Справа № 2511/1666/2012 Провадження № 22-ц/795/355/2013 Головуючий у I інстанції: Войтех О.І.
Категорія: цивільна Доповідач: Харечко Л. К.
22 березня 2013 року м. Чернігів
Апеляційний суд Чернігівської області у складі:
головуючого - судді Харечко Л.К.,
суддів: Зінченко С.П., Шемець Н.В.,
при секретарях - Биховець Н.М., Шкарупі Ю.В.,
за участю: прокурорів: Курило Я.М., Оліфір А.В., Шмаровоза В.В., представника позивача Корогор Ю.П., відповідача ОСОБА_2, представника третьої особи Постол М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м. Чернігові апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Куликівського районного суду Чернігівської області від 13 грудня 2012 року у цивільній справі за позовом прокурора Куликівського району Чернігівської області в інтересах Куликівської районної Державної адміністрації Чернігівської області до ОСОБА_2; треті особи на стороні позивача: Орлівська сільська рада, Відділ Держкомзему у Куликівському районі Чернігівської області про скасування державного акту на право постійного користування землею та його реєстрації, припинення права постійного користування земельною ділянкою та передання до земель запасу,
У листопаді 2012 року прокурор Куликівського району звернувся до суду із позовною заявою в інтересах Орлівської сільської ради до ОСОБА_2, в якій просив скасувати державний акт на право постійного користування землею, виданий ОСОБА_2, зареєстрований 02.09.1996 року в Книзі записів Державних актів про право постійного користування землею за № 60, згідно розпорядження Куликівської РДА від 16.08.1996 року, площею 56,14 га для створення селянського (фермерського) господарства, в тому числі із земель запису Орлівської сільської ради, площею 55,16 га, з них: ріллі - 49,02 га, болота - 6,14 га, та із земель населеного пункту села Орлівка - 0,98 га (присадибна ділянка) та скасувати його реєстрацію. Також просив, припинити право постійного користування земельною ділянкою ОСОБА_2 загальною площею 55, 16 га, наданої для ведення селянського (фермерського) господарства в межах Орлівської сільської ради та передати її до земель запасу Орлівської сільської ради, пізніше звернувся до суду з уточненнями до позовної заяви в яких зазначив, що звертається до суду в інтересах Куликівської районної Державної адміністрації Чернігівської області, а не Орлівської сільської ради, останню просив залучити до участі в справі в якості третьої особи та не змінюючи решти позовних вимог, просив на підставі ст. 141 ЗК України припинити право постійного користування ОСОБА_2 земельною ділянкою, площею 56,14 га, а не 55, 16 га, наданої для ведення селянського (фермерського) господарства в межах Орлівської сільської ради, що посвідчене Державним актом, зареєстрованим в Книзі записів Державних актів на право постійного користування землею 02.09.1996 року а № 60 та передати її до земель запасу Орлівської сільської ради.
В обґрунтування позовних вимог прокурор вказав, що 16.08.1996 року на підставі розпорядження Куликівської РДА Чернігівської області № 174, ОСОБА_2 надано у постійне користування земельну ділянку, площею 56,14 га для створення селянського (фермерського) господарства, в тому числі із земель запасу Орлівської сільської ради 55,16 га, з них: ріллі - 49,02 га, болота - 6,14 га, та із земель населеного пункту села Орлівка - 0,98 га (присадибна ділянка). Ці земельні ділянки відносяться до земель сільськогосподарського призначення. 02.09.1996 року ОСОБА_2 було видано Державний акт на право постійного користування вказаними земельними ділянками, який був зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 60. Відповідно до ухвали Господарського суду Чернігівської області від 14.11.2006 року юридичну особу - селянське (фермерське) господарство „Світанок" було ліквідовано, а його державна реєстрація припинена 20.11.2006 року, у зв'язку з визнанням його банкрутом, однак, ОСОБА_2 не переоформив право землекористування на спірні земельні ділянки та продовжує використовувати їх без правовстановлюючих документів та не здійснює плату за частину земельної ділянки, площею 55,16 га (в тому числі ріллі - 49, 02 га, болота - 6,14 га) з часу припинення юридичної особи.
