Справа № 1509/10/12
Провадження № 2-а/499/3/13
"28" березня 2013 р. смт. Іванівка
Іванівський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді - Погорєлова І.В,
при секретарі - Іваницькій І.Р. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Іванівському районі Одеської області та головного управління Пенсійного фонду України Одеської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
24 лютого 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Іванівському районі Одеської області та Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання права та відшкодування майнової шкоди.
Постановою Приморського районного суду міста Одеси від 12 липня 2006 року відмовлено позивачу у задоволені вимог до управління Пенсійного фонду України в Іванівському районі Одеської області та Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання права та відшкодування майнової шкоди, яка ухвалою апеляційного суду Одеської області від 27 вересня 2006 року залишено без змін.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22 січня 2010 року вищевказані судові рішення скасовані, а справа направлена до суду першої інстанції на новий розгляд.
При новому розгляді справи, позивач звернувся до суду з уточненим адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Іванівському районі Одеської області, в якому просить визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Іванівському районі Одеської області при нарахуванні та виплаті йому, як інваліду 2-ої групи та постраждалому внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС 1-ої категорії, пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в частині застосування, в період з 01 липня 2002 року по 31 грудня 2007 року, постанови Кабінету Міністрів України №01 від 03.01.2002 року, та в частині застосування, в період з 01 січня 2008 року, статей 50 та 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” в редакції Закону N 107-VI від 28.12.2007 року.
Позивач просить зобов'язати відповідача провести перерахунок пенсії позивачу, як інваліду 2-ої групи та постраждалому внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС 1-ої категорії, з урахуванням його права на пенсію по інвалідності у розмірі не нижче восьми мінімальних пенсій за віком та на додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком, за період з 01 липня 2002 року по 31 грудня 2005 року, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого законами України на відповідний рік, та починаючи з 01 січня 2006 року, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком з наступними її змінами згідно законів України, з виплатою різниці між перерахованим розміром пенсії та фактично отриманим.
Представник позивача, в судовому засіданні був відсутній, надав заяву про розгляд справи без його участі та в якій зазначив про те, що підтримує позовні вимоги повністю, і просив позов задовольнити у повному обсязі.
Представники відповідачів надали суду заперечення, в яких позов не визнали та просили відмовити у його задоволенні, посилаючись на те, що вони діяли у відповідності із законодавством, позивачу пенсію призначено відповідно до чинного законодавства та підстави для проведення перерахунку відсутні.
Дослідивши наявні докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню по наступних підставах.
Судом встановлено, що ОСОБА_1, як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи і інваліду 2-ої групи, видано відповідне посвідчення, що передбачене законодавством України.
Як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, Одеською обласною державною адміністрацією позивачу надано статус постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи 1-ої категорії та видано відповідне посвідчення.
Призначення, облік та виплату пенсії позивачу здійснювалися управлінням праці та соціального захисту населення до 30.06.2002 року та з 01.07.2002 року, згідно постанови КМУ від 11.04.2002 року №497, ці функції були передані органам Пенсійного фонду України, а саме - управлінню Пенсійного фонду України в Іванівському районі Одеської області, на підставі чого з 01.07.2002 року позивач отримує пенсію по інвалідності та знаходився на пенсійному обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Іванівському районі Одеської області.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.
Умови і порядок призначення пенсій інвалідам і учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, регулюється Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зокрема, ч.4 ст.54 Закону встановлено, що інвалідам 2-ої групи, яким надано статус постраждалого унаслідок Чорнобильської катастрофи 1-ої категорії, призначається пенсія по інвалідності відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», проте у будь-якому випадку розмір пенсії повинен бути не менше восьми мінімальних пенсій за віком.
Згідно ст.49 Закону України «Про статус і соціальний захист…» пенсія особам, віднесеним до учасників ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС 1-й категорії, встановлюється у вигляді:
а) державної пенсії;
б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Згідно ст.50 Закону, додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю для інвалідів 2-ї групи учасників ліквідації 1-й категорії встановлюється у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Наявність такого права у позивача є визначальною для вирішення даного спору. Крім того, це право гарантується ч. 2 ст. 46 Конституції України.
Як вбачається з матеріалів справи, до 01 жовтня 2003 року, пенсія та додаткова пенсія за шкоду заподіяну здоров'ю, позивачу розраховувались відповідачем виходячи з розміру 16 грн. 62 коп., встановленого постановами Кабінету Міністрів України № 342 від 19 березня 1996 року та№ 831 від 26 липня 1996 року, а з 01 жовтня 2003 року - в розмірі 19 грн. 91 коп., згідно постанови Кабінету Міністрів України № 1 від 03 січня 2003 року.
Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, до яких відносяться і пенсії, визначаються Законом України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії".
Відповідно до ст.ст. 17, 19 зазначеного Закону мінімальний розмір пенсії за віком, як основна державна соціальна гарантія, встановлюється законами.
Встановлення розміру мінімальної пенсії за віком постановами Кабінету Міністрів України суперечить наведеним нормам закону.
На підставі ч. 3 ст. 46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Із врахуванням наведеної конституційної норми, розмір мінімальної пенсії за віком, виходячи з якого, в період з 2000 року по 2005 рік, позивачу має нараховуватись пенсія та додаткова пенсія за шкоду заподіяну здоров'ю, як інваліду 2-ї групи учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1-ї категорії, не може бути нижчим від прожиткового мінімуму, встановленого законом на відповідний рік.
Аналогічне положення щодо визначення розміру мінімальної пенсії за віком міститься в ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який набрав чинності з 01 січня 2004 року.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 28 названого Закону мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Будь-якими іншими діючими законодавчими актами розмір мінімальної пенсії за віком не встановлюється.
Із врахуванням викладеного, суд приходить до висновку щодо не взяття до уваги положень ч. 3 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю, як інваліду 2-ї групи учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1-ї категорії.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Таким чином, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру пенсії позивача підлягають застосуванню ч. 3 ст. 46 Конституції України, ст. 49, 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. 17, 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", Закони України, якими встановлювався розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, в період з 2000 по 2005 роки, ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а не постанови Кабінету Міністрів України, які істотно звужують обсяг встановлених законом прав позивача на отримання пенсійного забезпечення.
А тому, при розрахунку пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, було протиправним застосування постанови Кабінету Міністрів України №01 від 03.01.2002 року, якою були порушені вищенаведені закони України.
Суд приймає до уваги той факт, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.04.2008 року по справі №9/64 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/1678391), яка набула законної чинності 21 липня 2009 року, визнано постанову Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2002 року «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерам, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» незаконною в частині 19,91 грн. щодо підпунктів «а», «б» пункту 2 в частині пенсій та додаткових пенсій, передбачених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
З 01 січня 2008 року Закон України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» був змінений Законом України N 107-VI від 28.12.2007 року.
Згідно нової редакції статті 50 вказаного Закону, додаткова пенсія за шкоду заподіяну здоров'ю для інвалідів 2-ї групи учасників ліквідації наслідків аварії 1-ї категорії встановлено в розмірі 20 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, що становитиме 94 грн. (20% від 470 грн.);
Згідно нової редакції статті 54 вказаного Закону, пенсію інвалідам 2-ї групи учасникам ліквідації наслідків аварії 1-ї категорії встановлено у розмірі 200 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, що становитиме 940 грн. (200% від 470 грн.).
Однак, Рішенням Конституційного Суду України N 10-рп/2008 від 22.05.2008 року зміну тексту статей 50, 54 в редакції Закону N 107-VI від 28.12.2007 року визнано неконституційною і за таких обставин, з 1 січня 2008 року та по теперішній час, є діючими та підлягаючими виконанню норми статей 50 та 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, в редакції, що діяла за станом на 31 грудня 2007 року.
А тому, з 01 січня 2008 року розрахунок пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, позивачу повинен був здійснюватись відповідно до редакції статей 50, 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, яка діяла за станом на 31 грудня 2007 року, тобто призначена позивачу пенсія по інвалідності повинна сплачуватись в розмірі не нижчому восьми мінімальних пенсій за віком та додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, - в розмірі 75 процентів від мінімальної пенсії за віком.
Оскільки розмір пенсії та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю позивача визначається законом виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка до 12.01.2005 року, згідно Конституції і Законів України, дорівнювала розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність на відповідний рік, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю, позивачеві повинен був проводитись виходячи з нового розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.
На підставі ст. 1 Закону України "Про затвердження прожиткового мінімуму на 2002 рік" (із послідуючими змінами) прожитковий мінімум на осіб, які втратили працездатність, затверджено на 2002 та 2003 роки в розмірі 268 грн.
Статтею 1 Закону України "Про затвердження прожиткового мінімуму на 2004 рік" прожитковий мінімум на осіб, які втратили працездатність, затверджено на 2004 рік в розмірі 284 грн. 69 коп.
