"21" березня 2013 р. справа № 2а/0470/9117/12
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Семененка Я.В.
суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю
за участю секретаря судового засідання: Шкуропадської В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2012 року у справі № 2а/0470/9117/12 за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства Дніпропетровської обласної Ради «Криворізьке бюро технічної інвентаризації» про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора від 26 січня 2010 року щодо відмови ОСОБА_1 в реєстрації права власності на нерухоме майно, а саме: гараж АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 30 грудня 2009 року, посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу ОСОБА_2; зобов'язати комунальне підприємство Дніпропетровської обласної Ради «Криворізьке бюро технічної інвентаризації» зареєструвати за ОСОБА_1 право власності на гараж АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 30 грудня 2009 року, посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу ОСОБА_2. В обґрунтування вимог позивач посилався на те, що з метою реєстрації права власності на гараж, отриманий на підставі договору дарування, 30.12.2009 року позивач звернувся з заявою та доданими до неї документами до КП ДОР «Криворізьке БТІ». Проте, рішенням державного реєстратора від 26 січня 2010 року позивачу було відмовлено в реєстрації права власності на нерухоме майно. Підставою для відмови є відсутність в договорі дарування інформації щодо розміру та кадастрового номеру земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з переходом права власності на зазначений вище гараж. Позивач вважає рішення відповідача протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2012 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Постанова суду мотивована тим, що відповідач, відмовляючи у реєстрації права власності на нерухоме майно, діяв на підставі та у спосіб, передбачені чинним законодавством.
Не погодившись з постановою суду, позивач, звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, неповне з'ясування судом обставин справи, просив скасувати постанову суду та прийняти нову постанову про задоволення позову.
Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 30.12.2009 року позивач ОСОБА_1 звернувся до КП ДОР «Криворізьке БТІ» із заявою щодо проведення державної реєстрації права власності на гараж, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору дарування, посвідченого 30.12.2009 року приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу ОСОБА_2, зареєстрованого в реєстрі за № 3213.
Рішенням державного реєстратора КП ДОР «Криворізьке БТІ» від 26 січня 2010 року позивачу було відмовлено в реєстрації права на нерухоме майно відповідно пункту 3.3. «Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно», затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002р. (Із змінами, внесеними згідно з Наказами Міністерства юстиції України № 45/5 від 03.06.2002, №6/5 від 28.01.2003, №20/5 від 03.03.2004, № 36/5 від 17.05.2004, № 49/5 від 19.05.2005, № 86/5 від 22.01.2009): подані документи не відповідали вимогам, установленим цим Положенням та іншими актам чинного законодавства України.
Підставами для відмови у здійсненні державної реєстрації права зазначено те, що у договорі дарування відсутня інформація щодо розміру та кадастрового номеру земельної ділянки, які є істотними умовами договору згідно із п.2 ст.377 ЦК України (а.с.9).
Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами, суд першої інстанції погодився з позицією державного реєстратора та вказав на те, що відсутність у договорі дарування об'єкта нерухомості - гаража, інформації щодо розміру та кадастрового номеру земельної ділянки на якій він розташований, є підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації права власності на гараж, оскільки такі відомості, згідно з вимогами ст..377 ЦК України, є істотними умовами договору.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не погоджується з тих підстав, що стаття 377 Цивільного кодексу України, на яку послався суд першої інстанції, стосується порядку набуття права на земельну ділянку у разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розміщені на ній. Предметом спору у цій справі є правомірність рішення державного реєстратора про відмову у здійсненні державної реєстрації права на нерухоме майно - гараж, а не спір про набуття позивачем права на земельну ділянку, на якій розміщений гараж.
Отже, суд першої інстанції застосував норму права, яка не регулює спірні правовідносини між сторонами, що призвело до неправильного вирішення справи по суті заявлених вимог.
З цих же підстав, суд апеляційної інстанції вважає неправомірним і оскаржене рішення державного реєстратора, оскільки воно не узгоджується з вимогами законодавства, яким визначено підстави та порядок здіснення державної реєстрації прав власності на нерухоме майно.
Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно вимог Цивільного кодексу України право власності на нерухоме майно підлягає державній реєстрації.
У відповідності до ч.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» від 01.07.2004 року №1952-IV, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру прав на нерухоме майно та їх обмежень.
Згідно з ст..19 названого Закону підставами для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно є, зокрема, договори, укладені у порядку, встановленому законом.
Відповідно до Переліку правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002р. №7/5, чинним на час прийняття спірного рішення, правовстановлювальними документами, зокрема, є договір дарування.
З огляду на викладені норми матеріального права договір дарування є тим документом, що посвідчує право власності певної особи на об'єкти нерухомості і є підставою для здійснення державної реєстрації в органах БТІ.
Таким чином, враховуючи вимоги ст..19 Конституції України, посадові особи МБТІ були зобов'язані здійснити державну реєстрацію права власності позивача на нерухоме майно на підставі договору дарування.
Враховуючи відсутність будь-яких інших обгрунтувань у прийнятому державним реєстратором рішенні, окрім посилань на ч.2 ст.377 ЦК України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про неправомірність такого рішення, що є підставою для його скасування.
В той же час, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне відмовити у задоволенні позову, в частині заявлених вимог щодо зобов'язання комунального підприємства Дніпропетровської обласної Ради «Криворізьке бюро технічної інвентаризації» зареєструвати за ОСОБА_1 право власності на гараж АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 30 грудня 2009 року, посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу ОСОБА_2, оскільки у зв'язку із зміною чинного законодавства з 01.01.2013р. органи БТІ позбавлені повноважень щодо здійснення державної реєстрації прав власності на нерухоме майно.
З огляду на викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування постанови суду з прийняттям нової про часткове задоволення позову.
На підставі викладеного, керуючись п.3 ч.1 ст. 198, ст. ст. 202, 205, 207 КАС України суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2012 року у справі №2а/0470/9117/12 - скасувати та прийняти нову постанову про часткове задоволення позову.
Рішення державного реєстратора Комунального підприємства Дніпропетровської обласної Ради «Криворізьке бюро технічної інвентаризації» від 26 січня 2010 року - визнати неправомірними та скасувати.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Постанову суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, передбаченому ст..212 КАС України.
(Повний текст постанови виготовлено 26.03.2013р.)
Головуючий: Я.В. Семененко
Суддя: Н.А. Бишевська
Суддя: І.Ю. Добродняк