Справа № 2506/2940/2012 провадження № 11/795/174/2013 Головуючий у І інстанції Розинко В.М.
Категорія - ч. 2 ст. 187 КК України Доповідач Лазоренко М. І.
11 квітня 2013 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:
Головуючого-суддіЛазоренка М. І.
суддів - Мельниченка Ю.В., Баглая І.П.
з участю прокурора - Гапеєвої Н.П.
потерпілого - ОСОБА_2
захисників - ОСОБА_3, ОСОБА_4
засуджених - ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чернігові кримінальну справу за апеляціями засуджених ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 на вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 14 листопада 2012 року,
Вироком Деснянського районного суду м. Чернігова від 14 листопада 2012 року
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Чернігова, українець, громадянин України, освіта повна загально середня, не працюючий, не одружений, мешкає за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимий:
- 16.12.2002 року Деснянським районним судом м. Чернігова за ч. 2 ст. 296, ч. 2 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі з іспитовим строком 1 рік;
- 12.11.2003 року Деснянським районним судом м. Чернігова за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України до 3 років 1 місяця позбавлення волі;
- 11.09.2006 pоку Деснянським районним судом м. Чернігова за ч. 2 ст. 186 КК України до 4 років 1 місяця позбавлення волі;
- 30.11.2011 року Деснянським районним судом м. Чернігова за ч. 1 ст. 309 КК України до 3 років позбавлення вол з іспитовим строком 2 роки,
засуджений за за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді 4 років 6 місяців позбавлення волі; за ч. 2 ст. 309 КК України до покарання у виді 2 років 6 місяців позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, призначено ОСОБА_5 покарання за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді 4 років 6 місяців позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, до призначеного покарання частково приєднано не відбуту частину покарання за вироком Деснянського районного суду м. Чернігова від 30.11.2011 року, і остаточно призначено ОСОБА_5 покарання у виді 4 років 7 місяців позбавлення волі.
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженець м. Чернігова, українець, громадянин України, освіта базова загально середня освіта, не працюючий, одружений, мешкає за адресою: АДРЕСА_2, раніше судимий:
- 06.04.2004 року Деснянським районним судом м. Чернігова за ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 5 ст. 185, ч. 3 ст. 289, ч. 2 ст. 194 КК України до 5 років 6 місяців позбавлення волі;
- 30.07.2004 року Деснянським районним судом м. Чернігова за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст.289 КК України до 8 років позбавлення волі,
засуджений за ч. 2 ст. 187 КК України до покарання у виді 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого, за ч. 2 ст. 345 КК України до покарання у виді 3 років позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, ОСОБА_6 остаточно визначено покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженець м. Чернігова, українець, громадянин України, освіта повна загально середня, не працюючий, одружений, який має неповнолітнього сина, мешкає за адресою: АДРЕСА_3, раніше судимий:
- 10.09.2004 року Деснянським районним судом м. Чернігова за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі з іспитовим строком на 1 рік, 15.02.2005 року Новозаводським районним судом м. Чернігова за ч. 2 ст. 186 КК України до 4 років 1 місяця позбавлення волі;
- 21.04.2010 pоку Деснянським районним судом м. Чернігова за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 296 КК України до 3 років 1 місяця позбавлення волі,
засуджений за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді 4 років 6 місяців позбавлення волі; за ч. 2 ст. 187 КК України до 7 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого; за ч. 2 ст. 345 КК України до 3 років позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, остаточно ОСОБА_7 визначено покарання за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, у виді 7 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.
Строк відбуття покарання ОСОБА_5 обчислюється з 05.03.2012 pоку, ОСОБА_6 - з 23.02.2012 pоку, ОСОБА_7 - з 25.02.2012 pоку.
Запобіжний захід ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до набрання вироком законної сили залишено без змін -тримання під вартою.
Застосовано до ОСОБА_5 примусове лікування від наркоманії та алкоголізму.
Стягнуто з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на користь державного бюджету по 552 грн. 06 коп. витрат за лікування потерпілого ОСОБА_8 у лікарні сектору медичного забезпечення УМВС України в Чернігівській області. ~
В зв'язку з відмовою ОСОБА_10 від позову провадження по справі в цій частині закрити. :
Стягнуто солідарно з ОСОБА_5 та ОСОБА_7 на користь ОСОБА_2 4990 грн. 83 коп. у відшкодування матеріальної шкоди.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на користь ОСОБА_8 8388 грн. 76 коп. у відшкодування матеріальної шкоди, в іншій частині позову - відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_5 та ОСОБА_7 на користь ОСОБА_2 з кожного окремо по 2500 грн. у відшкодування моральної шкоди, в іншій частині позову - відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_6, ОСОБА_7 на користь ОСОБА_8.з кожного окремо по 5750 грн. у відшкодування моральної шкоди.
