11.03.2013
Апеляційний суд міста Севастополя
Справа № 22-ц-797/237/2013 р. Головуючий у першій
Інстанції Пекарініна І.А.
Категорія 27 Доповідач в апеляційній
інстанції Козуб О.В.
11 березня 2013 року, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Севастополя в складі:
Головуючого, судді - Козуб О.В.,
суддів - Володіної Л.В., Лівінського С.В.,
при секретарі - Мазнєві Ю.М.,
за участю:
представника позивача - Батрєтдінової Ю.В.,
відповідача - ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Севастополі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Севастопольської філії до ОСОБА_4, третя особа ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет застави, за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Нахімовського районного суду м.Севастополя від 16 листопада 2012 року, -
Оскаржуваним рішенням Нахімовського районного суду м.Севастополя від 16 листопада 2012 року позов Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Севастопольської філії до ОСОБА_4, третя особа ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет застави задоволено. Звернуто стягнення на предмет застави - автомобіль марки «Toyota Camry», 1984 року випуску, білого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1, переданий за договором застави транспортних засобів №617/07-МК/з від 30 жовтня 2007 року, укладеному між ЗАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_4, для забезпечення виконання вимог ЗАТ «Банк «Фінанси та Кредит» за кредитним договором 617/07-МК від 30 жовтня 2007 року, укладеним між ЗАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_5 у розмірі 126921 гривні 83 копійки, в тому числі: заборгованість по кредиту у розмірі 22213 гривень 16 копійок; заборгованість по відсоткам за користування кредитом у розмірі 7297 гривень 92 копійки; заборгованість по щомісячній комісійній винагороді за користування кредитом у розмірі 5375 гривень; пеня за прострочення повернення кредитних коштів, відсотків, щомісячної комісійної винагороди за період з 21 липня 2010 року по 21 липня 2011 року у розмірі 92035 гривень 75 копійок, шляхом продажу вказаного автомобіля ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» з укладенням від імені відповідача договору купівлі-продажу з іншою особою покупцем за початковою вартістю 10668 гривень. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Севастопольської філії судовий збір у розмірі 1269 гривень 22 копійки та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи у розмірі 120 гривень.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_4 ставить питання про скасування рішення суду І інстанції від 16.11.2012 року та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що суд не витребував у позивача письмові докази, що підтверджують факт надання відповідачу копії договору застави транспортних засобів № 617/07-МК/з від 30.10.2007 року. Також, зазначає, що нею надано рішення Апеляційного суду м.Севастополя від 26.07.2010 року, яким стягнуто солідарно з ОСОБА_5, ОСОБА_6 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Севастопольської філії заборгованість за кредитним договором від 30.10.2007 року у розмірі 53785 гривень 68 копійок. Також, посилається на те, що судом не прийнята до уваги постанова державного виконавця ВДВС Гагарінського РУЮ м.Севастополя, згідно з якої звернуто стягнення на заробітну плату боржника ОСОБА_6 у розмірі 20% заробітної плати, що нараховується, для погашення цієї заборгованості. Вказує, що фактично позивач намагається повторно стягнути з неї суму боргу, що стягнута з третьої особи позичальника ОСОБА_5 та звернути стягнення на предмет застави автомобіль. Вказує, що зазначені факти судом не перевірені.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, відповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає відхиленню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд І інстанції, ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог та звернувши стягнення на предмет застави - автомобіль марки «Toyota Camry», 1984 року випуску, білого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2, виходив з того, що в результаті невиконання позичальником ОСОБА_5 зобов'язань за кредитним договором, виконання якого забезпечено предметом іпотеки - вказаним автомобілем, належним відповідачу, утворилась заборгованість у розмірі 126921 гривні 83 копійки станом на 21.07.2011 року, у зв'язку з чим у позивача виникло право на звернення стягнення на предмет застави в рахунок погашення цієї заборгованості.
З такими висновками суду І інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони зроблені при повному та всебічному розгляді справи з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Судом встановлено, та підтверджується матеріалами справи, що між ЗАТ «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником якого є ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Севастопольської філії, та ОСОБА_5 30 жовтня 2007 року укладений кредитний договір № 617/07-МК (гривна) (а.с.7-10), згідно якого банк надав ОСОБА_5 кредитні кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності у розмірі 25000 гривень строком до 20 квітня 2009 року, зі сплатою 9,5% річних (п.2.1, п.4,1, п. 4.3 кредитного договору).
На забезпечення виконання зобов'язання позичальником ОСОБА_5 за кредитним договором, між позивачем та відповідачем ОСОБА_4 укладено договір застави транспортних засобів № 617/07-МК/з від 30 жовтня 2007 року (а.с.11), згідно умов якого ОСОБА_4 передала в заставу позивачу автомобіль марки «Toyota Camry», 1984 року випуску, білого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2, що належить їй на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3, виданого Севастопольським МРЕВ ДАІ 02 березня 2006 року (а.с.13).
Пунктом 3 Договору застави сторонами узгоджена вартість предмету застави, яка становить 10668 гривень.
Згідно розрахунку (а.с.14, 15-36), наданого позивачем, станом на 21 липня 2011 року заборгованість за кредитним договором № 617/07-МК (гривна) від 30 жовтня 2007 року становить 126921 гривня 83 копійки, в тому числі: заборгованість по кредиту у розмірі 22213,16 грн.; заборгованість по процентам за користування кредитом у розмірі 7297,92 грн.; заборгованість по щомісячній комісійній винагороді за користування кредитом у розмірі 5375,00 грн.; та нарахована пеня за прострочення повернення кредитних коштів, відсотків, щомісячної комісійної винагороди за період з 21 липня 2010 року по 21 липня 2011 року у розмірі 92035 гривень 75 копійок.
Рішенням Апеляційного суду м.Севастополя від 26.07.2010 року (а.с.86) стягнуто солідарно з ОСОБА_5, ОСОБА_6 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість за кредитним договором № 617/07-МК від 30.10.2007 року у розмірі 53785 гривень 68 копійок.
Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно із статтями 525, 526, 530, 629 ЦК України обов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства у встановлений законом строк. Одностороння відмова від зобов'язань не допускається, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.20 Закону України «Про заставу», заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.
Згідно ст.19 Закону України «Про заставу», за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.
Судова колегія залишаючи без змін рішення суду І інстанції про звернення стягнення на вказаний автомобіль, який є предметом застави і який належить відповідачу, враховує порушення зобов'язань боржником ОСОБА_5 за кредитним договором перед позивачем, наявність у останнього прострочених зобов'язань за кредитним договорам, що підтверджено розрахунками позивача, рішенням суду апеляційної інстанції та не спростовано відповідачем та третьою особою, не надання відповідачем та третьою особою доказів на підтвердження погашення заборгованості за вищевказаним кредитним договором на виконання рішення апеляційного суду та нарахованої позивачем заборгованості за цим договором станом на 20.07.2011 року, і не погашення вказаної заборгованості є підставою для звернення стягнення на предмет застави - вищевказаний автомобіль, який належить відповідачу.
Пунктом 9 Постанови ПВССУ № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз'яснено, що право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, одночасне заявлення відповідних вимог у разі, якщо позичальник є відмінною від особи іпотекодавця (майновий поручитель), одночасне заявлення вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належні іпотекодавцю, який не є позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки тощо) належить виключно позивачеві (ч.1 ст.20 ЦК, ст.ст.3, 4 ЦПК). Задоволення позову кредитора про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави не є перешкодою для пред'явлення позову про стягнення заборгованості з поручителя за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду справи заборгованість за кредитом не погашена. Задоволення позову кредитора про стягнення заборгованості з поручителя не є перешкодою для пред'явлення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави з метою погашення заборгованості за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду спору заборгованість за кредитом не погашена.
Судова колегія не погоджується з доводами відповідача щодо повторного стягнення вказаної заборгованості, з урахуванням положень п.9 ППВССУ № 5 від 30.03.2012, оскільки доказів про погашення визначеної рішенням апеляційного суду заборгованості та нарахованої заборгованості після ухвалення цього рішення за рахунок заробітної плати ОСОБА_6 або за рахунок інших грошових коштів відповідачем та третьою особою не надано, а наявність постанови ВДВС про відкриття виконавчого провадження не свідчить про погашення цієї заборгованості на теперішній час.
Інші доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновків суду І інстанції і не можуть бути підставою для скасування законного та обґрунтованого рішення.
Судом І інстанції правильно розподілено судові витрати.
Понесені відповідачем судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги, не підлягають стягненню з позивача, оскільки апеляційна скарга відхилена.
Колегія суддів вважає, що суд І інстанції правильно оцінив викладені обставини, надані докази, та дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволенні позовних вимог.
Згідно зі ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.303, п.1 ч.1 ст.307, ст.308, ст.313, п.1 ч.1 ст.314, ст.315, ст.317,319 ЦПК України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Нахімовського районного суду м.Севастополя від 16 листопада 2012 року відхилити.
Рішення Нахімовського районного суду м.Севастополя від 16 листопада 2012 року залишити без змін.
Ухвала Апеляційного суду м.Севастополя набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала Апеляційного суду м.Севастополя може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвали апеляційного суду законної сили.
Головуючий суддя: О.В.Козуб
Судді: Л.В.Володина
С.В.Лівінський