Згідно ст. 63 Закону України „Про Державний Бюджет України на 2005 рік” визначено, що розмір мінімальної пенсії за віком відповідає рівню прожиткового мінімуму, встановленому для осіб, які втратили працездатність, і затверджений у розмірі 332,00 грн. на місяць на 2005 рік.
Згідно ст. 65 Закону України "Про державний бюджет України на 2006 рік" розмір мінімальної пенсії за віком на відповідний період часу встановлений з 01.01.2006 в розмірі 350 грн. та з 01.04.2006 року в розмірі 359 грн.
На підставі викладеного, позивач, як інвалід 2-ої групи учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1-ї категорії, на протязі з 01 липня 2002 року по 31 грудня 2007 року мав право на отримання пенсію по інвалідності у розмірі не нижче восьми мінімальних пенсій за віком та на додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого законами України на відповідний рік, та починаючи з 01 січня 2006 року, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком з наступними її змінами згідно законів України.
Суд виходить з того, що конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачені ст.ст.1, 3, ч. 2 ст.6, ст.8, ч.2 ст.19, ст.ст.22, 23, ч.1 ст.24, 46 Конституції України, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов'язань, виходячи з положень принципу верховенства права, закріпленого як ст.8 Конституції України, так і ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суд з огляду на ч.2 ст.8 КАС України, якою принцип верховенства права застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, зазначає, що по спорам даної категорії, де судам було встановлено порушення п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зазначено у рішеннях суду у справах „Проніна проти України”, „Кечко проти України”.
Крім того, згідно ч.1 ст.2 Закону України „Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду” від 23.02.2006р., рішення Європейського суду з прав людини є обов'язковим для виконання Україною відповідно до ст.46 Конвенції. Згідно ст.17 Закону України „Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Законом України «Про пенсійне забезпечення» (N 1788-XII, 05.11.1991) в ч.2 ст.87 гарантовано, що суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком, що також дає правові підстави позивачу вимагати перерахунку пенсії з виплатою різниці між перерахованим розміром пенсії та фактично отриманим за весь період, коли тривало порушення прав позивача на передбачене законодавством пенсійне забезпечення.
Враховуючи вищевикладене та обставини, що встановлені постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.04.2008 року по справі №9/64 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/1678391), суд вважає, що є передбачені законодавством підстави для визнання протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Іванівському районі Одеської області при нарахуванні та виплаті позивачу, як інваліду 2-ої групи та постраждалому внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС 1-ої категорії, пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в частині застосування, в період з 01 липня 2002 року по 31 грудня 2007 року, постанови Кабінету Міністрів України №01 від 03.01.2002 року, та в частині застосування, в період з 01 січня 2008 року, статей 50 та 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” в редакції Закону N 107-VI від 28.12.2007 року.
Також, суд вважає необхідним поновити порушені права позивача шляхом зобов'язання відповідача провести перерахунок пенсії позивачу з урахуванням його права на пенсію по інвалідності у розмірі не нижче восьми мінімальних пенсій за віком та на додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком, за період з 01 липня 2002 року по 31 грудня 2005 року, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого законами України на відповідний рік, та починаючи з 01 січня 2006 року, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком з наступними її змінами згідно законів України, з виплатою різниці між перерахованим розміром пенсії та фактично отриманим.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 1, 2, 4, 5, 6, 10, 11, 14, 15, 17, 23, 48, 58, 69-72, 79, 86, 87, 94, 98, 104, 105, 111, 112, 114, 121, 122, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 185, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Іванівському районі Одеської області та головного управління Пенсійного фонду України Одеської області - задовольнити.
Визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Іванівському районі Одеської області при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1, як інваліду 2-ої групи та постраждалому внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС 1-ої категорії, пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в частині застосування, в період з 01 липня 2002 року по 31 грудня 2007 року, постанови Кабінету Міністрів України №01 від 03.01.2002 року, та в частині застосування, в період з 01 січня 2008 року, статей 50 та 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” в редакції Закону N 107-VI від 28.12.2007 року.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Іванівському районі Одеської області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1, як інваліду 2-ої групи та постраждалому внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС 1-ої категорії, з урахуванням його права на пенсію по інвалідності у розмірі не нижче восьми мінімальних пенсій за віком та на додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком, за період з 01 липня 2002 року по 31 грудня 2005 року, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого законами України на відповідний рік, та починаючи з 01 січня 2006 року, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком з наступними її змінами згідно законів України, з виплатою різниці між перерахованим розміром пенсії та фактично отриманим.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Іванівський районний суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня проголошення постанови або з дня її отримання.
Суддя:
ОСОБА_2