"03" квітня 2013 р. м. Київ К-27891/09-С
Вищий адміністративний суд України у складі: судді-доповідача Кочан В.М., суддів Ємельянової В.І., Рецебуринського Ю.Й., розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на постанову Таращанського районного суду Київської області від 17 березня 2008 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про перерахунок пенсії,
встановив:
У квітні 2008 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, у якому просив зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та доплатити йому суми щомісячних доплат до пенсії та додаткову пенсію за шкоду здоров'ю як особі, що належить до 4 категорії постраждалих внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.
Постановою Таращанського районного суду Київської області від 17 березня 2008 року, зміненою постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2009 року, позовні вимоги задоволені частково. Відповідача зобов'язано з 9 липня 2007 року здійснити перерахунок та доплатити позивачу недоплачені суми щомісячних доплат до пенсії та додаткову пенсію за шкоду здоров'ю як особі, що належить до 4 категорії постраждалих внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.
У касаційній скарзі представник відповідача просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів приходить до висновку про відхилення касаційної скарги з урахуванням наступного.
Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач як військовий пенсіонер, що проживає в зоні посиленого радіологічного контролю і перебуває на обліку в Управлінні пенсійного фонду України в Таращанському районі Київської області, згідно зі ст. 39 Закону № 796-ХІІ пенсії має право на виплату йому підвищеної пенсії у розмірі однієї мінімальної заробітної плати
Суд апеляційної інстанції, змінюючи постанову суду першої інстанції, зазначив, що дію ст. 39 Закону № 796-ХІІ на 2007 рік було зупинено в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати згідно із Законом України від 19.12.2006р. «Про Державний бюджет України на 2007 рік»(п. 30 ст. 71).
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007р. №6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнані неконституційними положення п. 30 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» щодо зупинення дії на 2007 рік ст. 39 Закону №796-ХІІ.
Відповідно до ч. 3 ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка діяла після 01.01.2008 року, особам, віднесеним до категорії 4, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається в розмірі 5 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Така виплата здійснювалась відповідачем з розрахункової величини 19,91 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2002 року №1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету».
Колегія суддів Вищого адміністративного суду погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що підвищення до пенсії внаслідок аварії на ЧАЕС, яке має бути виплачене відповідачем, виходячи з мінімальної пенсії за віком, розраховується з розміру, передбаченого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а не постановою Уряду.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, вирішуючи даний спір, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що при визначенні розміру виплат застосуванню підлягають саме ст. 39 та ст. 51 Закону №796-ХІІ, а не Постанови Кабінету Міністрів України №836 та №1, які істотно звужують обсяг передбачених законом прав.
Відповідно до ч. 3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що судом апеляційної інстанцій повно встановлені фактичні обставини справи, характер правовідносин і правильно застосовані до них норми матеріального права, а тому підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.
Керуючись статтями 222, 223, 224, 230, 231 КАС України
ухвалив:
Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області відхилити, постанову Таращанського районного суду Київської області від 17 березня 2008 року, змінену постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2009 року, та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтями 235-237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий Кочан В.М.
судді Ємельянова В.І.
Рецебуринський Ю.Й.