4 за кредитним договором перед позивачем, наявність у останньої як на момент подання позову так і на момент ухвалення рішення судом І інстанції заборгованості за кредитним договором, що підтверджено розрахунками позивача та не спростовано відповідачами. Наявність заборгованості у відповідача за кредитним договором є підставою для звернення стягнення на предмет іпотеки - вищевказану іпотечну квартиру.
Виходячи з положень ст.583 ЦК України, вбачається, що задоволення вимог заставодержателя у разі застави нерухомо майна (іпотеки), переважному застосуванню підлягає спеціальна норма ст.7 ЗУ «Про іпотеку». Заставодержавтелем може бути як сам боржник, так і третя особа (майновий поручитель). Майновий поручитель не вважається поручителем у розумінні положень параграфа 3 глави 49 ЦК України, а відносини за його участю не підлягають врегулюванню відповідними статтями 553-559 ЦК України. Оскільки майновий поручитель не є боржником за основним зобов'язанням, його зобов'язання перед заставодержателем не можуть перевищувати суми, вирученої від реалізації заставленого майна, якщо інше не передбачено законом або договором. Відповідно до ст.11 ЗУ «Про іпотеку», майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.
Пунктом 23 Постанови Пленуму ВССУ № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз'яснено, що при вирішенні спорів за участю майнових поручителів суди мають виходити з того, що відповідно до статті 11 Закону України "Про заставу", статей 1, 11 Закону України "Про іпотеку" майновий поручитель є заставодавцем або іпотекодавцем. Відповідно до статті 546 ЦК застава (іпотека) та порука є різними видами забезпечення, тому норми, що регулюють поруку (статті 553 - 559 ЦК), не застосовуються до правовідносин кредитора з майновим поручителем, оскільки він відповідає перед заставо/іпотекодержателем за виконання боржником основного зобов'язання винятково в межах вартості предмета застави/іпотеки.
Судова колегія не погоджується з доводами відповідачів про припинення договору іпотеки внаслідок збільшення обсягу відповідальності за кредитним договором у зв'язку із підвищенням процентної ставки за відсутності згоди ОСОБА_5 як майнового поручителя, з підстав того, що він є майновим поручителем і відповідає за боржника іпотечним майном в межах його вартості. Оскільки відповідач ОСОБА_5 є майновим поручителем і не укладав договорів поруки, то і підстави для визнання договору іпотеки припиненим відсутні.
Не приймає до уваги колегія суддів і доводи відповідачів щодо не з'ясування судом наявності інших осіб, які мають право вимоги до них за виконавчими листами, оскільки відповідачами не надано доказів на підтвердження того, що будь-хто з інших осіб, крім позивача, мають першочергове право на звернення стягнення на предмет іпотеки - вищевказану квартиру. Наявність на виконанні інших виконавчих листів відносно відповідачів на користь інших осіб, не свідчать про відсутність підстав для звернення стягнення на вищевказану іпотечну квартиру.
Не погоджується колегія суддів і з доводами апеляційної скарги відповідача ОСОБА_4 стосовно набрання чинності кредитного договору тільки в частині 7000 доларів США, оскільки відповідно до умов кредитного договору, вона отримала кредит у розмірі 30304 доларів США, договір нею підписаний, не розірваний, не визнаний недійсним. Та не погоджується з твердженням відповідачів щодо не виконання судом вимог ст.39 ЗУ «Про іпотеку».
Інші доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновків суду І інстанції і не можуть бути підставою для скасування законного та обґрунтованого рішення.
Колегія суддів вважає, що суд І інстанції правильно оцінив викладені обставини, надані докази, та дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволенні позовних вимог.
Згідно зі ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Понесені відповідачами судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційних скарг, не підлягають стягненню з позивача на їх користь, оскільки апеляційні скарги відхилені.
Керуючись ст.303, п.1 ч.1 ст.307, ст.308, ст.313, п.1 ч.1 ст.314, ст.315, ст.317,319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах, -
Апеляційні скарги ОСОБА_5, ОСОБА_4 на заочне рішення Нахімовського районного суду м.Севастополя від 30 травня 2012 року відхилити.
Рішення Нахімовського районного суду м.Севастополя від 30 травня 2012 року залишити без змін.
Ухвала Апеляційного суду м.Севастополя набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала Апеляційного суду м.Севастополя може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвали апеляційного суду законної сили.
Головуючий, суддя: О.В.Козуб
Судді: Л.В.Володина
С.В.Лівінський