08 квітня 2013 року Справа № 23/5005/11493/2011
Вищий господарський суд України у складі судді:
головуючого:Владимиренко С.В.
суддів:Демидової А.М.
Малетича М.М.
Плюшка І.А.
Шевчук С.Р.
розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Славутич"
про перегляд Верховним Судом України
постановиВищого господарського суду України від 21.11.2012
у справі№ 23/5005/11493/2011
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Славутич"
доПриватного підприємства "Агрофірма "Борисфен"
третя особаДніпропетровська регіональна філія Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру"
простягнення 11 258 813,94 грн.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 03.05.2012 у справі № 23/5005/11493/2011 частково задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Славутич": стягнуто з Приватного підприємства "Агрофірма "Борисфен" 8 342 531,96 грн. збитків. В решті позову відмовлено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.07.2012, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 21.11.2012, скасовано рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.05.2012 та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено повністю.
Товариством з обмеженою відповідальністю "Славутич" подано заяву про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 21.11.2012 у справі № 23/5005/11493/2011, у якій заявник просить вказану постанову скасувати, прийняти у справі нове рішення про задоволення позову у повному обсязі. Заяву з посиланням на постанови Вищого господарського суду України від 07.10.2010 у справі № 14/36, від 07.10.2010 у справі № 9/21/10 мотивовано неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції положень статті 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.
Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, колегія суддів вважає за необхідне відмовити у допуску справи № 23/5005/11493/2011 до провадження Верховного Суду України з таких підстав.
Відповідно до пункту 1 статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана на підставі неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.
Встановлений статтею 11116 ГПК України перелік підстав для подання заяви про перегляд судових рішень є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета і підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.
Зі змісту постанови суду касаційної інстанції від 21.11.2012 у справі № 23/5005/11493/2011, про перегляд якої просить заявник, та від 07.10.2010 у справі № 14/36, від 07.10.2010 у справі № 9/21/10, на які він посилається, вбачається, що судові рішення в цих справах прийнято залежно від встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.
У постанові від 21.11.2012 у справі № 23/5005/11493/2011, яку заявник просить переглянути, Вищий господарський суд України, виходячи з встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, погодився з висновком апеляційного господарського суду щодо відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення суми збитків (реальних та упущеної вигоди), спричинених обмеженням орендаря в здійсненні ним права володіння та обробки земельних ділянок у зв'язку з реєстрацією філією Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" права оренди спірних ділянок за відповідачем. Такого висновку суд касаційної інстанції дійшов з огляду на недоведеність протиправності дій відповідача та відсутність причинного зв'язку між діями та збитками, стягнення яких вимагає позивач, оскільки неможливим є укладення договорів оренди земельних ділянок за пропозицією відповідача без волевиявлення їх власників - орендодавців та державної реєстрації договорів згідно із статтею 18 Закону України "Про оренду землі", що свідчить про відсутність складу правопорушення та відповідно підстав для притягнення відповідача до відповідальності у вигляді відшкодування збитків позивачу.
В постанові від 07.10.2010 у справі № 14/36, на яку заявник посилається, Вищий господарський суд України погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача суми завданих позивачу збитків (що було предметом касаційного перегляду) з огляду на встановлений судами попередніх інстанцій та підтверджений матеріалами справи факт знищення відповідачем посівів озимого ріпаку на орендованих позивачем земельних ділянках.
В постанові від 07.10.2010 у справі № 9/21/10 Вищий господарський суд України зазначив щодо обґрунтованості зустрічного позову (в частині, яка була предметом касаційного перегляду) про стягнення з позивача за первісним позовом збитків, заподіяних самовільним зайняттям земельних ділянок. Такого висновку суд касаційної інстанції дійшов з огляду на встановлені судом першої інстанції обставини справи про правомірність знаходження самовільно зайнятих земельних ділянок в користуванні позивача за зустрічним позовом, оскільки договори оренди земельних паїв, укладені позивачем за зустрічним позовом з громадянами на підставі відповідних сертифікатів не можуть вважатись такими, що не посвідчують право позивача за зустрічним позовом на оренду самовільно зайнятих відповідачем за зустрічним позовом земельних ділянок, оскільки є дійсними, недійсними в межах даної справи судом не визнавалися, відомостей щодо визнання їх недійсними в межах розгляду інших справ, як і відомості про виділення громадянам - власникам сертифікатів землі в натурі і отримання ними державних актів, суду надані не були.
Таким чином, відповідні правові висновки, покладені в основу згаданих постанов суду касаційної інстанції, не можна розцінювати як ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, оскільки при їх прийнятті суд касаційної інстанції виходив з різних фактичних обставин.
З огляду на викладене Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.
Керуючись статтями 11116, 11121 ГПК України Вищий господарський суд України
Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Славутич" у допуску справи № 23/5005/11493/2011 до провадження Верховного Суду України.
Головуючий суддяС.Владимиренко
СуддіА.Демидова
М.Малетич
І.Плюшко
С.Шевчук