Справа № 1-2502-88/2012 провадження № 11/795/185/2013 Головуючий у І інстанції Булига Н.О.
Категорія - ч. 1 ст. 122 КК України Доповідач Лазоренко М. І.
11 квітня 2013 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:
Головуючого-суддіЛазоренка М. І.
суддів - Карнауха А.С., Мельниченка Ю.
з участю прокурора - Гапеєвої Н.П.
представника потерпілого - ОСОБА_2
захисника - ОСОБА_3
засудженого - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чернігові кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_4 та потерпілого ОСОБА_5 на вирок Бобровицького районного суду Чернігівської області від 05 жовтня 2012 року,
Вироком Бобровицького районного суду Чернігівської області від 05 жовтня 2012 року
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Стара Басань Бобровицького району Чернігівської області, українець, громадянин України, освіта середня, одружений, працюючого: ТДВ «Укрліфтсервіс», фрезерувальник, раніше не судимого, мешкає за адресою: АДРЕСА_1,
засуджений за частиною 1 статті 122 КК України до покарання у виді 3 років позбавлення волі.
На підставі статті 75 КК України, ОСОБА_4 звільнено від призначеного судом покарання з випробуванням, з іспитовим строком 2 роки, якщо він протягом встановленого строку не вчинить нового злочину, поклавши на нього обов'язки не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи; повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.
Запобіжний захід ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили залишено підписку про невиїзд.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 410 грн. 85 коп. матеріальної шкоди, 1000 грн. моральної шкоди, 8522 грн. 85 коп. витрат, пов'язаних з наданням юридичної допомоги. В задоволенні решти частини позову - відмовлено.
Питання про речові докази вирішено в порядку статті 81 КПК України (в редакції 1960 року).
Як встановлено судом першої інстанції, 22.05.2011 року, близько 09 години, ОСОБА_4, знаходячись на АДРЕСА_2, в ході сварки, яка виникла на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, умисно наніс ОСОБА_5 тичковий удар гострим кінцем металевої частини коси, що знаходилася в складеному стані, призначеному для її транспортування чи перенесення в живіт ОСОБА_5 Останній, захищаючись від вказаного удару кистю лівої руки наніс удар по косі вліво, уникнувши удару гострою частиною коси в живіт та ковзнувши 4 та 5 пальцем лівої руки по ріжучій частині коси.
При цьому у ОСОБА_5, згідно висновку судово-медичної експертизи № 79 від 21.06.2011 року виявлено тілесні ушкодження у вигляді 2-х різаних ран 4 та 5 пальців лівої кисті з пошкодженням сухожилля згинання з порушенням функцій згинання частково на 4 -му пальці та відсутності її на 5-му, які кваліфікуються як тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості і які викликали розлад здоров'я понад 21 день.
В апеляції потерпілий ОСОБА_5, не оспорюючи фактичні обставини справи, кваліфікацію дій засудженого та доведеність його вини, просить вирок суду змінити в частині цивільного позову та стягнути з ОСОБА_4 на його користь 20000 грн. у відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування доводів апеляції зазначає, що стягнута судом сума моральної шкоди не відповідає ступеню суспільної небезпеки та розміру спричиненої даним злочином шкоди. Крім того, апелянт вважає, що діями засудженого йому були спричинені душевні страждання від пережитого фізичного болю, він не мав можливості в повній мірі працювати та отримувати прибуток. На даний час стан його здоров'я не змінився і він готується до чергового хірургічного втручання.
Не погоджуючись з вироком суду першої інстанції, засуджений ОСОБА_4 подав апеляцію, в якій просить вирок суду скасувати та закрити провадження у справі, оскільки злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, він не скоював.
В обґрунтування доводів апеляції посилається на невідповідність вироку кримінальному закону, а висновків суду фактичним обставинам справи. Потерпілий та свідок ОСОБА_6 неодноразово змінювали свої показання, але на вказані факти судом уваги не звернуто. Під час всього досудового слідства вбачається три види механізмів нанесення тілесних ушкоджень (з показань засудженого, висновку експерта, постанови про притягнення як обвинуваченого). З метою усунення протиріч в механізмі нанесення тілесних ушкоджень та можливості нанесення тичкового удару косою при зближенні потерпілого на відстань до одного метра (при довжині коси 2 метри) захисником заявлено клопотання про проведення повторної судово-медичної експертизи, але судом в його задоволенні відмолено. Зазначає, що суддя Булига Н.О. упереджено розглянула кримінальну справу відносно нього, оскільки перекрутила матеріали досудового слідства, показання свідків в суді та порушила кримінально-процесуальний закон. Зокрема, попередній розгляд проведений без повідомлення учасників процесу, чим порушено його право на захист та право заявляти клопотання про закриття справи. В порушення ст. ст. 43, 272 КПК України (в редакції 1960 року), під час допиту свідка ОСОБА_6, суддя безпідставно видалила його з зали суду, чим позбавила права допитати вказаного свідка та порушила право на захист. Порушення зазначених норм закону допущено і під час допиту свідка ОСОБА_7, яку видалено із зали суду. Питання про призначення повторної експертизи обговорювалось у його відсутність, але в постанові суду від 10.09.2012 року вказано, що його думка заслуховувалась, що є фальсифікацією та порушенням його конституційних прав. Крім того, порушуючи його право на захист, 04.10.2012 року судове засідання відбулось у відсутності захисника, при цьому клопотання про перенесення розгляду справи ними було подано. Посилається на те, що умислу на заподіяння тілесних ушкоджень у нього не було, він лише захищався від нападу.