Стягнуто на користь держави з ОСОБА_5 529 грн. 20 коп. судових витрат, а з ОСОБА_7 58 грн. 80 коп. судових витрат.
Звернуто стягнення на мобільний телефон «Нокіа 2330», що належить ОСОБА_7, у відшкодування шкоди за позовами, заявленими до нього.
Питання про речові докази вирішено в порядку статті 81 КПК України (в редакції 1960 року).
Як встановлено судом першої інстанції, 14.02.2012 p., близько 21 години, ОСОБА_5 за попередньою змовою з ОСОБА_7, діючи повторно, знаходячись біля будинку № 8, що по вул. Просвіти в м. Чернігова, застосовуючи до ОСОБА_2 насильство, яке не є небезпечним для життя та здоров'я, відкрито викрали у останнього мобільний телефон "Samsung 5230", вартістю 700 грн., з карткою мобільного оператора «Джинс», вартістю 30 грн., та грошима на рахунку у сумі 10 грн., гроші в сумі 800 гривень та 50 доларів США (399,35 грн.), а також золоті вироби: каблучку, вагою 2 гр., вартістю 508, 58 грн., печатку, вагою 10 гр., вартістю 2542,9 грн., а всього викрали майна на загальну суму 4990,83 грн., що належить потерпілому ОСОБА_2
21.02.2012 року, близько 10 години, ОСОБА_5, знаходячись біля будинку № 12, що по вул. Космонавтів в м. Чернігові, знайшов та незаконно, без мети збуту, привласнив медичний шприц з рідиною, масою 1,955 г., яку незаконно, без мети збуту, зберігаючи при собі, в той же день та час переніс в під'їзд будинку № 12, що по вул. Космонавтів м. Чернігова, де був затриманий співробітниками міліції, які в ході огляду виявили та вилучили в останнього медичний шприц з рідиною масою 1,955г., яка містить особливо-небезпечний наркотичний засіб - опій ацетильований, вагою в перерахунку на суху речовину 0,054 г.
23.02.2012 року, близько 20 години, ОСОБА_7 за попередньою змовою з ОСОБА_6, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись біля будинку № 199, що по пр-ту Перемоги в місті Чернігові, з метою заволодіння його майном, здійснили напад на ОСОБА_10 та нанесли йому чисельні удари в різні частини тіла, спричинивши тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, садна слизової верхньої губи, саден та забиття м'яких тканин обличчя, правої здухвинної ділянки, що відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, при цьому відкрито заволоділи майном, а саме: барсеткою, вартістю 100 гривень, в якій знаходились мобільний телефон марки «Самсунг», вартістю 1300 гривень, з сім-карткою мобільного оператору «Лайф», вартістю 35 гривень та грошима на рахунку в сумі 15 гривень, шкіряним чохлом до телефону, вартістю 70 гривень, шкіряним гаманцем, вартістю 180 гривень, грошима в сумі 250 гривень, ключами в кількості 6 штук, вартістю 50 гривень та чохлом для ключів, вартістю 20 гривен, пластиковою карткою банку «Аваль» та карткою банку «Демарк», які матеріальної цінності для потерпілого не мають, а всього заволоділи майном на загальну суму 2020 гривен, що належить потерпілому ОСОБА_10
В цей самий час неподалік знаходився заступник начальника відділу кримінального розшуку Чернігівського міського відділу УМВС України в Чернігівській області майор міліції ОСОБА_8, який, будучи працівником правоохоронного органу, який, відповідно до ст.ст. 3, 5, 10 Закону України «Про міліцію», у разі безпосереднього виявлення подій, які загрожують особистій чи громадській безпеці зобов'язаний вжити заходів до припинення правопорушень, затримання осіб, які вчинили правопорушення, на виконання того, побіг до місця події, при цьому викрикуючи, що він є працівником міліції та вимагаючи правопорушників припинити злочинні дії.
Однак, на таку законну вимогу працівника міліції підсудні ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не відреагували, а побачивши, що до них біжить ОСОБА_8, почали тікати від нього.
Продовжуючи свої злочинні дії, достовірно знаючи, що їх переслідує працівник міліції, з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинений ними злочин, знаходячись біля будинку № 199, що по пр-ту Перемоги, ОСОБА_6 разом з ОСОБА_7 нанесли ОСОБА_8 чисельних ударів (не менше 10) в різні частини тіла, чим спричинили йому тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, забою м'яких тканин голови, забою м'яких тканин шийного відділу хребта, множинних синців, саден обличчя, тулубу, рани верхньої губи, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я.
