"16" грудня 2011 р. справа № 2а-173/11
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Поплавського В.Ю.
суддів: Сафронової С.В. Чепурнова Д.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Солонянської районної державної адміністрації Дніпропетровської області
на постанову Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 04 січня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Солонянської районної державної адміністрації Дніпропетровської області про перерахунок та стягнення заборгованості з виплати одноразової компенсації за шкоду заподіяну здоров'ю, -
В грудні 2010 року ОСОБА_1 звернувся з позовною заявою до Управління праці та соціального захисту населення Солонянської районної державної адміністрації Дніпропетровської області в якій просив суд:
- визнати протиправними дії відповідача щодо виплати мені одноразової компенсації як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що став інвалідом Чорнобильської катастрофи, у розмірі меншому ніж передбачено ст. 48 Закону України від 28.02.1991р. №796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(надалі по тексту -Закон №796);
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплатити недоплачену одноразову компенсацію як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що став інвалідом Чорнобильської катастрофи, у розмірі 13035,60 грн.
Постановою Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 04 січня 2011 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.
Не погодившись з рішенням суду, УПСЗН Солонянської районної державної адміністрації подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду, оскільки воно винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення по справі, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку у відповідача, має статус особи яка постраждала внаслідок чорнобильської катастрофи 1 категорії та був визнаний інвалідом внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2 групи з 07.04.2010 року.
Відповідач провів виплату одноразової компенсації позивачу відповідно до Постанов Кабінету Міністрів України №836 від 26.07.1996 року «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
В рахунок виплати одноразової компенсації позивачу було виплачено у вересні 2008 року в сумі -284 грн. 40 коп.
Підпунктом 11 пункту 28 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»текст ст. 48 Закону України № 796-ХІІ було викладено в такій редакції:
"Одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України". Проте, рішенням Конституційного Суду № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року вищенаведене положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнано неконституційним та з 22 травня 2008 року поновлено дію ст. 48 Закону №796.
Згідно ч. 1 ст. 48 Закону №796 визначено, виплату одноразової компенсації учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи в наступних розмірах: інвалідам І групи -60 мінімальних заробітних плат; інвалідам ІІ групи -45 мінімальних заробітних плат; інвалідам ІІІ групи -30 мінімальних заробітних плат. У разі встановлення інвалідності вищої групи інвалідам виплачується різниця у компенсаціях.
Оскільки до 07 квітня 2010 року позивач мав статус інваліда ІІІ групи, то після встановлення ІІ групи інвалідності позивачу, у нього виникло право на отримання одноразової компенсації у розмірі 15 мінімальних заробітних плат.
Враховуючи, що виплата одноразової компенсації учаснику ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, який став інвалідом внаслідок Чорнобильської катастрофи були виплачені, позивачу після прийняття Конституційним Судом рішення № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року ( у вересні 2010 року), суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про неправомірність дій відповідача щодо виплати позивачу сум одноразової компенсації в меншому розмірі.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями ч.4 ст.9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що при визначенні розміру одноразової компенсації підлягають застосуванню положення Закону № 796, а не наведена вище постанова Кабінету Міністрів України, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.
Таким чином, дії відповідача по виплаті одноразової компенсації у розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, не можна визнати правомірними.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції вірно були застосовані норми матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції і не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.
Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст. 200 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Солонянської районної державної адміністрації Дніпропетровської області -залишити без задоволення.
Постанову Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 04 січня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий: В.Ю. Поплавський
Суддя: С.В. Сафронова
Суддя: Д.В. Чепурнов