Заслухавши доповідача, засудженого, який в судових дебатах та останньому слові просив подану ним апеляцію задовольнити з викладених в них підстав, а апеляцію потерпілого просив залишити без задоволення, захисника ОСОБА_3, який просив апеляцію підзахисного задовольнити, а апеляцію прокурора просив залишити без задоволення, прокурора, який просив подані апеляції залишити без задоволення, а вирок суду без змін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, наведені в апеляціях, колегія суддів вважає, що апеляція захисника підлягає частковому задоволенню, а апеляція потерпілого задоволенню не підлягає з наступних підстав.
За змістом статті 370 КПК України (в редакції 1960 року), істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону є такі, що перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок чи постанову.
Згідно заяви захисника ОСОБА_4 - ОСОБА_3 від 02.10.2012 року, останній просив слухання даної справи, призначене на 04.10.2012 року, перенести на іншу дату, в зв'язку із зайнятістю в судовому засіданні апеляційної інстанції (т. 2 а.с. 41).
Відповідно до ст. 263 КПК України ( в ред.1960 р.) в судовому засіданні підсудний має право мати захистника, або взяти захист своїх інтересів на себе.
Згідно заяви засудженого від 04.10.2012 року, він заперечував проти розгляду справи 04.10.2012 року у відсутність захисника (т. 2 а.с. 65).
Як вбачається з протоколу судового засідання, слухання справи 04.10.2012 відбулося за участю засудженого ОСОБА_4, але у відсутність його захисника, хоча і засуджений і його захисник просили розгляд справи перенести. Провівши розгляд справи у відсутності захисника засудженого, суд першої інстанції порушив права ОСОБА_4 на захист. Тому твердження апелянта ОСОБА_4 про порушення його прав на захист під час судового засідання заслуговують на увагу.
Враховуючи викладене, вирок Бобровицького районного суду Чернігівської області від 05 жовтня 2012 року щодо ОСОБА_4 слід скасувати, а справу повернути на новий судовий розгляд в суд 1 інстанції в іншому складі суду.
При новому розгляді справи судом першої інстанції, при призначенні засудженому ОСОБА_4 покарання, слід врахувати положення ст. 375 КПК України (в редакції 1960 р.), яка вказує на те, що при новому розгляді справи судом першої інстанції застосування закону про більш тяжкий злочин та посилення покарання допускається тільки за умови, якщо вирок скасовано за апеляцією прокурора або потерпілого чи його представника в зв'язку з необхідністю застосування закону про більш тяжкий злочин або коли при скасуванні вироку визнано необхідним застосувати більш суворе покарання, а також, при додатковому розслідуванні справи встановлено, що обвинувачений вчинив більш тяжкий злочин, або коли збільшився обсяг обвинувачення.
Крім того, врахувати, що Законом України від 14 квітня 2009 року "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України щодо діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України" у ст. 76 КК України у п.п. 2, 3, 4 ч. 1 слова "орган кримінально-виконавчої системи " в усіх відмінках і числах замінено словами "кримінально-виконавча інспекція" у відповідному відмінку і числі.
Керуючись ст.ст. 365, 366, 367, 370, 374, 377, 379 Кримінально-процесуального кодексу України (в редакції 1960 року), розділом XI "Перехідні положення" Кримінального процесуального кодексу України 2012 року, колегія суддів, -
Апеляцію потерпілого ОСОБА_5 - залишити без задоволення.
Апеляцію засудженого ОСОБА_4 - задовольнити частково.
Вирок Бобровицького районного суду Чернігівської області від 05 жовтня 2012 року щодо ОСОБА_4 - скасувати, а справу повернути на новий судовий розгляд в суд 1 інстанції в іншому складі суду.
Лазоренко М.І. Карнаух А.С. Мельниченка Ю.В.