Після того, в цей же самий час ОСОБА_7, діючи повторно, відкрито викрав належне потерпілому ОСОБА_8 майно, а саме: барсетку вартістю 200 грн., в якій знаходився мобільний телефон «Нокіа Е 50-1»вартістю 1200 грн., з карткою мобільного оператора «Лайф», вартістю 30 грн. та грошима на рахунку в сумі 40 грн., мобільний телефон «Нокіа 6300», вартістю 1000 грн., з карткою мобільного оператора «Київстар», вартістю 30 грн. та грошима на рахунку в сумі 30 грн., мобільний телефон «Нокіа 1100», вартістю 300 грн. з карткою мобільного оператора «МТС», вартістю 25 грн. та грошима на рахунку в сумі 200 грн., гроші в сумі 900 грн., ручку «Паркер», вартістю 300 грн., золоту обручку вагою 3 гр., вартістю 775,08 грн., ланцюжок золотий вагою 10 гр., вартістю 2583,6 грн., золоту ладанку, вагою 3 гр., вартістю 775,08 грн., дві пластикові картки «Приват банк», міні кредитну картку «Приватбанк», дві пластикові картки банку «Російський стандарт» та пластикову картку «Брокбізнесбанк», які матеріальної цінності для потерпілого не представляють, а всього заволодів майном на загальну суму 8388,76 грн.
Не погоджуючись з вироком суду першої інстанції, засуджений ОСОБА_6 подав апеляцію, в якій просить вирок суду змінити та перекваліфікувати його дії на менш тяжкий злочин.
В обґрунтування доводів апеляції засуджений посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Зазначає, що попередньої змови між ним та його братом не було, все відбулось миттєво, в момент нападу на ОСОБА_10 він розмовляв з матір'ю по телефону. Зазначене твердження органом досудового слідства та судом перевірено не було; на причетність його до вказаного злочину не було проведено експертизу одягу та взуття, хоча він заявляв дане клопотання під час досудового слідства, чим порушено ст. 263 КПК України. Потерпілий ОСОБА_10 показував, що він у нього барсетку не забирав, а лише спричини легкі тілесні ушкодження, за що відшкодував йому матеріальні та моральні збитки. Що стосується обвинувачення за ч. 2 ст. 345 КК України, то йому не було відомо, що ОСОБА_8 являється працівником міліції, він не чув, щоб останній кричав «Міліція» та пред'являв службове посвідчення. Показання потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_8 під час досудового слідства містять розбіжності з показаннями, які вони давали в суді, але на вказані факти судом уваги не звернуто. Під час проведення слідчих дій в якості понятих були присутні працівники міліції, що є порушенням ст. 127 КПК України. Під час його затримання не було дотримано положення статей 44-48 КПК України (в редакції 1960 року), оскільки йому не надано адвоката, чим порушено право на захист. Також посилається на те, що під час розгляду справи не було враховано пом'якшуючі обставини, а саме: молодий вік, сімейний стан, у нього на утриманні перебуває бабуся похилого віку, яка є інвалідом та потребує сторонньої допомоги.
В апеляції засуджений ОСОБА_7 просить вирок суду змінити та призначити йому більш м'яке покарання.
В обґрунтування доводів апеляції посилається на те, що судом невірно кваліфіковані його дії. Зазначає, що показання потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_8 змінювались під час досудового слідства та містять протиріччя з тими, які вони давали під час судового розгляду справи. Показання свідка, якому він нібито, приносив золоті вироби, є неконкретними та нечіткими. Також під час досудового та судового слідства не було взято до уваги показання свідка ОСОБА_12, який підтвердив його алібі на момент вчинення інкримінованих злочинів. Потерпілі ОСОБА_10 та ОСОБА_8 стверджували, що він знаходився в стані алкогольного сп'яніння, але експертизу на стан сп'яніння йому не призначали. Зазначає, що явку з повинною та визнавальні показання давав під фізичним та психологічним тиском працівників міліції, що підтверджується оглядом під час доставки його до слідчого ізолятора, яким встановлені у нього побоїв. Під час досудового слідства йому безпідставно відмовлено в проведенні очних ставок з потерпілим та його братом, які б спростували вину його брата - ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих злочинах, а також вчинення злочину за попередньою змовою, оскільки на той час ОСОБА_6 розмовляв з матір'ю по телефону та не бачив як він забрав барсетку потерпілого. Також зазначає, що під час розгляду справи не враховано його молодий вік, сімейний стан, перебування у нього на утриманні малолітньої дитини, постійне місце мешкання, позитивну характеристику.
В апеляції та доповненнях до неї засуджений ОСОБА_5 просить вирок суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в зв'язку з істотним порушенням кримінального та кримінально-процесуального законодавства.