Так як отримана відповідачем земельна ділянка для ведення селянського (фермерського) господарства ним не використовується, СФГ „Світанок" не функціонує та знято з Державного реєстру, плата за користування земельною ділянкою, яка обліковується такою, що перебуває у постійному користуванні, не вноситься, прокурор просить припинити право ОСОБА_2 постійного користування земельною ділянкою.
Рішенням Куликівського районного суду Чернігівської області від 13 грудня 2012 року позов прокурора Куликівського району в інтересах Куликівської районної Державної адміністрації Чернігівської області до ОСОБА_2 задоволено.
Скасовано дію Державного акту на право постійного користування землею, виданого відповідачу ОСОБА_2, який 02.09.1996 року зареєстрований в Книзі записів державних актів про право постійного користування землею за № 60, згідно розпорядження Куликівської РДА від 16.08.1996 року, площею 56,14 га для створення селянського (фермерського) господарства, в тому числі із земель запасу Орлівської сільської ради, площею 55,16 га. з них: ріллі - 49,02 га, болота - 6,14 га, та із земель населеного пункту села Орлівка - 0,98 га (присадибна ділянка), скасовано його реєстрацію та припинено право користування ОСОБА_2 земельною ділянкою, площею 56,14 га, наданою для ведення селянського (фермерського) господарства в межах Орлівської сільської ради, що посвідчене Державним актом, зареєстрованим в Книзі записів Державних актів на право постійного користування землею 02.09.1996 року за № 60 і передано її до земель запасу Орлівської сільської ради.
Стягнуто з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, судовий збір на користь Державного бюджету України через державне казначейство Куликівського району код отримувача № 37888512, розрахунковий рахунок № 31215206700258 УДКС у Куликівському районі Чернігівській області в сумі 107 (сто сім) гривень 30 копійок.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить вказане рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог прокурора Куликівського району який діє в інтересах Куликівської районної Державної адміністрації Чернігівської області відмовити.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що рішення суду першої інстанції необґрунтоване, винесено без з'ясування судом обставин, що мають істотне значення для справи і є таким, що суперечить нормам матеріального та процесуального права.
Так, суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення вийшов за межі позовних вимог, оскільки вирішив питання про припинення ОСОБА_2 права користування земельною ділянкою виділеною йому із земель населеного пункту с. Орлівка - 0,98 га (присадибна ділянка), заборгованості по податку за яку він не має.
Також, апелянт зазначає, що районним судом не було з'ясовано питання щодо того, що спірна земельна ділянка виділялась фізичній особі ОСОБА_2, а не голові СФГ „Світанок". Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 14.11.2006 року було ліквідовано СФГ „Світанок", проте питання щодо спірної земельної ділянки не вирішувалося, а тому ОСОБА_2 не зобов'язаний повертати землю до земель запасу, оскільки продовжує вести селянське господарство.
Крім того, апелянт вказує, що судом першої інстанції не досліджувалося питання про причини несплати відповідачем податку на землю, за земельну ділянку площею 55,16 га, який він не сплачував з тих підстав, що на неодноразові звернення ОСОБА_2 до Орлівської сільської ради, остання не надала апелянту рахунку на який мають бути внесені кошти.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які брали участь у справі, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено, що 16.08.1996 року на підставі розпорядження Куликівської РДА Чернігівської області № 174, ОСОБА_2 надано у постійне користування земельну ділянку, площею 56,14 га для створення селянського (фермерського) господарства, в тому числі із земель запасу Орлівської сільської ради 55,16 га, з них: ріллі - 49,02 га, болота - 6,14 га, та із земель населеного пункту села Орлівка - 0,98 га (присадибна ділянка).
02.09.1996 року ОСОБА_2, було видано Державний акт на право постійного користування землею, площею 56,14 га для ведення селянського (фермерського) господарства, який був зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 60.
04.10.1996 року розпорядженням Куликівської районної державної адміністрації Чернігівської області зареєстровано статут селянсько-фермерського господарства «Світанок» та затверджено власником ОСОБА_2 від 10.10.1996 року (а.с.22-26).
Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 14.11.2006 року, юридичну особу - селянське (фермерське) господарство „Світанок" було ліквідовано, а його державна реєстрація припинена 20.11.2006 року, у зв'язку з визнанням його банкрутом (а.с.27).
