03 квітня 2013 року м. Київ К-29350/09-С
Вищий адміністративний суд України у складі: судді-доповідача Кочан В.М., суддів Ємельянової В.І., Рецебуринського Ю.Й., розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2008 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Служби безпеки України про стягнення грошової компенсації за продовольче забезпечення,
У грудні 2007 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Служби безпеки України з вимогами про визнання неправомірною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, у якому просив стягнути з відповідача грошову компенсацію за продовольче забезпечення у розмірі 27956 грн. 90 коп.
Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2008 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2009 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
У касаційній скарзі позивач, з посиланням на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить судові рішення скасувати і ухвалити нове про задоволення позову. Зазначає, що судами неправильно застосовано діюче законодавство щодо соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, порушено міжнародні зобов'язання з приводу оплати праці та права на соціальний захист.
З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновку про відхилення касаційної скарги з урахуванням наступного.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 проходив військову службу з 01.08.1984р. до 31.12.2006р.. З 25.03.1992р. позивач знаходився на продовольчому і фінансовому забезпеченні у військовій частині А-2647, яка входила до складу Служби безпеки України. З 11.03.2000р. по день звільнення позивач продовольчого забезпечення або грошової компенсації за нього відповідно не отримував.
Правовий статус військовослужбовців визначений Законами України "Про Службу безпеки України" від 25.03.1992р. №2229-XII, "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991р. №2011-XII, "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992р. №2262-XII.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в редакції, яка діяла до 11.03.2000р., військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або, за бажанням військовослужбовця, грошову компенсацію замість них.
Дію ч. 2 ст. 9 вказаного Закону призупинено Законом України №1459-ІІІ "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів", що набув чинності з 11.03.2000 р..
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб" від 03.11.2006 р. №328-V статтю 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" викладено в новій редакції, а також доповнено статтею 9-1, якою передбачено, що військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, мають право на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів (абзац перший пункту 2), порядок виплати грошової компенсації визначається Кабінетом Міністрів України (абзац другий пункту 2). Відповідно до розділу ІІ зазначеного Закону він набув чинності з 1 січня 2007 року.
Судами встановлено, що позивач звільнився зі служби 31.12.2006 р., тобто до набуття чинності Законом України 03.11.2006р. №328-V "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб.
Отже, на момент відмови ОСОБА_2 у виплаті коштів замість речового майна положення пункту 2 статті 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", відповідно до яких передбачено право військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів, не набули чинності.
Крім того, ст. 16 Закону України "Про Збройні Сили України", яка набрала чинності з 2001 року і гарантувала військовослужбовцям одержання за рахунок держави житла, фінансового, речового, продовольчого, медичного (у тому числі санаторно-курортного) та інших видів забезпечення, не передбачала отримання грошової компенсації за неотримане продовольче забезпечення.
Враховуючи викладене, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло б призвести до невірного вирішення спору.
Відповідно до ч. 3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Суди першої та апеляційної інстанцій повно і всебічно встановили обставини справи, дали їм належну юридичну оцінку, правильно застосували норми матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування або зміни прийнятих ними рішень.
Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2008 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2009 р. залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтями 235-237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий Кочан В.М.
судді Ємельянова В.І.
Рецебуринський Ю.Й.