В обґрунтування доводів апеляції посилається на неповноту і однобічність досудового та судового слідства, а також на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, оскільки в основу вироку покладені показання ОСОБА_6, які він давав під час досудового слідства під психологічним та фізичним тиском працівників міліції, та проігноровані показання, які він давав в судовому засіданні. З потерпілим ОСОБА_2 під час досудового слідства ніяких слідчих дій не проводилось, судом покладено в основу вироку його показання, дані в судовому засіданні, які суттєво відрізняються від показань під час досудового слідства. Крім того, ОСОБА_2 він не знає та ніколи не бачив. Зазначає, що інкриміновані йому злочини він не вчиняв, а призначене судом покарання не відповідає його особі, так як він хворіє рядом тяжких захворювань, що є пом'якшуючою обставиною, а скоєння ним злочину в стані алкогольного сп'яніння ніяким чином не підтверджено, оскільки експертизу з цього приводу не проводили.
Заслухавши доповідача, засуджених ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_5, які в судових дебатах та останньому слові просили апеляції задовольнити з викладених в них підстав, прокурора, який просив апеляції засуджених залишити без задоволення, а вирок суду без змін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, наведені в апеляціях, колегія суддів вважає, що апеляції задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Висновок суду про доведеність вини засуджених ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_5 у вчиненні зазначених у вироку злочинів відповідає фактичним обставинам справи, ґрунтується на сукупності досліджених у судовому засіданні доказах, яким дана належна юридична оцінка.
Як вбачається з матеріалів справи, засуджений ОСОБА_6 свою вину визнавав частково та показав, що 23.02.2012 р. він вживав спиртні напої. Ввечері разом зі своїм братом ОСОБА_7 повертались додому, назустріч йшов ОСОБА_10, який почав чіплятися до брата, між ними виникла бійка. Він намагався їх розборонити та зчепився з ОСОБА_10 В той час, потерпілий ОСОБА_8, можливо побачив бійку і вирішив втрутитись. Останній без будь-якого попередження накинувся на них з братом, при цьому він не представлявся працівником міліції та посвідчення не показував. ОСОБА_8 бився з братом, а коли він відтягував потерпілого, то останній перший завдав йому удар, а у відповідь він також наніс йому декілька удавів. В цей час брат втік та забрав барсетку, як йому стало відомо пізніше. Зазначає, що він завдав потерпілим ОСОБА_8 та ОСОБА_10 лише легкі тілесні ушкодження та його дії були направлені на захист брата та свій захист від нападу потерпілих, які розпочали бійку. Умислу на заволодіння телефонами у нього не було. Домовленості з братом щодо вчинення розбою також не було.
Засуджений ОСОБА_7 свою вину визнавав частково та показав, що 23.02.2012 р. він разом з братом ОСОБА_6, який того дня вживав спиртні напої, йшли в напрямку ринку «Нива» м. Чернігова. Назустріч їм йшов ОСОБА_10, який розпочав бійку. Оскільки останній був більший за нього, то він впав на сніг. Коли брат відтягував потерпілого, то він побачив на снігу барсетку, яку він забрав та почав тікати, за ним почав тікати і брат. Коли він озирнувся, то побачив, що за ними біжить який чоловік. Коли вони зупинилися щоб дізнатись що сталось, то цей чоловік підбіг і безпричинно вдарив ОСОБА_6 в обличчя, а потім почав битись з ним. Коли ОСОБА_6 відтягував потерпілого від нього, то він побачив на снігу барсетку, яку підібрав та втік. Зазначає, що коли ОСОБА_8 біг за ними, то він не казав, що він працівник міліції.
Засуджений ОСОБА_5 свою вину визнавав частково та показав, що він дійсно вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 309 КК України, а злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, він не скоював. Наполягав на тому, що явку з повинною писав під тиском працівників міліції, але не запам'ятав їх імен. ОСОБА_7 до цієї справи взагалі не знав. Мобільний телефон «Самсунг» він купив у ОСОБА_13, але оскільки мав потребу у грошах, заклав той у ломбард. На ОСОБА_2 він не нападав, а в день інкримінованого йому злочину, 14.02.2012 p., був у гостях та даного злочину скоїти не міг.
Часткове визнання засудженими ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_5 своєї вини колегія суддів розцінює як захисну версію з метою пом'якшення кримінальної відповідальності за вчинені діяння, оскільки, не зважаючи на часткове визнання своєї вини, вина засуджених у вчиненні інкримінованих їм злочинів підтверджується іншими доказами по справі.
Зокрема, допитаний в якості підозрюваного ОСОБА_6 показав, що 23.02.2012 року він разом з братом ОСОБА_7 вживали спиртні напої, а у вечірній час також разом здійснили напад на чоловіка, якого побили та забрали у нього з рук барсетку. Коли бігли з місця пригоди, то побачили, що за ними біжить чоловік та викликає по телефону міліцію. Пробігши декілька метрів вони зупинились та почали наносити незнайомому чоловіку удари руками по голові, а коли він впав на сніг, то продовжували наносити удари ногами в різні частини тіл. Потім ОСОБА_7 забрав барсетку та побіг, а його затримали працівники міліції (т. 2 а.с. 31-32).
Вказані свідчення ОСОБА_6 підтвердив під час проведення відтворення обстановки та обставин подій та в деталях розказав та показав на місці як разом з ОСОБА_7 скоїв злочини щодо ОСОБА_10 та ОСОБА_8 (т. 2 а.с. 33-39).
Допитаний в якості підозрюваного ОСОБА_7 показав, що 23.02.2012 року він разом з братом ОСОБА_6, у вечірній час, напали на чоловіка, якого побили та забрали у нього барсетку. Коли тікали, то побачили, що за ними біжить чоловік, він нічого не кричав, працівником міліції не представлявся. Коли зупинились щоб дізнатися чому він біжить, чоловік без-будь яких попереджень завдав удару ОСОБА_6 в тулуб, а останній завдав удар у відповідь, від чого потерпілий впав, у нього з рук випала барсетка, яку він забрав та побіг (т. 2 а.с. 98-104).
Будучи допитаним в якості обвинуваченого ОСОБА_5 вину визнав повністю та показав, що він дійсно у вечірній час 14.02.2012 року разом з ОСОБА_7 здійснили напад на чоловіка та відкрито заволоділи його майном, яке він продав наступного дня невідомим особам (т. 1 а.с. 91-92).
Вказані свідчення засуджених ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_5 суд обґрунтовано поклав в основу вироку, оскільки їх показання, дані під час досудового слідства, містять детальні подробиці скоєння злочинів, які могла знати лише та особа, яка його вчинила.
Зокрема, висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих їм злочинах підтверджуються показами потерпілого ОСОБА_8, який пояснив, що у лютому 2012 р., у вечірній час, проходячи повз будинок № 199, що по пр-ту Перемоги, побачив як двоє невідомих хлопців б'ють лежачого чоловіка. Коли підходив до них, метрів за десять, крикнув: «Міліція», після чого хлопці припинили бійку та почали тікати, він побіг за ними, а потерпілий, повідомив, що вони забрали його речі. Коли він завернув за будинок, то на зустріч вийшов ОСОБА_6 та наніс удар в обличчя, а ОСОБА_7 завдав удар ззаду, а в подальшому вони били його вдвох ногами в різні частини тіла, ударів було декілька. Потім ОСОБА_7 вирвав у нього з під руки барсетку та втік, а ОСОБА_6 затримав наряд міліції (т. 1 а.с.192-197, 199-198, 200- 201).
Зазначені покази потерпілий ОСОБА_8 підтвердив під час очних ставок із засудженими ОСОБА_7 та ОСОБА_6, під час яких наполягав на тому, що засуджені здійснили напад та пограбували його (т.1 а.с. 144-147, 148-153).
Потерпілий ОСОБА_2 показав, що 14.02.2012 року, у вечірній час він повертався додому, коли підходив до свого будинку, то відчув удар по голові та поштовх у спину. Потім він втратив свідомість та впав, коли прийшов до тями, то відчув, що у нього з руки один хлопець знімає обручку, а інший сидить на ньому зверху та тримає його. Потім обидва нападники почали тікати. Силует одного з нападників він запам'ятав та запевнив, що то був ОСОБА_5, іншого нападника він не розгледів (т. 1, а.с.72).
Потерпілий ОСОБА_10 показав, що 23.02.2012 р., у вечірній час, він йшов по проспекту Перемоги в м. Чернігові та бачив двох чоловіків, один з яких - ОСОБА_6 підбіг до нього та схопив ззаду за руки, але він вирвався та почав тікати, але хлопці його наздогнали, збили з ніг і почали бити ногами, потім вирвали барсетку та почали тікати. Він чув, що хтось кричав: «Міліція», а коли почав підводитись, до нього підбіг незнайомий чоловік, як вияснилось, то був ОСОБА_8, та сказав, що він співробітник міліції. Останньому він повідомив, що у нього викрали барсетку. ОСОБА_8 побіг за нападниками, він чув що той кричав хлопцям, що він співробітник міліції. Коли ОСОБА_8 добіг до нападників, то він чув, як ОСОБА_6 крикнув: «Мочи його!». Потім до нього під'їхав наряд міліції (т. 2 а.с.13-14, 15-16).
Свідки ОСОБА_15, ОСОБА_16 та ОСОБА_17, працівники міліції, показали, що 23.02.2012 р. надійшла інформація про скоєння грабежу та побиття працівника міліції. Коли прибули на місце, то нарядом міліції вже було затримано ОСОБА_6 (т.1, а.с. 101-103-109).
Свідок ОСОБА_18, оперуповноважений ВКР Чернігівського міського відділу УМВС України в Чернігівській області, показав, що в ході проведення оперативно-розшукових заходів було встановлено, що ОСОБА_5 скоїв злочин у лютому 2012 р. по вул. Просвіти в м. Чернігові, після чого останній був затриманий та в ході опитування повідомив, що разом з ОСОБА_6, ім'я якого не запам'ятав, вчинили грабіж щодо якогось чоловіка. Вину в скоєному визнавав, явку з повинною ОСОБА_5 писав без будь-якого тиску, про обставини скоєння злочину розказував добровільно (т.1, а.с. 135-137).
ОСОБА_19 та ОСОБА_20, працівники міліції, допитані в якості свідків, показали, що ОСОБА_7 був затриманий за скоєння злочину на підставі свідчень його брата ОСОБА_20, а ОСОБА_5 за підозрою у вчиненні злочину на вул. Освіти. ОСОБА_7 добровільно писав явку з повинною, в якій описав як він разом з ОСОБА_5 пограбували чоловіка, викрадені речі продали на ринку. Оперативним шляхом встановлено особу, яка у засуджених купила крадені речі, останній описав обох засуджених, що приносили йому золото.
Свідок ОСОБА_21, оперуповноважений СБНОН Чернігівського міського відділу УМВС України в Чернігівській області, показав, що 21.02.2012 р. в ході проведення оперативно-розшукових заходів в під'їзді будинку по вул. Космонавтів, 12 був затриманий ОСОБА_5, у якого при особистому огляді було вилучено шприц з наркотичною речовиною «ширка» (т.1, а.с. 128-130).
Свідок ОСОБА_22 показав, що 21.02.2012 р. він був присутній в якості понятого під час проведення огляду ОСОБА_5, в ході якого працівники міліції виявили та вилучили у ОСОБА_5 шприц, при цьому останній повідомив, що в ньому знаходиться «ширка», яку він зберігав для власного вживання (т.1 а.с. 98).
Свідок ОСОБА_23 показав, що він у ОСОБА_7 купував золоту печатку.
Наведені свідчення потерпілих та свідків суд обґрунтовано поклав в основу вироку, дав їм оцінку та правильно визнав їх достовірними, оскільки вони підтверджують обставини вчинення ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_5 інкримінованих їм злочинів, узгоджуються між собою та підтверджуються іншими доказами, зібраними по справі.
Зокрема, заявами ОСОБА_2 від 15.02.2012 року, ОСОБА_10 від 23.02.2012 року в органи міліції та рапортом ОСОБА_11 щодо вчинення відносно них злочинів (т. 1 а.с. 55, т.2 а.с.1, 169-170).
Згідно довідки ПТ «Ломбард-Скарбниця» № 1153 від 03.03.2012 року, мобільний телефон «Самсунг С 3530» закладався 17.02.2012 р. засудженим ОСОБА_5 (т. 1 а.с. 97).
Протоколом пред'явлення особи для впізнання від 19.03.2012 року встановлено, що свідок ОСОБА_23 впізнав ОСОБА_7 як особу, в якої у лютому 2012 р. придбав золоту печатку (т.1 а.с.124-127).
Відповідно до висновку службового розслідування УМВС України в Чернігівській області від 27.02.2012 p. потерпілий ОСОБА_8 отримав тілесні ушкодження 23.02.2012 р. при виконанні службових обов'язків (т.1, а.с. 184-187).
Згідно висновку судово-медичної експертизи № 280 від 15.03.2012 р. у ОСОБА_8 маються тілесні ушкодження, які відносяться до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я, та могли утворитися 23.02.2012 року (т. 1 а.с. 225-228).
Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 446 від 27.03.2012 р. у ОСОБА_10 маються тілесні ушкодження, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я, які могли утворитися 23.02.2013 року (т.1 а.с. 270- 272).