Пунктом 6.2 Статуту заснованого СФГ «Світанок» передбачено, що при банкрутстві власника, земля, закріплена за ним, передається до земель запасу.
Задовольняючи позовні вимоги прокурора Куликівського району, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 спірна земельна ділянка надавалася як керівнику СФГ «Світанок», а оскільки СФГ «Світанок» ліквідовано, а ОСОБА_2 не зареєстрований як підприємець, не сплачує податків або орендної плати за землю, відповідач повинен повернути виділені йому земельні ділянки до земель запасу Орлівської сільської ради.
Проте, до такого висновку суд першої інстанції дійшов без достатнього з'ясування всіх обставин справи та вимог закону, а тому колегія суддів апеляційного суду з таким висновком погодитися не може, виходячи з наступного.
Положеннями ст. 3 ЗК України передбачено, що земельні відносини регулюються Конституцією України , Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. До повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин положеннями ст. 12 ЗК України віднесено розпорядження землями територіальних громад, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до положень ЗК України.
Право власності на земельну ділянку, а також право постійного
користування та право оренди земельної ділянки згідно з положеннями ст.ст. 125, 126 ЗК України, виникають після одержання її власником документа, що посвідчує це право ( державного акта ), та його державної реєстрації.
Згідно п. „ґ " ч. 1 ст. 141 ЗК України підставою припинення права користування земельної ділянки є використання земельної ділянки не за цільовим призначенням. Згідно п. „а" ч. 1 ст. 143 ЗК України примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.
При вирішенні справи суд першої інстанції відповідно до вимог ст. 214 ЦПК України повинен був визначити зміст позовних вимог, предмет позову та його підставу з метою з'ясування наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами та застосування необхідного способу захисту порушеного права.
Однак, керуючись ст. 143 ЗК України при ухваленні рішення про задоволення позову суд першої інстанції не звернув увагу на те, що позивач не посилався на ст. 143 ЗК України як на правову підставу позову, не зазначав таких підстав та фактичних обставин і в обґрунтуванні позову. Крім того, поза увагою суду залишилось і те, що позивач не просив суд скасувати дію Державного акту на право постійного користування землею.
Відповідно до ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до ч.1 ст.ст. 3,4 ЦПК України кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, який здійснюється судом у спосіб, визначений законами України.
Проте, районний суд, розглянувши позовні вимоги прокурора в інтересах позивача про скасування державного акту на право постійного користування землею та скасування його реєстрації, не звернув уваги на неналежність способу захисту порушеного права та дійшов помилкового висновку про наявність підстав для їх задоволення.
Також потрібно зазначити, що розпорядження Куликівської РДА Чернігівської області № 174, на підставі якого ОСОБА_2 був виданий Державний акт на право постійного користування землею, не було скасовано та чинне на теперішній час, а до Державного акту на право постійного користування, дію якого районним судом вирішено скасувати входить 0,98 га присадибної ділянки.
Окрім того, скасовуючи дію Державного акту на право постійного користування землею і його реєстрацію та припиняючи право користування ОСОБА_2 земельною ділянкою, районним судом вирішено передати спірну земельну ділянку до земель запасу Орлівської сільської ради, що має статус третьої особи по справі.
Враховуючи вищевикладене, висновок суду першої інстанції про наявність підстав для скасування дії Державного акту на право постійного користування, виданого відповідачу ОСОБА_2, та скасування його реєстрації з припиненням права користування ОСОБА_2 земельною ділянкою площею 56,14 га, не можна визнати законним та обґрунтованим.
Також обґрунтованими є доводи апеляційної скарги щодо того, що Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 14.11.2006 року було ліквідовано СФГ „Світанок", проте питання щодо спірної земельної ділянки не вирішувалося згідно з вимогами закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з постановленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 141, 143 ЗК України, ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Куликівського районного суду Чернігівської області від 13 грудня 2012 року скасувати.
В задоволенні позову прокурора Куликівського району Чернігівської області в інтересах Куликівської районної Державної адміністрації Чернігівської області до ОСОБА_2 відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.
Головуючий: Судді: