ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 2602/4615/12
провадження № 2/753/1771/13
"11" квітня 2013 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Лужецької О.Р.
за участю секретаря - Цибулюк М.А., Живицької Л.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення додаткових витрат на дитину, -
Позивачка, ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до відповідача, ОСОБА_3 та просить стягнути на її користь половину витрат на навчання дочки ОСОБА_4 в сумі 43 684,56 грн. Уточнивши позовні вимоги просила стягнути з ОСОБА_3 на її користь ? частину додаткових витрат на навчання дочки в сумі 43 684,56 грн. та зобов'язати відповідача сплачувати на її користь до повної сплати частини додаткових витрат на навчання дочки в розмірі 1/3 частини усіх видів заробітку (доходу) щомісячно.
Свої вимоги мотивує тим, що перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, який було розірвано 17 травня 2007 року. Від цього шлюби сторони мають доньку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Зазначає, що, починаючи з 01 вересня 2010 року дочка навчається на денному відділенні в Національному медичному університеті імені О.О. Богомольця на платній основі. Одночасно з цим, дочка навчається в Українській військово-медичній академії на платній основі. Зазначає, що загальна сума оплати на навчання у зазначених вище навчальних закладах складає 87 369,12 грн. Вважає, що відповідач повинен сплатити ? додаткових витрат на оплату навчання доньки, проте відмовляється брати участь у додаткових витратах на навчання дитини, у зв'язку з чим звернулася до суду.
Позивачка в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила суд їх задовольнити.
На неодноразові роз'яснення суду згідно частини 4 статті 10 Цивільно-процесуального кодексу України про права та обов'язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій, позивачка підтримала свій позов.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував. Пояснив, що відповідач на підставі рішення Дарницького районного суду м. Києва від 29.02.2012 року матеріально допомагає повнолітній доньці ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі ? частини усіх видів заробітку (доходу) щомісячно. Заначив, що оскільки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 досягла повноліття, а витрати на її навчаня є додатковими витратами, тому не підлягають стягненню з відповідача. З огляду на викладене, просив відмовити в задоволенні позову ОСОБА_2 в повному обсязі.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши та оцінивши матеріали справи, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї (ст. 150 Сімейного кодексу України).
Судом встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано 17.05.2007 року.
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_3 є батьком, а ОСОБА_2 - матір'ю ОСОБА_4, що підтверджується відповідною копією свідоцтва про народження (а.с.8).
Судом встановлено, що 19.08.2010 року між Навціональним медичним університетом імені О.О.Богомольця та ОСОБА_2 укладено договір № 2010/л-1-12614. Відповідно до п.1.1 договору Національний медичний університет імені О.О. Богомольця зобов'язується провести зарахування на конкурсних умовах згідно правил прийому до НМУ в 2010 році ОСОБА_4 на місце понад план державного замовлення у межах ліцензійного обсягу і навчати за рахунок коштів замовника на медичному факультеті за спеціальністю «лікувальна справа».
Відповідно до п. 2.2.1 договору замовник сплачує за весь час навчання 80 784 гривень. (а.с.12-13).
Судом встановлено, що за навчання доньки в Навціональному медичному університеті імені О.О.Богомольця позивачка сплатила 49 832,10 грн. (а.с.15-22).
Судом встановлено, що 08.02.2011 року між Українською військово-медичною академією та ОСОБА_4 укладено контракт № 290/мед. Відповідно до п.2.1.1 договору за результатами конкурсного відбору до 22.02.2011 року зарахували ОСОБА_4, студентку 1 курсу 2 медичного факультету Національного медичного університету імені О.О.Богомольця на військову підготовку за програмою офіцерів медичної служби запасу (а.с.10).
Відповідно до п.3.1 договору студент сплачує за весь час навчання 6120 гривень.
Судом встановлено, що за навчання в Українській військово-медичній академії ОСОБА_4 сплачено 3708,72 грн. (а.с.23-26).
В судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 29.02.2012 року рішенням Дарницького районного суду м. Києва позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі ? усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 15.12.2011 року і по 30.06.2016 рік, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (а.с.70-71).
За даними довідки про доходи, виданої Відокремленим підрозділом територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця», станція Дарниця загальна сума доходу ОСОБА_3 з січня 2012 року по грудень 2012 року за виключенням аліментів становить 52209 грн. 72 коп. Сплачені аліменти складають 13620 грн.75 коп. (а.с.45).
Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України та ст. 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.
Відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно до ст. 185 Сімейного кодексу України, той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо)
Отже, додаткові витрати не є додатковим стягненням коштів на утримання дитини. Аліменти необхідні, щоб забезпечити нормальні матеріальні умови для життя дитини. В окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.
Згідно положення статті 6 Сімейного кодексу України, правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття. Малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років. Неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.
В судовому засіданні встановлено, що на день розгляду справи ОСОБА_4, 19.12.2013 р. є повнолітньою особою.
Відповідно до положення статті 199 Сімейного кодексу України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потре бують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.
Відповідно до абз. 1 п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу Укра їни при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006 р. обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які про довжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу. Зазначений у Постанові Пленуму Верховного Суду України фактичний склад необхідно доповнити ще одним юридичним фактом - походження дитини від батьків (кровне споріднення біологічне походження) або наявність між ними іншого юридично значущого зв'язку (усиновлення).
Статтею 201 Сімейного кодексу України, щодо застосування норм цього кодексу до відносин щодо обов'язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина встановлено, що до відносин між батьками та дітьми щодо надання їм утримання застосовуються норми ст.ст.187, 189-192, 194-197 кодексу.
З цього випливає, що норми ст.185 кодексу в обґрунтування її вимог в цій частині, яка регулює порядок участі батьків у додаткових витратах на неповнолітніх дітей, на відносини сторін в даній справі не розповсюджуються.
Отже, аналізуючи наявні у справі докази, приймаючи до уваги пояснення позивачки та заперечення представника відповідача, керуючись нормами діючого сімейного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку щодо відсутності правових підстав у задоволенні вимог позивачки про стягнення з відповідача на її користь половини витрат на навчання дочки в розмірі 43684,56 грн., як додаткові витрати на дитину, - оскільки діючим сімейним законодавством України не передбачено стягнення з батьків на користь та/або на утримання повнолітніх доньки/сина додаткових витрат, повнолітні син/донька є особами, які набули повної цивільної дієздатності, тобто втратили правовий статус дитини, визначений статтею 6 Сімейного кодексу України, тому суд визнає безпідставними вимоги позивачки про стягнення з відповідача додаткових витрат на спільну повнолітню доньку, оскільки діючим сімейним законодавством передбачено стягнення додаткових витрат лише на дитину, тобто на особу, яка не досягла повноліття, що відповідно, виключає участь батьків у додаткових витратах на повнолітніх осіб, які передбачено статтею 185 Сімейного кодексу України. Крім того, судом ураховано, що на підставі рішення суду на відповідача покладено зобов'язання щодо сплати аліментів на утримання повнолітньої доньки до закінчення нею навчання, дане зобов'язання відповідачем виконується без порушення норм діючого законодавства у встановленому рішенням суду розмірі, що підтверджено позивачкою під час судового розгляду справи.
Відповідно до частини першої статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Відповідно до частини третьої ст. 212 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення додаткових витрат на дитину є необґрунтованим та таким, що не підлягає до задоволення в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 6, 185, 198-201 Сімейного кодексу України, Постановою Пленуму Верховного Суду України „Про застосування судами окремих норм сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" від 15.05.2006 року № 3, ст. ст.10, 60, 88, 208, 209, 212-215, 223, 294 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення додаткових витрат на дитину - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя О.Р. Лужецька