"20" березня 2013 р. м. Київ К-11725/10
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого Бившевої Л.І.,
суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,
секретар судового засідання Ритова В.В.,
за участю:
представника позивача - Бабешка М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Одесі
на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2010 року
у справі №2-а-8790/08/1570
за позовом Закритого акціонерного товариства «Одеський коньячний завод»
до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Одесі
про скасування податкових повідомлень-рішень, -
Закрите акціонерне товариство «Одеський коньячний завод» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Одесі (далі - відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000131620/0 від 12 березня 2008 року та № 0000131620/1 від 23 травня 2008 року.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2009 року у задоволенні позову відмовлено повністю.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2010 року постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2009 року скасовано та прийнято нову постанову, якою позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі № 0000131620/0 від 12 березня 2008 року та № 0000131620/1 від 23 травня 2008 року, якими позивачу нараховане податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 221318,00 грн. (210799,00 грн. - податку, 10539,00 грн. фінансових санкцій).
В касаційній скарзі СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2010 року та залишити в силі постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2009 року.
У запереченні на касаційну скаргу ЗАТ «Одеський коньячний завод», посилаючись на те, що рішення суду апеляційної інстанції є законним та обґрунтованим, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2010 року - без змін.
В судовому засіданні представник позивача подав клопотання про заміну ЗАТ «Одеський коньячний завод» його правонаступником - ПАТ «Одеський коньячний завод», що підтверджується статутом ПАТ «Одеський коньячний завод», випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 30 січня 2013 року та довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 25 червня 2012 року.
Відповідно до частини 1 статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.
За таких обставин, колегія суддів ухвалила замінити ЗАТ «Одеський коньячний завод» його правонаступником - ПАТ «Одеський коньячний завод».
Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.
Станом на 22 січня 2008 року у картці особового рахунку ЗАТ «Одеський коньячний завод» у позивача рахувалась переплата з податку на додану вартість у сумі 720766,63 грн.
23 січня 2008 року ЗАТ «Одеський коньячний завод» подало до СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі уточнюючі розрахунки № 166, № 167, № 168, № 169, № 170, № 171, № 172 про збільшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість за визначені у таких уточнюючих розрахунках попередні періоди (т.2 арк. справи 180-186), з урахуванням показників яких у позивача виникло податкове зобов'язання з податку на додану вартість разом із штрафними санкціями у сумі 3107117,00 грн.
Також, 23 січня 2008 року ЗАТ «Одеський коньячний завод» був поданий уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за травень 2007 року, у рядку 6.1 колонці 22.1 якого підприємство задекларувало зарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість за травень 2007 року у зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 210779,00 грн.
СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі була проведена документальна невиїзна перевірка уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 23 січня 2008 року № 173 ЗАТ «Одеський коньячний завод» за травень 2007 року, за результатами якої складений акт від 27 лютого 2008 року № 72/16-20/00412056/17.
За висновками акта перевірки позивачем були порушені вимоги пункту 4.4 статті 4, пункту 5.11 статті 5 наказу ДПА України «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання» від 30 травня 1997 року № 166, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яке полягало у тому, що ЗАТ «Одеський коньячний завод» занизило податкове зобов'язання з податку на додану вартість по уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за травень 2007 року на 210779,00 грн.
Зокрема, в акті перевірки було вказано, що на дату подання декларації з податку на додану вартість за травень 2007 року (тобто на 20 червня 2007 року) за даними картки особового рахунка ЗАТ «Одеський коньячний завод» рахувалась переплата з податку на додану вартість у сумі 233,63 грн., а станом на 03 липня 2007 року переплата становила 3569,63 грн. Таким чином, за даними картки особового рахунка ЗАТ «Одеський коньячний завод» на момент подання до СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі декларації з податку на додану вартість за травень 2007 року не існувало податкового боргу та, відповідно, не проводилось його погашення зі сплатою штрафу.
12 березня 2008 року на підставі вказаного акта перевірки СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі прийняла податкове-повідомлення-рішення № 0000131620/0, яким згідно з підпунктом «в» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.4 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила ЗАТ «Одеський коньячний завод» суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на додану вартість у розмірі 221318,00 грн., у тому числі: 210779,00 грн. - за основним платежем, 10539,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.
Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржувалося позивачем в адміністративному порядку, за наслідками якого його скарги були залишені без задоволення, а податковим органом було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000131620/1 від 23 травня 2008 року на аналогічну суму нарахувань.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що оскільки на час подання уточнюючого розрахунку про збільшення від'ємного значення з податку на додану вартість у позивача не існувало податкового боргу, то вказавши суму від'ємного значення з податку на додану вартість як таку, що спрямовується на погашення податкового боргу, позивач фактично занизив свої податкові зобов'язання, що є порушенням чинного податкового законодавства.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що податковим органом не були враховані уточнюючі розрахунки № 166, № 167, № 168, № 169, № 170, № 171, № 172 від 23 січня 2008 року про збільшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість за визначені у таких уточнюючих розрахунках попередні періоди на загальну суму 3107117,00 грн. з урахуванням штрафу у розмірі 5%, з урахуванням того, що уточнюючим розрахунком № 173 від 23 січня 2008 року позивач не збільшував суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість за травень 2007 року.
Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.
Абзацами 1, 2 пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.
При цьому, положеннями пункту 17.2 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку, б) або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку.
З аналізу наведених вище правових норм слідує, що правомірність виправлення самостійно виявленої платником податків помилки, а отже і відсутність підстав для того, щоб вважати таку помилку наявною на момент перевірки платника контролюючим органом, обумовлюється одночасним дотриманням платником вимог пунктів 5.1 статті 5, 17.2 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» лише у випадку, коли платник податків самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів. Тобто згідно з пунктом 17.2 статті 17 згаданого Закону, умовою для застосування вказаного пункту є лише факт виявлення заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів. У випадку, коли платник податку виявляє завищення податкового зобов'язання минулих податкових періодів, тобто за відсутності недоплати, норми пункту 17.2 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» застосуванню не підлягають.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач в уточнюючому розрахунку № 173 від 23 січня 2008 року не відображав суму заниження об'єкта оподаткування, а задекларував зарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість за травень 2007 року у зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 210779,00 грн., у зв'язку з чим висновок податкового органу про заниження позивачем податкових зобов'язань за таких уточнюючим розрахунком є не обґрунтованим.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції про неправомірність оспорюваних податкових повідомлень-рішень.
Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.
Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі підлягає залишенню без задоволення, а постанова Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2010 року підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 55, 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія, -
Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Одесі залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: _____________________ Л.І. Бившева
Судді: _____________________ А.М. Лосєв
_____________________ Т.М. Шипуліна