За таких обставин, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про доведеність вини засуджених ОСОБА_5 та ОСОБА_7 у відкритому викраденні чужого майна, поєднаного із насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, вчиненими повторно, за попередньою змовою групою осіб, засудженого ОСОБА_5 у незаконному придбанні та зберіганні наркотичних засобів, без мети збуту, вчиненими повторно, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у розбійному нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу, вчинений за попередньою змовою групою осіб, а також в умисному заподіянні працівнику правоохоронних органів легких тілесних ушкоджень, у зв'язку з виконанням ним службових обов'язків, відповідає фактичним обставинам справи, ґрунтується на сукупності досліджених у судовому засіданні доказах і дії ОСОБА_5 правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 309 КК України, ОСОБА_7 вірно кваліфіковані за ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 187, ч. 2 ст. 345 КК України, а ОСОБА_6 вірно кваліфіковані за ч. 2 ст. 187, ч. 2 ст. 345 КК України.
Разом з тим, на думку колегії суддів, суд обґрунтовано не поклав в основу вироку показання свідків ОСОБА_13, ОСОБА_12 та ОСОБА_25 і віднісся до них критично, оскільки вони не є послідовними, не підтверджуються іншими зібраними у справі доказами. Крім того, вказані свідки допомагають засудженому уникнути відповідальності за скоєне.
З об'єктивної сторони розбій є нападом з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства. Фізичним насильством, небезпечним для життя чи здоров'я, охоплюється і легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я. Розбій вважається закінченим з моменту нападу, поєднаного із застосуванням насильства, небезпечного для життя чи здоров'я особи, або з погрозою застосування такого насильства, незалежно від того, заволоділа винна особа майном потерпілого чи ні.
Враховуючи, що внаслідок спільних протиправних дій ОСОБА_7 та ОСОБА_6 потерпілий ОСОБА_10 отримав тілесні ушкодження, в тому числі і легкі, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, засуджені заволоділи майном потерпілого, тому умисел ОСОБА_7 та ОСОБА_6 був направлений саме на заволодіння чужим майном, та вчинене за попередньою змовою. Крім того, згідно показань засуджених ОСОБА_7 та ОСОБА_6, які вони давали на початку досудового слідства, вони з метою заволодіння чужим майном здійснили розбійний напад, поєднаний з насильством, на потерпілого ОСОБА_10
Суб'єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України, є прямий умисел, поєднаний зі спеціальним мотивом, а саме у зв'язку з виконанням працівником правоохоронного органу службових обов'язків. Під виконанням службового обов'язку слід розуміти діяльність працівника, що входить в коло його повноважень.
Враховуючи показання потерпілих ОСОБА_8 та ОСОБА_10, які вказували на те, що під час розбійного нападу на останнього, ОСОБА_8, з метою зупинити протиправні дії засуджених ОСОБА_7 та ОСОБА_6, під час їх переслідування, кричав: «Стій! Міліція!». Дані показання послідовні, не містять розбіжностей та підтверджують скоєння засудженими ОСОБА_7 та ОСОБА_6 саме злочину, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України.
Відповідно до ст. 67 КПК України суд оцінив зібрані у справі докази і дав у вироку аналіз усіх доказів, які підтвердили обвинувачення. При цьому суд на виконання вимог закону мотивував у вироку прийняття одних і відхилення інших доказів та поклав в основу вироку лише достовірні докази, досліджені в судовому засіданні.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції повно та об'єктивно досліджені обставини справи і є безпідставними доводи апелянтів, що у вироку не зазначено, чому суд взяв до уваги одні докази і відкинув інші, що висновки суду містять істотні суперечності і що висновки суду та його вирок не відповідають фактичним обставинам справи.
За змістом ст. 334 КПК України (в редакції 1960 року), суд у вироку має зазначити джерела доказу, фактичні дані, що стосуються доказуваної обставини, а також зазначити, які обставини цими доказами спростовуються або підтверджуються. Остаточну оцінку доказам суд дає з точки зору їх допустимості, достовірності та достатності для вирішення питань, зазначених у ст. 324 КПК України (в редакції 1960 року), а висновки щодо оцінки доказів він викладає в точних категоричних судженнях.
Відповідно до протоколу судового засідання, під час судового слідства, були допитані учасники судового процесу та досліджені інші докази по справі. В мотивувальній частині вироку суд послався на покази потерпілих, свідків та письмові докази, надав їм належну юридичну оцінку в сукупності з іншими доказами по справі, обґрунтував свої висновки, чому в основу обвинувального вироку кладе одні покази, при цьому відкидаючи інші.
Тому колегія суддів вважає, що місцевим судом були дотримані вимоги ст. ст. 323, 324 КПК України (в редакції 1960 року) та не погоджується з доводами апелянтів про те, що вирок суду не відповідає нормам кримінально-процесуального законодавства.
Посилання засуджених на однобічність, неповноту та протиріччя, які були допущені під час досудового та судового слідства, слід визнати необґрунтованими, оскільки по матеріалам справи не встановлено даних, які б свідчили про неповноту чи необ'єктивність дослідження органами досудового слідства та судом обставин справи.
Доводи засудженого ОСОБА_7 про недотримання органом досудового слідства вимог ст. ст. 172-173 КПК України (в редакції 1960 року) також не знайшли свого підтвердження, оскільки засуджені та потерпілі під час допитів давали показання, які не містили суперечностей, були послідовними та узгоджувались між собою та іншими доказами по справі, а обов'язковість проведення очних ставок між обвинуваченими та обвинуваченим і іншими особами не передбачена кримінально-процесуальним законодавством України. Між потерпілим ОСОБА_8 та засудженими ОСОБА_6, ОСОБА_7 очні ставки були проведені.
Також не знайшли свого підтвердження і доводи засудженого ОСОБА_6 про порушення органом досудового слідства вимог ст. 127 КПК України (в редакції 1960 року) під час проведення слідчих дій, оскільки під час їх проведення були залучені поняті, які не є зацікавленими особами у справі (не є працівниками органів дізнання чи досудового слідства); понятим роз'яснені права та обов'язки, зазначені їх прізвища та адреси, протокол виконуваної дії засвідчений їх підписом.
Що стосується доводів апелянтів про те, що засуджений ОСОБА_7 явку з повинною та визнавальні покази на початку досудового слідства давав під впливом працівників міліції, то зазначене спростовується показами свідків ОСОБА_19 та ОСОБА_20, допитаних в суді першої інстанції, які заперечували застосування до засудженого будь-яких незаконних методів.
Крім того, наведені твердження засуджених були предметом перевірки прокуратури м. Чернігова, за результатами якої постановою ст. слідчого прокуратури м. Чернігова від 09.04.2012 року в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20 відмовлено за відсутності в їх діях складу злочину, передбаченого ст. 365 КК України (т. 2 а.с. 115-116). Зазначена постанова ніким не оскаржена, не скасована та набула чинності.
Під час досудового слідства права засудженого ОСОБА_6, в тому числі і під час його затримання, на захист порушені не були. На початку досудового слідства, при роз'ясненні йому прав на захист, він відмовився від послуг адвоката, про що маються відповідні заяви в матеріалах кримінальної справи. Тому посилання апелянта ОСОБА_6 про порушення його прав на захист не знайшли свого підтвердження.
Призначаючи засудженим ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_5 покарання суд, у відповідності до вимог ст. ст. 65-67 КК України, врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, дані про особи засуджених, які раніше неодноразово судимі, і в тому числі і за злочини проти власності, сімейний стан, стан здоров'я, обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання, обґрунтовано дійшов висновку про можливість виправлення засуджених ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_5 лише в умовах ізоляції від суспільства, та призначив йому покарання в межах, встановлених санкцією статей за інкриміновані їм злочини.
Всі обставини, на які вказують засуджені в своїх апеляціях, судом враховані при призначенні покарання, тому підстав для пом'якшення засудженим ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_5 колегія суддів не вбачає. Крім того, вчинені ними злочини є тяжкими і вони неодноразово судимі за аналогічні злочини.
Також колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано інкримінував засудженим ОСОБА_7 та ОСОБА_6, обтяжуючу обставину - вчинення ними злочину в стані алкогольного сп'яніння, оскільки дана обставина підтверджується показаннями самих засуджених ОСОБА_7 та ОСОБА_6, які під час досудового слідства вказували, що злочини вони скоювали в стані алкогольного сп'яніння (т. 2 а.с. 98-104, т. 2 а.с. 31-32), тому доводи апелянтів в цій частині є безпідставними.
Разом з тим, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилково послався у вироку як на обтяжуючу покарання ОСОБА_5 обставину - скоєння ним злочину в стані алкогольного сп'яніння, оскільки вона не підтверджена об'єктивними даними, але оскільки наведена обставина не впливає на кваліфікацію дій засудженого та призначене судом покарання, так як покарання засудженому призначене ближче до нижчої межі санкції ікримінованої статті кримінального закону, тому, на думку колегії суддів, вона не може бути підставою для скасування чи зміни постановленого вироку.
Порушень вимог кримінально-процесуального закону, які є підставою для зміни та скасування вироку суду і повернення справи на новий судовий розгляд колегія суддів не знаходить, тому вирок суду є законним та обґрунтованим.
Керуючись ст.ст. 365, 366, 377, 379 Кримінально-процесуального кодексу України (в редакції 1960 року), розділом XI "Перехідні положення" Кримінального процесуального Кодексу України, колегія суддів, -
Апеляції засуджених ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 - залишити без задоволення, а вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 14 листопада 2012 року щодо ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 - без зміни.
Лазоренко М.І. Баглай І.П. Мельниченко Ю.В.